Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/1828/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" січня 2021 р. Справа№ 910/1828/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Куксова В.В. суддів: Шаптали Є.Ю. Яковлєва М.Л. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 (повний текст складено 07.10.2020) у справі №910/1828/20 (суддя Селівон А.М.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" до 1) Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.В.БІЗНЕС ГРУП" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" про стягнення 119 905,68 грн., ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" (далі - позивач, скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.В.БІЗНЕС ГРУП" (далі - відповідач-2) про стягнення 119 905,68 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 прийнято визнання Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.В.БІЗНЕС ГРУП" позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" в частині стягнення 20905,68 грн. Провадження у справі №910/1828/20 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.В.БІЗНЕС ГРУП" 20 905,68 грн. шкоди закрито. В задоволенні позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" 99 000,00 грн. страхового відшкодування відмовлено повністю. Повернуто Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "УНІКА" з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого при поданні позову в частині позовних вимог до відповідача 2, у розмірі 183,25 грн., сплаченого на підставі платіжного доручення № 000748 від 08.11.2020 року, оригінал якого міститься у матеріалах справи №910/1828/20. Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі №910/1828/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача-1 страхового відшкодування та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача-1 - 99 000,00 грн. страхового відшкодування та понесені судові витрати. Апеляційна скарга вмотивована тим, що висновок суду першої інстанції щодо нікчемності договору страхування - полісу укладеного з відповідачем-1, згідно приписів п. 3 ч. 1 ст. 989 ЦК України суперечить позиції Вищого господарського суду України викладеній у постанові від 02.02.2017 року по справі №910/16335/16 та позиції північного апеляційного господарського суду викладеній у постанові від 15.07.2020 по справі №910/220/20. Також скаржник звернувся з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, обґрунтовуючи клопотання тим, що оскаржуване рішення було складено та підписано 07.10.2020 та отримано позивачем 12.10.2020. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2020 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 справі №910/1828/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів: Яковлєва М.Л., Шаптали Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 у справі №910/1828/20 задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" про новлення строку на апеляційне оскарження, поновлено строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі №910/1828/20. Роз`яснено учасникам апеляційного провадження, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи. 14.12.2020 від Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти доводів викладених в апеляційній скарзі та вказує, що поліс АМ/8087237 укладений з Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія" є нікчемним на підтаві прямої норми закону, що підтверджується судовою практикою Верховного Суду. Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до частини 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Враховуючи, що предметом розгляду у справі № 910/1828/20 є вимоги про стягнення 119905,68 грн., вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України. З огляду на малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, колегія суддів вирішила розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України. У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне. Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне. Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. 10.07.2019 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА"(страховик за договором, позивач у справі) та гр. ОСОБА_1 (страхувальник за договором) укладено Договір добровільного страхування на транспорті № 021198/4057/0000006 (далі - Договір страхування), предметом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням, розпорядженням транспортним засобом та прикріпленим до нього ззовні та всередині додатковим обладнанням, зазначеним в п.1.2 Договору (Страхування КАСКО). Відповідно до п. 1.1 Договору страхування застраховано транспортний засіб марки Citroen C3, державний номер НОМЕР_1 , 2018 року випуску (далі - застрахований транспортний засіб). Страхова сума становить 391 356,00 грн. (п. 1.3 Договору страхування). Пунктом. 