Постанова Київський апеляційний суд № 761/6334/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М. 22-ц/824/3269/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа №761/6334/20 28 січня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Левенця Б.Б. при секретарі - Гоін В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Лавренюка Андрія Сергійовича на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року, постановлену під головуванням судді Макаренко І.О., про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Великобугаївської сільської ради, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович про визнання права власності в порядку спадкування, - в с т а н о в и в: В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, Великобугаївської сільської ради, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович про визнання права власності на майно в порядку спадкування. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської ради, Великобугаївської сільської ради, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович про визнання права власності в порядку спадкування залишено без руху та надано позивачу строк для виправлення недоліків позовної заяви, тривалістю 5 днів з дня отримання копії даної ухвали. 23 квітня 2020 року ОСОБА_1 поштою надіслав до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської ради, Великобугаївської сільської ради, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович про визнання права власності в порядку спадкування визнано неподаною та повернуто позивачу. Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 23 листопада 2020 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Лавренюк Андрій Сергійович подав апеляційну скаргу в якій просив ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року про повернення позовної заяви є незаконною, необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права. Вказав, що відповідно до п. 3 розділу XII Прикінцеві положення ЦПК України в редакції від 02.04.2020 року - чинній на час постановлення оспорюваної ухвали, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» в редакції від 31.03.2020, чинній на час постановлення оспорюваної ухвали, встановлено з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року на усій території України карантин (пункт 1). Таким чином, строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначений в оскаржуваній ухвалі суду, не міг закінчитись раніше 24.04.2020 року, на що суд першої інстанції уваги не звернув. Крім того, п`ятиденний строк, встановлений судом для усунення недоліків позовної заяви, розпочався 14.04.2020 року та закінчився 20.04.2020 року, враховуючи вихідний день - Пасху, яка припала на 19.04.2020 року. Позивачем 23.04.2020 року було подано клопотання про усунення недоліків з доказами, які свідчать про усунення недоліків. Тобто, недоліки позовної заяви було усунуто позивачем лише на 3 дні пізніше, ніж закінчився встановлений судом строк, що не може вважатись значним порушенням відповідно до практики Верховного Суду. В свою чергу, суд першої інстанції, отримавши в кінці квітня 2020 року клопотання з доказами, які свідчать про усунення недоліків позовної заяви, лише 12.10.2020 року постановив ухвалу про повернення позовної заяви, тобто, більше, ніж через п`ять місяців, що вказує на суттєвий дисбаланс у дотриманні процесуальних строків стосовно обов`язків позивача та суду. Підсумовуючи зазначив, що судом першої інстанції не взято до уваги пункт 3 розділу XII Прикінцеві положення ЦПК України та застосовано надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства. Відзиву на апеляційну скаргу подано не було. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Лавренюк Андрій Сергійович повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представники Київської міської ради та Великобугаївської сільської ради, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович в судове засідання не з`явились, про день та час слухання справи судом повідомлялись у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи їх відсутності. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивача адвоката Лавренюка Андрія Сергійовича, обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що в лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради, Великобугаївської сільської ради, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович про визнання права власності в порядку спадкування. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви, тривалістю 5 днів з дня отримання копії даної ухвали. Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, суд першої інстанції посилався на те, що позовна заява не відповідає вимогам ст.175 ЦПК України, якою передбачено, що позовна заява повинна містити ціну позову, зазначення доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а також те, що позивач повинен надати суду докази, якими обґрунтовуються його позовні вимоги. У свою чергу, позивачем зазначена ціна позову в розмірі 700 000 грн., однак доказів вартості спірного майна позивачем суду не надано. Копію ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 02 квітня 2020 рокуотримано ОСОБА_1 13 квітня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. На виконання вимог вказаної ухвали суду, 23 квітня 2020 року позивачем надіслано до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу. Визнаючи позовну заяву неподаною та повертаючи її позивачу, суд першої інстанції посилався на те, що відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копія ухвали суду від 02.04.2020 року була отримана позивачем 13.04.2020 року. Відповідно до штрих-кодового ідентифікатора № 0408030442228, який міститься на конверті, поданої ОСОБА_1 заяви від 27.04.2020 року на виконання вимог ухвали про усунення недоліків, поштове відправлення прийняте 23.04.2020 року, що свідчить про сплив строку виконання позивачем вимог ухвали від 02.04.2020 року. При цьому, згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, так як вони не ґрунтується на вимогах процесуального права, з огляду на наступне. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду, як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції. Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Статтею 175 ЦПК України встановлено форму та зміст позовної заяви, а в статті 177 ЦПК України міститься перелік документів, що додаються до позовної заяви. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. З матеріалів справи вбачається, що копія ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року була отримана позивачем 13 квітня 2020 року та п`ятиденний строк на усунення позивачем недоліків позовної заяви спливав 18 квітня 2020 року (субота). При цьому, оскільки першим робочим днем було 21 квітня 2020 року, тому саме до 21 квітня 2020 року включно позивач мав усунути недоліки позовної заяви. Разом з тим, позивач ОСОБА_1 надіслав до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків 23 квітня 2020 року. При цьому, 2 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-ІХ), яким розділ ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину». На усій території України карантин установлено з 12 березня 2020 року. Враховуючи те, що процесуальний строк почав перебіг під час дії карантину, то його тривалість буде складати: кількість днів до закінчення карантину + визначений законом процесуальний строк. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» в редакції від 31.03.2020 року, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали, установлено з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року на усій території України карантин (пункт 1). В подальшому карантин неодноразово продовжувався. Лише Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-IX від 18.06.2020 року, який набрав чинності 17 липня 2020 року, п. 3 розділу XII Прикінцеві положення ЦПК України викладено в новій редакції за якою, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. З огляду на те, що на момент постановлення ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року про залишення позовної заяви без руху та на момент подачі заяви про усунення недоліків 23 квітня 2020 року на всій території України був установлений карантин, то строк на усунення недоліків позовної заяви, визначений статтею 185 ЦПК України, продовжувався на строк дії такого карантину. Станом на 23 квітня 2020 року, тобто, на день надіслання заяви про усунення недоліків, карантин не закінчився, тому суд першої інстанції не мав правових підстав для повернення позовної заяви у зв`язку з не усуненням недоліків в установлений п`ятиденний термін з моменту отримання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права є обґрунтованими. Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Аналізуючи зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому за правилами ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381 - 382, 384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Лавренюка Андрія Сергійовича задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року про повернення позовної заяви - скасувати. Справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Великобугаївської сільської ради, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович про визнання права власності в порядку спадкування направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді: