Постанова 4854 № 540/1116/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/1116/20 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів - Джабурії О.В., Кравченка К.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Щасливцевської сільської ради, виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : 04 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Щасливцевської сільської ради, виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення №2202 від 31.03.2020 року, прийняте 113 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,0962 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 ; - зобов`язати Щасливцевську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,0962 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території земель Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 . Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 19.10.2020р. вказаний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення №2202 від 31.03.2020 року, прийняте 113 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,0962 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області. Зобов`язано Щасливцевську сільську раду Генічеського району Херсонської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 05.03.2020р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області з урахуванням правової позиції, наданої судом у даному рішенні. Цим же рішенням стягнуто з виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 3500 грн. 26 жовтня 2020 року представником позивача подана до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якого останній просить ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання щодо розподілу судових витрат в частині стягнення витрат, передбачених п.9 розділу «Гонорар» договору про надання правничої допомоги від 27.12.2019р. №27/12/2019 з урахуванням додаткової угоди від 05.05.2020р., стягнувши їх на користь ОСОБА_1 в сумі 3000 грн. Додатковим рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 відмовлено ОСОБА_1 у стягненні з виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради судових витрат у сумі 3000,00 грн в частині стягнення витрат, передбачених п.9 розділу «Гонорар» договору про надання правничої допомоги від 27.12.2019 №27.12.2019 з урахуванням додаткової угоди від 05.05.2020. Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи просить скасувати додаткове рішення та прийняти нове, яким задовольнити вимоги заяви про стягнення судових витрат (гонорару успіху). Зокрема, апелянт зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що витрати за досягнення мети представництва «гонорар успіху» у сумі 3000 грн не мають відношення до витрат на професійну правничу допомогу у розумінні ст. 134 КАС України. Зазначений висновок спростовується п.2 додаткової угоди від 05.05.2020 до договору від 27.12.2019 №27/12/19, а також висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 по справі №904/4507/18, які підтверджують, що «гонорар успіху» є складовою частиною гонорару адвоката, яка також належить до судових витрат. По даній справі досягнуто мету представництва, «гонорар успіху» є незначним та меншим від витрат на професійну правничу допомогу, що відповідає принципам співмірності та розумності витрат із заявленими позовними вимогами. Додаткове рішення суду не вмотивоване підставами відступу від висновків постанови ВП ВС від 12.05.2020 по справі №904/4507/18. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відмовляючи у стягненні з виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради судових витрат «гонорару успіху» у сумі 3000,00 грн, суд першої інстанції зазначав, що ним не встановлено їх фактичність, неминучість та обґрунтованість розміру. При розгляді даної справи суд в рішенні від 19.10.2020 оцінив розумність та обґрунтованість судових та інших витрат понесених позивачем та стягнув на його користь 3500 грн. Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних ним робіт (наданих послуг), витраченим часом та їх обсягом. Дану справу розглянуто у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін (у письмовому провадженні) з огляду на невеликий об`єм доказів та незначну складність предмету спору. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Слід звернути увагу, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Матеріали справи, а саме розділ «Гонорар» договору про надання правничої допомоги від 27.12.2019 №27/12/2019 з урахуванням додаткової угоди від 05.05.2020, довідка-рахунок №20-25 від 15.07.2020 по справі №540/1116/20 свідчать, що загалом правову допомогу під час розгляду даної справи (з урахуванням «гонорару успіху») оцінено в 12 000 грн (а.с. 50-52, 76). Судом першої інстанції надано оцінку обґрунтованості витрат на правничу допомогу 9000 грн. (без урахування «гонорару успіху») в рішенні Херсонського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 по даній справі та частково задоволено вимоги ОСОБА_1 в цій частині, стягнуто на його користь 3500,00 грн вказаних витрат. Судова колегія звертає увагу, що рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 набрало законної сили та позивачем в частині відмови стягнення витрат не оскаржувалося, тобто ним визнано висновки суду обґрунтованими. Підставою звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення стала наявність витрат згідно п.9 розділу «Гонорар» договору про надання правничої допомоги від 27.12.2019 №27/12/19 з додатковою угодою від 05.05.2020, а саме «гонорару успіху» в розмірі 3000 грн. На думку судової колегії, для встановлення підстав стягнення 3000 грн «гонорару успіху» слід встановити чи є достатньою вже стягнута сума правової допомоги 3500 грн в контексті вирішення спірних правовідносин. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Велика Палата Верховного суду також зазначила, що відповідна сума (гонорар успіху), обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат. Доводи апелянта, що в мотивувальній частині оскаржуваного додаткового рішення судом зазначено про відсутність відношення «гонорар успіху» до витрат на професійну правничу допомогу є недоведеними, оскільки оскаржуване додаткове рішення таких висновків не містить. Основоположні висновки додаткового рішення суду першої інстанції, з якими погоджується суд апеляційної інстанції, стосуються необґрунтованості витрат «гонорару успіху» в розмірі 3000 грн по відношенні до складності предмету спору з урахуванням факту стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 3500 грн. Судом першої інстанції вірно зазначено, що дана справа є незначної складності та містить невеликий обсяг доказів. Заявником в заяві про ухвалення додаткового рішення позицію обґрунтовано виключно віднесенням «гонорару успіху» до витрат на правову допомогу, проте даний факт не лишає позивача по справі обов`язку належним чином обґрунтувати його розмір з урахуванням складності справи, витраченого адвокатом часу, значення спору для сторони тощо. Доводи апелянта, що розмір «гонорару успіху» відповідає принципам розумності та співмірності із заявленими позовними вимогами є необґрунтованими із урахуванням факту стягнення на користь позивача суми витрат на правову допомогу по даній справі в розмірі 3500,00 грн. Відповідно до ч.4 ст. 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Відповідно до ч.2 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Відмовляючи в задоволені заяви про ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції мав постановити ухвалу, а не ухвалити рішення, проте дана обставина на вірність його висновків не впливає та не є підставою для скасування додаткового рішення від 05.11.2020 Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують. Оскільки справа розглянута за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,328 КАС України, судова колегія, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Додаткове рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко