Постанова 4850 № 200/4963/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2021 року справа №200/4963/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участі представника відповідача Пономарьова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року (повне судове рішення складено 16 жовтня 2020 року у м. Слов`янську) у справі № 200/4963/20-а (суддя в I інстанції Череповський Є.В.) за позовом Селянського (фермерського) господарства «Кондратюк» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, УСТАНОВИВ: Селянське (фермерське) господарство «Кондратюк» (далі - СГ «Кондратюк» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 000267513 від 13.04.2020, № 000269513 від 13.04.2020. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що не згоден з висновками Акту перевірки від 26.11.2019 № 270/05-99-05-13/24617604, на підставі яких, після адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 24.12.2019 форми «Р» № 0003160513, форми «В4» № 0003170513, форми «Н» № 0003140513, форми «ПН» № 0003180513, форми «ПС» № 0003190513, було прийнято податкові повідомлення-рішення форми № 000267513 від 13.04.2020, № 000269513 від 13.04.2020. Позивач наголошував на хибності висновків Акту перевірки, що зводяться до припущень посадових осіб податкового органу щодо списання без підтвердних документів запасних частин на легковий автотранспорт, сільськогосподарську техніку, автошини на автотранспорт, шини на сільськогосподарську техніку, необхідності нарахування податкового зобов`язання з ПДВ на ТМЦ (шини, автозапчастини, зернові та баштанні культури), які використано не в господарській діяльності, відсутності складання та реєстрації протягом граничного строку податкових накладних. Позивач наголошує, що ТМЦ використані у власній господарській діяльності, а характер придбаних товарів відповідає основному виду діяльності підприємства. Відповідач безпідставно дійшов висновку про фіктивність взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «Південь-Логістик». За наведених підстав позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що перевіркою встановлено не нарахування С(Ф)Г «Кондратюк» податкового зобов`язання з ПДВ у сумі у сумі 1 412 241 грн., в т.ч. за: грудень 2016 року у сумі 608 918 грн., січень 2017 року у сумі 46 400 грн., травень 2017 року у сумі 74 963 грн., жовтень 2017 року у сумі 2142 грн., грудень 2017 року у сумі 551 532 грн., травень 2018 року у сумі 25 810 грн., грудень 2018 року у сумі 36 549 грн., травень 2019 року у сумі 65 927 грн., за операціями зі списання запчастин, автошин, зіпсованої продукції (ячмінь, кавуни, дині); за операціями з понаднормового та необґрунтованого (документально не підтверджено пов`язаність з господарською діяльністю) списання насіння соняшника. Крім того, встановлено взаємовідносини С(Ф)Г «Кондратюк» у вересні-жовтні 2016 року з контрагентом-постачальником «ТОВ «Південь-Логістик» (попередня назва ТОВ «Велагро»), код за ЄДРПОУ 39568938, щодо якого внесена інформація про неможливість провадження реальної фінансово-господарської діяльності. Операція з ТОВ «Південь-Логістик» не мала реального характеру та оформлена первинними документами, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Апелянт вважає, що прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень, натомість суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам відповідача та висновкам акту перевірки. У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги. Представник позивача до апеляційного суду не прибув. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке. У період з 23.10.2019 по 19.11.2019 посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку С(Ф)Г «Кондратюк», код за ЄДРПОУ 24617604, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2016 по 30.06.2019, валютного законодавства за період з 01.06.2016 по 30.06.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2019, іншого законодавства за період з 01.06.2016 по 30.06.2019 відповідно до затвердженого плану документальної перевірки. За результатом вказаної перевірки складено Акт перевірки від 26.11.2019 № 270/05-99-05-13/24617604 (далі - Акт перевірки). У висновках зазначеного Акту перевірки зафіксовано порушення С(Ф)Г «Кондратюк» норм діючого законодавства, а саме (судом наводяться порушення, які встановлені перевірокою та стосуються спірних правовідносин): 1. п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, пп. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (чинного в періоді вчинення порушення) в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.07.2016 по 30.06.2019 у сумі сумі 1 401 981 грн., вт.