Постанова 4819 № 664/2916/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер справи 664/2916/19 Головуючий в І інстанції Сіденко С.І. Номер провадження 22-ц/819/333/2021 Доповідач Полікарпова О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2021 року м. Херсон Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючогоПолікарпової О.М. суддівВоронцової Л.П. Ігнатенко П.Я. секретарСікора О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області у складі судді Сіденка С.І. від 30 вересня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Виноградівської сільської ради», треті особи Виноградівська сільська рада Олешківського району Херсонської області, Національна служба здоров`я України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, в с т а н о в и в: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування позову зазначила, що відповідно до наказу № 3 від 28.12.2017 року вона була прийнята на роботу по переводу на посаду завідуючого господарством Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Виноградівської сільської ради» (далі КНП ЦПМСД). Згідно наказу №110-к від 03.09.2019 року її звільнено з займаної посади з 10.09.2019 р. у зв`язку із скороченням штату працівників, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вважає, що у зазначений період на підприємстві відповідача фактично скорочення штату не відбувалось. З наказом про майбутнє скорочення її не ознайомлювали та його копію не надали. Відповідач не пропонував їй вакантну посаду за відповідною професією чи спеціалізацією, хоча їй відомо про їх наявність. Також посилається на те, що при її звільненні відповідач не звертався за погодженням до виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої вона була та не отримав згоди на її звільнення, внаслідок чого грубо порушив норми трудового законодавства. З наказом про звільнення вона була ознайомлена та отримала його копію 10.09.2019 року і в цей же день отримала трудову книжку. З наведених підстав просила суд ухвалити рішення, яким визнати незаконним та скасувати наказ КНП ЦПМСД № 110-к від 03.09.2019 року «Про звільнення», поновити її на посаді завідуючого господарством на підприємстві відповідача з 11.09.2019 р. та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, як такого, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що роботодавець зобов`язаний запропонувати усі вакантні посади, які існували в закладі на момент звільнення, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який звільняється, працював, проте відповідачем вказаних вимог закону не виконано. Доведення факту дотримання при звільненні норм трудового законодавства покладається на роботодавця. Апелянт не погоджується і з посиланням у рішенні суду на те, що на підприємстві відповідача скорочувалася лише одна посада, яку займала позивач, а тому вона не належить до захищених категорій працівників, звільнення яких заборонено законом. Вказані обставини судом не досліджувалися, а відповідач не надавав суду доказів того, що на момент звільнення були відсутні вакантні посади, які б відповідали її освіті, кваліфікації, досвіду роботи і стану здоров`я. Також апелянт вважає, що при прийнятті рішення про скорочення та внесення змін до штатного розпису, підприємство, відповідно до Статуту, повинно мати обґрунтування необхідності скорочення чисельності чи штату та погодження засновника на проведення таких змін. Вважає, що фактичного обґрунтування необхідності скорочення не відбулось. У відзиві на апеляційну скаргу КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Виноградівської сільської ради» вважає її безпідставною та необґрунтованою. Зазначає, що усі викладені в апеляційній скарзі обставини досліджувалися судом першої інстанції та їм була надана правова оцінка. Відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що акт відмови ОСОБА_1 від отримання попередження про наступне звільнення був підписаний працівниками підприємства, що спростовує твердження позивачки про його неналежність, як доказу. Крім того вказує, що не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки таке рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи, та є складовою права на управління діяльністю підприємства чи установи. Зазначає, що скорочення штату було пов`язане з оптимізацією чисельності персоналу, зокрема з метою ефективного використання кадрового потенціалу та економією коштів на фінансування підприємства, що слід вважати змінами в організації виробництва і праці. Через відсутність вакантних посад відповідач не мав змоги перевести ОСОБА_1 на іншу роботу. Питання скорочення посади завідувача господарством було розглянуте 14.02.2019 року на засіданні Ради трудового колективу, що підтверджується протоколом №1. Первинну профспілкову організацію в межах КНП було ліквідовано з 29 січня 2019 року та з цього часу жодну іншу на підприємстві не створено, а тому посилання апелянта на неузгодження її звільнення з профкомом відповідач вважає недоречним. Крім того вказує, що згідно їхнього Статуту, для скорочення чисельності, штату працівників головному лікарю не потрібні будь-які погодження засновника, тому посилання апелянта на вказану обставину в апеляційній скарзі є невірним тлумаченням положень Статуту. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги, а представники відповідача її доводи не визнали. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а з доводами апелянта погодитись не можна, з огляду на таке. Судом встановлено, що 28.12.2017 року ОСОБА_1 була прийнята по переводу на посаду завідуючого господарством КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Виноградівської сільської ради», про що свідчить запис у трудовій книжці ОСОБА_1 (а.