Постанова 4811 № 459/143/20

Справа № 459/143/20 Головуючий у 1 інстанції: Рудаков Д.І. Провадження № 22-ц/811/2398/20 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В. Категорія: 77 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Савуляка Р.В., суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І., за участі секретаря: Сеньків Х.І., з участю представника ПАТ «Львівська вугільна компанія» - Кріль Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 28 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди,- ВСТАНОВИЛА: Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 28 травня 2020 року провадження у справі закрито. Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на те, що провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, як таке що не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Зазначає, що він звернувся до суду з позовом до місцевого загального суду, оскільки спір виник саме з трудових правовідносин, стосується незаконного звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Вважає, що суд першої інстанції помилково та незаконно посилався на положення ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства. Стверджує, що зазначені норми регулюють вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, а він таким кредитором щодо заробітної плати не є та відповідач не має заборгованості щодо нього по невиплаченій зарплаті. Звертає увагу на те, що стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідним від спору про незаконне звільнення і поновлення на роботі, тому вважає, що це спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді. Просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. 21 січня 2021 року від представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 надійшла заява про проведення судового засідання за його відсутності та відсутності його довірителя. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «Львівська вугільна компанія» - Кріль Н.Г. на заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного. Встановлено, що у січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія», в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ № 30 від 10.12.2019 року генерального директора Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» І.Я. Яриша про оголошення догани, визнати незаконним та скасувати наказ № 4-к від 02.01.2020 року керуючого санацією Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» І.Є. Степаненко про припинення трудового договору на підставі п.3 ст.40 КЗпПУ, поновити його на роботі охоронником служби охорони Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія», стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з наступним вирахуванням із цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, стягнути з відповідача на його користь 10 000,00 грн. моральної шкоди. 27 травня 2020 року представник Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» подала клопотання, в якому просила закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що провадження по справі слід закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 255 ЦК України, оскільки така не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. З таким висновком суду колегія суддів не може погодитись, виходячи з наступного. 21 жовтня 2019 року вступив в дію Кодекс України з процедури банкрутства. З дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратили чинність Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу. Згідно ст.7 цього Кодексу, спори, стороною в яких є боржник, розглядається господарським судом за правилами, передбаченими ГПУ України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог боржника. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство,який розглядає спір по суті в межах цієї справи. Крім того, як зазначено в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 червня 2019 року №15/143-б з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. Поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності (галузевих принципів), суттєве значення має й принцип судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, який розпочинається з призначення розпорядника майна чи ліквідатора банкрута. Наведений вище принцип полягає у нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо. Суд у справі про банкрутство повинен сам прийняти рішення стосовно виду та інтенсивності нагляду з урахуванням процедури провадження, особи боржника та арбітражного керуючого, а також інших обставин справи. Тобто, за умови порушення провадження у справі про банкрутство з боржника особливістю вирішення таких спорів є концентрація всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. Такий правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №904057/14. На більш ефективну реалізацію вказаного принципу, направлені приписи Кодексу України з процедур банкрутства. Як вбачається з матеріалів справи, Господарським судом Львівської області розглядається справа № 914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія». З урахуванням вищевикладеного, сформованої судової практики та спрямованості Кодексу України з процедур банкрутства на концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство, а також беручи до уваги те, що до повноважень ліквідатора банкрута відноситься обов`язок вжити заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, слід дійти висновку, про передачу матеріалів справи № 459/143/20 до Господарського суду Львівської області для розгляду в межах справи №914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія». За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, ухвала Червоноградського міського суду Львівської області від 28 травня 2020 року до скасування із передачею справи до Господарського суду Львівської області для розгляду в межах справи №914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія». Керуючись ст. 367, 368, п. 5 ч.1 ст. 374, ст.ст. 378, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 28 травня 2020 року скасувати, справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди передати до Господарського суду Львівської області для розгляду в межах справи №914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія» Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 01 лютого 2021 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Приколота Т.І.