ч.: - жовтень 2016 року у сумі 16 000 грн. - грудень 2016 року у сумі 648 585 грн., - січень 2017 року у сумі 46 400 грн., - грудень 2017 року у сумі 628 637 грн., - листопад 2018 року у сумі 25 810 грн., - грудень 2018 року у сумі 36 549 грн., та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (р.19) за червень 2019 року у сумі 65 927 грн. 2. п.198.5. ст.198, п.201.1 та п.201.10 ст.201 ПК України, зі змінами та доповненнями, встановлено не здійснення складання та не реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 1 412 241 грн., п.201.1 та п.201.10 ст.201 ПК України, встановлено несвоєчасність реєстрації складених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 601 800 грн. На підставі висновків Акту перевірки, відповідачем 24.12.2019 було прийнято податкові повідомлення - рішення: - № 0003160513 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 385 981 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 380 212 грн., - № 0003170513 форми «В4», яким зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість на 65 927 грн. (за червень 2019 року), - № 0003140513 форми «Н», яким застосовано штраф в розмірі 240 720,00 грн. за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на суму ПДВ 601 800 грн., - № 0003180513 форми «ПН», яким застосовано штраф в сумі 760 120,60 грн. за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 ПК України, податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 1 412 241,00 грн., - № 0003190513 форми «ПС», яким застосована сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 2040 грн. за порушення п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16, пп.49.18.2 п.49.18 ст.49, п. 250.2 ст. 250 ПК України. На зазначені податкові повідомлення-рішення позивачем було подано скаргу до Державної податкової служби України від 10.01.2020 №

4. За результатами розгляду зазначеної скарги, ДПС України прийнято рішення від 12.03.2020 № 9229/6/99-00-08-05-01-06, яким скасовано податкові повідомлення-рішення від 24.12.2019 № 0003160513, 0003170513, 0003180513 в частинах встановлених перевіркою порушень по взаємовідносинах із ПП «ПРОМТРАНСПОСТАВКА» та в частинах збільшення податкових зобов`язань з ПДВ та відсутності складання податкових накладних на загальну суму 166 700,55 грн. за операціями зі списання насіння соняшника та у відповідній частині застосовані штрафні санкції, а в іншій частині зазначені ППР та ППР ГУ ДПС у Донецькій області від 24.12.2019 № 0003140513, № 0003190513 залишено без змін, а скаргу С(Ф)Г «Кондратюк» - частково задоволено. Враховуючи висновки Акту перевірки та рішення про розгляд скарги позивача, відповідачем 13.04.2020 прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 000269513, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 556 926,25 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням 1 245 541 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 311 385,25 грн., форми «ПН» № 000267513, яким застосовано штраф у сумі 622 770,50 грн. за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 ПК України, податкових накладних/розрахунків коригування. Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, апеляційний суд виходить з такого. Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Розділ V ПК України (ст.ст. 180-211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об`єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту. Відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Відповідно до п. 187.1 ст. 187 вказаного Кодексу, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст.188 ПК України). Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 вказаного Кодексу. Відповідно до п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 вказаного Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Згідно з п.198.3 ст.198 вказаного Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п.198.6 ст.198 вказаного Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відповідно до абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 вказаного Кодексу, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності визначені ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до п.п. 44.1 та 44.2 якої для цілей оподатковування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV). Відповідно до статті 1 цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інш.). Слід зазначити, що податкова накладна не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до п.п. 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Таким чином, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період. Отже, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Однак, наявність лише податкової накладної не є підставою для формування податкового кредиту. Для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідна наявність і інших первинних документів, які б свідчили про реальність такої господарської операції. Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 996-ХIV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною першою статті 9 вказаного закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Згідно з вимогами статті 4 Закону № 996-ХIV, одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням наведеного вище слідує, що інформація, що міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини другої статті 3 Закону № 996-ХIV, є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності. Позивачем надані до суду документи, які, на його думку, підтверджують зміни у складі його активів внаслідок вчинення операцій, оподаткування яких становить предмет спору у справі. У перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «Південь-Логістик», колишня назва ТОВ «Велагро» (код за ЄДРПОУ 39568938) за вересень-жовтень 2016 року. Відповідно до п.п 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Таким чином, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період. Отже, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до матеріалів справи у позивача наявні податкові накладні, отримані від контрагента, належним чином зареєстровані в ЄРПН, які є обов`язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту. За змістом Акту перевіркою не встановлено порушень реєстрації податкових накладних. Одначасно, надаючи оцінку оскарженим рішенням, передусім, необхідно надати правову оцінку обставинам, встановленим контролюючим органом під час її проведення та висновкам про наявність порушень податкового законодавства з боку позивача. В апеляційній скарзі, а також в акті перевірки ГУ ДПС у Донецькій області в обґрунтуванні правомірності спірних податкових повідомлень-рішень посилається на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 лютого 2018 року № 310/24/18, яким ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, та наводить витяг з такого судового рішення. Апеляційним судом витребувано з Бердянського міськрайонного суду Запорізької області вирок від 06 лютого 2018 року у справі № 310/24/18, яким затверджено угоду від 29.12.2017 про визнання винуватості між прокурором Керімовим Е.І. та обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, за яким призначено йому узгоджене сторонами угоди покарання у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 гривень. Позивачем також подано до суду пояснення з окремого питання - змісту вироку від 06 лютого 2018 року у справі № 310/24/18 та відповідним господарським операціям. Так, зі змісту цього рішення вбачається, що ОСОБА_1 , маючи умисел на отримання незаконного доходу шляхом придбання суб`єкта господарювання - юридичної особи, з метою прикриття незаконної діяльності з конвертації безготівкових грошових коштів, не маючи на меті здійснення самостійної, ініціативної, системної, на власний ризик господарської діяльності з метою досягнення економічних результатів від її здійснення, перереєстрував в органах державної реєстрації на своє ім`я ТОВ «Велагро» (ЄДРПОУ 39568938). ОСОБА_1 13.12.2016 став директором ТОВ «Велагро» та встановив контроль над суб`єктом підприємницької діяльності ТОВ «Велагро», а саме отримав у володіння установчі, реєстраційні документи, що дало можливість у подальшому використовувати даний суб`єкт підприємницької діяльності, у тому числі, для здійснення прикриття незаконної діяльності інших осіб. У період з 13 грудня 2016 року по теперішній час ОСОБА_1 значиться директором, а з 14 грудня 2016 року по теперішній час значиться засновником суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи - ТОВ «Велагро», зареєстрованого 26 грудня 2012 року Реєстраційною службою Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис за №10991020000005311. Крім того, 15.02.2017 ОСОБА_1 , виконуючи вказівки невстановленої особи, з метою імітації проведення діяльності фіктивної юридичної особи та подальшого ускладнення схеми незаконної діяльності для податкового контролю з боку фіскальних органів, оформив рішення учасника про зміну повного та скороченого найменування ТОВ «Велагро» на ТОВ «Південь-Логістик». Як вбачається з матеріалів справи та змісту Акту перевірки, господарські опреації між С(Ф)Г «Кондратюк» та ТОВ «Велагро» відбувались у вересні - жовтні 2016 року: - у вересні 2016 року позивачем отримано основні засоби від ТОВ «Південь-Логістик» на загальну суму 12 000,00 грн., ця опреація відображена у декларації з ПДВ за вересень 2016 року на суму 4000, 00 грн.; - у жовтні 2016 року позивачем отримано основні засоби від ТОВ «Південь-Логістик» на загальну суму 96 000,00 грн., ця опреація відображена у декларації з ПДВ за жовтень 2016 року на суму 16 000, 00 грн.; - у жовтні 2016 року позивачем сплачено постачальнику 120 000 грн. Отже, обставини, описані у вироку щодо придбання суб`єкту підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, виникли через два місяці після завершення спірних господарських операцій. Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 280/546/19, встановлені у вироках факти фіктивного підприємництва виключають оцінку наданих позивачем первинних документів, виписаних за операціями з придбання послуг та товарів у цих товариств, як достовірних. Проте, вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 лютого 2018 року у справі № 310/24/18 не містить підстав чи фактів, які б свідчили про недостовірність первинних документів, виписаних за спірними оперціями позивача з ТОВ «Велагро» (ТОВ «Південь-Логістик»), та, як наслідок, про нереальність господарських опреацій. Як вбачається зі змісту Договору від 22 вересня 2016 року № 121/12, за яким здійснювались господарські орперації позивача з ТОВ «Велагро» у перевіряємий період, зі сторони ТОВ «Велагро» (Постачальник) такий договір підписано директором - Бушміч Олександром Германовичем . Рахунок на оплату на суму 120 000,00 грн., видаткова накладна від 04.10.2016 на суму 120 000,00 грн., товарно-транспортна накладна від 04.10.2016, податкові накладні від 05.10.2016, 23.09.2016 також містять підпис/електронно-цифровий підпис наведеної особи. Копії таких документів надані до суду апеляційної інстанції. Натомість, вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 лютого 2018 року у справі № 310/24/18 стосується іншої особи. Крім того, під час перевірки та під час розгляду справи податковий орган не ставить питання щодо недостовірності чи не повноти первинних документів, які підтверджують господарські операції позивача та ТОВ «Велагро» за перевіряємий період, доводячи правомірність своїх рішень наявністю вироку за ч.1 ст.205 КК України, що, на переконання відповідача, свідчить про фіктивнисть підприємництва та недостовірність первиних документів, виписаних за операціями з придбання послуг та товарів у такого підприємства. Слід зауважити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товар, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленої у постанові по справі № К/9901/1349/17 від 27.03.2018. Колегія суддів у вказаній постанові вказує, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. При цьому суд зазначає, що при вирішення податкових спорів, суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника. Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів не виконано. При цьому, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів. С(Ф)Г «Кондратюк» не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини. Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «БУЛВЕС АД» проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. У рішенні по справі «Інтерсплав проти України» (заява № 803/02) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього субєкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Отже, притягнення суб`єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб`єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій. Одночасно слід зазначити, що реальність вчинюваної господарської операції це встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобовязань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності та висновки в Акті не спростовують фактичного руху активів позивача, а відповідно до його змісту оплата за договорами підтверджена, що доводиться і платіжними документами наявними в матеріалах справи. Як вже зазначалось вище, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, є факт реального здійснення операцій з придбання у розглядаємому випадку товар з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст. Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України. Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Крім того, правова позиція Верховного Суду викладена, в постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №804/1963/17 (адміністративне провадження № К/9901/3418/17) полягає в наступному. Акт перевірки, як основний доказ податкових правопорушень не утримує в собі повного дослідження господарських операцій в частині отримання Товариством, оприбуткування ним товару (продукції), списання її у виробництво, використання у господарській діяльності. Натомість акт перевірки наповнений правовими нормами, які на думку Суду потребують застосування, а не наведення їх тексту. Відтак, актом перевірки не встановлені податкові правопорушення, внаслідок неповноти їх дослідження. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відтак, судом не установлено, а відповідачем не доведено, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди, як то вказує відповідач. Господарська діяльність суб`єкта господарювання не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, які на момент господарських операцій між позивачем та контрагентами, були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Іншою підставою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про те, що С(Ф)Г «Кондратюк» списувало запасні частини без надання відповідних первинних документів, що підтверджують їх використання в господарській діяльності. За правилами п.185.1 ст.185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. За п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). У відповідності до вимог п.п. «г» п.198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Згідно п. 189.9 статті 189 ПК України, у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації. Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням. Таким чином, за правилами ПК України підставою для зобов`язання нарахувати податкові зобов`язання та складання/реєстрації зведеної податкової накладної за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість, є використання їх в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. За приписами підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів. При цьому, відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат. Згідно з п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за №751/4044) запчастини на транспортні засоби відносяться до запасів, як такі, що утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством/установою. Подальше використання запасів підлягає бухгалтерському обліку та відображенню на балансі суб`єкта господарювання. Згідно ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. У перевіряємому періоді позивач здійснював діяльність у сфері вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, вирощування інших однорічних і дворічних культур, допоміжної діяльності у рослинництві, післяурожайної діяльності, у своїй господарській діяльності позивач використовував транспортні засоби, сільськогосподарські машини та обладнання, на підтвердження чого під час перевірки були надані свідоцтва про їх реєстрацію. На підтвердження факту придбання та використання запасних частин на легковий автотранспорт, сільськогосподарську техніку, автошин на автотранспорт, шин на сільськогосподарську техніку у господарських операціях позивачем у ході перевірки було надано первинні документи: акти на списання, лімітно-забірні картки на отримання запасних чатин, в яких зазначено об`єкти витрат, вид ремонту, дефектні відомості на ремонт. Наявними у матеріалах справи свідоцтвами реєстрації підтверджується наявність у позивача зазначених в лімітних картках транспортних засобів та сільськгогосподарської техніки. В обґрунтування висновків Акту перевірки відповідачем зазначено, що запасні чатини та автошини позивач використовував не у господарській діяльності. Разом з тим, суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на наступне. Судами встановлено та не заперечується сторонами, що у господарській діяльності С(Ф)Г «Кондратюк» використовувало транспорті засоби: мікроавтобус реєстрційний № НОМЕР_1 , вантажний автомобіль реєстрційний № НОМЕР_2 , самоскид реєстрційний № НОМЕР_3 , причеп реєстрційний № НОМЕР_4 , самоскид реєстрційний № НОМЕР_5 , самоскид реєстрційний № НОМЕР_6 , спеціалізований самоскид реєстрційний № НОМЕР_7 , вантажний самоскид № НОМЕР_8 , самоскид № НОМЕР_9 , спеціалізований самоскид № НОМЕР_10 , зернозбиральний комбайн №НОМЕР_30, зернозбиральний комбайн № НОМЕР_31, зернозбиральний комбайн № НОМЕР_32, навантажувач № НОМЕР_33, причеп № НОМЕР_11 , приичеп спеціалізований № НОМЕР_12 , причеп спеціалізований № НОМЕР_13 , самоскид № НОМЕР_14 , сівалка № НОМЕР_15 , трактор № НОМЕР_16 , трактор № НОМЕР_17 , трактор № НОМЕР_18 , трактор № НОМЕР_19 , трактор № НОМЕР_20 , трактор № НОМЕР_21 , трактор № НОМЕР_22 , трактор № НОМЕР_23 , трактор № НОМЕР_24 , трактор № НОМЕР_25 , трактор № НОМЕР_26 , трактор № НОМЕР_27 , вантажна паливоцистерна № НОМЕР_28 , трактор № НОМЕР_21 , причеп спеціалізований № НОМЕР_29 . За період з 2016 по 2018 роки С(Ф)Г «Кондратюк» мало у користуванні від 3736 до 4439 га сільськогосподарських угідь, з яких на 2309 га вирощувало зернових та зернобобових культур, 1152 га соняшнику, 412 га ріпаку та баштанні культури. У 2016 році валовий збір зернових та зернобобових культур у початково оприбуткованій вазі у господарстві становив 105 165 ц, соняшнику 26 390 ц, цукрового буряку 11 093 ц. У 2017 році валовий збір зернових та зернобобових культур у початково оприбуткованій вазі у господарстві становив 43 733 ц, соняшнику 34 959 ц, ріпаку озимого 11 001 ц. Також у 2018 році валовий збір зернових та зернобобових культур у початково оприбуткованій вазі у господарстві становив 63 454 ц, соняшнику 25 200 ц. Для ремонту вищевказаних транспортних засобів позивачем придбавались запасні частини. Використання їх у господарській діяльності позивача підтверджується долученими до матеріалів справи