Постанова 4851 № 480/3064/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 січня 2021 р.Справа № 480/3064/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.03.2020 року, головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик, м. Суми, повний текст складено 17.03.20 року по справі № 480/3064/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Сумська виправна колонія №116" про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 до Державної установи «Сумська виправна колонія № 116» про: - визнання протиправним та скасування Наказу № 49/ос/ст-19 від 19.07.2019 «Про заходи дисциплінарного реагування»; - визнання протиправним та скасування Наказу № 130/ос-19 від 19.07.2019 про звільнення позивача з посади начальника відділення соціально-психологічної служби арештного дому при державній установі «Сумська виправна колонія № 116»; - поновлення позивача на посаді начальника відділення соціально-психологічної служби арештного дому при державній установі «Сумська виправна колонія № 116»; - стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.03.2020 в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено. ОСОБА_1 не погодився з рішенням суду першої інстанції , подав апеляційну скаргу , вважає, що його незаконним та необґрунтованим , рішення ґрунтується на недопустимих доказах при відсутності належних та допустимих доказів його винуватості. Вказує , що він не має жодного відношення до виявленої наркотичної речовини, єдиними доказами його причетності і винуватості можуть бути лише вступивши законну силу або вирок суду або постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, яких не існувало ані на час розгляд справи судом першої інстанції, ані на даний час. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06 березня 2020 року , адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що з січня 2019 року ОСОБА_1 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді начальника відділення соціально-психологічної служби арештного дому при державній установі «Сумська виправна колонія № 116». Під час проходження служби, 26 березня 2019 року о 16 годині 20 хвилин, на території ДУ «Сумська ВК № 116» оперативні працівники установи спільно з співробітниками Служби безпеки України в Сумській області зупинили позивача, у якого за результатами здійснення особистого догляду на предмет зберігання заборонених предметів, виявлена речовина рослинного походження зеленого кольору у подрібненому стані. Ці події стали підставою для призначення службового розслідування, про що 27.03.2019 прийнятий відповідний наказ (а.с. 28). Згідно з Висновком, затвердженим 24.05.2019 (а.с. 62-63), службове розслідування щодо з`ясування обставин порушення службової дисципліни позивачем припинено, продовжено його відсторонення від виконання службових обов`язків начальника відділення соціально-психологічної служби арештного дому при державній установі «Сумська виправна колонія № 116», прийняття рішення щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності відкладено до вирішення кримінального провадження 12019200440000182. Після отримання Постанови слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві Білокопитова Є.О. від 25.06.2019 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019170000000220 (а.с. 11), дисциплінарною комісією складений Висновок, відповідно до якого службове розслідування за фактом вилучення 26 березня 2019 року у ОСОБА_1 речовини рослинного походження, наркотичного засобу «канабіс» закінчено, за порушення Кодексу етики та службової поведінки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, а також присяги працівника Державної кримінально-виконавчої служби України, внаслідок занесення до охороняємої зони речовини рослинного походження, наркотичного засобу «канабіс», до останнього рекомендовано застосувати найсуворіше дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України (а.с. 70-73). На підставі вказаних висновків, 19.07.2019 начальником ДУ «Сумська ВК № 116» прийнятий Наказ № 49/ос/ст-19 «Про заходи дисциплінарного реагування», яким до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення «звільнення зі служби» (а.с. 9), а також Наказ № 130/ОС-19 «По особовому складу», яким позивача звільнено з посади начальника відділення соціально-психологічної служби арештного дому при державній установі «Сумська виправна колонія № 116» (а.с. 10). Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того , що позивач не відразу після зазначених подій, ні під час досудового розслідування кримінального провадження № 62019170000000220, ні під час проведення службового розслідування не намагався заперечити факт того, що пакунок з наркотичною речовиною знаходився в його кишені на час зупинки та випав звідти, а також не вживав заходів, направлених на з`ясування обставин появи пакунку з забороненою речовиною на території відповідача. Така пасивна поведінка ОСОБА_1 , на переконання суду, свідчить про порушення ним Кодексу професійної етики персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України та Присяги працівника Державної кримінально-виконавчої служби України, ставить під сумнів його непричетність до пакунку з наркотичною речовиною, а також суперечить загальним принципам, встановленим для персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України. Крім того, подібні ситуації призводять до встановлення негативної суспільної думки населення щодо органів Державної кримінально-виконавчої служби України, які у відповідності до своїх службових обов`язків повинні неупереджено дотримуватись законодавства України, в тому числі щодо морально-етичних принципів. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, відповідність оскаржуваних наказів критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову , проте з інших мотивів, виходячи з наступного. На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Правові засади організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, статус персоналу, а також порядок проходження служби в ній, визначаються Законом України Про Державну кримінально-виконавчу службу України. Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» персоналом Державної кримінально-виконавчої служби України є особи рядового і начальницького складу, спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України. Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону (частина 2 статті 14 Закону). На виконання частини 4 статті 14 згаданого Закону, громадяни України, які вперше зараховуються на посади рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби та у відповідних випадках пройшли встановлений строк випробування, складають присягу такого змісту: "Я (прізвище, ім`я, по батькові), вступаючи на службу до Державної кримінально-виконавчої служби України, клянуся завжди залишатися відданим Українському народові, неухильно додержуватися Конституції та законів України, бути чесним, гуманним, сумлінним і дисциплінованим, зберігати державну та іншу охоронювану законом таємницю. Присягаю з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов`язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, не допускати порушень прав і свобод людини та громадянина, всіляко сприяти зміцненню правопорядку. Якщо я порушу цю присягу, то готовий нести відповідальність, установлену законом". Особа рядового чи начальницького складу кримінально-виконавчої служби підписує текст присяги, який зберігається в її особовій справі. Порядок складення присяги визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань (частина 5 статті 14 Закону). Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», персонал Державної кримінально-виконавчої служби України зобов`язаний неухильно виконувати закони України, додержуватися норм професійної етики, гуманно ставитися до засуджених і осіб, узятих під варту. Жорстокі, нелюдські або такі, що принижують людську гідність, дії є несумісними зі службою і роботою в органах, установах виконання покарань та слідчих ізоляторах. Система моральних норм, зобов`язань і вимог щодо сумлінного виконання службових обов`язків персоналом Державної кримінально-виконавчої служби України, заснована на загальновизнаних моральних принципах і положеннях національного законодавства, міжнародних стандартах функціонування системи виконання кримінальних покарань, визначається Кодексом професійної етики персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України. Згідно з розділом 1 вказаного Кодексу, усвідомлюючи виняткову значимість своєї місії, з метою захищеності громадян та зміцнення їхньої довіри до ДКВС України, персонал зобов`язаний демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, що зумовлює добровільне взяття на себе більш істотних обмежень, пов`язаних із дотриманням етичних норм у поведінці як під час виконання професійних обов`язків, так і у позаробочий час. Розділом 5 Кодексу професійної етики передбачено, що персонал ДКВС України на всіх рівнях повинен дотримуватись високих стандартів особистої чесності та порядності, нести персональну відповідальність за наслідки від своїх власних дій, бездіяльності або надання розпоряджень підлеглим, а також зобов`язаний завжди контролювати відповідність своїх дій закону. Частиною 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» визначено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. На виконання статті 18 Закону України Про Національну поліцію, окрім іншого, поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Відповідно до статті 19 Закону, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України Про Національну поліцію передбачено, що у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється. Сутність службової дисципліни в Державній кримінально-виконавчій службі України, повноваження персоналу з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження, визначаються Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІV. Статтею 1 вказаного Статуту встановлено, що службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги. Невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, є дисциплінарним проступком (статті 2 Статуту). За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність, визначену Статутом (стаття 5). За змістом статті 7 Статуту, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу, окрім іншого, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників. За порушення службової дисципліни, на осіб рядового і начальницького складу накладаються встановлені статтею 12 Статуту дисциплінарні стягнення, а саме: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ. Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Системний аналіз вказаних норм, дає підстави для висновків, що в основі поведінки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння персоналом проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету Державної кримінально-виконавчої служби України та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Стверджуючи про протиправність оскаржуваних наказів, ОСОБА_1 посилається на те, що порушення Кодексу професійної етики персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України та Присяги працівника Державної кримінально-виконавчої служби України не допускав, дисциплінарного проступку не вчиняв, оскільки до факту виявлення на території ДУ «Сумська ВК № 116» біля медичної частини пакунку з наркотичною речовиною «канабіс», не причетний. На думку позивача, матеріали службового розслідування не містять належних достатніх доказів на підтвердження того, що пакунок з наркотичною речовиною «канабіс» випав з його кишені, що свідчить про відсутність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Матеріалами справи підтверджено, що підставою для застосування до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України, відповідач визначив висновки службового розслідування, яким встановлено порушення службової дисципліни. Зі змісту Висновку службового розслідування, затвердженого 19.07.2019 вбачається, що порушення Кодексу професійної етики персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України й Присяги працівника Державної кримінально-виконавчої служби України та, як наслідок, службової дисципліни, полягають у тому, що 26.03.2019 на території ДУ «Сумська ВК № 116» біля будівлі медичної частини, оперативні працівники установи спільно з співробітниками Управління Служби безпеки України в Сумській області зупинили ОСОБА_1 та виявили у нього пакунок з наркотичною речовиною «канабіс». Таких висновків дисциплінарна комісія дійшла, зокрема, на підставі рапортів оперативних працівників (а.с. 33-35), актів виявлення та фіксації заборонених предметів (а.с. 31-32), протоколу огляду (а.с. 36-39), постанови про закриття кримінального провадження 62019170000000220 (а.с. 40-43), висновку експерта (а.с. 44-49), відеозапису реєстратора «Acme wi-fi Ful HD1080p VR05» (а.с. 60) та пояснень (а.с. 208). Тобто, на переконання відповідача, матеріали службового розслідування містять не лише опис вчиненого позивачем діяння, що має ознаки кримінального правопорушення, а і причини та умови вчинення дисциплінарного проступку, який полягає у занесенні до охороняємої зони пакунку з наркотичним засобом «канабіс». Колегія суддів при розгляді даної справи звертає увагу саме на те , що згідно постанови про закриття кримінального провадження від 25.06.2019р. Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019170000000220 від 27 березня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.І ст. 309 КК України, в ході якого встановлено , що формально в діях ОСОБА_1 вбачається ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, тобто незаконне зберігання наркотичного засобу канабіс , однак в силу малозначності в діях останнього склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.І ст. 309 КК України відсутній, тому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019170000000220 від 27 березня 2019 року закрито . Вказана постанова про закриття кримінального провадження від 25.06.2019р. є чинною та позивачем не оскаржувалась. Тобто, при розслідуванні кримінального провадження відносно ОСОБА_1 встановлено склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України , в його діях, які відбулися 26.03.2019 на території ДУ «Сумська ВК № 116» біля будівлі медичної частини та провадження закрито за малозначністю, однак, суд першої інстанції , відмовляючи у задоволенні позову, наведені обставини належним чином не врахував та вважав, що такі обставини невстановлені. Доводи позивача спростовуються наведеними вище обставинами , які встановлені при розгляді кримінального провадження щодо наявності факту вчиненння ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України . Саме встановлений склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України в діях ОСОБА_1 став підставою для прийняття 19.07.2019 начальником ДУ «Сумська ВК № 116» Наказу № 49/ос/ст-19 «Про заходи дисциплінарного реагування», яким до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення «звільнення зі служби» та Наказу № 130/ОС-19 «По особовому складу», яким позивача звільнено з посади начальника відділення соціально-психологічної служби арештного дому при державній установі «Сумська виправна колонія № 116». Наведене не було враховано судом першої інстанції , тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні в частині мотивів та підстав його прийняття. Варто зазначити, що вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов`язків персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України. Приймаючи присягу, позивач зобов`язався завжди залишатися відданим Українському народові, неухильно додержуватися Конституції та законів України, бути чесним, гуманним, сумлінним і дисциплінованим, а також присягав з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов`язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, не допускати порушень прав і свобод людини та громадянина, всіляко сприяти зміцненню правопорядку. Суд наголошує на тому, що в даному випадку особою були вчинені діяння, несумісні із займаною на час його вчинення посадою та які виходять за межі дисциплінарної відповідальності, оскільки позивачем було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводять до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 лютого 2018 року у справі № 821/4900/14. Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що під час прийняття оскаржуваних наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби за вчинення дисциплінарного проступку, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а тому позовні вимоги стосовно визнання протиправними та скасування висновку та наказів в частині звільнення позивача задоволенню не підлягають. Водночас, позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, у задоволенні яких судом відмовлено. Пунктом 2 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч. 4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Таким чином, з урахуванням викладеного вище, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні в частині мотивів та підстав його прийняття. В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.03.2020 року підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.03.2020 року по справі № 480/3064/19 змінити щодо мотивів його прийняття. В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.03.2020 по справі № 480/3064/19 залишити без змін . . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 01.02.2021 року