1.3 Договору страхування визначено розмір безумовної франшизи за страховими ризиками, зокрема, ДТП - 1% (але не менше 3000,00 грн. Згідно п.1.8 Договору страхування відшкодування збитків здійснюється без врахування зносу. Строк дії Договору страхування згідно п. 1.4 останнього - з 27.07.2019 року до 26.07.2020. Згідно п.2.2 Договору страхування страховим випадком є подія, передбачена Договором страхування, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування згідно з Договором страхування. Зокрема, одним із страхових ризиків за Договором страхування (п. 1.3) є дорожньо - транспортна пригода (ДТП) - подія, що відбулася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди або спричинено матеріальний збиток. Як встановлено судом за матеріалами справи, зокрема, згідно Відповіді від НПУ № 3019224578603449, копія якої наявна в матеріалах справи, 10.08.2019 о 17 год. 26 хв. На авто - дорозі Харків-Зміїв-Балаклія на 30 км сталася ДТП, під час якої гр. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки Renault Premium, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом державний номер НОМЕР_3 , перед виїздом не перевірив та не забезпечив надійне кріплення вантажу, закривання інструментальних ящиків, внаслідок чого під час руху самостійно відкрився інструментальний ящик під кабіною та з нього на дорогу випав ящик з болтами та гайками, який пошкодив зустрічний автомобіль Citroen C3, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням гр. ОСОБА_3 , в результаті чого вказаний транспортний засіб отримав механічні ушкодження. За умовами п. 7.1 Договору страхування страхувальник зобов`язаний у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, негайно сповістити страховка про страховий випадок за телефонами, зазначеними в договорі, та протягом 3-х робочих днів надати письмове повідомлення про подію. Страхувальник повинен повідомити страховику: номер договору, обставини настання страхового випадку, інформацію про пошкодження, заподіяні транспортному засобу та/або додатковому обладнанню, місце події і місце знаходження транспортного засобу, іншу інформацію на вимогу страховика. Так, страхувальник - гр. ОСОБА_1 12.08.2019 звернувся до страховика - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" із заявою № 00313075 про подію, що має ознаки страхового випадку, копія якої наявна в матеріалах справи. Згідно п. 10.1 Договору страхування виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з умовами Договору на підставі заяви страхувальника та письмового погодження вигодонабувача і страхового акта, що складається страховиком після отримання всіх необхідних документів, визначених розділом 10 цього Договору. Відповідно до п. п.10.14 Договору страхування відшкодування вартості відновлювального ремонту при настанні страхового випадку, зокрема, за ризиком ДТП, здійснюється на базі авторизованої СТО на вибір страховика - при розрахунку розміру страхового відшкодування в кошторис збитків включається вартість запасних частин, обладнання, матеріалів, та ремонтних робіт, які відносяться до даного страхового випадку та визначаються на базі протоколу огляду транспортного засобу, складеного представником страховика та підписаного зацікавленими особами. Страхове відшкодування може бути здійснене на підставі калькуляції СТО, в разі погодження страховиком, тільки шляхом перерахування на рахунок цього СТО. Як встановлено судом за матеріалами справи, згідно з рахунком Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Авангард" № АА00001291 від 16.08.2019 на суму 99632,00 грн. з ПДВ та рахунком Фізичної особи - підприємця Ларарєва В.О. № 0000001313 від 15.08.2019 на суму 24187,24 грн. без ПДВ, копії яких наявні в матеріалах справи, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу марки Citroen C3, державний номер НОМЕР_1 , визначена у загальному розмірі 123 819,24 грн. Також в матеріалах справи наявний складений на замовлення позивача ФОП Шаповаловим В.І. (сертифікат суб`єкта оцінювальної діяльності №777/16 від 13.10.2016) звіт № 801 із визначення вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу від 25.09.2019, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Citroen C3, державний номер НОМЕР_1 , становить 126076,30 грн. з урахуванням ПДВ на змінні частини, та 102204,87 грн. з урахуванням зносу та ПДВ на змінні частини. У зв`язку зі зверненням страхувальника до позивача із заявою №00313075 про подію, що має ознаки страхового випадку від 12.08.2019 року, копія якої наявна в матеріалах справи, останнім згідно умов Договору страхування було визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду від 10.08.2019 страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, про що складено відповідний страховий акт № 313075 від 01.10.2019, копія якого наявна в матеріалах справи. Згідно вказаного страхового акту вартість матеріального збитку, завданого застрахованому позивачем транспортному засобу марки Citroen C3, державний номер НОМЕР_1 , склала 119 905,68 грн., і становить вартість відновлювального ремонту згідно рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Авангард" № АА00001291 від 16.08.2019 та Фізичної особи - підприємця Лазарєва В.