Постанова 4855 № 752/21316/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 752/21316/17 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Т.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 лютого 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Земляної Г.В., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 30 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ : ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м.Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про: - визнання протиправним та скасування рішення Правобережного об`єднаного УПФ України від 14 серпня 2017 року про відмову у перерахунку пенсії, - зобов`язання відповідача врахувати при перерахунку розміру пенсії розмір заробітної плати, отриманої ним в період роботи з 05 вересня 1988 року по 29 листопада 1992 року на шахті «Анінська» та з 16 лютого 1993 року по 17 вересня 1994 року в ДП Шахтобудівельне управління та повторно розглянути заяву. Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 30 червня 2020 року адміністративний позов задоволено. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що у серпні 2017 року позивач звернувся до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії за списком №

1. Листом від 14 серпня 2017 №45071/04 Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовлено позивачу у перерахуванні пенсії, зазначивши, що у документах для призначення пенсії відсутні документи, передбачені Законом України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до записів в трудові книжці ОСОБА_1 спірний період часу працював з 05 вересня 1988 року по 29 листопада 1992 року на шахті «Анінська», з 16 лютого 1993 року по 17 вересня 1994 року в ДП «Шахтобудівельне управління». Архіви ліквідованої шахти «Анінська» згідно наказу МУП України від 28.08.2006 року № 422 були передані в Відокремлений підрозділ «Шахта Ломоватська» ДП «Первомайськвугілля». Архіви ДП Шахтобудівельне управління знаходиться в приміщенні тресту «Стаханіввуглебуд», яке розташовано в м. Стаханів Луганської області. Стаж роботи, розмір заробітної плати позивача, підтверджується довідками, які були видані Відокремленим підрозділом «Шахта Ломоватська» ДП «Первомайськвугілля» та ДП Шахтобудівельне управління. Проте зазначені документи видані підприємствами, архів якого знаходиться на території, тимчасово не підконтрольній українській владі. Згідно п.п. 1 п. 2 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-У1, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливою шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першого цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до ст. 13 ч. 1 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці,- Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93р. № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для признання пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 12.08.1993р. № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Згідно з п. 6 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01 серпня 1992 року, атестація робочих місць передбачає обґрунтування віднесення робочого місця до категорії за шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці, визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу в несприятливих умовах. Відповідно до п. 4 Порядку, атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Пунктом 5 Порядку застосування списків № 1 № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, застереженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.12.2005 № 1451/11731, передбачено, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовується списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професійними незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. Враховуючи, що в трудовій книжці містяться записи про роботу на зазначених посадах, які відповідають списку № 1, відповідач неправомірно відмовив в перерахунку пенсії та врахування розміру нарахованої та виплаченої заробітної плати в ці періоди роботи для розрахунку розміру пенсії. Робота в спірні періоди праці повний робочий день в шахті на посадах, віднесених до списку № 1 підтверджується уточнюючими довідками, які в сукупності з іншими доказами - записами в трудовій книжці, наказами про атестацію робочих місць підтверджують доводи позивача про неправомірність рішення пенсійного органу, яким відмовлено зарахувати ці періоди в страховий та пільговий стаж позивача, а також взяти до розрахунку пенсії нарахування та виплачену позивачу заробітну плат. Пенсійний орган уточнюючі довідки не прийняв до уваги, посилаючись на те, що вони видані підприємствами, які розташовані на території, що тимчасово не контролюються українською владою. Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані "намібійські винятки": документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів". Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать". При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Як вбачаються з матеріалів справи, спірні довідки належним чином завірені підписами посадових осіб підприємств та печатками із зазначенням коду ЄДРПОУ, відомості, які засвідчені в довідках повністю узгоджуються із відомостями, зазначеними у трудовій книжці позивача. На підставі п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж. Перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, та перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Водночас, проведення зустрічних перевірок відповідно до Закону № 1058 та Закону № 1788 є правом, а не обов`язком пенсійного органу та не є обов`язковою умовою для вирішення питання про призначення або відмову в призначенні пенсії за віком. Згідно п. 4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів, є неправомірними та підлягає скасуванню. Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 червня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя Г.В.Земляна суддя В.В.Файдюк