Постанова 4850 № 360/3173/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2021 року справа №360/3173/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Казначеєва Е.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 360/3173/20 (головуючий суддя І інстанції Ірметова О.В.), складеного в повному обсязі 30 вересня 2020 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області, за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: 26 серпня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області в якому позивач просить суд: визнати протиправною діяльність відповідача щодо порушення строків розгляду заяви від 07.05.2020 про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку, поданої ОСОБА_1 ; визнати протиправними дії щодо відмови Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах незалежно від віку згідно заяви поданої 07.05.2020; визнати протиправним та скасувати рішення №3677/2020 від 12.08.2020 Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про відмову в призначенні пенсії незалежно від віку на пільгових умовах згідно списку №1 ОСОБА_1 ; зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області призначити з 07.05.2020 ОСОБА_1 пенсію незалежно від віку на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та зарахувати до складу пільгового стажу за списком №1 стаж роботи під землею у періоди: з 20.01.1992 по 30.04.1992, з 01.05.1992 по 19.08.1992, з 20.08.1992 по 22.09.1992, з 23.09.1992 по 30.09.1993, з 01.10.1992 по 11.02.1996, з 26.02.1996 по 28.02.1999, з 18.03.1996 по 22.07.1996, з 10.08.1998 по 19.07.2001, з 27.03.2007 по 07.05.2020 та до загального стажу стаж роботи з 01.09.1986 по 04.06.1989, з 29.08.1989 по 03.10.1989, з 05.10.1989 по 11.11.1991 згідно трудової книжки (а.с. 1-6). Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 3677/2020 від 12.08.2020 «Про відмову у призначенні пенсії» ОСОБА_1 . Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, який дає право на пенсію за пільговими умовами, періоди роботи з 20.01.1992 по 01.05.1992, з 01.05.1992 по 20.08.1992, з 20.08.1992 по 23.09.1992, з 23.09.1992 по 11.02.1996 на шахті «Пролетарська» Виробничого об`єднання «Стахановугілля», з 18.03.1996 по 22.07.1996 на шахті «Біжановська» виробничого об`єднання по видобудку вугілля «Стахановугілля» та з 10.08.1998 по 19.07.2001 Дочірньому підприємстві шахта «Голубівська» ДВАТ «Луганськвугілля», а також повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.05.2020 про призначенні пенсії згідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю (а.с. 83-87). Не погодившись з судовим рішенням, Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 360/3173/20 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що дії управління щодо відмови у призначенні пенсії є правомірними, оскільки на момент звернення позивача до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії у нього відсутній необхідний пільговий стаж відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначив, що не зарахування до стажу позивача спірних періодів роботи є правомірним, оскільки не підтверджено пільгового характеру роботи позивача, відсутні відповідні уточнюючі довідки (відсутні дані про підсумок часу перебування на роботах, атестація робочих місць, відсутні дані про фактичну кількість відпрацьованого часу в підземних умовах на підставі журналів обліку спусків-виїздів під землю), які передбачені п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних засобів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №

637. Вважає свої дії такими, що відповідають нормам діючого законодавства. Зазначено, що стягнення за рахунок бюджетних асигнувань управління судового збору не передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відтак є протиправним (а.с. 99-104). Позивач та представник відповідача в судове зсідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. 19 січня 2021 року до канцелярії суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на наступне. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 07.05.2020 звернувся до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області з заявою про призначення пенсії незалежно від віку на підставі частини 3 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", до якої додав копії: військового квитка, довідки про заробітну плату, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, довідок, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, паспорту, трудової книжки (а.с.45). Рішенням управління від 12.08.2020 за № 3677/2020 позивачу відмовлено в призначенні пенсії незалежно від віку на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з відсутністю на день звернення необхідного пільгового стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах незалежно від віку (а.с.23-26, 69-72). В рішенні зазначено, що пільговий стаж позивача на підземних роботах за списком робіт і професій, що мають право на пенсію незалежно від, віку складає 16 років 4 місяці 8 днів (необхідно 25 років), у тому числі роботи підземні, провідні професії 13 років 1 місяць (необхідно 20 років). Вказано, що без надання виправлених уточнюючих довідок за періоди роботи на шахті «Пролетарська» Виробниче об`єднання «Стахановугілля» з 20.01.1992 по 01.05.1992, з 01.05.1992 по 20.08.1992, з 20.08.1992 по 23.09.1992, з 23.09.1992 по 11.02.1996, на шахті «Біжановська» виробниче об`єднання по видобудку вугілля «Стахановугілля» з 18.03.1996 по 22.07.1996, на ДВАТ шахта «Голубовська» ДП з 10.08.1998 по 19.07.2001, виданих відповідним підприємством або правонаступником, неможливо зарахувати до пільгового стажу 7 років 4 місяці 23 дні. До пільгового стажу зараховано періоди роботи на ВП «Шахта ім. Д.