доказами. При цьому факт купівлі позивачем та використання запчастин, автошин не оспорюється податковим органом. З вищевказаних обставин суд не приймає до уваги доводи відповідача про ненадання С(Ф)Г «Кондратюк» в ході проведення перевірки підтверджуючих документів щодо використання придбаних товарів (автозапчастин та автошин) в господарській діяльності. Слід звернути увагу відповідача, що законодавець не зобов`язав підприємців надавати податковому органу документи, які детально давали б змогу особі, яка проводить перевірку, провести аналіз використання в господарській діяльності придбаних автозапчастин, з урахуванням технічних характеристик транспортних засобів, в тому числі акти списання в розрізі найменувань та кількості з детальним відображенням причин їх встановлення по кожному окремому транспортному засобу, який використовувався у господарській діяльності. Вказані вимоги податкового органу суд вважає надмірними та непередбаченими приписами податкового законодавства. Податковий орган, зазначаючи про безпідставне списання позивачем матеріально-технічних цінностей, не наводить обґрунтованих доводів того, що ці ТМЦ не було використане позивачем у його господарській діяльності. Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Провівши аналіз наданих позивачем до матеріалів справи документів, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що позивач в повному обсязі надав підтверджуючі документи щодо пов`язаності списаних запасних частин та автошин з господарською діяльністю позивача. Щодо не нарахування податкового зобов`язання з ПДВ за операціями зі списання продукції власного виробництва (ячменю, баштанної продукції) у січні та жовтні 2017 року. За даними Акту перевірки, порушення обґрунтовано тим, що С(Ф)Г «Кондратюк» згідно з актом на списання від 06.01.2017 списано ячменю 1160 ц на суму 232 000 грн. В акті списання зазначено, що через несприятливі погодні умови, які склалися у грудні 2016 року, було пошкоджено покрівлю складу, де зберігалась продукція. Комісією було прийнято рішення про списання зіпсованого ячменю як у подальшому непридатного для реалізації. Згідно з актом на списання від 12.10.2017, списано баштанну продукцію на суму 10710 грн. (кавунів у кількості 150 ц на суму 9450 грн., дині у кількості 20 ц на суму 1260 грн). В акті списання зазначено, що через тривалу засуху кавуни та дині були припечені більш чим 50%. Комісією прийнято рішення про передачу даної продукції для безоплатного харчування працівникам господарства. У бухгалтерському обліку підприємством зроблено наступні проведення: Дт 949 Кт

27. Заниження податкового зобов`язання з ПДВ склало 48 542 грн. Згідно з пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник, юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у т. ч. власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. Підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Відповідно до вимог п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Пунктом 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь - яка з подій, що склалася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачання, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що витрати понесені позивачем на вирощування ячміня та баштанної продукції, які в подальшому були зіпсовані, вчинені в межах господарської діяльності. Позивач, понісши витрати на вирощування ячміння та баштанної продукції не знав і не міг знати та передбачити, що останні будуть зіпсовані. До того ж, така продукція вирощувалась не для власних потреб позивача, а в межах господарської діяльності господарства. Відтак безпідставним є висновок відповідача про порушення С(Ф)Г «Кондратюк» п.198.5 ст.198 ПК України та заниження суми нарахованого податкового зобов`язання. Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єктом владних повноважень, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Враховуючи наведене та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Доводи ГУ ДПС у Донецькій області, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухваленого у цій справі рішення відсутні. Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постановах від 06.08.2019 у справі № 160/8441/18, від 16.09.2020 у справі № 819/3514/15, від 22.10.2019 у справі № 826/1475/17, оскільки предмет спору та обставини у вказаних справах є відмінними від цієї справи. Так, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності (тотожність, аналогічність) визначається обставинами кожної конкретної справи, зокрема предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року справі у справі № 200/4963/20-а - залишити без змін. Повне судове рішення - 03 лютого 2021 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Сіваченко Судді А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук