Постанова 4824 № 372/3523/16-ц

Постанова Іменем України Єдиний унікальний номер справи 372/3523/16 Номер провадження 22-ц/824/2763/2021 Головуючий у суді першої інстанції О.Б. Тиханський Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л.Д. Поливач 27 січня 2021 року місто Київ Номер справи 372/3523/16 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач), суддів: Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І. секретар судового засідання: Сіра Ю.М. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач Козинська селищна рада Обухівського району Київської області відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 28 жовтня 2020 року, постановлену у складі судді Тиханського О.Б. в приміщенні Обухівського районного суду Київської області, - в с т а н о в и в: У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_2 , треті особи: Реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області, про захист порушених прав власника, у якому просила суд визнати незаконними та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області від 18 грудня 2015 року про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку з кадастровим № 3223155400:05:100:0023, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та запис №12623971 від 14 грудня 2015 року про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, а також просила скасувати реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим № 3223155400:05:100:0023, право на яку виникло на підставі рішення Козинської селищної ради № 118/66 від 25 грудня 1997 року та зобов`язати відповідача звільнити зайняту за рахунок АДРЕСА_1 земельну ділянку шляхом знесення паркану, побудованого за рахунок проїжджої частини дороги та звільнити зайняту за рахунок водоохоронної зони земельну ділянку шляхом знесення побудованого на ній паркану. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2017 року позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 звільнити зайняту за рахунок АДРЕСА_1 земельну ділянку шляхом знесення паркану, побудованого за рахунок проїжджої частини дороги. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 07 грудня 2017 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2017 року в частині задоволених позовних вимог та вирішення питання про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення суду про відмову в задоволенні позові. В іншій частині рішення районного суду залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 04 липня 2018 року скасовано рішення Апеляційного суду Київської області від 07 грудня 2017 року та рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2017 року в частині вимог про зобов`язання відповідача звільнити зайняту за рахунок водоохоронної зони земельну ділянку шляхом знесення побудованого на ній паркану, справу у відповідній частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовано рішення Апеляційного суду Київської області від 07 грудня 2017 року в частині вимог про зобов`язання ОСОБА_2 звільнити зайняту за рахунок АДРЕСА_1 земельну ділянку шляхом знесення паркану, побудованого за рахунок проїжджої частини дороги, та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат, у відповідній частині залишено в силі рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2017 року. В іншій частині рішення Апеляційного суду Київської області від 07 грудня 2017 року та рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2017 року, в незміненій частині, залишено без змін. Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 21 серпня 2018 року справу призначено до розгляду в загальному порядку у підготовче судове засідання. Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 21 листопада 2019 року призначено у справі судову земельно-технічну експертизу, на час проведення якої зупинено провадження по справі. Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 27 березня 2020 року відновлено провадження у справі для розгляду клопотання експерта та призначено справу до розгляду в загальному порядку у підготовче судове засідання. Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 28 жовтня 2020 року залишено без розгляду позов ОСОБА_1 . Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування скарги зазначила, що залишаючи позовну заяву без розгляду суд не взяв до уваги подане нею 27.10.2020 клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням на лікарняному та неможливості з`явитися у підготовче судове засідання з поважних причин. Посилалася на те, що суд попереджав сторін у справі про неможливість проведення судових засідань, зокрема у режимі відеоконференції, на час дії карантину, але постановляючи 28.10.2020 ухвалу про залишення позову без розгляду не врахував норми закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних і економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)». Вказала, що з урахуванням перебування справи у провадженні суду з 2016 року залишаючи її позов без розгляду суд першої інстанції проігнорував вказівки Верховного Суду, зазначені у постанові. Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу учасники справи (їх представники) не скористалися. У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримала подану апеляційну скаргу, просила задовольнити її з викладених підстав. Представник відповідача Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, відповідач ОСОБА_2 , а також представники третіх осіб - Реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися, про час та дату розгляду справи повідомлялися у відповідності до вимог закону. Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Будь - яких заяв, клопотань на час розгляду справи до суду апеляційної інстанції від зазначених осіб не надходило. Суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися у судове засідання з урахуванням вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Неявка цих осіб в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає її розгляду. