Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/2570/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 460/2570/18 пров. № А/857/12728/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді : Кухтея Р.В., суддів : Шевчук С.М., Шинкар Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненської області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року (ухвалене головуючим-суддею Друзенко Н.В. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Рівне) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненської області про зобов`язання вчинення певних дій, в с т а н о в и в : 09.11.2018 Рівненським окружним адміністративним судом було ухвалено рішення по справі №460/2570/18, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Володимирецького управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. Рішенням суду Володимирецьке управління Пенсійного фонду України в Рівненській області було зобов`язано провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2018, з урахуванням її права на збільшення такої пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі Закон №796-XII). 04.08.2020 позивач звернулася в суд із заявою в порядку ст.383 КАС України, у якій просила визнати протиправним розпорядження пенсійного органу №1234848 від 19.03.2019, прийняте на виконання рішення суду по справі №460/2570/18. Вимоги заяви обґрунтовує тим, що на виконання рішення суду пенсійний орган провів перерахунок пенсії, яким повністю змінив умови нарахування, розрахувавши розмір пенсійної виплати за двома складовими. Окремою ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.09.2020 заяву було задоволено. Визнано протиправним розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі ГУ ПФУ, відповідач) №1234848 від 19.03.2019, прийняте на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09.11.2018 по справі №460/2570/18 та постановлено окрему ухвалу про виявлені під час розгляду заяви порушення закону, яку вирішено довести до відома суб`єкта владних повноважень відповідача по справі, для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли встановленому судом порушенню закону шляхом здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2018, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні суду від 09.11.2018 по справі №460/2570/18 та зобов`язано ГУ ПФУ повідомити Рівненський окружний адміністративний суд про вжиті заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, у строк до 11.11.2020. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ГУ ПФУ подало апеляційну скаргу, в якій через порушення норм процесуального права просить її скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні заяви. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що норми ст.56 Закону №796-XII внесені зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017, яким частину другу доповнено словами і цифрами : «у разі призначення пенсії на умовах ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Оскільки позивач звернулась за перерахунком до управління після набрання чинності змінами, внесеними до ч.2 ст.56 Закону №796-ХІІ, такі підлягають застосуванню при проведенні перерахунку пенсії. Скаржник наголошує, що правове регулювання спірних правовідносин змінилось та після змін збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років чоловікам та 15 років жінкам, але не вище 75% заробітку, застосовується лише в разі призначення пенсії на умовах, визначених ч.2 ст.27 Закону №1058-IV. В обґрунтування правомірності своїх дій пенсійний орган покликається на рішення Верховного Суду від 23.10.2019 по справі №809/627/18 та вказує, що при розгляді заяви позивача, поданої в порядку ст.383 КАС України, слід враховувати, що виконання судового рішення, яке стосується періодичних соціальних платежів, зокрема пенсій, можливе до внесення змін у законодавство, які змінюють регулювання відповідних правовідносини, на що звертає увагу Європейський Суд з прав людини у справі «Валентина Никанорівна Великода проти України». Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що предметом спору по справі №460/2570/18 є перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч.2 ст.56 Закону №796-ХІІ зі збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75% заробітку. Рішенням по справі №460/2570/18 підтверджено наявність порушеного права ОСОБА_1 , яке одночасно було відновлене таким рішенням. При цьому, порушене право позивача було відновлено рішенням суду шляхом зобов`язання територіального органу ПФУ провести їй з 01.10.2018 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням права на збільшення такої пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений ч.2 ст.56 Закону №796-XII. Таким чином, вказаним судовим рішенням достеменно встановлено спосіб його виконання. Як видно з матеріалів справи, на виконання вказаного рішення відповідачем було прийняте розпорядження №1234848 від 19.03.2019, зі змісту якого слідує, що при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 основний її розмір був обчислений органом ПФУ із застосуванням двох складових, зокрема, частина пенсії, яка припадає за період стажу до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» та частина пенсії, яка припадає за період страхового стажу після набрання ним чинності. Задовольняючи заяву позивача, суд першої інстанції виходив з того, що при перевірці питання виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09.11.2018 по справі №460/2570/18, судом встановлено ряд порушень, допущених ГУ ПФУ, а тому з урахуванням положень ст.249 КАС України, відповідачем порушено статтю 1291 Конституції України та ч.2 ст.14, ч.4 ст.370 КАС України, що полягало у невиконанні у повному обсязі судового рішення, яке набрало законної сили, що зумовлює необхідність постановлення окремої ухвали та направлення її до ГУ ПФУ для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного. Статтею 1291 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Статтею 14 КАС України передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Питання судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративній справі врегульовано статтею 383 КАС України. Так, відповідно до ч.1, ч.3 ст.383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу (ч.6 ст.383 КАС України). Статтею 249 КАС України передбачено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними (ч.2 ст.249 КАС України). В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення (ч.4 ст.249 КАС