Постанова 4873 № 910/12597/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" січня 2021 р. Справа№ 910/12597/18 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Куксова В.В. суддів: Яковлєва М.Л. Шаптали Є.Ю. при секретарі Пнюшкову В.Г. за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 20.01.2021. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 (повний текст складено 20.10.2020) у справі №910/12597/18 (суддя Стасюк С.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Чайка" про стягнення 259 544,30 грн., ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач, скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Чайка" (далі - відповідач) про стягнення 259 544,29 грн., з яких 186 968,76 грн. основного боргу, 40 660,13 грн. інфляційних витрат, 9 128,45 грн. 3% річних, 13 438,53 грн. пені, 9 348,43 грн. штрафу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Житлово-будівельний кооператив "Чайка" не виконував покладених на нього обов`язків, які передбачені Договором від 10.07.2018 №08329/4-05 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість з оплати за надані позивачем послуги. Крім того, на суму основного боргу нараховано річні та інфляційні втрати на підставі приписів статті 625 Цивільного кодексу України, а також штрафні санкції (штраф та пеня). Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2019 у справі №910/12597/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019, позов задоволено повністю. Стягнуто з Кооперативу на користь Товариства 186 968,76 грн. основного боргу за Договором, 40 660,13 грн. інфляційних втрат, 9 128,45 грн. 3% річних, 13 438,53 грн. пені, 9 348,43 грн. штрафу, 3 893,17 грн. витрат зі сплати судового збору. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2019 касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Чайка" задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 зі справи № 910/12597/18 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 в позові Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Чайка" про стягнення 259 544,30 грн. відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Житлово-будівельного кооперативу "Чайка" 5 839 грн. 34 коп. судового збору за подання апеляційної скарги, 7 786 грн. 32 коп. судового збору на подання касаційної скарги. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 у справі №910/12597/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Чайка" судові витрати. Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач є єдиним балансоутримувачем будинків №25, 25-а та 25-В по вул. Малиновського, відтак укладений між сторонами договір на послуги водопостачання та водовідведення відповідає нормам чинного законодавства України. Зокрема, скаржник зазначає, що незважаючи на зміни в законодавстві у 2014 році, договір між сторонами спору у загальному порядку не чинним не визнавався, відповідач про його припинення не звертався, так як і не звертався до суду і про його розірвання. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2020 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 у справі №910/12597/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Шаптали Є.Ю., Яковлєва М.Л. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 у справі №910/12597/18. Призначено справу до розгляду на 20.01.2021. В судовому засіданні 20.01.2021 представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 у справі №910/12597/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Чайка" судові витрати. В судовому засіданні 20.01.2021 представник відповідача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 у справі №910/12597/18 залишити без змін. В судовому засіданні 20.01.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду. У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне. Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 10.01.2008 між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Абонент) було укладено Договір № 08329/4-05 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - Договір), відповідно. Відповідно до пункту 1.1. Договору № 08329/4-05 постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред`явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва (далі - Дозвіл) приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва (в подальшому - Місцеві правила приймання), а абонент зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за №165/374 (в подальшому - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691 (в подальшому - Правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором. Згідно з пунктом 1.2 Договору за ним встановлюється цілодобовий режим водопостачання та приймання стоків. Режим може бути змінений начальником без внесення змін до договору у випадку прийняття органами місцевого самоврядування або органами виконавчої влади відповідних нормативних документів, які визначатимуть інший режим надання послуг (встановлення графіків подачі води та/або приймання стоків тощо). Відповідно до пункту 1.3 Договору обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему каналізації, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку (погодинного, добового, помісячного, річного обсягу постачання послуг), який узгоджується з постачальником і є невід`ємною частиною договору. Обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту укладення договору. Загальний обсяг поставлених за цим договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії Договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод. Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Договору встановлено, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об`єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом документів, якими визначена площа поливу. Відповідно до підпункту 2.1.2 пункту 2.1 Договору зняття показань з лічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки, згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об`ємом споживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником квартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонент в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг. Згідно з підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 Договору, якщо лічильник не працює не з вини абонента, кількість води визначається, виходячи із середньодобової витратити абонента, яка визначається за показаннями працюючого лічильника в останні два розрахункові місяці. У випадку, коли лічильник працював менше двох місяців, кількість води визначається за її середньодобовою витратою не менше 10-ти днів. Облік води за таким порядком здійснюється до встановлення працюючого (повіреного) лічильника, перерахунки за відповідний період не проводяться. Відповідно до підпункту 2.1.4 пункту 2.1 Договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об`ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та Місцевих правил приймання. Підпунктом 2.1.5 пункту 2.1 Договору встановлено, що абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у журналі обліку споживання води (пронумерований, прошитий та скріплений печаткою), який заповнюється абонентом та представником постачальника. Облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов`язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг (за встановленою постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника з необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом (підпункт 2.1.6 пункту 2.1 Договору). В разі прострочення абонентом термінів повірки лічильника обсяг наданих послуг визначається постачальником за середньодобовою витратою абонента. Такий порядок розрахунків обсягів наданих послуг проводиться за погодженням з постачальником до дня встановлення абонентом повіреного лічильника. Перерахунки за період здійснення розрахунків за середньодобовими витратами абонента не проводяться (підпункт 2.1.7 пункту 2.1 Договору). Постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги - доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові Тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів (підпункт 2.2.1 пункту 2.2 Договору). У розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівкові формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу (підпункт 2.2.2 пункту 2.2 Договору). В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (підпункт 2.2.3 пункту 2.2 Договору). У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов`язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акта. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною (підпункт 2.2.4 пункту 2.2 Договору). Згідно з пунктом 4.2 Договору, у разі порушення строків виконання зобов`язання з оплати за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному обсязі. Відповідно до пункту 4.6 Договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов`язку оплатити рахунок постачальника. Згідно з наявними в матеріалах справи актами про зняття показань з лічильників (приладів обліку), відомостями обліку споживання теплової енергії, розшифровками рахунків відповідача, позивачем надані послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі за кодом 5-242 за період з 01.10.2016 по 31.05.2018 на суму 329 140, 86 грн., а також за кодом 5-50242 за період з 01.08.2015 по 31.05.2018 на суму 151 301,59 грн.; Відповідач частково оплатив надані позивачем за Договором послуги, у зв`язку з чим в останнього утворилася заборгованість з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі за кодом 5-242 в сумі 87 584,91 грн. та за кодом 5-50242 в сумі 99 383, 85 грн., що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду. Передаючи справу на новий розгляд, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 02.12.2019 зазначив, що під час нового розгляду справи суду необхідно встановити з достовірністю обставин щодо того, чи може відповідач, внаслідок внесення змін до законодавства України бути виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, чи має право на законодавчому рівні здійснювати нарахування за ці комунальні послуги. Також суду необхідно дослідити, чи покладено на позивача обов`язок укладення прямих договорів із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами та вчинення інших дій, передбачених законодавством України. Суду необхідно з`ясувати, чи є підстави вважати зобов`язання за цим договором припиненими відповідно до приписів статті 607 Цивільного кодексу України. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції керувався тим, що неможливість виконання зобов`язання з боку відповідача полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками та орендарями (споживачами послуг) договорів на надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за відсутності відповідної ліцензії, якої у відповідача немає. Внаслідок внесення зазначених змін відповідач не є балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду, не є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та на законодавчому рівні позбавлений можливості здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги, у тому числі з водопостачання та/або водовідведення. Відтак, відповідач втратив підстави виступати стороною в договорі. Саме позивач (виконавець послуг) зобов`язаний укласти прямі договори на послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами та вчинити інші дії, передбачені законодавством України, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Як передбачено ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Судом встановлено, що постачання питної води та водовідведення за укладеним між сторонами у справі Договором здійснювалось до багатоквартирних будинків, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Малиновського, будинок 25-А та вул. Малиновського, будинок 25-В для задоволення потреб їх мешканців. 26.04.2014 набрав чинності Закон України від 10 квітня 2014 року № 1198-VII "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" (далі - Закон № 1198-VII), яким внесено зміни, зокрема, до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", згідно з якими виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення. Згідно зі ст. 1 зазначеного Закону України "Про житлово-комунальні послуги" суб`єктами у сфері житлово-комунальних послуг є виробник та виконавець послуг, балансоутримувач, власник та споживач житлово-комунальних послуг. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Як передбачено ст. 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", питне водопостачання - діяльність, пов`язана з виробництвом, транспортуванням та/або постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та/або систем питного водопостачання; водовідведення - діяльність із збирання, транспортування та очищення стічних вод за допомогою систем централізованого водовідведення або інших споруд відведення та/або очищення стічних вод. Згідно зі ст. 4 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" суб`єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення є: органи державної влади, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання та водовідведення; органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання та водовідведення; підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення; споживачі питної води та/або послуг з водовідведення. Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10.08.2012 № 279 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення", яка діяла протягом спірного періоду до 18.05.2017 включно, та постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 22.03.2017 р. № 307 (чинна з 19.05.2017) вид господарської діяльності у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення підлягає ліцензуванню. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач не здійснює господарської діяльності з централізованого водопостачання та/або водовідведення та не є підприємством питного водопостачання у розумінні Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" та ліцензіатом у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення. Відтак, на переконання судової колегії, позивач зобов`язаний укладати договори безпосередньо зі споживачами послуг, які він надає. Згідно зі ст. 607 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Таким чином, неможливість виконання зобов`язання з боку відповідача полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками та орендарями (споживачами послуг) договорів на надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за відсутності відповідної ліцензії, якої у відповідача немає. Внаслідок внесення зазначених змін відповідач не є балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду, не є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та на законодавчому рівні позбавлений можливості здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги, у тому числі з водопостачання та/або водовідведення. Відтак, відповідач втратив підстави виступати стороною в договорі. Саме позивач (виконавець послуг) зобов`язаний укласти прямі договори на послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами та вчинити інші дії, передбачені законодавством України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.05.2017 у справі № 910/31573/15 та у постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 910/973/16, від 20.11.2018 у справі № 910/17959/17, від 10.01.2020 у справі 910/17776/17. Посилання скаржника у своїй апеляційній скарзі на те, що укладений сторонами договір є дійсним, у встановленому законодавством порядку недійсним не визнавався, та підлягає виконанню сторонами, відхиляються апеляційним судом, зважаючи на положення статті 607 ЦК України, у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії". Також суд звертає увагу, що станом на день прийняття рішення набрав чинності новий Закон України "Про житлово-комунальні послуги". Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний договір про надання комунальних послуг (далі - колективний договір) - договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб. Згідно зі ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги зобов`язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором. Таким чином, саме на виконавця послуг покладено обов`язок укладати зі споживачами договори про надання житлово-комунальних послуг. Щодо доводів скаржника, що відповідач є колективним споживачем відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", судова колегія зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону: 1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); 2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); 3) об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем. Отже, відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" колективний споживач повинен об`єднувати всіх співвласників будинку. Проте, матеріали справи не містять доказів того, що усі співвласники будинків є членами Житлово-будівельного кооперативу "Чайка". Крім цього, у матеріалах справи відсутні докази про балансову приналежність будинків за адресою: м. Київ, вул. Малиновського, будинок 25-А та вул. Малиновського, будинок 25-В саме до Житлово-будівельного кооперативу "Чайка". Враховуючи викладене вище в сукупності, судом першої інстанції правомірно відмовлено Приватному акціонерному товариству "Київводоканал" у позовних вимогах про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 186 968,76 грн. основного боргу у зв`язку з необґрунтованістю. Оскільки позовні вимоги про стягнення з ЖБК "Кристал-20" на користь ПрАТ "АК "Київводоканал"пені, штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних є похідними від вимог про стягнення основного боргу, судом першої інстанції за результатами розгляду спору правомірно відмовлено в позові в цій частині. Інші доводи апеляційної скарги судом розглянуті та їм надано правову оцінку, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають. Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 у справі №910/12597/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в частині задоволених позовних вимог не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції. Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 у справі №910/12597/18 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 у справі №910/12597/18 - залишити без змін. Матеріали справи №910/12597/18 повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України. Повний текст постанови складено 25.01.2021. Головуючий суддя В.В. Куксов Судді М.Л. Яковлєв Є.Ю. Шаптала