Ухвала КЦС ВС № 202/3820/19

Ухвала 01 лютого 2021 року м. Київ справа № 202/3820/19 провадження № 61-836ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Чередник Ірина Олександрівна, на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2019 року, додаткове рішення цього суду від 09 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання відмови в приватизації квартири неправомірною, визнання права на приватизацію квартири та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання відмови в приватизації квартири неправомірною, визнання права на приватизацію квартири та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2019 року та додатковим рішенням цього суду від 09 грудня 2019 року, залишеними без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено. У січні 2021 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Чередник І. О., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2019 року, додаткове рішення цього суду від 09 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року, з пропуском строку на касаційне оскарження, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Як убачається з відтиску поштового штемпеля на конверті, касаційну скаргу ОСОБА_1 надіслано до Верховного Суду 15 січня 2021 року, тобто з пропущенням строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 ЦПК України. При цьому в касаційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, обґрунтоване тим, що в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину постанови Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року, а станом на дату звернення з касаційною скаргою ні позивач, ні її представник копії вказаної постанови не отримували, про складення повного тексту оскаржуваної постанови апеляційного суду, яку оприлюднено 07 грудня 2020 року, представник позивача випадково дізналася з Єдиного держаного реєстру судових рішень 11 січня 2021 року. Згідно із частиною першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 26 квітня 2007 року у справі «Шевченко проти України» та від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України») сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про неповажність наведених причин пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки скаржником не зазначено про поважні причини чи перешкоди скористатися своїми процесуальними правами, зокрема, звернутися до апеляційного суду із заявою про видачу копії повного тексту оскаржуваної постанови після спливу встановленого ЦПК України строку для його виготовлення або ознайомитися з повним текстом постанови в найближчий час після її оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнано неповажними. Заявник протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху має право звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку та наданням відповідних доказів. Таким чином, скаржнику необхідно звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів. Крім того, касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір». Ураховуючи викладене, заявнику необхідно сплатити судовий збір у порядку та розмірі, які визначено Законом України «Про судовий збір». За подання касаційної скарги справляється судовий збір у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми (підпункт 7 пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»). Ураховуючи викладене, заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 3 073,60 грн. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату. Також частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вимогам закону, оскільки заявник узагальнено посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Тобто у касаційній скарзі не зазначено конкретних обов`язкових підстав касаційного оскарження, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. Таким чином, скаржнику необхідно подати до суду касаційної інстанції касаційну скаргу в новій редакції, в якій зазначити конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, а саме, щодо якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Згідно із частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Чередник Ірина Олександрівна, на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2019 року, додаткове рішення цього суду від 09 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до 01 березня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Якщо заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, з наданням відповідних доказів, не буде подано особою у зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Ю. В. Черняк