Постанова 4855 № 320/1935/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/1935/20 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Закревська І.Л., за участі представника позивача Шейної О.О., представника відповідача Менькової М.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення В С Т А Н О В И В : Історія справи. 03.03.2020 до Київського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 0002923304 від 21.10.2019 року яким донарахованого ПДВ на суму 92400.36 грн. 36 коп. та штрафні санкції у розмірі 23100.09 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковий орган за наслідками документальної позапланової перевірки дійшов необґрунтованого висновку про заниження позивачем у перевіряємий період валового доходу та завищення витрат, оскільки такий висновок спростовуються первинними документами, які додані до позову, внаслідок чого, позивач вважає спірне рішення є протиправним і таким, що підлягає скасуванню. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 р. у задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Приймаючи у справі рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідач як суб`єкт владних повноважень надав суду достатньо доказів на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення, а доводи викладені у позові не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Апелянт наголосив, що висновки перевіряючих про заниження валового доходу є хибними, тому що при розрахунку валового доходи оперують неправильними даними, а саме придбання у 2016 році ТМЦ на суму 1092876грн., замість 927731.17грн., яка відповідає обороту 281 рахунку по дебету. Апелянтом вказано, що саме цей показник мав би використовуватися у подальших розрахунках, оскільки повністю підтверджується первинними документами і реєстрами бухгалтерського обліку. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано на правильність висновків суду першої інстанції. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представники відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Обставини, встановлені судом. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, за результатами якої був складений акт від 10.09.2019 №52/10-36-33-04/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 » (т.1 а.с.12). Згідно висновків вказаного акту перевіряючим встановлено ряд порушень, в тому числі: - п. 167.1 ст.167. п.171, п. 177.2, п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ, зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 83160,33 грн., у тому числі за 2016р. у сумі 58693,55 грн. та 24466,78 грн.; - п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-У1 (зі змінами та доповненнями), в частині заниження чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності у сумі 462001,83 грн. грн., що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності у сумі 6930,01 грн., у т.ч. за 2016р. у сумі 4891,12 грн., за 2017р. у сумі 2038,89 грн.; - п. 187.1 ст.187, абзац 5 п. 198.5 ст.198. п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (із змінами та доповненнями) в частині заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 92400,36 грн., у т.ч. в грудні 2016р. у сумі 65215,05 грн., в грудні 2017р. у сумі 27185,31 грн. В акті перевірки зазначено, що відповідачем при перевірці достовірності відображених у деклараціях про майновий стан і доходи за 2016-2018 роки сум загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності використано наступні документи: відомості, відображені в податкових деклараціях про майновий стан та доходи за 2016-2018 роки; договори, додатки до них; книги обліку доходів та витрат; книги обліку розрахункових операцій, касові стрічки, звіти про використання РРО; податкові накладні, єдиний реєстр податкових накладних; відомості про доходи з інформаційного фонду ДРФО; банківські виписки; ІС «Податковий блок». Також в акті перевірки наведено, що перевіркою правильності визначення доходу за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р., відображеного ФОП ОСОБА_1 в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2016р., 2017р. та 2018р., з даними про суми доходу встановленими в ході перевірки, виявлено розбіжності на загальну суму 303480,52 грн. без ПДВ, у т.ч. у 2016р. на суму 167553,96 грн., без ПДВ та у 2017р. на суму 135926,56 грн., без ПДВ, а саме: згідно з наданих до перевірки ФОП ОСОБА_1 та встановлених в ході проведення перевірки залишків товарно-матеріальних цінностей, станом на 01.01.2016р. у ФОП ОСОБА_1 залишки товарно-матеріальних цінностей становлять 1683609,46 грн. без ПДВ. Відповідно до єдиного реєстру податкових накладних та первинних документів, наданих ФОП ОСОБА_1 до перевірки, протягом 2016р. придбано товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1092876,00 грн. без ПДВ. Згідно графи 5 додатку Ф2 до податкової декларації декларації про майновий стан і доходи за 2016р. та наданих для проведення перевірки первинних документів, ФОП ОСОБА_1 віднесено до витрат вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції у сумі 1044898,35 грн. без ПДВ. Залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2016р. за даними платника становлять 1564033,15 грн. Виходячи з викладеного, перевіряючі вказують, що залишки товарно-матеріальних цінностей за даними перевірки становлять 1731587,11 грн. (1683609,46 грн. (залишки станом на 01.01.2016р. без ПДВ) «+» 1092876,00 грн. (придбано товарно-матеріальних цінностей за 2016р. без ПДВ) «-» 1044898,35 грн. (віднесено на реалізацію товарно-матеріальних цінностей згідно додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016р. (гр.5) без ПДВ). Залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2016р. за даними платника становлять 1564033,15 грн. Отже, ФОП ОСОБА_1 у 2016 році реалізовано товарно-матеріальних цінностей без відображення в податковому обліку та в Податковій декларації про майновий стан і доходи за 2016р. на загальну суму 167553,96 грн. без ПДВ (1731587,11 - 1564033,15). Крім того, в акті перевірки зазначено, що згідно з наданих до перевірки ФОП ОСОБА_1 та встановлених в ході проведення перевірки залишків товарно-матеріальних цінностей, станом на 01.01.2017р. у ФОП ОСОБА_1 залишки товарно-матеріальних цінностей становлять 1564033,15 грн. без ПДВ. Відповідно до єдиного реєстру податкових накладних та первинних документів, наданих ФОП ОСОБА_1 до перевірки, протягом 2017р. придбано товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1032080,38 грн. без ПДВ. Згідно графи 5 додатку Ф2 до податкової декларації декларації про майновий стан і доходи за 2017р. та наданих для проведення перевірки первинних документів, ФОП ОСОБА_1 віднесено до витрат вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції у сумі 869020,45 грн. без ПДВ. Залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2017р. за даними платника становлять 1591166,52 грн. Виходячи з викладеного, залишки товарно-матеріальних цінностей за даними перевірки становлять 1727093,08 грн. (1564033,15 грн. (залишки станом на 01.01.2017р. без ПДВ) «+» 1032080,38 грн. (придбано товарно-матеріальних цінностей за 2017р. без ПДВ) «- » 869020,45 грн. (віднесено на реалізацію товарно-матеріальних цінностей згідно додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017р. (гр.5) без ПДВ). Залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2017р. за даними платника становлять 1591166,52 грн. Отже, ФОП ОСОБА_1 у 2017 році реалізовано товарно-матеріальних цінностей без відображення в податковому обліку та в Податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017р. на загальну суму 135926,56 грн. без ПДВ (1727093,08 - 1591166,52). Враховуючи вищезазначене, перевіряючими зроблений висновок, що при перевірці правильності визначення валових доходів за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р., відображених у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2016р., 2017р. та 2018р., з даними про суми доходів, встановленими в ході перевірки виявлено його заниження ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 303480,52 грн. без ПДВ, у т.ч. у 2016р. на суму 167553,96 грн., без ПДВ та у 2017р. на суму 135926,56 грн., без ПДВ, чим порушено вимоги п.177.1 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (із змінами та доповненнями). На підставі вказаного акту Головним управлінням ДПС у Київській області було прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.10.2019 №0002923304 яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 115 500,45 грн., в тому числі за основним платежем 92 400,36 грн. та штрафна санкція 23 100,09 грн. (т.1 а.с.28) Вищенаведені обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами і не є спірними. Нормативно-правове обґрунтування. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 177.1 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), валовим доходом фізичних осіб-підприємців є отриманий протягом календарного року від провадження господарської діяльності дохід (виручка у грошовій та не грошовій формі). Відповідно до п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ зі змінами та доповненнями внесеними Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014р. №71-УІІІ до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: - витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; - витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах із таким платником податку, які включають витрати на оплату основної та додаткової заробітної плати й інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата в грошовій або натуральній формі, установлена за домовленістю сторін (окрім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); - обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; - суми ЄСВ у розмірах і порядку, установлених законом; - інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, до котрих належать: витрати на відрядження найманих працівників; на послуги зв`язку та реклами; плата за розрахунково-касове обслуговування; на оплату оренди, ремонт й експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності; на транспортування готової продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних із виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Для віднесення витрат до складу валових, необхідно дотримання наступних умов, а саме: вони повинні бути документально підтверджені, пов`язані із господарською діяльністю підприємця, повинні бути безпосередньо пов`язані із отриманням доходів, включатися до витрат операційної діяльності та повинні бути фактично оплачені. Висновки суду. Матеріалами справи підтверджено, що під час перевірки відповідачем досліджувались документи: відомості, відображені в податкових деклараціях про майновий стан та доходи за 2016-2018 роки, книги обліку доходів та витрат, договори та додатки до них, видаткові та податкові накладні, єдиний реєстр податкових накладних, акти виконаних робіт (наданих послуг), фіскальні чеки, товарно-транспортні накладні, банківські виписки та інформація ІС «Податковий блок». Вказане апелянтом не заперечується. Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, для віднесення витрат до складу валових, необхідно дотримання декілька умов: витрати повинні бути документально підтверджені, пов`язані із господарською діяльністю підприємця, повинні бути безпосередньо пов`язані із отриманням доходів, включатися до витрат операційної діяльності та повинні бути фактично оплачені. Тому, враховуючи встановлені перевіряючими обставини (висновки акту), підтверджено, що перевіркою правильно з`ясовано, що сума у розмірі 158521,31 грн. (без ПДВ) за 2016 рік не була сплачена, тому не є витратами у розумінні норм Податкового кодексу України, отже факт порушення позивачем п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України доведено, а висновки податкового органу з вказаного питання є обґрунтованими. Щодо податкового зобов`язання, то матеріалами справи доведено, що позивачем за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р. задекларовано податкових зобов`язань по податку на додану вартість у сумі 614632,00 грн. Вказане апелянтом не спростовано. Отже, перевіркою відповідачем повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р. встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 92400,36 грн., у т.ч. в грудні 2016р. у сумі 65215,05 грн., в грудні 2017р. у сумі 27185,31 грн., в зв`язку з не включенням ФОП ОСОБА_1 до податкових зобов`язань з податку на додану вартість суму реалізованих товарно-матеріальних цінностей, що не відображені в податковому обліку та в Податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2016р. та 2017р. на загальну суму 462001,83 грн. без ПДВ, у т.ч. в 2016р. у сумі 326075,27 грн. без ПДВ, в 2017р. у сумі 135926,56 грн. без ПДВ, що детально відображено п.п.2.1.2.1. п. 2.1 розділу 2 акту перевірки. Висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України є обґрунтованими. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Тому колегія суддів вважає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів щодо обґрунтованості позовних вимог, а відповідачем доведено правомірність спірного рішення. Всі інші доводи апелянта також не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають. Повний текст виготовлено 01.02.2021. Керуючись ст.ст.139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 р. - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.В. Губська О.В. Епель