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Так, постановляючи ухвалу про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що позивач, будучи належним чином повідомленою про час та дату розгляду справи, повторно не з`явилася у судове засідання. Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Із матеріалів справи вбачається, що цивільна справа №372/3523/16 за позовом ОСОБА_1 до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_2 про захист порушених прав власників, треті особи Реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області перебуває у провадженні Обухівського районного суду Київської області з грудня 2016 року. Постановою Верховного Суду від 04 липня 2018 року скасовано рішення Апеляційного суду Київської області від 07 грудня 2017 року та рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2017 року в частині вимог про зобов`язання відповідача звільнити зайняту за рахунок водоохоронної зони земельну ділянку шляхом знесення побудованого на ній паркану, справу у відповідній частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовано рішення Апеляційного суду Київської області від 07 грудня 2017 року в частині вимог про зобов`язання ОСОБА_2 звільнити зайняту за рахунок АДРЕСА_1 земельну ділянку шляхом знесення паркану, побудованого за рахунок проїжджої частини дороги, та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат, у відповідній частині залишено в силі рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2017 року. В іншій частині рішення Апеляційного суду Київської області від 07 грудня 2017 року та рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2017 року, в незміненій частині, залишено без змін. Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 21 серпня 2018 року вказану цивільну справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено в загальному порядку у підготовче засідання на 21 серпня 2018 року. Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 21 листопада 2019 призначено у справі судову земельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі. 20 березня 2020 року Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз було направлено до Обухівського районного суду Київської області листа від 17.03.2020 №7271/20-41 з клопотанням експерта про забезпечення обстеження об`єктів дослідження, надання роз`яснень та додаткових відомостей необхідних для проведення дослідження. Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 27 березня 2020 року поновлено провадження у справі для розгляду клопотання експерта, справу призначену в загальному порядку у підготовче засідання на 28 квітня 2020 року. 28 квітня 2020 року позивач ОСОБА_1 не з`явилася у підготовче судове засідання, будучи у встановленому законом порядку повідомленою про день та час його проведення, подала через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи посилаючись на п. 3.4. Порядку проведення протиепідемічних заходів, пов`язаних із самоізоляцією осіб. Згідно довідки, складеної секретарем судового засідання, 28 квітня 2020 року підготовче засідання не проводилося, справу було знято з розгляду та перепризначено для розгляду на 19 травня 2020 року в зв`язку з введенням карантину на території України. Доказів направлення судової повістки про призначення підготовчого судового засідання на 19 травня 2020 року позивачу матеріали справи не містять. 19 травня 2020 року позивач ОСОБА_1 не з`явилася у підготовче судове засідання, подала через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи посилаючись на п. 3.4. Порядку проведення протиепідемічних заходів, пов`язаних із самоізоляцією осіб, у якому зокрема зазначила, що про розгляд судом 19.05.2020 справи дізналася зателефонувавши до суду 13.05.2020. Згідно довідки, складеної секретарем судового засідання, 19 травня 2020 року підготовче засідання не проводилося, справу було знято з розгляду на 09 червня 2020 року у зв`язку з введенням карантину на території України, про що позивач повідомлена шляхом направлення їй 21.05.2020 смс - повідомлення. Згідно довідки, складеної секретарем судового засідання, 09 червня 2020 року підготовче засідання не проводилося, справу було знято з розгляду на 24 червня 2020 року в зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, про що позивач повідомлена шляхом направлення їй 10.06.2020 смс - повідомлення. В підготовче засідання 24.06.2020 позивач не з`явилась, 24.06.2020 через канцелярію суду подала клопотання про відкладення розгляду справи через поширення на території України пандемії коронавірусу та введення карантину, у якому також повідомила про намір сплатити рахунок №804 від 12.03.2020 за проведення експертизи. Відповідно до протоколу судового засідання від 24.06.2020 судове засідання було відкладено на 10.09.2020 в зв`язку з клопотанням позивача. 03.06.2020 на адресу Обухівського районного суду Київської області з Київського науково - дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення про неможливість надання висновку судової земельно-технічної експертизи від 28.05.2020 за №7271/20-41 у зв`язку із незадоволенням клопотання експерта у строки визначені Інструкцією №53/5. В підготовче засідання 10.09.2020 позивач не з`явилась, 09.09.2020 через канцелярію суду подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням на лікуванні, зазначала, що документальне підтвердження надасть суду. Відповідно до протоколу судового засідання від 10.09.2020 судове засідання було відкладено в зв`язку з клопотанням позивача на 28.10.2020. Сторони повідомлялись належним чином про час і місце наступного судового розгляду. 