Постанова 4873 № 910/5629/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" лютого 2021 р. м.Київ Справа№ 910/5629/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Станіка С.Р. суддів: Тарасенко К.В. Куксова В.В. за участю секретаря судового засідання Салій І.О. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Белтімпорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 (повне рішення складено 22.09.2020) у справі №910/5629/20 (суддя Бойко Р.В.) За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Белтімпорт" до Фізичної особи-підприємця Кучеренко Анастасії Олександрівни про стягнення 59 444,90 грн. В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Белтімпорт" (надалі - позивач, товариство, скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Кучеренко Анастасії Олександрівни (надалі - відповідач, підприємець) про стягнення 59 444,90 грн., з яких: - 26 850,00 грн. безпідставно набутих коштів, які були сплачені в якості передплати за договором; - 26 850,00 грн. - завданих збитків; - 5 744,90 грн. неустойки, нарахованої за прострочення відповідачем строків виконання підрядних робіт за час дії договору (696,80 грн. - сума неустойки за порушення строків виконання робіт за ІІ етапом; 1692,60 грн. - сума неустойки за порушення строків виконання робіт за ІІІ етапом; 3 355,50 грн. - сума неустойки за порушення строків виконання робіт за ІV етапом). Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за Договором на розробку дизайн-проекту інтер`єру приміщень громадського призначення №ДП1946 від 16.04.2019 зобов`язань щодо своєчасного розроблення дизайн-проекту приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Пирогівський шлях, 34А, у зв`язку з чим позивачем було розірвано вказаний договір в односторонньому порядку шляхом направлення претензії №1 від 20.02.2020. Позивач вказує на існування обов`язку відповідача по поверненню суми безпідставно набутих коштів у розмірі 26 850,00 грн., які були сплачені в якості передплати за таким правочином, та відшкодуванню завданих збитків у розмірі 26 850,00 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача неустойку у розмірі 5 744,90 грн., яка нарахована за прострочення відповідачем строків виконання підрядних робіт за час дії вказаного договору. Короткий зміст заперечень проти позову Відповідач проти позову заперечував посилаючись на те, що: - спірні кошти були сплачені позивачем на виконання вимог Договору на розробку дизайн-проекту інтер`єру приміщень громадського призначення №ДП1946 від 16.04.2019, тобто наявні правові підстави для такої сплати, а отже вказані кошти не вважаються безпідставно набутими та положення ст. 1212 Цивільного кодексу України в даному випадку не можуть бути застосовані; - після надіслання претензії №1 від 20.02.2020 про повернення попередньо оплати, між сторонами вчинялись дії, які фактично були направлені на подальше виконання умов договору, а отже у позивача відсутні підстави для відмови від нього у порядку визначеному ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України; - стягнення неустойки є необгрунтованим, оскільки кошти у розмірі 26 850,00 грн. були сплачені за виконання робіт, які позивачем прийняті без претензій, а затримка у виконанні робіт була пов`язана із простроченнями позивача щодо затвердження технічного завдання. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його постановлення Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №910/5629/20 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Белтімпорт" до Фізичної особи-підприємця Кучеренко Анастасії Олександрівни про стягнення 59 444,90 грн. - відмовлено повністю. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Белтімпорт" на користь Фізичної особи-підприємця Кучеренко Анастасії Олександрівни витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 100,00 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що: - зібрані в матеріалах справи докази не підтверджують існування визначеного позивачем порушення відповідача на момент направлення йому претензії №1 від 20.02.2020, що виключає можливість кваліфікації відмови Товариства від Договору за ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України та п. 10.2 Договору, а відтак і виникнення правових підстав для покладення на Підприємця обов`язку з відшкодування збитків Товариству; - враховуючи волю позивача, висловлену в претензії №1 від 20.02.2020, і відсутність заперечень щодо цього відповідача, Договір припинив свою дію внаслідок односторонньої відмови замовника від виконання зобов`язань сторін за цим договором, за відсутності провини виконавця, право на що гарантовано Товариству положеннями ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України та п. 10.1 Договору; - враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів заповнення і затвердження замовником технічного завдання, оформленого в якості додатку №4 до Договору, то в силу приписів ст.ст. 538, 613, 851 Цивільного кодексу України відсутні правові підстави для висновку про порушення відповідачем строків виконання робіт за Договором; - посилання позивача на допущення відповідачем порушень строків виконання взятих на себе за Договором зобов`язань не знайшли свого підтвердження зібраними в матеріалах справи доказами, що виключає можливість для притягнення його до відповідальності за порушення встановлених Договором строків розроблення дизайн-проекту; - наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за порушення визначених Договором строків виконання робіт у вигляді стягнення неустойки і збитків та застосування наслідків відмови позивача від Договору в односторонньому порядку у вигляді стягнення суми невикористаного авансу, адже Товариством не доведено як порушення Підприємцем умов Договору в частині дотримання строків виконання обумовлених ним робіт, так і суми невикористаного авансу, яка підлягає поверненню за наслідками односторонньої відмови замовника від Договору. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись з вказаним рішенням, позивач (ТОВ "Белтімпорт") 06.10.2020 (згідно відтиску печатки відділення поштового зв`язку АТ "УКРПОШТА" на конверті у якому надійшла апеляційна скарга) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №910/5629/20, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Белтімпорт" до Фізичної особи-підприємця Кучеренко Анастасії Олександрівни про стягнення 59 444,90 грн. у повному обсязі, крім того скаржник просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати за подання позову у сумі 2 102,00 грн. та судові витрати за подання апеляційної скарги в сумі 3 153,00 грн. Також скаржник просить долучити до матеріалів справи докази, які були направлені відповідачем на електронну адресу позивача листом від 02.05.2019. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, порушено норми матеріального права та неправильно застосовані норми процесуального права, рішення суду першої інстанції було ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи. Зокрема, скаржник посилався на наступні доводи: - судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме не застосовано ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а застосовано норму, яка не підлягала застосуванню - ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України; - судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме: ст. ст. 3, ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, а саме не прийнято до уваги обставини, які відповідачем підтверджені у письмових поясненнях, а саме ті, що стосуються неповного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, а також той факт, що порушення строків виконання робіт сталося саме з вини відповідача, що було підтверджено ним у своїх електронних листах; - судом помилково визнано встановленими певні обставини, які призвели до неправильного ухвалення рішення: а саме факт відсутності між сторонами технічного завдання на роботи, факт того, що сторонами у договорі передбачено завідомо неможливі строки для виконання робіт; факт відсутності порушень відповідачем строків виконання робіт і як наслідок, неможливість позивачем дострокового розірвання договору у відповідності до ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України; - судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам, які мають значення для вирішення справи, а саме: пояснення відповідача, в яких останній підтвердив факт неповного виконання робіт за договором на момент отримання претензії № 1 від 20.02.2020; не надано належної оцінки електронному листуванню, в якому відповідач підтвердив факт невиконання своїх зобов`язань за договором саме з його вини та які підтверджують факт наявності та узгодження між сторонами технічного завдання (електронний лист від 02.05.2019, лист від 31.07.2019, в якому відповідачем підтверджено факт усного погодження ІІ етапу робіт, який включав в себе розроблення етапу на підставі затвердженого сторонами технічного завдання); - судом першої інстанції необґрунтовано присуджено до стягнення з позивача на користь відповідача 8 100,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу з огляду на їх не співмірність, непідтвердженості дійсної домовленості сторін щодо їх розміру, з завищенням розміру витраченого часу та погодинної ставки, і стягнутий розмір є нерозумним. Короткий зміст заперечень на апеляційну скаргу 19.11.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні. Зокрема, відповідач посилався на те, що: - на виконання умов Договору в період його виконання, позивачем було здійснено оплату коштів на користь відповідача на загальну суму 53 700,00 грн., з яких: 6 700,00 грн. - 16.04.2019 в якості авансу в розмірі 10% від суми договору, 20 150,00 грн. - 26.04.2019 - в якості авансу в розмірі 30% 30% від суми договору; 26 850,00 грн. - 22.08.2019 , в якості оплати робіт в розмірі 40% від суми договору, а відповідачем було виконано та передано позивачу роботи по І-ІІІ етапах, що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання - передачі наданих послуг по договору від 13.08.2019 та від 22.08.2019; - листом від 20.02.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 , в якій просив прийняти відмову позивача від договору та вважати даний договір розірваним з моменту, передбаченого п. 4.1 договору та протягом 7 календарних днів з моменту отримання даної претензії, повернути 26 850,00 грн. що була сплачена в якості авансу за 4 етап розробки дизайн-проекту; - п.п. 5.3.1 Договору визначено, що позивач зобов`язується до початку робіт безпосередньо над дизайн-проектом передати відповідачу технічну документацію, зокрема, підписане технічне завдання; проте. замовником протягом строку дії всього договору, технічне завдання так і не було затверджено та передано виконавцю, а виконавець звертався до замовника з проханням затвердити та надіслати технічне завдання, що підтверджується листом, надісланим на електронну адресу замовника 02.05.2019; - відсутність технічного завдання зумовлює право,а не обов`язок виконавця розпочати виконання робіт за договором, що було реалізовано відповідачем в рамках спірних правовідносин; виконавець звертався до замовника з проханням затвердити та надіслати технічне завдання, що підтверджується листом, надісланим на електронну адресу замовника 02.05.2019; - в силу приписів ст. 888 Цивільного кодексу України та положень п. 2.2 договору, виконавець міг приступити до виконання визначених договором робіт (розроблення дизайн проекту) не інакше як після заповнення і затвердження замовником технічного завдання, що мало бути оформлено додатком № 4 до договору; - посилання на необхідність існування затвердженого замовником технічного завдання задля забезпечення можливості виконання виконавцем взятих на себе зобов`язань за Договором міститься також в п. 2.5, 5.3.1, 10.2 договору, за умовами яких, зокрема замовник зобов`язався передати виконавцю до початку робіт підписане технічне завдання (додаток № 4), а виконавець зобов`язався розпочати розроблення ІІ етапу дизайн - проекту виключно на підставі затвердженого технічного завдання; - додані скаржником до матеріалів апеляційної скарги додаткові докази не підлягають прийняття в силу приписів ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України; - враховуючи відсутність заповненого і затвердженого замовником технічного завдання, в силу приписів ст.. ст.. 538, 613, 851 Цивільного кодексу України, відсутні правові підстави для висновку про порушення відповідачем строків виконання робіт за договором; - зібрані в матеріалах справи докази не підтверджують існування визначеного позивачем порушення відповідача на момент направлення йому претензії №1 від 20.02.2020, що виключає можливість кваліфікації відмови позивача від Договору за ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України та п. 10.2 Договору, а відтак і виникнення правових підстав для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування збитків; - відсутні обумовлені договором та ст.. 22 Цивільного кодексу України підстави для стягнення збитків; - відповідач належним чином виконав свої зобов`язання до договором, а саме: І, ІІ та ІІІ етапи договору (за які внесено авансовий платіж в сумі 26 850,00 грн. ) - виконано, а роботи за ІV етапом станом на 05.03.2020 - також виконано, що підтверджується направленим позивачу актом виконаних робіт, заперечення щодо якого позивачем не надано; - порушення умов договору обумовлені діями самого замовника (не затверджено технічне завдання) , позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення збитків саме на підставі ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України і не довів підстав для застосування вказаної норми; - в матеріалах справи наявні докази належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором (акти від 13.08.2019, від 22.08.2019, акт приймання - передачі ІV етапу робіт, альбомів, креслень (2 томи), які були додані до супровідного листа), відсутність заповненого і затвердженого замовником технічного завдання); - заявлена до стягнення сума судових витрат - є необґрунтованою. Короткий зміст заперечень проти відзиву на апеляційну скаргу 25.11.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на відзиві, які прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду. В означених запереченнях позивач посилався на те, що: - наявні у справі докази підтверджують, що сторонами було погоджено та затверджено технічне завдання, а отже, строки виконання робіт порушені саме відповідачем, що згідно з ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України надало право скаржнику відмовитись від договору в односторонньому порядку; - у відповідності до п. 2.3. договору та п. 2 додатку № 3 «Графік виконання дизайн-проекту» передбачено обов`язок відповідача у заповненні технічного завдання, тобто саме на відповідача покладено обов`язок вчинення активних та достатніх дій з метою ініціювання початку робіт, так і згідно з ст.ст. 847-851 Цивільного кодексу України, передбачено активну поведінку підрядника (відповідача) щодо своєчасного попередження замовника (позивача) про обставини, які з вини останнього (незатвердження технічного завдання) перешкоджають підряднику (відповідачу) своєчасно виконати взяті на себе зобов`язання, що здійснено відповідачем не було. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2020 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Белтімпорт" сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Куксов В.В., Тарасенко К.В. Ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава

1. Апеляційне провадження). За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно абзацу 4 ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (станом на день звернення з апеляційною скаргою) встановлено, що з 01.01.2020 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2102,00 грн. Отже, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує 210200,00 грн (2102,00 грн * 100 = 210200,00 грн). Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога про стягнення 59 444,90грн., вказана справа, у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України, відноситься до малозначних справ. Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №910/5629/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Белтімпорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020, рзгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Белтімпорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №910/5629/20 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 отримана позивачем згідно рекомендованого поштового повідомлення 0308300705639, а відповідачем - . згідно рекомендованого поштового повідомлення 0311009696437. Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. У відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Отже, за змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала Північного апеляційного господарського суду 26.10.2020 вручена учасникам справи і вони були належним чином повідомлені про розгляд справи. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Закон України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" набрав чинності 17.07.2020. У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 ГПК України. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 16.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Белтімпорт" (замовник) та Фізичною особою - підприємцем Кучеренко Анастасією Олександрівною (виконавець) було укладено договір №ДП1946 на розробку дизайн-проекту інтер`єру приміщень громадського призначення (надалі - "Договір"), у відповідності до п. 1.1 якого виконавець прийняв на себе зобов`язання за затвердженим технічним завданням розробити перепланування приміщень (об`єкту) загальною номінальною площею 369 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пирогівський шлях, буд. 34А, а замовник доручив і зобов`язався прийняти та оплатити результати виконаних робіт на умовах, передбачених цим договором. Пунктом 1.2 Договору сторони погодили, що додатки 1-4 є невід`ємною частиною даного договору і визначають склад, вартість та графік розробки дизайн-проекту: додаток №1 - склад дизайн-проекту; додаток №2 - вартість дизайн-проекту; додаток №3 - графік виконання дизайн-проекту; додаток №4 - технічне завдання. Згідно із п. 1.7 Договору, в результаті виконання виконавцем робіт в повному обсязі замовник отримує в друкованому вигляді 2 (два) ідентичних проектних альбоми і копію проектної документації в цифровому вигляді в форматі PDF. Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору термін виконання дизайн-проекту: 45 робочих днів. Виконавечь приступає до виконання робіт на протязі 2 (двох) робочих днів з дати отримання авансу згідно з додатком №2 цього договору; за умови безготівкового розрахунку - з моменту надходження коштів на банківський рахунок виконавця і тільки після заповнення і затвердження замовником технічного завдання (додаток №4). Відповідно до пункту 2.3 Договору встановлено, що робота над дизайн-проектом виконується послідовно по етапах відповідно до додатку №3 "Графік виконання дизайн-проекту": - І етап - укладання договору (підписання договору, заповнення технічного завдання); - ІІ етап - планувальне рішення (обміри, варіанти схем розміщення меблів); - ІІІ етап - конструктивне і колірне рішення (побудова 3д-моделі об`єкту і детальна візуалізація затверджених приміщень з підбором оздоблювальних матеріалів); - ІV етап - проектна документація (розробка креслень і схем для проектного альбому); - V етап - завершення робіт (передача проектного альбому, підписання акту прийому-передачі робіт). П.п. 2.4, 2.5 Договору визначено, що кожен з етапів завіряється підписом або письмово узгоджується по електронній пошті з замовником згідно з додатком №3. Виконавець не приступає до роботи над наступним етапом без узгодження замовником попереднього етапу. ІІ етап дизайн-проекту розробляється на підставі затвердженого ТЗ і виключає в себе 2 (два) варіанти планувального рішення. У відповідності до п. 3.1 Договору, загальна вартість робіт, передбачених договором, становить 67 100,00 грн. з розрахунку 197 кв.м. х 70 грн. (комплект креслень і колажі) і 172 кв.м. х 310 грн. (візуалізація і комплект креслень). Згідно із п. 3.7 Договору в день підписання даного договору замовник сплачує виконавцю аванс, а виконавець протягом 2 (двох) робочих днів приступає до роботи над наступним етапом проектних робіт. П.п. 5.1.1, 5.1.2 п. 5.1 Договору встановлено, що виконавець зобов`язався в обумовлений з замовником термін провести обміри приміщень і керуватися їх результатами в подальшій роботі при розробці дизайн-проекту, а також зафіксувати за допомогою фотографій стан об`єкта на момент проведення обмірів. У встановлений термін виконати і передати замовнику проектний альбом, розроблений відповідно до додатків №№1-4. Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 Договору, замовник зобов`язується передати виконавцю до початку робіт безпосередньо над дизайн-проектом необхідну технічну документацію: підписане ТЗ (додаток №4); копію плану об`єкту від БТІ, або план від забудовника. Згідно із п. 7.1 Договору, здача етапів дизайн-проекту здійснюється послідовно, в обсязі та в строки визначені в додатках №№1-4 до цього договору. В додатках №№1-3 до Договору сторонами погоджено та затверджено: - "Склад дизайн-проекту": відомість проекту; загальні вказівки; обмірний план; деталі та доповнення до обмірного плану; план демонтажу перегородок та конструкцій; план монтажу перегородок та конструкцій; план після перепланування; план розміщення меблів з прив`язками; принципова схема розміщення опалювальних приладів, кондиціонерів; схема розкладки підлогових покриттів; план монтажу стельових конструкцій; схема розміщення стельового освітлювального обладнання; схема розміщення розеток і настінних виводів; схема включення освітлювального обладнання; схема нумерації стін; схема декоративного оздоблення стін; схема розгортки стін приміщень з технічними деталями; схема відкривання дверей та встановлення плінтусів; колаж стилістичного і колірного рішення приміщення; візуалізація затверджених приміщень в кольорі (172 кв.); при цьому, креслення і схеми декоративного оздоблення стін; схема розгортки стін приміщень з технічними деталями; колаж стилістичного і колірного рішення приміщення будуть представлені в проектному альбомі тільки в тому випадку, якщо ці види робіт або оздоблювальних матеріалів передбачені виконавцем і затверджені замовником; - "Вартість дизайн-проекту" - "Графік виконання дизайн-проекту": - І етап: 1 робочий день: початок і завершення етапу - 16.04.2019; - ІІ етап: терміном виконання 10 робочих днів: з 17.04.2019 по 30.04.2019; - ІІІ етап: терміном виконання 19 робочих днів: з 02.05.2019 по 29.05.2019; - ІV етап: терміном виконання 14 робочих днів: з 30.05.2019 по 18.06.2019; - V етап: терміном виконання 1 робочий день - 19.06.2019. Початок роботи над кожним наступним етапом починається тільки після повного завершення і затвердження попереднього етапу. Відповідно до п. 2 додатку №2 до Договору, сторонами було узгоджено послідовність виплат: - у день підписання цього договору замовник сплачує виконавцю аванс в розмірі 10% від суми договору, що становить 6 700,00 грн., а виконавець приступає до виконання робіт ІІ етапу протягом 3 (трьох) робочих днів; - у день затвердження ІІ етапу дизайн-проекту замовник виплачує виконавцю аванс в розмірі 30% від суми договору, що становить 20 150,00 грн., а виконавець приступає до виконання робіт ІІІ етапу; - у день затвердження ІІІ етапу дизайн-проекту замовник вносить оплату в розмірі 40% від суми договору, що становить 26850,00 грн., а виконавець приступає до виконання робіт ІV етапу дизайн-проекту; - у день завершення робіт по дизайн-проекту в повному обсязі (п. 7.5, п. 7.6 цього договору) та підписання сторонами акту прийому-передачі робіт по виконанню дизайн-проекту, замовник виплачує виконавцю 20% від суми договору, що становить 13 410,00 грн.; - далі зобов`язання виконавця регулюються тільки додатковою угодою на авторський нагляд, а проектні роботи вважаються виконаними. Також, п. 2 додатку №2 до Договору, сторонами було узгоджено графік виплат: - ІІ етап - 16.04.2019 - аванс - 10% (6700,00 грн.); - ІІІ етап - 30.04.2019 - аванс - 30% (20150,00 грн.); - ІV етап - 30.05.2019 - післяоплата - 40% (26 850,00 грн.); - V етап - 19.06.2019 - післяоплата - 20% (13 410,00 грн.). На виконання умов Договору, в період його виконання, позивачем було здійснено оплату коштів на користь відповідача на загальну суму 53 700,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою АТ «Райффайзен Банк Аваль» про списання коштів від 07.04.2020 № Д1-В63/5895: - 6 700,00 грн. - 16.04.2019, в якості авансу в розмірі 10% від суми договору; - 20 150,00 грн. - 26.04.2019, в якості авансу в розмірі 30% від суми договору; - 26 850,00 грн. - 22.08.2019, в якості оплати робіт в розмірі 40% від суми договору. Відповідачем було виконано та передано позивачу роботи по І-ІІІ етапах, що підтверджується підписаними між сторонами без зауважень та заперечень актами приймання-передачі наданих послуг по Договору: - актом від 13.08.2019 щодо виконання відповідачем та прийняття позивачем І (укладання договору) та ІІ етапу (планувальне рішення), вартість послуг 6 700,00 грн.; - актом від 22.08.2019 щодо виконання відповідачем та прийняття позивачем ІІІ етапу (конструктивне та колірне рішення), вартість послуг 20 150,00 грн. Листом від 20.02.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією №1, у відповідності до якої вказував, що станом на вказану дату, роботи за Договором виконавцем в повному обсязі не виконані, про причини затримки позивача не повідомлено, що призводить до подальшої недоцільності у виконанні робіт за Договором для замовника, а тому просив: прийняти відмову замовника від Договору та вважати даний договір розірваним з моменту, передбаченого п. 4.1 Договору; протягом 7 календарних днів з моменту отримання даної претензії здійснити повернення грошової суми в розмірі 26 850,00 грн., що була сплачена в якості авансу за IV етап розробки дизайн-проекту за вказаними реквізитами Товариства. Позивач вказував, що відповідачем не було повернуто грошові кошти в розмірі 26 850,00 грн., а тому на даний час підтверджується існування обов`язку відповідача по поверненню суми безпідставно набутих коштів у розмірі 26 850,00 грн., які були сплачені в якості передплати укладеним договором та відшкодування завданих збитків у розмірі 26 850,00 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача неустойку у розмірі 5 744,90 грн., яка нарахована за прострочення відповідачем строків виконання підрядних робіт за час дії вказаного договору. Відповідач проти заявлених вимог заперечував, посилаючись на те, що згідно узгоджених у договорі умов, спірні кошти, сплачені по ІV етапу, є післяоплатою 40% (26 850,00 грн.), що підтверджує виконання відповідачем обумовлених відповідним етапом робіт, що також підтверджується актом від 05.03.2019 на спірну суму ІV етапу, який було направлено відповідачем позивачу і на який позивачем не було висловлено жодних заперечень. При цьому, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем разом з відзивом було подано суду акт від 05.03.2019 виконання відповідачем обумовлених, зокрема, ІV етапом робіт. При цьому, у вказаному акті також зазначено про виконання робіт за ІІІ етапом. Загальна сума акту - 33 060,00 грн. Позивачем вказаний акт не підписано і печаткою не посвідчено. Крім того, відповідачем до матеріалів справи опис вкладеного у цінний лист від 05.03.2020, в якому зазначено про направлення позивачу акту приймання - передачі наданих послуг за договором, супровідний лист, альбом креслень дизайн-проекту (2 томи), флеш-накопичувач на візуалізацію приміщень, направлення яких підтверджується трек-чеком поштової установи від 05.03.2020. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи п вилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. В частинах першій, другій статті 22 Цивільного кодексу визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням. Ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, укладений між сторонами Договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 61 Цивільного кодексу України. Укладений між сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. У відповідності до ст. 887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як вірно встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, умовами Договору та затвердженого сторонами в додатку №3 "Графіку виконання дизайн-проекту" було погоджено, що виконання робіт здійснюється поетапно, а загальний термін виконання дизайн-проекту становить 45 робочих днів. П. 2.2 Договору визначено, що виконавець приступає до виконання робіт на протязі 2 (двох) робочих днів з дати отримання авансу згідно з додатком №2 до цього договору і тільки після заповнення і затвердження замовником технічного завдання (додаток №4). За змістом преамбули Договору було встановлено, що технічне завдання - це побажання і вимоги замовника до майбутнього інтер`єру, впорядковані за такими розділами: комплектація, функціональність інтер`єру, а також індивідуальні переваги замовника. У відповідності до ст. 888 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов`язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов`язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов`язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку що в силу приписів ст. 888 Цивільного кодексу України та положень п. 2.2 Договору виконавець міг приступити до виконання визначених Договором робіт (розроблення дизайн-проекту) не інакше як після заповнення і затвердження замовником технічного завдання, що мало бути оформлено додатком №4 до Договору. Крім того, узгодження сторонами необхідності існування затвердженого замовником технічного завдання задля забезпечення можливості виконання виконавцем взятих себе зобов`язань за Договором, міститься також в положення п.п. 2.5, 5.3.1, 10.2 за умовами яких, зокрема, замовник зобов`язується передати виконавцю до початку робіт підписане технічне завдання (додаток №4), а виконавець зобов`язаний розпочати розроблення ІІ етапу дизайн-проекту виключно на підставі затвердженого технічного завдання. В той же час, матеріали справи не містять доказів заповнення і затвердження замовником технічного завдання за Договором. Крім того, суд апеляційної інстанції також враховує і те, що в додатку № 1 до Договору "Склад дизайн-проекту", сторонами зокрема, узгоджено, що такі складові дизайн-проекту як креслення і схеми декоративного оздоблення стін; схема розгортки стін приміщень з технічними деталями; колаж стилістичного і колірного рішення приміщення, будуть представлені в проектному альбомі тільки в тому випадку, якщо ці види робіт або оздоблювальних матеріалів передбачені виконавцем і затверджені замовником. Частиною 1 ст. 538 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. Положеннями частин 1-3 статті 613 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Положеннями ст. 851 Цивільного кодексу України встановлено, що підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів заповнення і затвердження замовником технічного завдання, оформленого в якості додатку №4 до Договору, як і згідно додатку № 1 до Договору "Склад дизайн-проекту", а тому в силу приписів ст.ст. 538, 613, 851 Цивільного кодексу України відсутні правові підстави для висновку про порушення відповідачем строків виконання робіт за Договором. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно врахував при вирішенні спору, що обумовлені сторонами в Договорі строки розроблення дизайн-проекту приміщень позивача (45 робочих днів) завідомо були недосяжними, адже як вбачається з наявних в матеріалах справи роздруківок листування між сторонами незважаючи на прийняття та затвердження в серпні 2019 року ІІ і ІІІ етапів розроблення дизайн-проекту ними здійснювалося їх коригування (зокрема, щодо візуалізації та розташування меблів) навіть у грудні 2019 року та січні 2020 року. Таким чином, своїми спільними діями сторонами презюмувалось неможливість виконання Договору в обумовлені ним строки та фактичне встановлення динамічного технічного завдання, яке визначалось та коригувалося протягом всього часу співробітництва. Отже, дані обставини (відсутність технічного завдання та його непогодження замовником) зумовлюють право, а не обов`язок виконавця (відповідача) розпочати виконання робіт за Договором, що і було реалізовано останнім в рамках спірних правовідносин, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг по Договору від 13.08.2019 та від 22.08.2019, а також роздруківок електронного листування між сторонами щодо розроблення дизайн-проекту, Підприємцем незважаючи на відсутність затвердженого замовником технічного завдання продовжувалося виконання взятих на себе зобов`язань за Договором, наслідком чого стало виконання ІІ та ІІІ етапів, їх прийняття замовником та здійснення визначеної Договором оплати. При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, з роздруківок електронного листування між сторонами щодо реалізації Договору вбачається, що фактично технічне завдання на розроблення дизайн-проекту встановлювалося та коригувалося на протязі всього часу взаємодії між сторонами в рамках виконання Договору, а його початкова відсутність і зумовлювала відтермінування загальних строків розроблення дизайн-проекту. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відхиляє посилання позивача на допущення відповідачем порушень строків виконання взятих на себе за Договором зобов`язань, що виключає можливість для притягнення його до відповідальності за порушення встановлених Договором строків розроблення дизайн-проекту, обумовленої зокрема ст. 611 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України та п. 6.2 Договору, зокрема щодо застосування штрафної санкції у вигляді неустойки. Щодо припинення дії Договору, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків. Згідно із ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України, визначено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Відповідно до ст. 849 Цивільного кодексу України, замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. П.п. 10.1, 10.2 Договору замовник вправі в односторонньому порядку відмовитися від виконання зобов`язань сторін за цим договором, за відсутності провини виконавця, письмово повідомивши його не менше ніж за 10 (десять) днів до дати розірвання договору. При розірванні цього договору замовником, він має право вимагати передачі йому результатів незавершеної роботи, а виконавець має право вимагати оплати виконаних робіт. Замовник має право розірвати це договір, попередивши письмово (по електронній пошті) виконавця за 10 (десять) днів до дати розірвання договору, в разі якщо виконавець порушив умови даного договору, а саме: не приступив до робіт протягом 3 (трьох) днів з моменту внесення авансу замовником; без повідомлення замовника відхилився від затвердженого ТЗ (додаток №4); не виконав весь обсяг робіт в терміни, узгоджені в цьому договорі (при відсутності провини замовника і додаткових угоди сторін). Таким чином, з урахуванням в сукупності п.п. 10.1, 10.2 Договору, ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 849 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що право позивача на односторонню відмову від Договору та вимагання відшкодування збитків на підставі ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України та п. 10.2 Договору передбачає собою порушення іншою стороною Договору - відповідачем, його умов, зокрема, щодо прострочення виконання робіт. В даному випадку як на правову підставу для розірвання Договору позивачем вказується на те, що відповідачем не було виконано узгодженого в Договорі обсягу робіт у визначені строки, у зв`язку з чим ним було реалізовано своє право на одностороннє розірвання Договору шляхом направлення на адресу відповідача листа-претензії №1 від 20.02.2020. Проте, зібрані в матеріалах справи докази не підтверджують існування визначеного позивачем порушення відповідача на момент направлення йому претензії №1 від 20.02.2020, що виключає можливість кваліфікації відмови позивача від Договору за ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України та п. 10.2 Договору, а відтак і виникнення правових підстав для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування збитків позивачу. Положеннями ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України та п. 10.1 Договору встановлено безумовне право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від Договору. Таким чином, враховуючи волю позивача, висловлену в претензії №1 від 20.02.2020 та підтверджену в поданому позові, і відсутність заперечень щодо цього відповідача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Договір припинив свою дію внаслідок односторонньої відмови замовника від виконання зобов`язань сторін за цим договором, за відсутності провини виконавця, право на що гарантовано Товариству положеннями ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України та п. 10.1 Договору. З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме не застосовано ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а застосовано норму, яка не підлягала застосуванню: ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України - судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані, оскільки матеріалами справи підтверджується, що Договір припинив свою дію саме внаслідок односторонньої відмови замовника від виконання зобов`язань сторін за цим договором, за відсутності провини виконавця, право на що гарантовано позивачу саме положеннями ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України та п. 10.1 Договору. Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що в будь-якому випадку за наслідками односторонньої відмови Договір не може бути припинений минулою у часі датою, як вказується позивачем у прохальній частині претензії №1 від 20.02.2020 - "вважати Договір розірваним з моменту, передбаченого п. 4.1 Договору", а тому, виходячи із приписів п. 10.1 Договору слід вважати, що Договір є таким, що припинив свою дію за спливом 10-ти денного терміну з моменту відправлення на адресу відповідача вказаної претензії, тобто, з 02.03.2020. Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. За системним аналізом положень ч. 1 ст. 837, ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України, які містяться в загальних положеннях про підряд, та ч. 1 ст. 887 Цивільного кодексу України, яка регулює договір підряду на проведення проектних та пошукових робіт, вбачається, що замовник зобов`язаний оплатити виконані підрядником роботи. Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інтанції про те, що в силу припинення дії Договору внаслідок реалізації позивачем права на односторонню відмову від його виконання у останнього існує обов`язок з оплати фактично виконаних відповідачем робіт, який з огляду на здійснення авансування за договором, кореспондується з обов`язком відповідача повернути позивачу частину невикористаного авансу. Із матеріалів справи вбачається, що в період дії Договору позивачем було перераховано на користь відповідача грошові кошти у загальному розмірі 53 700,00 грн., з яких 26 850,00 грн. в якості авансу та 26 850,00 грн. в якості оплати виконаних робіт за наслідками прийняття ІІІ етапу. В свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем у повному обсязі було виконано, а позивачем прийнято роботи по І-ІІІ етапах розроблення дизайн-проекту, зокрема, і актами від 13.08.2019 та від 22.08.2019, загалом на суму 26 850,00 грн., які підписані представниками сторін та посвідчені печатками обох сторін, у зв`язку з чим відсутні обумовлені підстави для застосування приписів ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України щодо їх стягнення. Крім того, додане до матеріалів справи електронне листування сторін в рамках Договору вказує на те, що після прийняття позивачем ІІІ етапу (протягом серпня 2019 - лютого 2020 року) виконавцем виконувалися роботи по ІV етапу з розробки проектних креслень і схем для проектного альбому, які окремими частинами направлялися позивача для узгодження. Також, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем разом з відзивом було подано суду акт від 05.03.2019 виконання відповідачем обумовлених, зокрема, ІV етапом робіт. При цьому, у вказаному акті також зазначено про виконання робіт за ІІІ та ІV етапом робіт. Загальна сума акту - 33 060,00 грн. Позивачем вказаний акт не підписано і печаткою не посвідчено. Проте, відповідачем до матеріалів справи опис вкладеного у цінний лист від 05.03.2020 (який оформлено до звернення з відповідним позовом до суду відповідача), в якому зазначено про направлення позивачу акту приймання - передачі наданих послуг за договором, супровідний лист, альбом креслень дизайн-проекту (2 томи), флеш-накопичувач на візуалізацію приміщень, направлення яких підтверджується трек-чеком поштової установи від 05.03.2020. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правові підстави (як наведені позивачем у позові, так і досліджені судом першої та апеляційної інстанції в контексті спірних правовідносин сторін) для повернення відповідачем всієї суми сплачених позивачем в якості авансування робіт за Договором коштів - відсутні, адже відповідачем виконувалися та надавалися позивачу роботи з розроблення дизайн-проекту за Договором, в той час як розрахунок різниці між вартістю фактично виконаних робіт на момент припинення дії Договору та сумою сплаченого авансу, покладається саме на позивача, проте, останнім не було доведено своїх позовних вимог в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України. Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам, які мають значення для вирішення справи, а саме: пояснення відповідача, в яких останній підтвердив факт неповного виконання робіт за договором на момент отримання претензії № 1 від 20.02.2020; не надано належної оцінки електронному листуванню, в якому відповідач підтвердив факт невиконання своїх зобов`язань за договором саме з його вини та які підтверджують факт наявності та узгодження між сторонами технічного завдання (електронний лист від 02.05.2019, лист від 31.07.2019, в якому відповідачем підтверджено факт усного погодження ІІ етапу робіт, який включав в себе розроблення етапу на підставі затвердженого сторонами технічного завдання) - судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції. При цьому, судом першої інстанції надано оцінку усім наявним у справі доказам в сукупності, зокрема і наявному у справі електронному листуванню. Також, судом апеляційної інстанції встановлено додані скаржником до матеріалів апеляційної скарги додаткові докази, а саме: варіанти № 1 планувального рішення по 1 поверху, варіант № 2 планувального рішення по 2 поверху, варіант № 1 планувального рішення по 2 поверху, технічне завдання (без будь-яких реквізитів стосовно його узгодження) не підлягають прийняття в силу приписів ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не доведено винятковості випадку щодо неможливості подання означених доказів суду першої інстанції. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України ні суду першої інстанції на час ухвалення оскаржуваного рішення, ні суду апеляційної інстанції станом на момент апеляційного провадження, наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за порушення визначених Договором строків виконання робіт у вигляді стягнення неустойки і збитків та застосування наслідків відмови позивача від Договору в односторонньому порядку у вигляді стягнення суми невикористаного авансу, оскільки позивачем не доведено як порушення відповідачем умов Договору в частині дотримання строків виконання обумовлених ним робіт, так і суми невикористаного авансу, яка підлягає поверненню за наслідками односторонньої відмови замовника від Договору. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність обумовлених Договором та законом підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 59 444,90 грн., з яких: 26 850,00 грн. безпідставно набутих коштів, які були сплачені в якості передплати за договором; 26 850,00 грн. - завданих збитків; 5 744,90 грн. неустойки, нарахованої за прострочення відповідачем строків виконання підрядних робіт за час дії договору (696,80 грн. - сума неустойки за порушення строків виконання робіт за ІІ етапом; 1692,60 грн. - сума неустойки за порушення строків виконання робіт за ІІІ етапом; 3 355,50 грн. - сума неустойки за порушення строків виконання робіт за ІV етапом) за наведених позивачем доводів та обґрунтувань, у зв`язку з чим позовні вимоги не є законними та обґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають. Також, в апеляційній скарзі скаржник зазначав, що судом першої інстанції необґрунтовано присуджено до стягнення з позивача на користь відповідача 8 100,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу з огляду на їх не співмірність, непідтвердженості дійсної домовленості сторін щодо їх розміру, з завищенням розміру витраченого часу та погодинної ставки, і стягнутий розмір є нерозумним. Дослідивши наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відхилення доводів скаржника у наведеній частині з огляду на наступне. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача. Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно із вимогами п.п. 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Як свідчать матеріали справи, з метою належного захисту прав відповідача та надання професійної правничої допомоги в господарському суді, 12.05.2020 між ФОП Кучеренко А.О. (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Адвантіум" в особі керуючого партнера - адвоката Нестеришина Т.С. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №5477 від 05.12.2013) був укладений договір про надання правової (правничої) допомоги, у відповідності до якого Адвокатське об`єднання зобов`язалося надавати правову (правничу) допомогу клієнту щодо представництва інтересів клієнта у господарській справі №910/5629/20 за позовом Товариства до Підприємця про стягнення 59 444,90 грн. Як встановлено судом апеляційної інстанції, вказаний договір містить у розділі «Місцезнаходження і реквізити сторін» підписи керуючого партнера - адвоката Нестеришина Т.С. та ФОП Кучеренко А.О., а також посвідчено печатками обох сторін. В рамках виконання вказаного договору між ФОП Кучеренко А.О. та Адвокатським об`єднанням "Адвантіум" в особі адвоката Нестеришина Т.С. було складено та підписано акт приймання-передавання наданих послуг (правової допомоги) від 28.05.2020, згідно якого визначено, що адвокатом було надано клієнту наступні послуги: - правовий аналіз матеріалів позовної заяви товариства до підприємця про стягнення коштів (справа №910/5629/20); - аналіз законодавства, пошук та аналіз судової практики та позиції для підготування відзиву на позовну заяву товариства до підприємця про стягнення коштів (справа №910/5629/20); - підготовка та подання до Господарського суду міста Києва відзиву на позовну заяву товариства до підприємця про стягнення коштів (справа №910/5629/20), на загальну суму 8 100,00 грн. Доводи скаржника про те, що включення до складу понесених витрат, витрати на складання відзиву, - є необґрунтованим, оскільки відзив підписано безпосередньо ФОП Кучеренко А.О. - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки у відзиві зазначено, що його складено адвокатом Нестеришиним Т.С. і міститься підпис останнього, а підписання вказаного відзиву і відповідачем особисто, не спростовує факту надання відповідних правничих послуг по його складанню саме адвокатом на підставі укладеного між сторонами договору. Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Матеріалами справи підтверджується виконання адвокатом своїх зобов`язань за договором про надання правової (правничої) допомоги від 12.05.2020, зазначених у акті приймання-передавання наданих послуг (правової допомоги) від 28.05.2020, зокрема, фактом надання відповідачем відзиву на позов, а також, оплата підприємцем таких послуг у розмірі 8 100,00 грн. (квитанції №ВХ8В-С99М-15А0-РВ33 від 27.05.2020 та №В451-ААХ6-6А96-КВ9Т). В той же час, скаржником заперечувалося проти обґрунтованості розміру заявлених відповідачем до відшкодування витрат на правничу допомогу, однак, обґрунтованих доводів та доказів на підтвердження неспівмірності визначеної суми витрат відповідачем - не надано, адже саме по собі посилання на оголошення в мережі "інтернет" з ціною погодинної ставки адвоката меншою ніж встановлена в договорі між підприємцем та Адвокатським об`єднанням "Адвантіум" не може вказувати на не співмірність таких витрат відповідача. До того ж, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обсяг виконаної Адвокатським об`єднанням "Адвантіум" роботи з надання обумовлених договором про надання правової (правничої) допомоги від 12.05.2020, свідчить про те, що було витрачено 6 годин на аналіз позову, вивчення судової практики та підготовку відзиву за ставкою: 1 350,00 грн./год., і що не виходить за межі розумності такого розміру та витраченого часу. Відтак, враховуючи відмову в задоволенні позову у повному обсязі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку що судом першої інстанції обгрунтовано присуджено до відшкодування відповідачу за рахунок позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 100,00 грн., у зв`язку з чим доводи скаржника у наведеній частині є необґрунтованими та відхиляються як недоведені в розумінні вимог процесуального закону. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції зазначає, що висновки суду ґрунтуються на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №910/5629/20 за наведених скаржником доводів та мотивів апеляційної скарги. Розподіл судових витрат Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст. 129, ст.ст. 267-271, ст. 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст.-ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Белтімпорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №910/5629/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №910/5629/20 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Белтімпорт".

4. Матеріали справи №910/5629/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя С.Р. Станік Судді К.В. Тарасенко В.В. Куксов