LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Харківський апеляційний суд640/8341/18

від 28.01.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково. Додаткову ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 листопада 2020 року змінити.

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2021 року м. Харків справа № 640/8341/18 провадження № 22-ц/818/1209/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П., за участю секретаря судового засідання Супрун Я.С., сторони справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на додаткову ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 листопада 2020 року, постановлену у складі судді Труханович В.В., УСТАНОВИВ: У травні 2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі Банк) звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 18.08.206 у розмірі 80 981 грн 61 коп. (а.с. 3-5). Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 18.10.2018 позов Банку до ОСОБА_1 задоволений в повному обсязі (а.с. 50-53). Четвертого червня 2020 року ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , звертається до суду із заявою, у якій просить скасувати заочне рішення суду від 18.10.2018. До заяви представник відповідача додав квитанцію про сплату судового збору в розмірі 420 грн 40 коп. (а.с. 65-73). Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 червня 2020 року заява ОСОБА_1 задоволена, заочне рішення суду від 18.10.2018 скасоване, справа призначена до розгляду в судове засідання (а.с. 84-86). Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2020 року позовна заява Банку залишена без розгляду у зв`язку з повторною неявкою представника позивача в судове засідання без повідомлення причин такої неявки (а.с. 113-116). Четвертого листопада 2020 року ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою, у якій просив стягнути з Банку 4000 грн на відшкодування витрат на правову допомогу та 420 грн 40 коп. на відшкодування сплаченого відповідачем судового збору. Заява обґрунтована тим, що у зв`язку з подачею Банком безпідставного позову ОСОБА_1 була змушена понести витрати на правову допомогу та сплатити судовий збір за подачу заяви про скасування заочного рішення. Позов Банку залишений без розгляду у зв`язку з повторною неявкою його представника в судове засідання, хоча судові повістки представниками позивача отримувалися, а суд направляв йому листи з вимогою повідомити правову позицію позивача за пред`явленим позовом. Самостійно ОСОБА_1 не могла представляти свої інтереси в суді, тому ОСОБА_2 їй була надана така правова допомога: перша консультація з вивчення документів, підготовка та подача до суду заяви про ознайомлення з матеріалами справи, ознайомлення з матеріалами справи в суді, дослідження матеріалів справи та судової практики в аналогічних спорах, підготовка заяви про перегляд заочного рішення, підготовка та подача заяви про залишення позову без розгляду. У заяві про перегляд заочного рішення орієнтовний розмір судових витрат був визначений у розмірі 6000 грн, але фактичний розмір таких витрат склав 4000 грн. Додатковою ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 листопада 2020 року заява представника ОСОБА_1 задоволена частково. З Банку на користь ОСОБА_1 стягнуто 1500 грн витрат на професійну правничу допомогу. Ухвала мотивована тим, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги. Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.Врахувавши обсяг виконаних ОСОБА_2 робіт, зокрема, наявність заяви про перегляд заочного рішення, подачу її до суду, ознайомлення з матеріалами справи, подання клопотань, врахувавши погодинну оплату, встановлену за домовленістю сторін, а також те, що справа не вважається складною, і принцип справедливості, співмірності та верховенства права, суд визнав обґрунтованим зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають стягненню з Банку, з 4000 грн до 1 500 грн. У стягненні з Банку на користь відповідача 420 грн 40 коп. судового збору, сплаченого за подання заяви про перегляд заочного рішення, суд відмовив з огляду на те, що нормами Глави 28 Цивільно-процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) не врегульований порядок розподілу судових витрат між сторонами, тому судовий збір, сплачений за подання заяви про перегляд заочного рішення, залишається за особою, яка звернулася до суду з даною заявою. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить додаткову ухвалу суду від 13.11.2020 скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з Банку на користь відповідача 4000 грн витрат на правову допомогу та 420 грн 40 коп. судового збору. Апеляційна скарга мотивована тим, що реальність судових витрат на правову допомогу у дійсній цивільній справі доведена, обсяг послуг підтверджений документально. Зменшуючи розмір стягнутих з Банку судових витрат на правову допомогу, суд першої інстанції не врахував, що таке зменшення можливе лише за мотивованим клопотанням сторони, з якої такі витрати стягуються. Банк із таким клопотанням до суду не звертався. Суд першої інстанції не врахував часу, витраченого адвокатом на надання ОСОБА_1 правової допомоги, а саме восьми годин, кожна з яких відповідно до укладеного між адвокатом та клієнтом договору коштувала 500 грн. Витрати на оплату судового збору при подачі заяви про перегляд заочного рішення входять до загального обсягу судових витрат, тому також підлягають розподілу між сторонами. Відзив на апеляційну скаргу від Банку не надходив. Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд уважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково. Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судовим розглядом, заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 18.10.2018 позов Банку до ОСОБА_1 задоволений в повному обсязі (а.с. 50-53). Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 червня 2020 року вказане заочне рішення суду від 18.10.2018 скасоване за заявою ОСОБА_1 , справа призначена до розгляду в судове засідання (а.с. 84-86). При подачі заяви ОСОБА_1 сплатила 420 грн 40 коп. судового збору, що підтверджується квитанцією № 26 від 04.06.2020 (а.с. 65). У заяві вказано, що попередній розрахунок судових витрат ОСОБА_1 при розгляді позову Банку складає 420 грн 40 коп. судового збору та 6500 грн витрат на правничу допомогу (а.с. 66-73). 29 жовтня 2020 року Жовтневий районний суд м. Харкова ухвалою залишив позов Банку до ОСОБА_1 без розгляду (а.с. 113-116). Відповідно до частин 5,6 статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу. Згідно з ч.9 ст.141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Представник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відшкодування відповідачу понесених судових витрат в установлений законом строк. Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України). Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності, що діє у цивільному процесі, знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності. Також Велика Палата Верховного Суду в указаній вище додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). На підтвердження понесених витрат на правову допомогу ОСОБА_1 ОСОБА_2 надав копію укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 договору № 1 від 25 травня 2020 року про надання правової допомоги (а.с. 121-122), акт надання послуг № 13 від 18 серпня 2020 року з переліком виконаних адвокатом робіт, послуг і часом, витраченим на них (а.с. 123), рахунок на оплату № 17 від 18 серпня 2020 року, згідно з яким вартість виконаних адвокатом робіт склала 4000 грн (а.с. 124), та квитанцію № Н189142 від 25 серпня 2020 року про оплату ОСОБА_1 4000 грн за рахунком 17 від 18.08.2020 (а.с. 118). Судова колегія погоджується із доводом апеляційної скарги про те, що за відсутності мотивованого клопотання Банку про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також доведення їх не співмірності в суду першої інстанції не було підстав зменшувати заявлену до стягнення суму витрат на правничу допомогу. Представлені ОСОБА_2 докази у сукупності доводять обсяг та вартість наданих ОСОБА_1 послуг з правничої допомоги. Тому апеляційну скаргу ОСОБА_2 в цій частині належить задовольнити, ухвалу суду від 13.11.2020 змінити, збільшивши розмір стягнутих з Банку на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу до 4000 грн. Разом з тим, посилання апелянта на необхідність стягнення на користь ОСОБА_1 також судового збору, сплаченого при подачі заяви про перегляд заочного рішення спростовуються викладеними вище нормами процесуального права. Позивач у випадку залишення його позову без розгляду може компенсувати відповідачу здійснені ним витрати, пов`язані з розглядом справи, згідно з ч.5 ст. 142 ЦПК України. Судовий збір до витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до ч.3 ст. 133 ЦПК України не належить. В цій частині апеляційна скарга представника відповідача задоволенню не підлягає, оскільки її доводи спростовуються чинним законодавством. Керуючись статтями 367, 368, 369, 376, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково. Додаткову ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 листопада 2020 року змінити. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 4000 (чотири тисячі) гривень витратна професійну правничу допомогу. В іншій частині додаткову ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 02 лютого 2021 року. Головуючий О.Ю. Тичкова Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»