с.23, т. 1). Наказом № 110-к від 03.09.2019 року її звільнено з займаної посади з 10.09.2019 р. у зв`язку з скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Згідно Статуту КНП ЦПМСД, затвердженого рішенням Виноградівської сільської ради № 477 від 27 липня 2018 року підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і розробляє штатний розпис (а.с.61-72, т.1). Наказом №102 від 08 липня 2019 року внесені зміни до штатного розпису КНП ЦПМСД з 10 вересня 2019 року шляхом скорочення посад, зокрема завідувача господарством Виноградівської лікарської амбулаторії 0,5 ставки та визначено попередити ОСОБА_1 про скорочення її посади (а.с.76 т.1), а 10 липня 2019 року складено акт про відмову ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення із зазначеним наказом (а.с.79 т.1). Згідно протоколу засідання профспілкових зборів № 2 від 29.01.2019 року прийнято рішення про вихід із членів Первинної профспілкової організації «Олешківська РЦМСД» 58 працівників КНЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги Виноградівської сільської ради» за їх особистими заявами та припинено відрахування членських профспілкових внесків з працівників, у тому числі й ОСОБА_1 (а.с.87-89 т.1). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з цієї підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України). Згідно із частиною 1 статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частина 3 статті 49-2 КЗпП України). При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Відповідно до абз.1 пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судам трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення. У даній справі судом встановлено, що термін попередження позивача про наступне звільнення узгоджується з положеннями ст. 49-2 КЗпП України. Встановивши, що у відповідача мало місце скорочення чисельності працівників у зв`язку з економією коштів та ефективним використанням кадрового потенціалу, внаслідок чого було скорочено посаду, яку обіймала ОСОБА_2 , останню в установленому законом порядку за два місяці було попереджено про наступне вивільнення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачку звільнено з роботи з дотриманням вимог трудового законодавства. Колегія суддів зауважує, що суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення або чисельності працівників), але він не наділений повноваженнями обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, про що зазначає апелянт. ОСОБА_1 не заперечує того факту, що її було попереджено про звільнення на зборах трудового колективу, а факт відмови її від підпису у наказі підтверджується наявними у справі доказами. Інші обставини і факти, викладені в апеляційній скарзі, були досліджені в повному об`ємі судом першої інстанції, їм дано оцінку, з якою колегія суддів погоджується, оскільки вона ґрунтується на доказах, що є у справі. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не досліджувались обставини щодо дотримання роботодавцем вимог статті 49-2 Кодексу законів про працю України щодо працевлаштування працівника колегія суддів вважає слушними, оскільки в рішенні суду не знайшло відображення питання про те, чи були на підприємстві на час звільнення позивачки вакантні посади, які вона могла обіймати з урахуванням своєї професії, освіти та досвіду роботи. Так, з довідки КНП «ЦПМСД Виноградівської сільської ради» (а.с.86 т.1) вбачається, що станом на 08 липня 2019 року загальна чисельність працівників складала 51 особу. З 10.09.2019 року по КНП «ЦПМСД Виноградівської сільської ради» затверджено штатний розпис зі штатом у кількості 45,25 штатних одиниць (а.с.80 т.1). Як пояснила представник відповідача ОСОБА_3 , на день звільнення позивачки на підприємстві була одна посада (0,5 ставки) молодшої медичної сестри фельдшерського пункту с. Привітне, на яку не було закладено фінансування, так як особа, яка її обіймала, знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3-х років. Колегія суддів перевірила зазначені вище докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилалася в апеляційній скарзі. Представником відповідача надано суду апеляційної інстанції на підтвердження того, що мало місце реальне скорочення штату працівників копії наказів №112 від 11.09.2019 р. та №123 від 03.10.2019 р., з яких вбачається, що посадові обов`язки, які виконувала позивачка, покладені на інших працівників без здійснення доплати за їх виконання. Щодо посади 0,5 ставки молодшої медичної сестри, яка на момент звільнення позивачки була тимчасово не зайнята у зв`язку з тим, що особа, яка її обіймала, знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років, то відповідно до трактування, яке міститься у статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» ця посада не є вакантною. Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Якщо працівник відсутній у зв`язку із хворобою, відрядженням, відпусткою посада, яку він займає, не є вакантною. Таким чином, доводи ОСОБА_1 про те, що їй не було запропоновано вакантну посаду за відповідною професією, яку вона могла б виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду тощо, є безпідставними, з огляду на те, що підприємство не мало можливості забезпечити її працевлаштування. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга позивача не містить, в ході апеляційного розгляду позивачка також не навела таких обставин. За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 374, 375, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 30 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.М. Полікарпова Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ П.Я. Ігнатенко Повний текст постанови складений 01 лютого 2021 року. Суддя О.М. Полікарпова