О. № 0000001313 від 15.08.2019, за вирахуванням франшизи в сумі 3913,56 грн. (1% від страхової суми). Згідно п.10.22 Договору страхування страхове відшкодування виплачується протягом 10 робочих днів з дня прийняття страховиком рішення про виплату страхового відшкодування (з урахуванням положень Договору). Окрім цього в матеріалах справи наявна згода вигодонабувача АТ "Креді Агріколь Банк" № 12829/2/2813-БТ від 30.09.2019 на виплату страхового відшкодування на поточний рахунок авторизованої (гарантійної) СТО. В подальшому позивачем у відповідності до вищевказаного страхового акту сума страхового відшкодування в розмірі 119 905,68 грн. була виплачена безпосереднім виконавцям відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу марки Citroen C3, державний номер НОМЕР_1 - ТОВ "Альфа Авангард" в сумі 99632,00 грн. та ФОП Лазарєву В.О. в сумі 20273,68 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 02.10.2019 № 111615 та № 111631 на вказані сумі відповідно. Заперечень щодо факту та розміру здійсненої позивачем виплати страхового відшкодування за Договором добровільного страхування на транспорті № 021198/4057/0000006 від 10.07.2019 року, а також перебування отриманих автомобілем марки Citroen C3, державний номер НОМЕР_1 , пошкоджень у причинно-наслідковому зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 10.08.2019, відповідачами суду не надано. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну страхувальника позивача завдано матеріальної шкоди, яка відшкодована позивачем в якості страхового відшкодування за Договором добровільного страхування на транспорті № 021198/4057/0000006 від 10.07.2019 року, в зв`язку чим на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу Renault Premium, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з вини водія якого трапилось ДТП, згідно Полісу № АМ8087237 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Українська транспортна страхова компанія", позивач просить стягнути з останнього в порядку суброгації страхове відшкодування в сумі 99000,00 грн. Окрім цього, оскільки винна особа на момент скоєння ДТП перебувала в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.В.БІЗНЕС ГРУП", позивач, посилаючись на ст. 1194 ЦК України, просить суд стягнути з останнього 20905,68 грн. різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції керувався тим, що позивач не довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог в частині стягнення з відповідача-1 страхового відшкодування в сумі 99000,00 грн. в порядку суброгації, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про відмову позивачу в задоволенні позову у відповідній частині з огляду на його необґрунтованість та недоведеність. Розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно визначення ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу пункту 6 частини 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту. Укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування". Як передбачено ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Аналогічні визначення поняття "договір страхування" містяться в ст. 354 Господарського кодексу України та ст. 979 Цивільного кодексу України. Відповідно до положень ст. 981 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 18 Закону України "Про страхування" договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). За визначенням ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. За змістом п. 3 ч.1 ст. 20 Закону України "Про страхування" до обов`язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке ч. 16 ст. 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аналогічні приписи містяться в ч.ч. 1, 2 ст. 990 Цивільного кодексу України, згідно яких страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката); страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком. Матеріалами справи підтверджується виконання Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" умов Договору страхування, а саме виплати страхового відшкодування в розмірі 119905,68 грн. у зв`язку із настанням страхового випадку страхувальнику шляхом перерахування вартості запчастин та відновлювального ремонту транспортного засобу марки Citroen C3, державний номер НОМЕР_1 , на розрахунковий рахунок ТОВ "Альфа Авангард" та ФОП Лазарєва В.О., якими безпосередньо здійснювався ремонт вказаного пошкодженого транспортного засобу. Згідно з п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 року, відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника (-ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу, відповідно до п. 2.3. Методики, це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу. Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту. Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17, від 20.03.2018 у справі № 911/482/17, від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Рахунки на оплату № АА00001291 від 16.08.2019 та № 0000001313 від 15.08.2019, а також платіжні дорученя від 02.10.2019 № 111615 та № 111631 у є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП. Дорожньо-транспортна пригода, яка відбулась 10.08.2019 за участю застрахованого позивачем транспортного засобу марки Citroen C3, державний номер НОМЕР_1 , визначена сторонами як страховий ризик, на випадок якого здійснювалось страхування, та майнова шкода, завдана страхувальникові позивача, була відшкодована позивачем відповідно до умов Договору страхування, при цьому постановою Зміївського районного суду Харківської області (суддя Бородавка К.П.) від 13.09.2019 у справі № 621/2294/19 (провадження № 3/621/393/19), винним у вказаному ДТП, зокрема, у порушенні п.2.3-а Правил дорожнього руху та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, визнано гр. ОСОБА_2 , якого притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. За змістом статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування. Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17, в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів). Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов Договору страхування, позивач в силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" набув права вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи. У відповідності до ст. 5 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним або обов`язковим. Одним із видів обов`язкового страхування, згідно п. 9 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Згідно зі ст. 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Відповідно до ст. 6 вищевказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Судом за матеріалами справи встановлено та зазначено позивачем в позовній заяві, що станом на дату вчинення ДТП 10.08.2019 цивільно-правова відповідальність осіб за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, що користуються транспортним засобом марки Renault Premium, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Українська транспортна страхова компанія" відповідно до договору (полісу) АО № 8087237 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Поліс), з наступними умовами: франшиза - 1 000,00 грн.; ліміт відповідальності по майну - 100 000,00 грн., Поліс станом на момент скоєння ДТП 10.08.2019 був чинний. З огляду на вищевикладене, до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, в межах виплаченої суми перейшло право вимоги до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту відповідальності, визначеному вказаним Полісом. В свою чергу правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою першим на користь потерпілої особи страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов`язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц. Цивільним кодексом України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України). Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини. Наразі, вина особи, яка керувала під час скоєння ДТП, транспортним засобом марки Renault Premium, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , встановлена у судовому порядку відповідно до постанови Зміївського районного суду Харківської області від 13.09.2019 у справі № 621/2294/19. Отже, враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами у справі позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ІНГО", зазначає в позовній заяві, що виплативши страхове відшкодування потерпілому за Договором страхування, отримав від останнього права кредитора до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія", яке застрахувало цивільно-правову відповідальність водія автомобіля Renault Premium, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу, та, відповідно, в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту, встановленого Полісом. Судом першої інстанції вірно зазначено, що правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно п. 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до ч. 36.6. ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування. Згідно до статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. В силу ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Таким чином, оскільки згідно із даними Полісу та Договору страхування франшиза становить 1 000,00 грн. та 3 913,56 грн. відповідно, отже розмір страхового відшкодування, яке просить стягнути позивач, враховуючи розмір завданого застрахованому позивачем транспортному засобу марки Citroen C3, державний номер НОМЕР_1 , матеріального збитку та розмір права вимоги, яке перейшло до позивача в межах ліміту відповідальності відповідача за даним Полісом за спірним страховим випадком, позивачем правомірно зменшено на розмір франшизи. При цьому страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Зокрема, позивачем реалізовано своє право кредитора шляхом звернення до ПАТ "УТСК" із заявою № 26072 (вих. № 6107) від 17.10.2019 про виплату страхового відшкодування в сумі 119 905,68 грн., копія якої наявна в матеріалах справи та яка згідно наявної в матеріалах справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримана відповідачем 22.10.2019. За результатами розгляду відповідачем вказаної заяви позивача відповідачем - ПАТ "УТСК" листом № 406-В від 31.10.2019 було відмовлено у виплаті страхового відшкодування у порядку суброгації у зв`язку з тим, що транспортний засіб Renault Premium, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_4 було забезпечено за двома полісами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме: Полісом № АМ/5081488, виданим ПАТ "УАСК АСКА" з терміном дії з 01.10.2018 року по 30.09.2019, та Полісом № АМ/8087237, виданим ПАТ "УТСК" з терміном дії з 04.04.2019 по 03.04.2020. Окрім цього у вказаному листі відповідач-1 зазначив, що оскільки поліс АМ/5081488, укладений з ПАТ "УАСК АСКА" раніше, ніж поліс ПАТ "УТСК", тому поліс відповідача 1 в силу норм ст. 989 ЦК України є нікчемним. Таким чином, оскільки в порушення п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідач 1 відшкодування не здійснив, залишивши вимогу позивача без задоволення, останній звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 в порядку суброгації суми страхового відшкодування у розмірі 99000,00 грн., що обмежується лімітом відшкодування згідно Полісу відповідача 1 №АМ/8087237 в розмірі 100000,00 грн. за вирахуванням франшизи за вказаним полісом в сумі 1000,00 грн. Поряд із цим як зазначено позивачем в позовній заяві, встановлено судом за матеріалами справи та відповідачем 2 не заперечувалось, на дату скоєння ДТП 10.08.2019 винна особа ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.В. Бізнес Груп", що підтверджується наказом № 2 від 03.05.2019 про прийняття вказаної особи на роботу з 04.05.2019 на посаду водія автотранспортних засобів. Наказом ТОВ "Р.В. Бізнес Груп" № 04/05 від 04.05.2019 "Про закріплення автотранспортного засобу" автотранспортний засіб спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е марки Renault Premium, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом державний номер НОМЕР_3 , що належать третій особі, закріплені за ОСОБА_2 , який несе відповідальність за збереження, справний технічний стан та дотримання вимог законодавства щодо використання вказаного автотранспорту. Згідно ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Пунктом 1 ч. 2, ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. В той же час, згідно з ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Частина 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України встановлює, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Отже, у спірному випадку в силу приписів ст. 1172 Цивільного кодексу України саме відповідач 2 відповідає за шкоду заподіяну внаслідок ДТП, винуватцем якої визнано працівника останнього - гр. ОСОБА_2 . При цьому доказів неправомірності керування вказаною особою транспортним засобом Renault Premium, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент скоєння ДТП матеріали справ не містять, факт перебування вказаної фізичної особи у трудових відносинах з ТОВ "Р.В.Бізнес Груп" останнім не заперечувався. З урахуванням викладеного в позовній заяві позивач просить стягнути на його користь з відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.В.Бізнес Груп" 20 905,68 грн., тобто суму різниці між сумою страхового відшкодування, яка підлягає виплаті позивачу згідно з лімітом за Полісом № АМ/8087237 в розмірі 100 000,00 грн., та сумою виплаченого позивачем страхового відшкодування за Договором страхування - 119 905,68 грн., оскільки сума, заявлена до стягнення з відповідача-1 в порядку суброгації, є недостатньою для покриття понесених позивачем збитків. В свою чергу, судом першої інстанції вірно враховано, що до початку розгляду справи по суті відповідачем-2 - ТОВ" Р.В.Бізнес Груп" на адресу суду надіслано заяву № 16/03-20 від 16.03.2020 про визнання позову та відшкодування шкоди в розмірі 20 905,68 грн., в відповідач 2 визнав пред`явлені до нього вимоги в розмірі 20 905,68 грн. страхового відшкодування, стягнення якої, в тому числі є предметом даного спору, та підтвердив здійснення повне погашення заборгованості у вказаній сумі шляхом перерахування на рахунок позивача платіжним дорученням № 488 від 16.03.2020, яке додано до заяви, грошових коштів і сумі 20 905,68 грн. У зв`язку з вказаним відповідач просить суд прийняти визнання позову у відповідній частині, долучити до матеріалів справи наданий доказів відшкодування шкоди та закрити провадження у справі № 910/1828/20 в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.В. Бізнес Груп". Зазначена заява відповідача-2 про визнання позову підписана від імені ТОВ "Р.В. Бізнес Груп" директором Чорним В.В., повноваження якого та відсутність обмежень підтверджуються інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Визнання позову та сплата спірних грошових коштів здійснена відповідачем 2 - Товариством з додатковою відповідальністю "Р.В.Бізнес Груп" після відкриття провадження у справі і до початку розгляду справи по суті, станом на момент розгляду справи предмет спору у відповідній частині стягнення з відповідача-2 шкоди в сумі 20 905,68 грн. відсутній, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі в цій частині керуючись п.2 ч.1 ст.231 ГПК України. Згідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Як вже зазначено в постанові, приписами ч. 3 ст. 277 ГПК України встановлено виключний перелік підстав норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Так, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення в частині закриття провадження по справі. Стосовно позовних вимог до відповідача-1 - ПАТ "УТСК" про стягнення 99000,00 грн. страхового відшкодування в порядку суброгації, в обґрунтування яких позивач зокрема, стверджує про зміну у автомобіля Renault Premium державного реєстраційного номеру та перереєстрацію транспортного засобу на нового власника, який уклав поліс з відповідачем 1 - ПАТ "УТСК" та не був повідомлений про поліс, укладений з ПАТ "УАСК АСКА" (АМ/5081488) попереднім страхувальником, суд зазначає, що відповідно до п. 20-1.1 ст. 20-1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії. Як свідчать матеріали справи, зокрема, відповіді МСТСБУ № 09-09/39112 від 25.11.2019 та № 9-02/20149 від 08.07.2020, транспортний засіб винної в ДТП особи, а саме Renault Premium, VIN-код НОМЕР_4 , на дату ДТП 10.08.2019 було застраховано за двома договорами (полісами) обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме: - за полісом № АМ/8087237, укладеним гр. ОСОБА_4 з відповідачем 1 - Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія", строком дії з 04.04.2019 року по 03.04.2020, державний номер транспортного засобу НОМЕР_2 ; - за полісом № АМ/5081488, укладеним гр. ОСОБА_5 з третьою особою - Приватним акціонерним товариством "Українська акціонерна страхова компанія АСКА", строком дії з 01.10.2018 по 30.09.2019, державний номер транспортного засобу НОМЕР_5 . Відповідно до п. 17.3. ст. 17 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику. Отже, новий власник/страхувальник, приймає на себе всі права та обов`язки попереднього страхувальника, у тому числі й обов`язок повідомити страховика - відповідача 1 про всі діючі договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, в даному випадку з третьою особою - ПАТ "УАСК АСКА". Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Стаття 981 Цивільного кодексу України передбачає, що договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 989 Цивільного кодексу України страхувальник зобов`язаний при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об`єкта, який страхується. Аналогічні положення містяться в пункті 17.3. статті 17 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об`єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним. Зокрема, чинне законодавство дозволяє страхувальнику укладати декілька договорів страхування одного об`єкта з різними страховиками, проте у разі наявності на момент укладення договору страхування іншого чинного договору страхування того ж самого об`єкта від тих саме ризиків, страхувальник зобов`язаний повідомити про це страховика. Невиконання такого обов`язку тягне за собою нікчемність нового договору страхування (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України). При цьому як стверджує відповідач-1 та матеріалами справи не спростовується, страхувальник за Полісом №АМ/8087237 не повідомляв про попереднє укладення Полісу № АМ/5081488 з ПАТ "УАСК "АСКА". Таким чином, враховуючи вищенаведені норми, а також правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 08.02.2018 у справі № 910/9263/17, від 18.04.2018 у справі № 910/24068/16, від 23.07.2018 у справі № 761/16781/17, встановивши, що транспортний засіб марки Renault Premium, VIN-код НОМЕР_4 , станом на дату ДТП 10.08.2019 був застрахований як у відповідача-1, так і у третьої особи, проте, згідно відомостей наданих Моторно-транспортним (страховим) бюро України Поліс № АМ/5081488 з ПАТ "УАСК АСКА" був укладений раніше, аніж Поліс №АМ/8087237, що укладений з відповідачем-1, при цьому останнього не було повідомлено про те, що зазначений транспортний засіб уже застрахований, судова колегія дійшла висновку щодо нікчемності договору страхування - Полісу № АМ/8087237, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ "Українська транспортна страхова компанія", згідно приписів п. 3 ч. 1 ст. 989 ЦК України. Доводи скаржника стосовного того, що висновок суду першої інстанції щодо нікчемності договору страхування - полісу укладеного з відповідачем-1, згідно приписів п. 3 ч. 1 ст. 989 ЦК України суперечить позиції Вищого господарського суду України викладеній у постанові від 02.02.2017 по справі №910/16335/16 та позиції Північного апеляційного господарського суду викладеній у постанові від 15.07.2020 по справі №910/220/20, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне. Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з ч. 6 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Враховуючи викладене, висновки викладені у постанові Північного апеляційного господарського суду викладеній від 15.07.2020 у справі №910/220/20 та у постанові Вищого господарського суду України від 02.02.2017 у справі №910/16335/16 не є обов`язковими під час розгляду справи, в свою чергу, суд апеляційної інстанції зобов`язаний враховувати висновки викладені в постановах Верховного Суду від 08.02.2018 у справі № 910/9263/17, від 18.04.2018 у справі № 910/24068/16, від 23.07.2018 у справі № 761/16781/17. Посилання позивача в обґрунтування стягнення з ПАТ "УТСК" страхового відшкодування на пункти 55.1, 55.2, 55.3 ст. 55 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно з якими з метою організації обміну інформацією про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності та контролю за його здійсненням створюється єдина централізована база даних, яка містить відомості про чинні та припинені договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників, оператором якої є МТСБУ, а користування формаційними ресурсами єдиної централізованої бази даних є вільним і загальнодоступним, за винятком інформації, яка відповідно до законодавства є формацією обмеженого доступу, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено з огляду на наступне.. Так, відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується і засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Разом з тим жодним нормативно-правовим актом на відповідача-1 як страховика не покладено обов`язок перед укладенням договору страхування (полісу) перевірки в єдиній централізованій базі даних МТСБУ інформації про чинні поліси страхування щодо транспортного засобу, який буде експлуатуватися страхувальником та іншими особами, після укладення договору страхування. Навпаки, обов`язок повідомлення про всі діючі договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, законодавець покладає саме на страхувальника. Поряд із цим, приписами п. 14.2. ст. 14 Закону України "Про обов`язкове рахування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно яких страховик не може відмовити будь-якому страхувальнику в укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Отже, твердження скаржника про те, що відповідач-1 мав можливість перевірити в єдиній централізованій базі даних МТСБУ інформацію про чинні поліси страхування автомобіля Renault Premium, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом державний номер НОМЕР_3 , проте не зробив цього, у зв`язку з чим має здійснити виплату страхового відшкодування як особа, якою застраховано відповідальність винної в ДТП особи, судовою колегією визнаються помилковими та необгрнутованими. Окрім цього, посилання скаржника на затверджений протоколом Президії МТСБУ від 26.02.2020 № 464/2020 "Порядок виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", п.п.2.1, 2.2 п.2 якого встановлено, що рішення страховика про відмову у виплаті страхового відшкодування, що обґрунтовується можливою нікчемністю внутрішнього договору страхування згідно з абз.2 п.3 ч. 1 ст. 989 ЦК України, при наявності передбаченого п.2.1 п. 2 достатнього доказу виконання страхувальником обов`язку повідомити страховика про внутрішні договори страхування, є порушенням цього порядку. Отже, невиконання відповідачем-1 зобов`язань з відшкодування позивачу збитків, на переконання позивача, є порушенням вказаних норм. Так, згідно п. 2.1 зазначеного порядку наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в єдиний централізованій базі даних МТСБУ про інші внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визнається достатнім доказом виконання страхувальником зобов`язання при укладення внутрішнього договору страхування повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування. Проте, враховуючи фактичні обставини справи, вказані приписи порядку МТСБУ жодним чином не спростовують висновків про нікчемність укладеного відповідачем-1 Полісу № АМ/8087237, позаяк як вбачається зі змісту наявного в матеріалах справи Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого протоколом Президії МТСБУ від 26.02.2020 № 464/2020, вказаний Порядок є обов`язковим для виконання усіма членами МТСБУ і поширюється на врегулювання страхових випадків, інформація про настання яких отримана членами МТСБУ після 01.03.2020, в той час як страховий випадок, факт настання якого та подальше здійснення відповідного страхового відшкодування відбувся 10.08.2019, тобто до початку строку його дії. З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 страхового відшкодування в сумі 99000,00 грн. в порядку суброгації, судом першої інстанції обґрунтовано та правомірно відмовлено позивачу в задоволенні позову у відповідній частині, з огляду на його необґрунтованість та недоведеність. Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі №910/1828/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається. Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі №910/1828/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 2, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі №910/1828/20 - залишити без задоволення. Рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі №910/1828/20 - залишити без змін. Матеріали справи №910/1828/20 повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України. Головуючий суддя В.В. Куксов Судді Є.Ю. Шаптала М.Л. Яковлєв