України). Наведеними вище правовими нормами передбачено, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду підлягає застосуванню виключно у випадку наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. З матеріалів адміністративної справи видно, що 28.05.2019 Рівненським окружним адміністративним судом ОСОБА_1 було видано виконавчий лист №460/2570/1818 про зобов`язання Володимирецького ОУПФ України Рівненської області провести ОСОБА_1 з 01.10.2018 перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням права на збільшення такої пенсії на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж, встановлений ч.2 ст.56 Закону №796-XII. Листом ГУ ПФУ №1700-0802-8/470 від 23.01.2020 було повідомлено відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Рівненській області, що на виконання виконавчого листа №460/2570/18 від 28.05.2019, розпорядженням №123484 від 19.03.2019 було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2018, з урахуванням її права на збільшення такої пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений ч.2 ст.56 Закону №796-XII. При проведенні перерахунку пенсії позивача основний її розмір був обчислений із застосуванням двох складових. Тобто основний розмір пенсії позивача був обрахований відповідачем на умовах, визначених частиною другою статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Після проведення перерахунку розмір пенсійної виплати зменшується. У зв`язку з наведеними обставинами, позивач 04.08.2020 звернулася із заявою у порядку ст.383 КАС України. Судом першої інстанції вірно встановлено та враховано, що розпорядженням відповідача №123484 від 19.03.2019 підтверджено, що перерахунок пенсії позивачу проведено не відповідно до ч.2 ст.56 Закону №796-XII, а на підставі ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що резолютивна частина рішення Рівненського окружного адміністративного суду по справі №460/2570/18 містить положення виключно про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до ч.2 ст.56 Закону №796-ХІІ. Відповідно до ч.2 ст.56 Закону №796-ХІІ, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як : чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За змістом ч.2 ст.56 Закону №796-ХІІ, обмеження у застосуванні пільгового обчислення стажу роботи стосуються саме «призначення пенсії», а не інших випадків. При цьому, таке обмеження пов`язане з призначенням особі пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Судом першої інстанції також було взято до уваги, що ч.2 ст.56 Закону №796-ХІІ була доповнена словами і цифрами : «у разі призначення пенсії на умовах ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі підпункту 3 пункту другого розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» №2148-VIII від 03.10.2017, який набрав чинності 11.10.2017. Матеріалами справи підтверджується, що пенсію за віком позивачу було призначено згідно Закону №1058-ІV ще з 2016 року. При цьому, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09.11.2018 по справі №460/2570/18 фактично визнано за позивачем право на перерахунок пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.56 Закону №796-ХІ із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75% заробітку. Тому, здійснюючи перерахунок пенсії позивача на умовах, визначених ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідач фактично застосував до спірних правовідносин положення підпункту 3 пункту 2 розділу І Закону №2148-VIII та порушив право позивача на пільгове обчислення розміру пенсії, реалізація якого попередньо була захищена відповідним судовим рішенням. Судом першої інстанції також вірно зазначено, що у Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» №2148-VIII від 03.10.2017 відсутнє застереження про те, що зміни, які вносяться до ч.2 ст.56 Закону №796-ХІІ, поширюються на обчислення розміру пенсії особам, яким така пенсія призначена до набрання чинності такими змінами. Тому, оскільки пенсія позивачу не призначається вперше, а підлягає перерахунку згідно з рішенням суду, відтак на неї не поширюється вказана умова. Таким чином, розпорядження Володимирецького ОУПФ України Рівненської області №1234848 від 19.03.2019, згідно якого основний розмір пенсії позивача був обрахований на умовах, визначених ч.2 ст.27 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», свідчить про те, що рішення суду від 09.11.2019 по справі №460/2570/18 належним чином не виконане. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що розглядувані дії відповідача вказують на недотримання вимог закону, порушують права позивача. Тому, в оскарженій окремій ухвалі суду від 11.09.2020 суд застосував вірний механізм судового контролю за виконанням судового рішення, тобто, ухвалив вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли невиконанню рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09.11.2019 по справі №460/2570/18, а також зобов`язав повідомити суд про вжиті заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Судом першої інстанції також вірно враховано рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 року в якому зазначено, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті

6. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції щодо заяви позивача, поданої у порядку статті 383 КАС України та не містять переконливих доводів належного і в повному обсязі виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09.11.2019 по справі №460/2570/18. Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що зі змісту статті 383 КАС України видно, що за наявності підстав для задоволення заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, суд постановляє «ухвалу». Однак, за результатами розгляду заяви позивача ОСОБА_1 від 04.08.2020, яка подана в порядку ст.383 КАС України, судом першої інстанції винесено «окрему ухвалу», що не відповідає положенням ст.383 КАС України. Разом з тим, колегія суддів враховує, що вказані порушення норм процесуального права, тобто щодо назви судового документа (судового рішення), відповідно до ч.2 ст.317 КАС України, не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, оскільки ці порушення не призвели до неправильного вирішення справи. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 383 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненської області залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року по справі №460/2570/18 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. М. Шевчук Т. І. Шинкар