Постанова 4851 № 560/436/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2021 р. Справа № 560/436/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Мельнікової Л.В. , Рєзнікової С.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Академії Державної пенітенціарної служби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 27.10.20 року по справі № 560/436/20 за позовом Академії Державної пенітенціарної служби до ОСОБА_1 про стягнення коштів, ВСТАНОВИВ: Позивач, Академія Державної пенітенціарної служби звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд: - стягнути з ОСОБА_1 на користь Академії Державної пенітенціарної служби, витрати, пов`язані з утриманням ОСОБА_1 у вищому навчальному закладі в сумі 78118,56 грн. В обґрунтування позову зазначено, що за відповідачем рахується заборгованість з відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням в Академії Державної пенітенціарної служби в сумі 78118,56 грн. Відповідачем у добровільному порядку такі витрати не відшкодовано, тому позивач просить вказану суму стягнути з відповідача в судовому порядку. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем Академією Державної пенітенціарної служби подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що при винесенні рішення, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме ст. 74 Закону України "Про Національну поліцію" та "Порядок відшкодування особам витрат. повязаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських". Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що наказом начальника Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України № 223 від 11.08.2015 ОСОБА_1 з 18.08.2015 зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України за напрямом 6.030402 правоохоронна діяльність за державним замовленням . 21.01.2016 проведено державну реєстрацію припинення Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України (запис № 10641120012002304) шляхом реорганізації (перетворення) в Академію Державної пенітенціарної служби. При цьому, Академія Державної пенітенціарної служби є правонаступником Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України. 19.04.2018 між Академією Державної пенітенціарної служби, в якості виконавця, з однієї сторони, центральним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, в якості замовника, з другої сторони та відповідачем з третьої сторони було укладено контракт про здобуття освіти № 192, відповідно до умов якого відповідач навчався в Академії Державної пенітенціарної служби на денній формі навчання за рахунок коштів державного бюджету та зобов`язувався після закінчення навчання прибути до місця призначення в строк, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов`язків за відповідною посадою; у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти, а також звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України "Про національну поліцію" в повному обсязі за весь період її фактичного навчання. Відповідно до абз.7 п.1 розділу II контракту про здобуття освіти Академія Державної пенітенціарної служби зобов`язана проводити претензійно-позовну діяльність у справах про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі. Матеріалами справи встановлено, що відповідач з 18.08.2015 по 17.06.2019 за рахунок коштів державного бюджету перебував у період навчання на грошовому, продовольчому, речовому, медичному забезпеченні, був забезпечений житлом із наданням відповідних комунальних послуг. Відповідно до наказу начальника Академії Державної пенітенціарної служби № 106 о/с від 14.06.2019 відповідачу присвоєно ступінь вищої освіти "бакалавр" та видано диплом про освіту. Після здобуття вищої освіти, відповідно до умов контракту, відповідач направлений для подальшого проходження служби до Державної установи "Олексіївська виправна колонія (№25)". Згідно із наказом Державної установи "Олексіївська виправна колонія (№25)" № 92/ОС-19 від 18.06.2019 відповідача призначено начальником відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи "Олексіївська виправна колонія (№25)". Відповідно до витягу з наказу Державної установи "Олексіївська виправна колонія (№25)" №224/ОС-19 від 13.12.2019 ОСОБА_1 звільнено зі служби в Державній установі "Олексіївська виправна колонія (№25)" на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" (за власним бажанням). Відповідно до довідки-розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 № 5/1448 від 10.06.2019, загальна сума визначених до відшкодування витрат становить 78118,56 грн. та складається із наступних сум: грошове забезпечення з нарахуваннями - 25656,94 грн., продовольче забезпечення - 27503,70 грн., речове забезпечення - 5370,67 грн., медичне забезпечення - 2078,01 грн., оплата комунальних послуг та за спожиті енергоносії - 17509,24 грн. 13.12.2019 відповідача ознайомлено із повідомленням про відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі. Позивач, з огляду на обставини не сплати відповідачем зазначених сум у визначені строки, звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Положеннями ст.1 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України" передбачено, що на Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань. Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України" державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України. Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 14 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України" трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На спеціалістів Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань, поширюється дія Закону України "Про державну службу". Віднесення посад цих спеціалістів до відповідних категорій посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України", на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України. Регулювання трудових правовідносин у процесі проходження служби, порядок застосування дисциплінарних стягнень та процедура звільнення працівників кримінально-виконавчої служби регулюється спеціальним Законом України "Про Національну поліцію". Приписами ст. 74 Закону України "Про національну поліцію" передбачено, що підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається. Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі пп. 2, пп. 4 ч. 1 ст.77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі пп. 2, пп. 4 ч. ст. 