Постанова 4857 № 140/12605/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 140/12605/20 пров. № А/857/14307/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Гуляка В.В., Ільчишин Н.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року (прийняте у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження у місті Луцьку суддею Мачульським В.В.) в адміністративній справі № 140/12605/20 за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації Волинської області (далі УСЗН Маневицької РДА) щодо ненарахування та невиплати з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; - зобов`язати УСЗН Маневицької РДА з 17 липня 2018 року провести нарахування та виплату вказаної грошової допомоги в розмірі 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року. Позов обґрунтовував тим, що позивач є особою, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та постійно проживає в населеному пункті на території Маневицького району Волинської області, який входить до переліку таких, які віднесені до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок радіоактивного забруднення, а тому враховуючи рішення Конституційного Суду № 6-р/2018 від 17 липня 2018 року має право на щомісячне отримання грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі, що дорівнює 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року. Проте усупереч статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідач не здійснює нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства із 17 липня 2018 року, що є порушенням майнових та конституційних прав позивача. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням суду, його оскаржив ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 і подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийняте за неповного з`ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та винести нову постанову, якою позов задовольнити. В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що судом першої інстанції не надано оцінки доказу, яким позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме довідки УСЗН Маневицької РДА, згідно якої ОСОБА_3 , мати ОСОБА_2 , отримувала на сина щомісячну грошову допомогу громадянам, які проживають на території зони радіоактивного забруднення, у зв`язку з обмеженим споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, а отже, ОСОБА_2 перебував на обліку як отримувач вказаної вище допомоги. Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_2 має статус дитини, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 . Крім того, позивач проживає в населеному пункті (селище Городок, Маневицький район, Волинської області), який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Як видно із довідки УСЗН Маневицької РДА від 24 вересня 2020 року № 1764 ОСОБА_2 до 31 грудня 2014 року не перебував на обліку в управлінні соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації, як отримувач щомісячної грошової допомоги громадянам, які проживають на території зони радіоактивного забруднення, у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства та не звертався до управління із заявою про призначення цієї допомоги з 01 січня 2015 року по цей час. Позивач звертався з заявою від 12 серпня 2020 року до відповідача щодо перебування на обліку в управлінні та відновлення з 17 липня 2018 року виплати вищевказаної щомісячної грошової допомоги. Листом від 14 серпня 2020 року № Б-2851/ч відповідач повідомив про відсутність передбаченої законодавством України можливості для здійснення нарахування ти виплати відповідної допомоги, оскільки постанови, які б урегульовували розміри, порядок нарахування та виплати компенсації особам, які є постраждалими внаслідок Чорнобильської катастрофи є скасованими. Не погоджуючись із діями відповідача щодо ненарахування і невиплати щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, позивач звернувся із цим позовом до суду. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не перебуває на обліку відповідача як отримувач щомісячної грошової допомоги, передбаченої ст. 37 Закону № 796-XII, а тому підстав для поновлення виплати щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства з 17.07.2018 у відповідача не було. Тобто, звернення до суду з позовними вимогами є передчасними, оскільки для нарахування і виплати допомоги, передбаченої ст. 37 Закону № 796-XII, у будь-якому випадку повинно передувати звернення особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи до управління соціального захисту населення з заявою про її призначення та постановка на облік управління. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі Закон № 796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення. Відповідно до статті 37 Закону № 796-XII (в редакції, чинній з 09.07.2007) громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах, зокрема: у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати. Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України. Ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи, пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію, непрацюючим громадянам - місцевими державними адміністраціями або виконавчими органами рад за місцем проживання. Виплата за два і більше місяців забороняється. Підпунктом 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі Закон № 107-VI) текст статті 37 Закону № 796-XII викладено в новій редакції. Так, громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України. Ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації. Виплата за два і більше місяців забороняється. Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008 наведені положення пункту 28 розділу ІІ Закону № 107-VI визнано неконституційними. У 2012 - 2014 роках на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 37 Закону № 796-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 р. № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі Закон № 76-VIII), підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено, зокрема, статтю 37 Закону № 796-XII. Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VIII було визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Відповідно до частин першої, другої статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено, що вказаним рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 37 Закону № 796-XII з 17 липня 2018 р. Відповідно до статті 63 Закону № 796-XII фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством. Згідно з підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 № 79-VIII Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказані доповнення Конституційним Судом України в установленому порядку неконституційними не визнавалися. Проте, Кабінет Міністрів України не визначив порядку та розміру виплати грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону № 796-XII, а тому застосуванню підлягають безпосередньо норми цієї статті у редакції, чинній з 09 липня 2007 року. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки позивач є громадянином, який має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, то він з 17 липня 2018 року (з дня прийняття Конституційним Судом України рішення № 6-р/2018) має право на виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої статтею 37 Закону № 796-XII. При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в межах спірних правовідносин необхідно з`ясувати факт перебування позивача на обліку в УСЗН Маневицької РДА, як особи, яка має право на отримання грошової допомоги в зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, відповідно до статті 37 Закону № 796-XII. Механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінсоцполітики, визначається Порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936 (надалі також Порядок № 936). Так, відповідно до пункту 3 вказаного Порядку призначення громадянам компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг здійснюється за єдиною заявою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1146 Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги. Органи соціального захисту населення, що проводять нарахування та виплати, передбачені Законом № 796-XII, звіряють у разі потреби отриману від громадян інформацію щодо правомірності нарахування компенсаційних виплат з відділами персоніфікованого обліку згідно з Єдиним автоматизованим реєстром осіб, які мають право на пільги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №

117. Виплата компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг у разі, коли вперше встановлено відповідний статус постраждалої особи і видано відповідне посвідчення, проводиться з дня подання громадянином заяви, але не раніше ніж з дня видачі йому посвідчення встановленого зразка. У розрізі викладеного апеляційний суд дійшов висновку про те, що необхідною умовою для призначення щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства є подання особою відповідної заяви, а з дня подання такої заяви проводиться виплата вказаної допомоги (у випадку, якщо посвідчення встановленого зразка видане пізніше дня подання заяви, то виплата здійснюється із дня видачі посвідчення). Отже, правових підстав для нарахування та виплати допомоги, встановленої статтею 37 Закону № 796-ХІІ, до моменту відповідного звернення особи із заявою про призначення такої допомоги немає. Судом встановлено, що в матеріалах справи є довідка УСЗН Маневицької РДА від 19 серпня 2020 року № 1525, згідно якої ОСОБА_3 , мати ОСОБА_2 , отримувала на сина щомісячну грошову допомогу громадянам, які проживають на території зони радіоактивного забруднення, у зв`язку з обмеженим споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства з 29.09.2006 по 31.12.2014. При цьому, колегія суддів відхиляє аргументи позивача про наявність такої підстави для скасування рішення суду першої інстанції як ненадання оцінки доказу - довідці УСЗН Маневицької РДА, згідно якої ОСОБА_3 , мати ОСОБА_2 , отримувала на сина щомісячну грошову допомогу громадянам, які проживають на території зони радіоактивного забруднення, у зв`язку з обмеженим споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, з огляду на те, що в цій справі до відповідача із заявою звернувся саме ОСОБА_1 , а не ОСОБА_3 .. На думку суду, така заява може слугувати підставою для призначення та виплати позивачу на сина ОСОБА_2 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону № 796-XII лише з дати звернення до відповідача, а саме 12 серпня 2020 року, оскільки до цього моменту ОСОБА_1 на обліку в УСЗН Маневицької РДА не перебував, що підтверджується довідкою від 24 вересня 2020 р. № 1764. Відтак, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, наведених норм законодавства України та правових висновків Верховного Суду у зразковій справі № 240/4946/18, а також тієї обставини, що позивач в інтересах ОСОБА_2 із заявою про призначення щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства звернувся до відповідача вперше лише 12 серпня 2020 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати встановленої статтею 37 Закону № 796-XII щомісячної грошової допомоги та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити таку допомогу в розмірі, що дорівнює 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року з 12.08.2020 (з дня подання заяви) та про відмову в задоволенні решти позовних вимог. Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року в адміністративній справі № 140/12605/20 скасувати. Позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації Волинської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону № 796-ХІІ. Зобов`язати Управління соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації Волинської області провести ОСОБА_2 нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, з 12 серпня 2020 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин