Ухвала КГС ВС № 910/63/20

УХВАЛА 01 лютого 2021 року м. Київ Справа № 910/63/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аста-Капітал», що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового венчурного не диверсифікованого закритого інвестиційного фонду «ЛАЙТ ІНВЕСТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 у справі № 910/63/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аста-Капітал», що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового венчурного не диверсифікованого закритого інвестиційного фонду «ЛАЙТ ІНВЕСТ» (далі ТОВ «Компанія з управління активами «Аста-Капітал», скаржник) до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк», відповідач) про стягнення 428 371, 47 грн., ВСТАНОВИВ: ТОВ «Компанія з управління активами «Аста-Капітал» 04.01.2021 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 у справі №910/63/20, ухвалити нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Крім того, скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження рішень суду. Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши матеріали касаційної скарги ТОВ «Компанія з управління активами «Аста-Капітал» у контексті оскаржуваних судових рішень, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. ПАТ «Радикал Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Радикал Банк" Савельєвої Анни Миколаївни (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ АБ "Укргазбанк" про стягнення 428 371,47 грн. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для стягнення з відповідача 428 371,47 грн незаконно списаних грошових коштів. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 у справі № 910/63/20, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Судові рішення мотивовано тим, що з листа відповідача вих. №170/826/2017 від 30.01.2017 не вбачається визнання ним тих обставин, що сума грошових коштів у розмірі 317 352,77 грн є безпідставно списаною та підлягає поверненню позивачу, а відтак, вказаний лист не свідчить про визнання відповідачем боргу. Отже, позивачем пропущено строк позовної давності в частині стягнення з ПАТ АБ «Укргазбанк» суми грошових коштів у розмірі 317 352,77 грн. Крім того, позивачем не доведено, що Договір про міжбанківський депозит є припиненим чи розірваним, а тому термін залучення депозиту не закінчився, у зв`язку з чим підстави для повернення суми депозиту у розмірі 111 018,70 грн, що залежать від терміну його залучення та виконаних сторонами зобов`язань за Договором доручення та Договором про встановлення кореспондентських відносин, відсутні. ТОВ «Компанія з управління активами «Аста-Капітал» не погоджуючись з рішенням та постановою господарських судів, звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 у справі №910/63/20. На обґрунтування своєї правової позиції ТОВ «Компанія з управління активами «Аста-Капітал» вказує, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а саме частини другої статті 182 ГПК України та частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України. Та вказує, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. При цьому ТОВ «Компанія з управління активами «Аста-Капітал» у поданій касаційній скарзі не посилається на підставу/підстави, передбачені пунктом 2 частиною третьої статті 287 ГПК України, та не вказує, що касаційна скарга чи то стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; чи/або має виняткове значення для скаржника; чи/або справа становить значний суспільний інтерес тощо. Разом з тим, пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частина перша статті 17 ГПК України. Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Отже, перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведений у пункті 2 частини другої статті 287 ГПК України, є вичерпним. Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 становив 2 102,00 гривні. Предметом позову в даній справі є стягнення 428 371, 47 грн., а, відтак, ціна позову у справі № 910/63/20 не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності підстав, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьою статті 287 ГПК України покладається на скаржника. Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії господарських справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм та наявності обставин конкретної справи, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України. Як уже зазначалось, ТОВ «Компанія з управління активами «Аста-Капітал» у поданій касаційній скарзі не посилається на підставу/підстави, передбачені пунктом 2 частиною третьої статті 287 ГПК України, та не вказує, що касаційна скарга чи то стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; чи/або має виняткове значення для скаржника; чи/або справа становить значний суспільний інтерес тощо. Натомість ТОВ «Компанія з управління активами «Аста-Капітал» як на підставу для відкриття касаційного провадження посилається на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України. При цьому слід відзначити, що зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до власного трактування ГПК України та до власного викладення обставин справи стороною по справі та оцінки доказів, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій. Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено. Використання оціночних чинників, як-то: «винятковість значення справи для скаржника», «суспільний інтерес», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», «малозначні справи» тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». Колегія суддів відзначає, що незгода із рішенням суду попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом. Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію та врахував межі, порядок та повноваження апеляційного суду щодо розгляду справи. Таким чином, подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Верховному Суду переглянути, як «суду права», дану категорію справ. Разом з тим, Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі «Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції. У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Беручи до уваги вищевказане, з огляду на принципи господарського судочинства (змагальності та диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності) колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №910/63/20, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. За таких обставин, клопотання ПАТ АБ «Укргазбанк» про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/63/20, яке подане 25.01.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, розцінюється судом касаційної інстанції, як заперечення проти відкриття касаційного провадження. Керуючись частиною п`ятою статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд, У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аста-Капітал», що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового венчурного не диверсифікованого закритого інвестиційного фонду «ЛАЙТ ІНВЕСТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 у справі № 910/63/20. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т. Малашенкова Суддя І. Булгакової Суддя І. Колос