Ф.Мельникова» ВАТ «Лисичанськвугілля» з 27.03.2007 по 23.07.2014, з 30.07.2014 по 21.03.2015, з 23.03.2015 по 27.03.2015, з 29.03.2015 по 24.06.2016, з 27.06.2016 по 01.01.2019 та з 02.01.2019 по 06.05.2020. Спірним питанням даної справи є правомірність відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах та не зарахуванні періодів роботи позивача з 20.01.1992 по 01.05.1992, з 01.05.1992 по 20.08.1992, з 20.08.1992 по 23.09.1992, з 23.09.1992 по 11.02.1996, з 18.03.1996 по 22.07.1996 та з 10.08.1998 по 19.07.2001, у зв`язку з відсутністю уточнюючої довідки підприємства до пільгового стажу. Приймаючи спірне рішення суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують його право на призначення йому пенсії на пільгових умовах, відмова відповідача у призначенні пенсії є протиправною, а рішення пенсійного органу таким, що підлягає скасуванню з зобов`язанням зарахувати спірні періоди до пільгового стажу із повторним розглядом заяви позивача про призначення пенсії. Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV). Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників. Відповідно до частини першої статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Згідно з абзацом першим частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років. Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п`ята статті 45 Закону № 1058-IV). Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I "Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії" Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації). Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II "Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший" Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення. Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. Згідно Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11 березня 1994 року, що діяв до 16 січня 2003 року, підрозділом 5 розділу 1 «Гірничорятувальні частини (станції)» п.п. 1010600а-18029 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають респіраторники, а п.п. 10106006-22988 командири взводів. Згідно Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003, що діяв до 24.06.2016, підрозділом 5 розділу 1 «Гірничорятувальні частини (станції)» п. 1.5а передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають респіраторники, а п. 1.56 - командири взводів. Відповідно Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року за №461, розділ 1 «Гірничі роботи» підрозділ 5 «Державна воєнізована гірничорятувальна служба у вугільній промисловості» передбачає, що право на пенсію на пільгових умовах мають особовий склад, який безпосередньо забезпечує здійснення екстрених і невідкладних заходів щодо запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків, проведення пошукових і аварійно-рятувальних робіт. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №202 від 31 березня 1994 року «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років» розділом III «Гірничорятувальні частини, які обслуговують шахти і рудники, небезпечні щодо газодинамічних явищ, гірничих ударів, надкатегорійні і третьої категорії за газом» у Списку передбачені -респіраторники, командири відділень і взводів. Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 містить такі записи щодо спірних періодів роботи: шахта «Пролетарська» Виробниче об`єднання «Стахановугілля» -20.01.1992 прийнято учнем підземного гірника з повним робочим днем під землею (запис №5, наказ № 27к від 24.01.1992); -01.05.1992 переведено підземним гірником другого розряду з повним робочим днем під землею (запис №6, наказ № 182к від 08.05.1992); -20.08.1992 переведено учнем підземного прохідника з повним робочим днем під землею (запис №7, наказ № 354к від 21.08.1992); -23.09.1992 переведено підземний прохідником з повним робочим днем під землею (запис №8, наказ № 408к від 23.09.1992); -01.10.1993 Шахта «Пролітарська» приєднана до шахти ім. Кірова (запис № 9, наказ № 173 від 22.09.1993); -11.02.1996 звільнено за власним бажанням (запис № 10, наказ № 1 від 11.02.1996); шахта ім. В.В. Вахрушева: -26.02.1996 прийнято підземним прохідником з повним робочим днем під землею (запис № 11, наказ № 77к від 26.02.1996); -28.02.1996 звільнено за власним бажанням (запис № 12, наказ № 77к від 26.02.1996); шахта «Біжановська» » виробниче об`єднання по видобудку вугілля «Стахановугілля» -18.03.1996 прийнято підземним прохідником 5 розряду з повним робочим днем під землею (запис № 13, наказ № 86к від 18.03.1996); -22.07.1996 звільнено за власним бажанням (запис № 14, наказ № 224к від 22.07.1996); дочірнє підприємство шахта «Голубівська» ДВАТ «Луганськвугілля»: -10.08.1998 прийнято на дільницю підготовчих робіт підземним прохідником 5 розряду з повним робочим днем під землею (запис № 15, наказ № 23к від 10.08.1998); -За результатами атестації робочих місць за умовами праці прохідник підтверджено право на пенсію на пільгових умовах за Списком №1 (наказ № 243к від 01.12.1997); -19.07.2001 звільнено за власним бажанням (запис № 17, наказ №20к від 23.07.2001). Зазначені записи завірені печатками підприємств та підписами відповідальних осіб, а також внесені відомості про документи на підставі яких зроблені відповідні записи. З розрахунку стажу позивача вбачається, що загальний стаж позивача становить 25 років 06 місяців 03 дні (а.