28.10.2020 в підготовче засідання, учасники судового розгляду, які повідомлялись належним чином про час і місце судового розгляду, не з`явились, позивач подала клопотання про відкладення судового розгляду в зв`язку з перебуванням на лікуванні та карантином. Доказів про перебування на лікарняному до суду не надала. Представник відповідача подала клопотання про розгляд справи без її участі, просила залишити позовну заяву без розгляду, оскільки належним чином повідомлений позивач вчетверте не з`явилась в судове засідання, доказів, які підтверджують поважність причин неявки не надала. Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 28 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_2 про захист порушених прав власників, треті особи Реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області залишено без розгляду у підготовчому судовому засіданні. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції з урахуванням строку розгляду справи та часу її перебування у провадженні суду, послався на неможливість з`ясувати думку позивача про призначення справи до судового розгляду, поведінку позивача щодо виконання свого обов`язку явки в судове засідання, відсутності заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Проте колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Положеннями статті 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Частиною 1 ст. 197 ЦПК України передбачено, що підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. Явка учасників справи у підготовче засідання є їх правом, а не обов`язком. Відповідно до ст. 196, ч. ч. 1, 2 ст. 200 ЦПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. У підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду; закриття провадження у справі; закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Таким чином, п. 1 ч. 2 ст. 200 ЦПК України передбачає можливість залишення позовної заяви без розгляду у підготовчому засіданні. Разом із тим Главою 3 Розділу 3 ЦПК України не передбачено залишення позову без розгляду у зв`язку із повторною неявкою позивача в підготовче засідання. Відтак, залишаючи без розгляду дану позовну заяву, суд першої інстанції керувався не статтями, якими регламентовано порядок проведення підготовчого засідання та судові рішення у підготовчому засіданні, а статтею 257 ЦПК України, яка визначає підстави залишення позову без розгляду в судовому засіданні. Так дійсно, відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Отже, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише при розгляді справи по суті за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи, а не в підготовчому засіданні. Саме такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 759/15271/17 (провадження № 61-14373св19) та від 11 березня 2020 року у справі № 761/8849/19 (провадження № 61-21428св19). Разом із тим, із матеріалів справи вбачається, що судовий розгляд даної справи по суті розпочатий не був. З урахуванням наведених вище норм закону та встановлених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що у суду першої інстанції не було підстав залишати позов ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку із її повторною неявкою у підготовче судове засідання. Суд першої інстанції у порушення вимог закону дійшов висновку про залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки підготовче провадження судом не було закрито та справу не було призначено до судового розгляду по суті. Таким чином, оскільки справа в судове засідання не призначалась, підстави для застосування судом п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України були відсутні, а тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду у підготовчому засіданні суперечить нормам цивільного процесуального законодавства. Та обставина, що зазначена цивільна справа перебуває у провадженні з грудня 2016 року не свідчить про наявність у суду підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду у підготовчому засіданні. Суд, з урахування перегляду даної справи судом апеляційної та касаційної інстанції, викладених у судових рішеннях по даній справі висновків та встановлених судами обставин справи, повинен був закрити підготовче провадження за відсутності належно повідомлених про час та дату проведення судом підготовчого засідання сторін, призначити справу до судового розгляду по суті, під час якого у разі повторної неявки позивача вже у судове засідання без поважних причин, вирішити питання щодо залишення позовної заяви без розгляду. Слід звернути увагу, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Статтею 44 ЦПК України визначено, що зловживання процесуальними правами є неприпустимим. З огляду на вимоги процесуального законодавства, у позивача і відповідача права є рівними, а відтак положення щодо готовності брати участь у всіх етапах розгляду справи має як позивач, так і відповідач. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України"). Зазначене повинно бути враховане судом під час подальшого судового розгляду даної справи, а позивач у свою чергу повинна утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, ураховуючи складність справи та тривалий час перебування її у провадженні суду. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку що ухвала суду першої інстанції про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду постановлена з порушенням норм процесуального права і таке порушення норм процесуального права перешкоджає подальшому провадженню у справі. Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Колегія суддів вважає, що зазначені порушення судом першої інстанції норм процесуального права є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду відповідно до вимог п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст. 374, ст.ст. 379, 381-384, 389 ЦПК України,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 28 жовтня 2020 року задовольнити. Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 28 жовтня 2020 року скасувати, справу для продовження розгляду направити до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повна постанова складена 01.02.2021. Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус О.І. Шкоріна