Постанова 4855 № 640/20065/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20065/19 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 лютого 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" до Офісу великих платників податків ДПС треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправними дій, зоюов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство "Дельта банк" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків ДПС, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непідготування та неподання до відповідного органу Державної казначейської служби України висновку про повернення надміру сплаченої суми податку на прибуток у розмірі 11 578 035,21 грн. та зобов`язання відповідача вчинити дії. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). 12 січня 2021 року відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк". Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 08.04.2015 № 71, згідно з яким тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк" запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015 до 02.09.2015 включно. Відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.08.2015 № 147 строк дії тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" продовжено до 02.10.2015. На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.10.2015 року прийнято рішення № 181 "Про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку". 05 червня 2019 року листом № 2574/1 Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", на підставі статті 43 Податкового кодексу України, звернулось до Офісу великих платників податків ДФС з заявою про повернення надміру сплачених коштів з податку на прибуток банку у розмірі 11578035,21 гривень. Листом від 05.08.2019 року № 38263/10/28-10-43-01-11 відповідач повідомив Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" про те, що за позивачем обліковується податковий борг, а тому повернення надміру сплачених коштів проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу. Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату. Статтею 43 Податкового кодексу України визначені умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені. Так, пунктом 43.1 вказаної статті передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. За правилами пункту 43.2 цієї ж статті у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (пункт 43.3 статті 43 Податкового кодексу України). Отже, підставою для перерахування помилково чи надмірно сплачених грошових зобов`язань на час звернення з відповідною заявою до контролюючого органу є відсутність податкового боргу у такого платника податків. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково чи надмірно сплачених сум грошових зобов`язань проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Тобто, невиконання будь-якої з передбачених статтею 43 Податкового кодексу України умов є перешкодою для виконання податковим органом відповідного алгоритму дій з метою повернення платнику надміру сплачених грошових зобов`язань. Законодавством України не передбачено випадків, за наявності яких повернення надміру сплачених грошових зобов`язань може здійснюватися в інший спосіб, ніж установлено у статті 43 Податкового кодексу України. Статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI передбачено наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Так, згідно з частиною п`ятою статті 36 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов`язаннями банку перед кредиторами. Частиною шостою статті 36 Закону № 4452-VI визначено зобов`язання банку, на які не поширюється обмеження, встановлене пунктом 1 частини п`ятої цієї статті. Разом з тим, згідно з пунктом 1.3 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій. Однак, відсутність податкового боргу у розумінні пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України є необхідною умовою для повернення надміру сплачених грошових зобов`язань, а не стягненням такого боргу чи задоволенням вимог кредиторів. У спірних правовідносинах позивач, станом на дату звернення з заявою про повернення надмірно сплачених коштів, має переплату з податку на прибуток підприємств. Разом з тим, позивач має податковий борг з інших податків та зборів. Скаржником наведені обставини не заперечуються та не спростовуються. Отже, умови повернення надміру сплачених грошових коштів регулюються саме статтею 43 Податкового кодексу України, а положення пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України щодо непоширення норм цього Кодексу на питання стягнення податкового боргу з банків, щодо яких застосовуються приписи Закону № 4452-VI, не стосуються спірних правовідносин. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.03.2020 по справі № 815/3066/15. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Пилипенко О.Є. Суддя Черпіцька Л.Т.