с.82). Отже, професія та посади позивача за якими він працював, у спірний період, віднесені до вищевказаних Списків. Відповідач, відмовляючи в зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи позивача з 20.01.1992 по 01.05.1992, з 01.05.1992 по 20.08.1992, з 20.08.1992 по 23.09.1992, з 23.09.1992 по 11.02.1996, з 18.03.1996 по 22.07.1996 та з 10.08.1998 по 19.07.2001, посилається на те що, надані позивачем уточнюючі довідки не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому без надання виправлених довідок неможливо зарахувати зазначені періоди до пільгового стажу. Згідно пункту 1.1 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, в редакції наказу Міністерства соціальної політики №720/1642/5 від 06 жовтня 2014 року (далі - Інструкція), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Відповідно до пункту 2.14 Інструкції якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 містить записи щодо спірних періодів роботи позивача з 20.01.1992 по 01.05.1992, з 01.05.1992 по 20.08.1992, з 20.08.1992 по 23.09.1992, з 23.09.1992 по 11.02.1996, з 18.03.1996 по 22.07.1996 та з 10.08.1998 по 19.07.2001, які виконані відповідно до вимог Інструкції № 58, тобто акуратно, кульковою ручкою, у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону зазначені, записи містять необхідну інформацію про характер виконуваної позивачем роботи та посилання на відповідні накази, на підставі яких такі записи було внесено, а також записи завірені печатками підприємств, будь-яких виправлень в цих записах судом не виявлено. Зважаючи на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що управлінням неправомірно відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу позивача зазначених періодів його роботи, оскільки записи трудової книжки позивача містять повну інформацію про його роботу на пільгових умовах за цей період, відтак порушене права позивача в частині зарахування спірних періодів має бути відновленим. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до частини 2 статі 24 Закону №1058-V страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року № 401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування» згідно постанов Кабінету Міністрів України №1854 від 12 грудня 2002 року та №303 від 12 березня 2003 року. Відповідно до ст. 100 Закону України № 1788 особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством. Таким чином, при обчисленні пільгового стажу позивача за період роботи до впровадження системи персоніфікованого обліку, відповідач мав керуватися документами та порядком, визначеним законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-V. Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном. З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що уточнююча довідка може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи трудовій книжці та в тих випадках, коли такий пільговий стаж виник до 21 серпня 1992 року. Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Дослідженням трудової книжки позивача встановлено, що у ній наявні всі необхідні записи щодо роботи позивача у спірні періоди роботи, а також наявні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах. Внаслідок цього, спеціальний трудовий стаж позивача не повинен підтверджуватись уточнюючими довідками. Щодо відсутності даних про проведення атестації робочих місць, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, пунктом 2 якого визначено, що відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за Списками № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць. Суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та розробленими на його виконання Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 №

41. З аналізу вище вказаних нормативних актів вбачається, що атестація робочих місць полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Порядок та умови проведення такої атестації набули чинності з 21.08.1992. Відповідно до Роз`яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 року №205 в окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв`язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об`єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці. Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що атестація має проводитися у передбачені п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Відтак, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, щодо необхідності скасування рішення Пенсійного фонду про відмову у призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах, оскільки трудової книжкою позивача підтверджено пільговий стаж його роботи. При цьому, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо необхідності зобов`язання управління повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням висновків суду. Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на вимоги Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині протиправності стягнення за рахунок бюджетних асигнувань управління судового збору сплаченого позивачем, з огляду на те, що це питання врегульовано виключно Законом України «Про судовий збір» та вимогами Кодексу адміністративного судочинства України. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). Водночас, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, обов`язку доказування правомірності спірних рішень не виконано. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 360/3173/20 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 03 лютого 2021 року. Судді Е.Г. Казначеєв І.В. Геращенко Г.М. Міронова