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до положень п.1.3 Статуту Академії державної пенітенціарної служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 21.11.2016 №3290/5, академія є самоврядним та автономним вищим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання, який є державною установою, фінансується за рахунок коштів державного бюджету і віднесено до сфери управління центрального органу виконавчої влади - Міністерства юстиції України. Положеннями п. 2 Указу Президента України від 23.01.1996 №77/96 "Про заходи реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів", особи, які навчаються за рахунок державних коштів. укладають з адміністрацією навчального закладу договір, та в разі відмови відпрацювати в державному секторі народного господарства три роки відшкодовують витрати за весь період навчання. Згідно з п. 2.1 Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року №419/831/240/605/537/219/534, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат, окрім іншого, на грошове забезпечення, продовольче забезпечення, медичне забезпечення та оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв. Відшкодовані на утримання курсантів кошти враховуються у кошторисних показниках спеціального фонду відповідних центральних органів виконавчої влади як власні надходження навчального закладу та витрати на утримання курсантів. За п. 2.1.1 Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту. Згідно з пунктом 1 Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261, (далі - Порядок) цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі, зокрема, звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. Як передбачено п.2 Порядку, витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалась. Підстави та порядок відшкодування визначаються положеннями ч.4 ст.74 Закону України "Про Національну поліцію" та контрактом. Матеріалами справи встановлено, що контракт про здобуття освіти укладено між позивачем і відповідачем та він фактично є підставою виникнення прав та обов`язків виключно для сторін вказаного правочину. Водночас, Міністерство юстиції України не є стороною контракту про здобуття освіти, а тому його умови не є підставою для виникнення у Міністерства юстиції України прав та обов`язків, в тому числі й по відношенню до відповідача. Згідно з ч 3 ст. 23 Закону України "Про освіту" держава гарантує академічну, організаційну, фінансову і кадрову автономію закладів освіти. Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України "Про освіту" засновник або уповноважена ним особа не має права втручатися в діяльність закладу освіти, що здійснюється ним у межах його автономних прав, визначених законом та установчими документами. Міністерство юстиції України є засновником Академії Державної пенітенціарної служби. При цьому, як державний замовник, Міністерство юстиції України розміщує державне замовлення на підготовку фахівців у підпорядкованих навчальних закладах, які є розпорядниками бюджетних коштів, шляхом затвердження їм кошторису на відповідний бюджетний рік. Кошторис - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний рік встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов`язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень. Розпорядником коштів, які виділяються із бюджету для підготовки спеціалістів, є Академія. Таким чином, витрати на утримання курсантів здійснюються безпосередньо Академією, і сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач Академії. Відтак, з огляду на вищевикладене, право вимоги щодо відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у навчальному закладі належить саме Академії. Колегія суддів зазначає, що положеннями п.1 та п.3 розділу II контракту про здобуття освіти у закладах вищої освіти, які здійснюють підготовку фахівців для потреб Міністерства Юстиції України, відповідач зобов`язаний після отримання повідомлення із зобов`язанням на протязі 30 днів відшкодувати Академії витрати пов`язані з її утриманням, в повному розмірі за весь період його фактичного навчання. Матеріалами справи встановлено, що загальна сума визначених до відшкодування витрат складає 78118,56 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком № 5/1448 від 10.06.2019, з якою відповідач ознайомлений. Відповідно до п. 2.1.1 Порядку витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту. Відповідно до п. 2.1.2 Порядку розрахунку витрат витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування, які провадяться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником продовольчої служби. Витрати на харчування по курсанту ОСОБА_1 підтверджуються довідками №5/2275, №5/2276, №5/2277, №5/2278, №5/2279 від 25.09.2020 року. Відповідно до приписів п. 2.1.4. Порядку розрахунку витрат витратами на медичне забезпечення є витрати, пов`язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях. Витрати на надання медичної допомоги відповідачу підтверджуються довідками про використання медикаментів та засобів від 25.09.2020 року №5/2271, №5/2272, №5/2273, №5/2274. Також колегія суддів зазначає, що положеннями п. 2.1.6 Порядку розрахунку витрат визначено, що до спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія. Витрати, пов`язані з утриманням відповідача також підтверджуються довідками витрат на енергоносії, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 , що навчався за напрямком підготовки "Правоохоронна діяльність" та здобув кваліфікацію бакалавра в Академії Державної пенітенціарної служби від 25.09.2020 №5/2281, №5/2282, №5/2283, №5/2284, №5/2285. Також, витрати на речове майно відповідача підтверджується довідкою від 25.09.2020 №5/2280, витрати на грошове забезпечення підтверджуються довідками від 25.09.2020 №5/2286, №5/2287, №5/2288, №5/2289, №5/2290. Матеріалами справи встановлено, що відповідач хоча і був звільнений зі служби за власним бажанням відповідно до наказу начальника Державної установи "Олексіївська виправна колонія (№25)" №224/ОС-19 від 13.12.2019, тобто до спливу трьох років, проте він відповідно до наказу Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області від 20.12.2019 №145 о/с прийнятий на службу до Служби судової охорони. Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 9 Порядку № 261 стягнення суми витрат припиняється в разі: поновлення на навчанні особи, що була відрахована з вищого навчального закладу; повторного прийняття особи на службу в поліцію. Якщо таке поновлення здійснено після відкриття виконавчого провадження щодо відшкодування витрат, стягнення їх суми припиняється на підставі вимоги стягувача. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки приписами ч. 5 ст. 23 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України" визначено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських, то наявні підстави для висновку, що у даному випадку до стажу служби відповідача в поліції з огляду на приписи ч.2 ст. 78 Закону України "Про Національну поліцію" зараховується, зокрема, і служба у Службі судової охорони. Тобто, фактично відповідач прийнятий на службу, яка є рівнозначною службі в поліції та Державній кримінально-виконавчій службі України, а отже у останнього відсутні підстави для відшкодування витрат, пов`язаних із його утриманням у навчальному закладі. Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Академії Державної пенітенціарної служби - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 по справі № 560/436/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова С.С. Рєзнікова