Постанова 4873 № 910/9330/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" лютого 2021 р. Справа№ 910/9330/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Михальської Ю.Б. суддів: Тищенко А.І. Скрипки І.М. розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Заступника керівника Донецької обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №910/9330/20 (суддя Котков О.В.) за позовом Першого заступника керівника Костянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Олександрівської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добрі ліки» про стягнення грошових коштів, В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог Перший заступник керівника Костянтинівської місцевої прокуратури (далі, прокурор) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Олександрівської селищної ради (далі, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Добрі ліки» (далі, відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 123 788,80 грн, завданих використанням земельної ділянки площею 0,2015 га по вул. Самарській, 19 в смт. Олександрівка без правовстановлюючих документів. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства не вчинив дій щодо оформлення права користування земельною ділянкою, чим завдав позивачу збитків, які полягають у ненадходженні до міського бюджету орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою за період з 29.12.2017 по 11.03.2020. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №910/9330/20 у позові відмовлено повністю. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції встановив, що відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна - будівлі загальною площею 915,5 кв.м, розташованої за адресою: Донецька область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, вул. Самарська, 19, користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату. Отже, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею - орендну плату, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Водночас, судом встановлено, що розрахунок коштів, які просить стягнути позивач з відповідача як безпідставно збережені, був здійснений комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. При цьому, комісією вирішувалось саме питання відшкодування збитків, завданих бездоговірним використанням земельної ділянки, а не як витребування безпідставно набутого майна, що мають різну правову природу та підпадають під різне нормативно-правове обґрунтування. Суд зазначив, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки є неможливим, а відтак необґрунтованими є будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу. Суд встановив, що до матеріалів справи прокурором долучено витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.02.2020 №239, натомість відповідні витяги за 2018 - 2019 роки в матеріалах справи відсутні. Разом з тим, дослідивши здійснений позивачем розрахунок очікуваної орендної плати за період з 29.12.2017 по 11.03.2020, суд зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження прийнятих для розрахунку розміру орендної плати відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 12% за спірний період, а саме не надано відповідних рішень Олександрівської селищної ради, на підставі яких було здійснено відповідний розрахунок безпідставно збережених коштів за час фактичного користування земельною ділянкою. Відсутність вказаних даних щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2018 - 2019 роки та відсутність підтвердження належними та допустимими доказами визначення прийнятих для розрахунку розміру орендної плати відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 12% за 2018 - 2019 роки відповідно, виключає, за висновками суду першої інстанції, можливість перевірити правильність визначення орендної плати за спірний період з 29.12.2017 по 11.03.2020 або здійснити самостійно власний розрахунок недоотриманої орендної плати за користування земельною адресою. Крім того, суд зазначив, що при здійсненні розрахунку Комісією з розгляду питань визначення відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам не враховано зміни до Податкового кодексу України, внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 №533-IX (3 наступними змінами та доповненнями), зокрема, згідно яких підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 52-4, який передбачає, що не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись із прийнятим рішенням, 21.10.2020 (про що свідчить відбиток поштового штемпеля на конверті) Заступник керівника Донецької обласної прокуратури (далі, прокурор) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №910/9330/20 та ухвалити нове рішення, яким позов прокурора задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги прокурора зводяться до наступного: - судом першої інстанції зазначено про неподання прокурором витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2018-2019 роки, а долучено витяг від 17.02.2020 №239, що в свою чергу свідчить про відсутність належного доказу правомірності та обґрунтованості нарахування суми орендної плати за 2018-2019 роки. Зазначене спростовується тим, що при поданні позовної заяви прокурором було долучено витяг з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, який зареєстровано як вихідний документ відділу в Олександрівському районі Держгеокадастру у Донецькій області за №239/0/191-20 від 17.02.2020. У самому ж витягу зазначено дату його формування - 14.02.2019. На час формування витягу нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 0,2015 га (кадастровий номер 1420355100:00:000:0068) станом на 2018 рік складала 742 374,96 грн. Відповідно до пункту 9 підрозділу 6 Перехідних положень Податкового кодексу України індекс споживчих цін за 2017-2023 роки, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується із значенням 100 відсотків. Тобто, за період 2018-2019 роки нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 0,2015 га (кадастровий номер 1420355100:00:000:0068) не змінювалась, а розрахунок розміру збитків зроблено на підставі зазначеної нормативно-грошової оцінки. Однак, місцевим господарським судом вказаний факт при прийнятті рішення про відмову в задоволенні позову прокурора залишено поза увагою; - суд першої інстанції, приймаючи рішення, зазначив, що прокурором не надано належних та допустимих доказів на підтвердження прийнятих для розрахунку розміру орендної плати відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 12% за спірний період, а саме не надано відповідних рішень Олександрівської селищної ради, на підставі яких було здійснено відповідний розрахунок безпідставно збережених коштів за час фактичного користування земельною ділянкою. Однак, судом не взято до уваги, що Олександрівською селищною радою 29.01.2018 було прийнято рішення №7/26-601 про передачу земельної ділянки в оренду ТОВ «Добрі ліки», відповідно до пункту 1.1. якого встановлено ставку орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі. Вказане рішення було додане до позовної заяви; - норма пункту 54-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, на яку послався суд, розповсюджується на платників плати за землю. Відповідно до цієї норми платники плати за землю подають уточнюючу податкову декларацію, в якій відображаються зміни податкового зобов`язання із сплати за землю за податковий період - березень 2020 року. Однак, відповідачем за березень 2020 року було сплачено земельний податок в розмірі 618,64 грн, що підтверджується копією платіжного доручення, яке було надано до суду самим відповідачем при поданні відзиву на позовну заяву. Отже, пункт 54-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України не стосується в даному випадку органів місцевого самоврядування та не повинен враховуватись при нарахуванні недоотриманого доходу. У тексті апеляційної скарги апелянтом порушено також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що повний текст оскаржуваного рішення отримано позивачем 02.10.2020 (про що свідчить копія рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №910/9330/20 зі штампом вхідної кореспонденції Костянтинівської місцевої прокуратури) та клопотання про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні за участю представник Київської міської прокуратури. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу 16.12.2020 відповідач подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін. У відзиві відповідач наголосив на наступному: - в оспорюваному рішенні судом першої інстанції правомірно встановлено, що розрахунок коштів, які позивач просив стягнути з відповідача як безпідставно збережені, був розрахований комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. При цьому, комісією вирішувалося саме питання відшкодування збитків, завданих бездоговірним використанням земельної ділянки, а не як витребування безпідставно набутого майна, що мають різну правову природу та підпадають під різне нормативно-правове обґрунтування; - при розрахунку суми стягнення було зазначено, що відповідач повинен відшкодувати Олександрівській селищній раді збитки за період з 29.12.2017 по 11.03.2020, тобто з моменту набуття Товариством права власності на будівлю «Аптека 69» і до моменту затвердження акту комісії з розгляду питань визначення відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 11.03.2020. Однак, рішення про передачу земельної ділянки в оренду ТОВ «Добрі ліки» в межах смт Олександрівка по вул. Самарській, буд №19 було ухвалене позивачем лише 29.01.2018, а відтак розрахунок суми стягнення є безпідставним з огляду на чинне законодавство, а також ґрунтується на вихідних даних (зокрема щодо дати), що не можуть бути застосовані в даному випадку; - для вирішення даного спору встановленню підлягають, зокрема, обставини щодо нормативної грошової оцінки, яка є необхідною для визначення розміру позовних вимог та їх обґрунтованості. Матеріали справи містять витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.02.2020 №239/0/191-20, сформований головним спеціалістом відділу в Олександрівському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Плехановою О.І., відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1420355100:00:000:0068 на дату формування витягу, а саме 14.02.2019, становить 742 374,90 грн. Натомість, розрахунок орендної плати за період з 29.12.2017 по 11.03.2020 (включно) позивач зробив саме на підставі даних про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 14.02.2019. При цьому, позивачем не наведено обґрунтувань щодо здійснення такого розрахунку, не зазначено жодний нормативно-правовий акт, який дозволяв би розраховувати суму орендної плати за земельну ділянку за періоди до дати формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, використовуючи дані, вказані у витягу, при визначенні розміру орендної плати за вказаний попередній період; - Господарський суд міста Києва дійшов правильного висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження прийнятих для розрахунку розміру орендної плати відсотків нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 12% за спірний період, а саме не надано відповідних рішень Олександрівської селищної ради, на підставі яких було здійснено відповідний розрахунок безпідставно збережених коштів за час фактичного користування земельною ділянкою; - позивачем не враховано зміни до Податкового кодексу України, внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОУЮ-19)» від 17.03.2020 №533-ІХ (з наступними змінами та доповненнями), зокрема, згідно яких підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 52-4; - розрахувати дійсну суму грошових коштів, які, на думку позивача, безпідставно збережені відповідачем, не видається за можливе, враховуючи те, що позивачем надано недостовірні дані щодо сплачених відповідачем сум земельного податку у 2018 році. Зокрема, в доданому до позовної заяви листі Олександрівської селищної ради від 06.02.2020 №338/01-44 в додатку щодо надходження земельного податку з юридичних осіб по коду платежу (18010500) від ТОВ «Добрі ліки» за 2018 рік не враховано сплачені суми за січень, квітень та липень 2018 року, продубльовано суму платежу за листопад 2018 року, невірно вказано оплату в грудні 2018 року та допущено арифметичну помилку при загальному складанні сум, а також не враховано суми земельного податку, сплачені за 2020 рік. Зокрема, відповідачем у 2018 році за користування земельною ділянкою було сплачено земельного податку на загальну суму 75 236,68 гривень (засвідчені банком оригінали платіжних доручень містяться у матеріалах справи). Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2020 апеляційну скаргу Заступника керівника Донецької обласної прокуратури у справі №910/9330/20 передано на розгляд колегії Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 апеляційну скаргу Заступника керівника Донецької обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №910/9330/20 залишено без руху. Роз`яснено Заступнику керівника Донецької обласної прокуратури, що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути її недоліки, надавши суду апеляційної інстанції належні докази на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів Костянтинівській місцевій прокуратурі, позивачу (Олександрівській селищній раді) та відповідачу (Товариству з обмеженою відповідальністю «Добрі ліки») листом з описом вкладення. 27.11.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник апелянта подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано поштові квитанції та описи вкладення на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів учасникам справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 поновлено Заступнику керівника Донецької обласної прокуратури пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №910/9330/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Донецької обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №910/9330/20, відмовлено у задоволенні клопотання Заступника керівника Донецької обласної прокуратури про розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №910/9330/20 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, розгляд апеляційної скарги, враховуючи частину 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки предметом розгляду у справі є вимоги про стягнення 123 788,80 грн, а відтак вказана справа відноситься до малозначних в розумінні положень пункту 1 частини 5 статті 12 та частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву, заперечення на відзив, заяв, клопотань. З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції На підставі Договору купівлі-продажу будівлі, посвідченого 29.12.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Катчик Ю.А., зареєстрованим в реєстрі за №3778, ТОВ «Добрі ліки» набуло право власності на будівлю загальною площею 915,5 кв.м, розташовану за адресою: Донецька область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, вул. Самарська,

19. Пунктом 1.1. зазначеного Договору купівлі-продажу встановлено, що нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,2015 га, кадастровий номер 1420355100:00:000:0068 (далі за текстом також - земельна ділянка), яка перебуває в комунальній власності, права на яку переходять до Товариства в обсязі та умовах, встановлених для продавця (попереднього власника). 03.01.2018 ТОВ «Добрі ліки» звернулося до Олександрівської селищної ради з листом щодо необхідності укладення договору оренди земельної ділянки під будівлею «Аптека 69». За результатами розгляду листа Олександрівською селищною радою 29.01.2018 прийнято рішення №7/26-601 про передачу земельної ділянки в оренду ТОВ «Добрі ліки». У подальшому Олександрівською селищною радою 03.05.2018 на адресу відповідача направлено лист щодо необхідності укладання договору оренди землі разом з проектом договору від 29.01.2018, який підписаний головою ради. Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (номер витягу НВ-1405439902019 від 24.06.2019), який міститься в матеріалах справи, земельна ділянка продавцю (попередньому власнику - ТОВ «Альфа Істейт») в оренду не надавалась. Крім того, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 1420355100:00:000:0068 (номер інформаційної довідки 171914472 від 27.06.2019 року) речові права відповідача не зареєстровані. Факт використання земельної ділянки під будівлею підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 17.01.2020, складеним комісією з самоврядного контролю за використанням та охороною земель Олександрівської селищної ради, та сторонами не заперечується. 03.03.2020 Олександрівською селищною радою було направлено відповідачу лист про необхідність прибуття до Олександрівської селищної ради 11.03.2020 на засідання комісії. 11.03.2020 Комісією з розгляду питань визначення відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам складено акт про визначення розміру збитків, розмір яких становить 195 988,21 грн. Відповідно до витягу із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки відділу в Олександрівському районі Головного Управління Держгеокадастру у Донецькій області від 17.02.2020 нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 0,2015 га (кадастровий номер 1420355100:00:000:0068) станом на дату формування витягу 14.02.2019 складала 742 374,96 грн. Згідно наведеного у позовній заяві розрахунку недоотриманого доходу Олександрівською селищною радою за використання земельної ділянки відповідачем без правовстановлюючих документів, відповідач повинен відшкодувати Олександрівській селищній раді збитки за період з 29.12.2017 по 11.03.2020 на суму 195 988,21 грн, з розрахунку: 742 374,96 грн*12% = 89 085,00 грн., де: 742 374,96 грн - нормативно-грошова оцінка земельної ділянки; 12% - орендна плата у відсотках від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки; 89 085,00 грн - річна орендна плата 89085,00 грн : 365 = 244,07 грн, де: 365 - кількість днів, 244,07 грн - орендна плата за 1 день користування земельною ділянкою, 244,07 грн*803 = 195 988,21 грн, де: 803 - кількість днів з 29.12.2017 по 11.03.2020 включно. Відповідно до інформації Олександрівської селищної ради №338/01-44 від 06.02.2020 відповідачем до місцевого бюджету за 2018 рік було сплачено земельний податок для юридичних осіб в розмірі 62 863,90 грн та за 2019 рік сплачено земельний податок для юридичних осіб в розмірі 9 335,51 грн. Вказане також підтверджується інформацією Головного управління ДПС у Донецькій області №9136/10/05-99-06-02-17 від 04.02.2020. В обґрунтування заявлених позовних вимог заявник зазначає, що відповідач, як власник об`єкту нерухомого майна, що знаходиться по вул. Самарській, 19 в смт. Олександрівка, користувався земельною ділянкою у період з 29.12.2017 по 11.03.2020, на якій цей об`єкт розміщений, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату. Отже, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів з 29.12.2017 по 11.03.2020, із урахуванням сплаченого земельного податку в сумі 62 863,90 грн за 2018 рік та 9 335,51 грн за 2019 рік, відповідач за рахунок Олександрівської селищної ради отримав дохід (безпідставно набуте майно) у вигляді грошових коштів в розмірі 123 788,80 грн. Вищевказані обставини стали підставою для звернення першого заступника керівника Костянтинівської місцевої прокуратури до суду із позовом до ТОВ «Добрі ліки» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 123 788,80 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Земельна ділянка площею 0,2015 га з кадастровим номером 1420355100:00:000:0068, на якій розташоване нежитлове приміщення, належне відповідачу на праві власності, належить до комунальної форми власності. Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, тобто не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Згідно статті 377 Цивільного кодексу України до особи, що набула право власності на житловий будинок (окрім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Відповідно до частини 2 статті 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому самому обсязі, що були в попереднього землекористувача. Як встановлено судом, відповідач на підставі Договору купівлі-продажу будівлі, посвідченого 29.12.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Катчик Ю.А., зареєстрованим в реєстрі за №3778, набув право власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, площею 0,2015 га, кадастровий номер 1420355100:00:000:0068, яка перебуває в комунальній власності. Матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування зазначеною земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного договору оренди з Олександрівською селищною радою та державної реєстрації такого права. Враховуючи неоформлене відповідачем належним чином право користування земельною ділянкою, останньому було нараховано суму безпідставно збережених коштів за період з 29.12.2017 по 11.03.2020 у розмірі 123 788,80 грн. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог прокурора з огляду на наступне. Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, є предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України. Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майко і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Відповідно до статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України. За змістом положень глави 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте «збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц. Власником земельної ділянки в смт. Олександрівка по вул. Самарській, 19 кадастровий номер 1420355100:00:000:0068 є Олександрівська селищна рада. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату. Отже відповідач, як фактичний користувач земельною ділянкою, без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки - позивачу на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. За розрахунком прокурора розмір збережених відповідачем коштів за період з 29.12.2017 по 11.03.2020, який підлягає відшкодуванню позивачу відповідачем, становить 123 788,80 грн. Оцінюючи доводи учасників справи щодо правильності визначення розміру відшкодування, колегією суддів встановлено наступне. Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17). Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Враховуючи вищезазначені правові норми, неможливим є визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, а тому необґрунтованими є будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу. Вказаний правовий висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №922/902/18, від 08.08.2019 у справі №922/1276/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, від 06.11.2019 у справі №922/3607/18). Згідно наведеного у позовній заяві розрахунку недоотриманого доходу Олександрівською селищною радою за використання земельної ділянки відповідачем без правовстановлюючих документів останній повинен відшкодувати Олександрівській селищній раді збитки за період з 29.12.2017 по 11.03.2020 на суму 195 988,21 грн, з розрахунку: 742 374,96 грн*12% = 89 085,00 грн, де: 742 374,96 грн - нормативно-грошова оцінка земельної ділянки; 12% - орендна плата у відсотках від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки; 89 085,00 грн - річна орендна плата 89 085,00 грн : 365 = 244,07 грн, де: 365 - кількість днів, 244,07 грн - орендна плата за 1 день користування земельною ділянкою, 244,07 грн*803 = 195 988,21 грн, де: 803 - кількість днів з 29.12.2017 по 11.03.2020 включно. Водночас, оскільки відповідачем сплачувався земельний податок в сумі 62 863,90 грн за 2018 рік та 9 335,51 грн за 2019 рік, відповідач за рахунок Олександрівської селищної ради отримав дохід (безпідставно набуте майно) у вигляді грошових коштів в розмірі 123 788,80 грн (195 988,21 грн - 62 863,90 грн - 9 335,51 грн). Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Як уже наголошувалось вище, для вирішення даного спору встановленню підлягають, зокрема, обставини щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка є необхідною для визначення розміру позовних вимог та їх обґрунтованості. Колегією суддів встановлено, що проведення розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 29.12.2017 по 11.03.2020 було здійснено у позовній заяві на основі даних витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, сформованому головним спеціалістом Плехановою Оксаною Іпполітівною (том 1, а.с. 39). Дата формування витягу -14.02.2019. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на дату формування витягу становить 742 374,96 грн. Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, відхилив вказаний витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки як неналежний доказ, зазначивши, що останній не може підтверджувати нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2018 - 2019 роки, адже датований 17.02.2020. З огляду на це суд дійшов висновку про відсутність належного доказу правомірності та обґрунтованості нарахування суми орендної плати за 2018 - 2019 роки. Зазначені висновки суду першої інстанції є такими, що не у повній мірі відповідають матеріалам справи, враховуючи наступне. Як вказано вище, датою формування витягу у останньому вказано 14.02.2019. Натомість, дата 17.02.2020, яка вказана у шапці останнього, є датою реєстрації його як вихідного документу №239/0/191-20 відділу в Олександрівському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, на що місцевий господарський суд помилково не звернув увагу, зазначивши, що 17.02.2020 є саме датою формування витягу. Отже, станом на 14.02.2019 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 742 374,96 грн. Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції про відсутність у матеріалах справи належного доказу правомірності та обґрунтованості нарахування суми орендної плати, розрахованої з 14 лютого 2019 року на підставі нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 742 374,96 грн, є помилковими. Водночас, прокурором не наведено обґрунтувань щодо здійснення розрахунку суми орендної плати за період з 29.12.2017 по 13.02.2019 саме на підставі даних про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 14.02.2019. Прокурором не зазначено про жодний нормативно-правовий акт, який дозволяв би розраховувати суму орендної плати за земельну ділянку за періоди до дати витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, використовуючи дані, вказані у витягу, при визначенні розміру орендної плати за вказаний попередній період. Неподання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2018 рік та доказів того, що з 01 січня 2019 року по 13 лютого 2019 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки була такою ж, як і 14 лютого 2019 року, свідчить про відсутність належних доказів правомірності та обґрунтованості нарахування суми орендної плати за період з 29.12.2017 по 13.02.2019 на підставі нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 742 374,96 грн. Відтак, недоведеною належними та допустимими доказами є правомірність нарахування суми орендної плати за період з 29.12.2017 по 13.02.2019 Стосовно висновків суду першої інстанції про те, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження прийнятих для розрахунку розміру орендної плати відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 12% за спірний період, а саме не надано відповідних рішень Олександрівської селищної ради, на підставі яких було здійснено відповідний розрахунок безпідставно збережених коштів за час фактичного користування земельною ділянкою, колегія суддів зазначає наступне. Прокурором до позовної заяви було долучено копію рішення Олександрівської селищної ради Олександрівського району від 29.01.2018 №7/26-601 «Про передачу земельної ділянки в оренду ТОВ «Добрі ліки» (код ЄДРПОУ 37133667) в межах смт Олександрівка по вул. Самарській, буд. №19», пунктом 1.1. якого встановлено ставку орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі. Доказів визнання недійсним зазначеного рішення Олександрівської селищної ради суду не надано, а відтак останнє є чинним. Отже, прокурором доведено, а відповідачем не спростовано, що ставка орендної плати за користування земельною ділянкою встановлена з 29.01.2018 у розмірі 12% від її нормативної грошової оцінки. Доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині є обґрунтованими. Водночас, судом встановлено, що при здійсненні розрахунку прокурором не було враховано зміни до Податкового кодексу України, внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 №533-IX (3 наступними змінами та доповненнями), зокрема, згідно яких підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 52-4, який передбачає, що не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності. Так, розрахунок безпідставно збережених коштів орендної плати здійснено прокурором до 11.03.2020 включно, тобто включаючи період з 01.03.2020 по 11.03.2020, за який плата за землю (як земельний податок, так і орендна плата) не нараховується та не сплачується. Отже, нарахування відповідачу збережених коштів орендної плати за період з 01.03.2020 по 11.03.2020 є неправомірним. Враховуючи вищевикладене, правомірним із урахуванням встановленої нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 742 374,96 грн та ставки орендної плати у розмірі 12% є нарахування відповідачу збережених коштів орендної плати за період з 14.02.2019 по 29.02.2020. Колегія суддів, здійснивши арифметичний перерахунок заявленої до стягнення суми безпідставно збережених за рахунок позивача коштів, встановила, що відповідач повинен відшкодувати Олександрівській селищній раді оренду плату за період з 14.02.2019 по 29.02.2020 у наступному розмірі: 742 374,96 грн*12% = 89 085,00 грн, де: 742 374,96 грн - нормативно-грошова оцінка земельної ділянки; 12% - орендна плата у відсотках від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки; 89 085,00 грн - річна орендна плата; 89 085,00 грн : 365 = 244,07 грн, де: 365 - кількість днів, 244,07 грн - орендна плата за 1 день користування земельною ділянкою; 244,07 грн*381 = 92 990,67 грн, де: 381 - кількість днів з 14.02.2019 по 29.02.2020 включно. Водночас, судом встановлено, що відповідачем у 2019 році було сплачено 9 335,51 грн земельного податку до місцевого бюджету Олександрівської селищної ради, що підтверджується наданими прокурором до матеріалів справи листом Олександрівської селищної ради №338/01-44 від 06.02.2020 та довідкою Головного управління ДПС у Донецькій області Державної податкової служби України №9136/10/05-99-06-02-17 від 04.02.2020, та наданими відповідачем до відзиву на позовну заяву платіжними дорученнями про сплату земельного податку за 2019 рік. Посилання відповідача на те, що прокурором при розрахунку не було враховано суми земельного податку, сплаченого за 2020 рік, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки надане відповідачем до відзиву на позовну заяву на підтвердження вказаних обставин платіжне доручення №1721 датоване 25.03.2020, тобто за межами спірного періоду, визначеного прокурором у позовній заяві (кінцева дата нарахування визначена прокурором як 11.03.2020). Відтак, сума відшкодування з орендної плати за період з 14.02.2019 по 29.02.2020 має бути зменшена на суму сплаченого земельного податку за 2019 рік та становить 83 655,16 грн (92 990,67 грн - 9 335,51 грн), яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у даній справі. Отже, позовні вимоги у даній справі підлягають частковому задоволенню на суму 83 655,16 грн. В іншій частині позовні вимоги є недоведеними та задоволенню не підлягають. Посилання відповідача на те, що прокурором зроблено невірний розрахунок суми стягнення, оскільки рішення про передачу земельної ділянки в оренду ТОВ «Добрі ліки» в межах смт Олександрівка по вул. Самарській, буд №19 було ухвалене позивачем лише 29.01.2018, тоді як сума відшкодування розрахована за період з 29.12.2017 по 11.03.2020, колегією суддів відхиляються, виходячи з того, що саме з 29.12.2017 у відповідача на підставі договору купівлі-продажу будівлі виникло право власності на приміщення, яке розташоване на спірній земельній ділянці, а відтак зазначеною земельною ділянкою відповідач фактично користується з 29.12.2017. Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім наведених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позовних вимог у даній справі. При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58). Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині. Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, нез`ясування обставин, що мають значення для справи. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає частково обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у даній справі таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову. Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Заступника керівника Донецької обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №910/9330/20 задовольнити частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №910/9330/20 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добрі ліки» (04108, м. Київ, вул. Мостицька, буд. 20, офіс 1) на користь Олександрівської селищної ради (84000, Донецька обл., Олександрівський р-н, селище міського типу Олександрівка, вул. Центральна, буд. 15 А) безпідставно збережені кошти у розмірі 83 655 (вісімдесят три тисячі шістсот п`ятдесят п`ять) грн 16 коп, завдані використанням земельної ділянки площею 0,2015 га по вул. Самарській, 19 в смт. Олександрівка без правовстановлюючих документів. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добрі ліки» (04108, м. Київ, вул. Мостицька, буд. 20, офіс 1) на користь прокуратури Донецької області (код ЄДРПОУ - 25707002, банк отримувач: Державна казначейська служба України, м. Київ, рахунок №UA918201720343180002000016251, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 420 (одна тисяча чотириста двадцять) грн 51 коп та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 130 (дві тисячі сто тридцять) грн 76 коп. Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства. Матеріали справи №910/9330/20 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 286 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Ю.Б. Михальська Судді А.І. Тищенко І.М. Скрипка