Ухвала КЦС ВС № 361/1362/18

Ухвала 02 лютого 2021 року місто Київ справа № 361/1362/18 провадження № 61-1455ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі частки із спільної часткової власності, ВСТАНОВИВ: І. ІСТОРІЯ СПРАВИ Стислий виклад позиції позивача У березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив виділити йому в натурі 1/2 частку із земельної ділянки, площею 0, 5524 га, кадастровий номер 3210600000:00:039:0512, цільове призначення для обслуговування існуючих споруд, будівництва та обслуговування станції технічного обслуговування вантажних автомобілів, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2020 року позов задоволено. Виділено ОСОБА_2 1/2 частку із земельної ділянки, площею 0, 5524 га, кадастровий номер 3210600000:00:039:0512, цільове призначення для обслуговування існуючих споруд, будівництва та обслуговування станції технічного обслуговування вантажних автомобілів, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за другим варіантом висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 11 липня 2019 року № 21234/18-41, площею 0, 2762 га. Виділено ОСОБА_1 1/2 частку із земельної ділянки площею 0, 5524 га, кадастровий номер 3210600000:00:039:0512, цільове призначення для обслуговування існуючих споруд, будівництва та обслуговування станції технічного обслуговування вантажних автомобілів, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за другим варіантом висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 11 липня 2019 року № 21234/18-41, площею 0, 2762 га. Здійснено розподіл судових витрат. Постановою Київського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору на користь держави скасовано, зазначені витрати віднесено на рахунок держави. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. ІІ. ВИМОГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ОСОБА_1 27 січня 2021 року звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року, справу передати на новий розгляд. Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник визначив пункт 1 частини першої та пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України: - (1) оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права; - (2) судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України; - (3) судами першої та апеляційної інстанцій не надано правової оцінки та не досліджено тієї обставини, що позивач всупереч правилу частини п`ятої статті 177 ЦПК України не додав до позовної заяви докази на підтвердження ухилення відповідачем від участі у засіданні погоджувальної комісії з вирішення спірних земельних питань Броварської міської ради; - (4) судами першої та апеляційної інстанцій встановлено обставини, що мають істотне значення для вирішення спору на підставі недопустимих доказів; - (5) судами не враховано заяву відповідача про необґрунтованість позову доказами, а також відсутність спору між сторонами у зв`язку із реальним поділом земельної ділянки між власниками та їх згодою щодо існуючих меж і розмірів їх часток; проігнорована заява про дослідження матеріалів земельно-технічної експертизи; - (6) суд апеляційної інстанції не досліджено доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: позивач доповнив позовні вимоги та просив їх задовольнити відповідно до першого варіанту висновку експерта щодо поділу земельної ділянки, однак суд здійснив поділ земельної ділянки відповідно до другого варіанту висновку експерта, тобто суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог; під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення суд проголосив про часткове задоволення позову, однак ознайомившись із повним рішенням відповідач виявив, що позов задоволено повністю, на підтвердження зазначеного суду апеляційної інстанції надано технічний запис протоколу судового засідання. ІІІ.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для повернення касаційної скарги заявнику, яку подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Згідно із частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права, не навів передбачені частиною другою статті 389, частинами першою та третьою статті 411 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішення. Виключно посилання у касаційній скарзі на порушення судами норм процесуального права без зазначення на обґрунтування наявності випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389, частинами першою та третьою статті 411 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Довід (2) касаційної скарги, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України, заявником наведено без зазначення того, щодо застосування якої норми права та у якій постанові суду вищої інстанції викладено таку правову позицію, що саме підлягала застосуванню судами до спірних правовідносин. Доводи 3 і 5 не підлягають врахуванню Верховним Судом під час відкриття касаційного провадження, оскільки такі мають характер загального викладу обставин справи та не відповідають за своїм викладом вимогам частині другої статті 389 та частинам першої і третьої статті 411 ЦПК України. Довід (4) про те, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено обставини, що мають істотне значення для вирішення спору, на підставі недопустимих доказів, зазначено заявником формально без належного обґрунтування, без наведення таких доказів, на підставі яких судами встановлено ті чи інші обставини. Довід (6) щодо недослідження судом апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права Верховний Суд не підлягає врахуванню під час відкриття касаційного провадження, оскільки такий довід враховується судом касаційної інстанції за умови наведення заявником у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, однак такі підстави у касаційній скарзі не наведено. Таким чином, Верховний Суд констатує, що подана заявником касаційна скарга не містить належного викладу підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку, передбачених процесуальним законом. Доводи про здійснення оцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції, що визначенні статтею 400 ЦПК України. Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо окреслений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов`язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому, Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права. Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року). Враховуючи те, що заявник не виконав вимог процесуального закону під час подання касаційної скарги щодо наведення визначених процесуальним законом підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню заявнику. Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статтями 389, 393, 411 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі частки із спільної часткової власності, не прийняти до розгляду та повернути заявникові. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя С. О. Погрібний