Постанова 4804 № 219/7768/19

від 27.01.2021 ·

Єдиний унікальний номер 219/7768/19 Номер провадження 22-ц/804/65/21 Єдиний унікальний номер 219/7768/19 Номер провадження 22-ц/804/65/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 січня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючої судді: Мірути О.А., суддів: Тимченко О.О., Хейло Я.В., за участю секретаря судового засідання Цимбала Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 у цивільній справі № 219/7768/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту сплати ціни майна за договором купівлі-продажу будинку та договором купівлі-продажу земельної ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Друга Бахмутська державна нотаріальна контора, про розірвання договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 серпня 2020 року (суддя Шевченко Л.В.), повний текст рішення виготовлений 25 серпня 2020 року, В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ 12.07.2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою, в якій просить суд: встановити факт оплати нею у повному обсязі ціни майна - будинку , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу будинку від 28.10.2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2997, яка згідно умов п.2 цього договору становить 80 000 грн.; встановити факт оплати у повному обсязі ОСОБА_1 , ціни майна - земельної ділянки площею 0,2886 га (кадастровий номер: 1420985500:03:000:0352), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 28.10.2013 року, укладеного між ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , посвідченого державним нотаріусом Другої Артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2999, яка згідно умов п.3.1 цього договору становить 80 000 грн. Позовна заява обґрунтована тим, що 28.10.2013 року між нею та ОСОБА_2 , було укладено договір купівлі-продажу будинку, посвідчений державним нотаріусом Другої артемівської (в теперішній час - Бахмутською) державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. та зареєстрований в реєстрі за № 2997 (далі за змістом - договір купівлі-продажу будинку від 28.10.2013 року). Умовами Договору визначено, що Продавець ОСОБА_2 та Покупець ОСОБА_1 домовилися про те, що Продавець продав, а Покупець купив жилий будинок АДРЕСА_1 , надалі - жилий будинок, розташований на земельній ділянці. На вказаній земельній ділянці розташований один гіпсоблочний, 0,5 цегляний жилий будинок, загальною площею - 73,90 кв. м, житловою площею - 45,10 кв. м. Цей жилий будинок належить Продавцю на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Красненською сільською радою 27.10.2010 року за реєстром № 24 та зареєстрованого у комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації м. Артемівська» 02.11.2010 р. за № 5-1199. Продаж вчинено за 80000 грн., з яких 5 000 грн. отримані продавцем до підписання цього договору, а решта 75 000 грн. - будуть виплачені покупцем до 01.10.2014 року. Також договором визначено, що експертна оцінка жилого будинку, згідно висновку оцінювача, становить - 46 456 грн. Право власності на майно, згідно ч. 1 ст. 697 Цивільного кодексу України, у покупця виникає лише за умови сплати в повному обсязі ціни майна, що встановлена цим договором. Крім того, 28.10.2013 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений державним нотаріусом Другої артемівської (в теперішній час - Бахмутської) державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. та зареєстрованим в реєстрі за № 2999 (далі за змістом - договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28.10.2013 року). Умовами даного договору визначено, зокрема, що продавець - ОСОБА_2 , а покупець - ОСОБА_1 , домовилися про продаж земельної ділянки площею 0,2886 га, що розташована на території АДРЕСА_1 для ведення особистого підсобного господарства. Земельна ділянка належить продавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серія І-ДН № 153945, виданого Красненською сільською радою Артемівского району Донецької області 21.10.1996 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів за №

579. Кадастровий номер: 1420985500:03:000:0352. Згідно договору цей продаж вчинено за 80 000 грн., з яких 5 000 грн. отримані продавцем до підписання цього договору, а решта 75 000 грн. будуть виплачені покупцем до 01.10.2014 року; експертна оцінка земельної ділянки - 38 753,90 грн. Сторони договору узгодили, що право власності на майно, згідно ч.1 ст.697 Цивільного кодексу України, виникає у покупця лише за умови сплати в повному обсязі ціни майна, що встановлена цим договором. З липня 2013 року і по теперішній час вона постійно проживає у спірному жилому будинку, сплачує відповідні комунальні послуги, доглядає за земельною ділянкою, здійснює певні будівельні та ремонті роботи та сплатила відповідачці зазначені у договорах суми, що підтверджується відповідними розписками. Враховуючи, що право власності на жилий будинок та земельну ділянку за договорами виникає у неї лише після державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вона декілька разів усно просила ОСОБА_2 звернутися до Другої артемівської державної нотаріальної контори, нотаріусом якої були посвідчені договір купівлі-продажу будинку від 28.10.2013 року та договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28.10.2013 року, та підтвердити повну сплату ціни майна за вказаними договорами. ОСОБА_2 кожного разу погоджувалась та неодноразово усно обіцяла звернутися до нотаріальної контори та підтвердити особисто факт повної оплати ціни майна за вищезазначеними договорами, але свої обіцянки не виконувала. З жовтня 2016 року ОСОБА_2 перестала визнавати факт повної оплати позивачем ціни нерухомого майна за вищезазначеними договорами купівлі-продажу та взагалі уникала зустріч з нею. 17.08.2017 року вона звернулася до ОСОБА_2 з письмовою заявою про звернення до нотаріальної контори та підтвердження повної сплати ціни майна за вказаними договорами, але до моменту звернення з позовом до суду ОСОБА_2 до нотаріальної контори не звернулась та не підтвердила особисто факт повної оплати ціни майна за вищезазначеними договорами. В червні 2019 року вона звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області, якому подала вказані договори, оригінали розписок ОСОБА_2 , але рішенням державного реєстратора № 47467526 від 24.06.2019 року їй було відмовлено у державній реєстрації права власності на житловий будинок та на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . 07.10.2019 року ОСОБА_2 зернулася до ОСОБА_1 з зустрічним позовом про розірвання договору купівлі-продажу будинку від 28.10.2013 року, укладеного між нею та ОСОБА_1 , посвідченого державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2997, та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.10.2013 року, укладеного між нею та ОСОБА_1 , посвідченого державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2999, мотивуючи позов тим, що ОСОБА_1 не виконала умови договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки по сплаті, після їх укладання, в повному обсязі ціни майна, що встановлена цими договорами. Вважає, що не повинні враховуватися у повному обсязі суми, сплачені до нотаріального посвідчення договорів, оскільки п.6 Договору № 2997 сторони засвідчили, що у тексті цього Договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються продажу жилого будинку та будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладання цього Договору і не відображені у його тексті, після підписання не матимуть правового значення. У договорах купівлі-ппродажу будинку та земельної ділянки сторони підтвердили факт неповного розрахунку до підписання договорів в загальній сумі 150 000 грн. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 серпня 2020 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту сплати ціни майна за договором купівлі-продажу будинку від 28.10.2013, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2997, та договором купівлі-продажу земельної ділянки від 28.10.2013, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2999, - відмовлено. У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Друга Бахмутська державна нотаріальна контора, про розірвання договору купівлі-продажу житлового будинку від 28.10.2013, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2997, та договору земельної ділянки від 28.10.2013, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2999, та визнання зобов`язання за договорами від 28.10.2013 купівлі - продажу будинку і земельної ділянки по АДРЕСА_1 припиненими - відмовлено. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду через його незаконність, необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та встановити факт сплати ціни майна за договором купівлі - продажу будинку та договором купівлі - продажу земельної ділянки, в іншій частині рішення суду - залишити без змін. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач ОСОБА_1 зазначає, що між нею та відповідачем ніколи не існувало будь-яких інших правовідносин, крім правовідносин, пов`язаних з укладанням вищезазначених нотаріально посвідчених договору купівлі-продажу будинку від 28.10.2013 року та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.10.2013 року. На її думку, в судовому засіданні був доведений факт своєчасної оплати нею у строк, визначений умовами цього договору, ціни за спірні будинок та земельну ділянку, а саме: за будинок - розпискою ОСОБА_2 від 12.02.2014 року про отримання нею від ОСОБА_1 за будинок в АДРЕСА_1 грошових коштів у розмірі 10 000 доларів США, написання якої та отримання грошей підтвердила в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 ; за земельну ділянку - розписками: ОСОБА_2 від 29.07.2013 року про отримання нею від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 2000 доларів США; ОСОБА_2 02.09.2013 року про отримання нею від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 8000 доларів США, написання яких та отримання грошей підтвердила в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 . Вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що нею був невірно обраний спосіб захисту, є помилковим та безпідставним, оскільки від встановлення факту сплати у повному обсязі ціни майна, що встановлені за договорами купівлі-продажу будинку від 28.10.2013 року та земельної ділянки від 28.10.2013 року, залежить виникнення у позивача ОСОБА_1 права власності на жилий будинок та на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , тому ці факти можуть бути встановлені у судовому порядку. Наголошує, що оскільки ОСОБА_2 не визнає перехід права власності за вказаними договорами купівлі - продажу та не визнає право власності позивача на ці об`єкти нерухомого майна, між сторонами існує спір про право. На її думку, факт сплати ОСОБА_1 у повному обсязі ціни майна, що встановлена за договорами купівлі-продажу будинку та земельної ділянки не може бути визнаний в окремому провадженні, але може бути встановлений у позовному провадженні, що є належним та ефективним способом захисту порушених майнових прав. З огляду на наведені обставини, вважає, що висновок суду першої інстанції, що позивачем було обрано неправильний спосіб захисту, оскільки вимога про встановлення факту сплати ціни майна за договором купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, не захищає належним чином право позивача, є цілком безпідставним та необґрунтованим, що призвело до ухвалення помилкового рішення суду. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона посилається на той факт, що після укладення договорів - купівлі продажу від 28.10.2013 року ОСОБА_1 , у передбачені договорами строки, з нею не розрахувалася. На її думку, суд помилково дійшов висновку, що між сторонами залишилися неузгодженими підстава та призначення платежу за оплатою, проведеною до укладання договорів у розмірі 12 000 доларів США. Доказів проведення повного розрахунку ОСОБА_1 не надала. Вважає, що через порушення істотних умов договорів, вона не досягла того, що розраховувала отримати від продажу будинку і земельної ділянки при укладенні договорів. Договорами чітко передбачено строки і суми проведення розрахунків між сторонами. В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила той факт, що державний нотаріус попереджала її про необхідність звернення до неї після повного розрахунку для проведення відповідних реєстраційних дій в реєстрі нерухомого майна. Вважає, що суд не може задовольнити позовні вимоги про встановлення факту оплати у повному обсязі нерухомого майна із земельною ділянкою, оскільки нормами ЦК України, податкового законодавства перелічені документи, які підтверджують факт сплати отриманого товару. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 . У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, подала заву про розгляд справи у її відсутність, просить задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі. Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі. Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 у судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги не визнали, просили відмовити у її задоволенні, наполягали на доводах, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Представник Другої Бахмутської державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав суду заяву про розгляд справи без присутності представника третьої особи. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом встановлено, що 28.10.2013 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу будинку, посвідчений державним нотаріусом Другої артемівської (в теперішній час - Бахмутської) державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2997 (далі за змістом - договір купівлі-продажу будинку від 28.10.2013 року). Умовами даного договору купівлі-продажу будинку від 28.10.2013 року визначено, зокрема, що Продавець ОСОБА_2 та покупець ОСОБА_1 , домовилися про те, що Продавець продав, а Покупець купив жилий будинок АДРЕСА_1 , надалі - жилий будинок, розташований на земельній ділянці. На вказаній земельній ділянці розташований один гіпсоблочний, 0,5 цегляний жилий будинок, загальною площею - 73,90 кв. м, житловою площею - 45,10 кв. м. В договорі зазначено, що цей жилий будинок належить Продавцю на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Красненською сільською радою 27.10.2010 року за реєстром №24 та зареєстрованого у комунальному підприємстві бюро технічної інвентаризації м. Артемівська 02.11.2010 р. за №5-1199. Відповідно до п.2 Договору продаж вчинено за 80 000 грн., з яких 5 000 грн. отримані продавцем до підписання цього договору, а решта 75 000 грн. - будуть виплачені покупцем до 01.10.2014 року. Також договором визначено, що експертна оцінка житлового будинку, згідно висновку оцінювача, становить 46 456 грн. У п.6 Договору зазначено: сторони свідчать, що у тексті цього договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються продажу жилого будинку. Будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладення цього Договору і не відображені у його тексті, після підписання не матимуть правового значення. Згідно з п. 8 Договору право власності на майно, згідно ч. 1 ст.697 Цивільного кодексу України, у покупця виникає лише за умови сплати у повному обсязі ціни майна, що встановлена цим договором. 28.10.2013 між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений державним нотаріусом Другої артемівської (в теперішній час - Бахмутської) державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. та зареєстрованим в реєстрі за № 2999 (далі за змістом - договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28.10.2013 року). Умовами даного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.10.2013 року визначено, зокрема, що продавець - ОСОБА_2 , а покупець - ОСОБА_1 , домовилися про продаж земельної ділянки площею 0,2886 га, що розташована на території АДРЕСА_1 для ведення особистого підсобного господарства. Земельна ділянка належить продавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серія І-ДН № 153945, виданого Красненською сільською радою Артемівского району Донецької області 21.10.1996 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів за №

579. Кадастровий номер: 1420985500:03:000:0352. Відповідно до п.3.1 договору продаж вчинено за 80 000 грн., з яких 5 000 грн. отримані продавцем до підписання цього договору, а решта 75 000 грн. будуть виплачені покупцем до 01.10.2014 року; експертна оцінка земельної ділянки - 38 753,90 грн. Сторони договору узгодили, що право власності на майно, згідно ч. 1 ст. 697 Цивільного кодексу України, у покупця виникає лише за умови сплати в повному обсязі ціни майна, що встановлена цим договором (п.6.4 договору). Договори посвідчені державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В.А., підписані в її присутності та зареєстровані в реєстрі за № 2997 та № 2999 відповідно (том 1, а.с.15-17, 20-22). У договорах зазначено, що відповідно до статті 182 ЦК України право власності підлягає державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Листом-претензією від 01.10.2016 року ОСОБА_2 запропонувала ОСОБА_1 звільнити до 15.10.2016 року будинок АДРЕСА_1 та здійснити протягом місяця з 1 по 31.10.2016 року у повному обсязі позрахунок за договорами купівлі -продажу будинку та земельної ділянки у розмірі 80000 грн, по курсу на жовтень 2013 року 10000 доларів США ( т.1 а.с. 31). Листом від 17.08.2017 року ОСОБА_1 запропонувала ОСОБА_2 до 01.09.2017 року з`явитися до нотаріальної контори для належного переоформлення на неї будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , через повну сплату їх вартості на умовах, визначених укладеними договорами купівлі-продажу ( т.1 а.с. 32). Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області Чинник Ю.І. від 24.06.2019 року за № 47467526, відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки 1420985500:03:000:0352, житловий будинок який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за суб`єктом: ОСОБА_1 , оскільки заяву подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію (том 1, а.с.35). Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Частиною першою статті 694 ЦК України встановлено, що договором купівлі - продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Право власності у покупця на нерухоме майно виникає з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу та одночасної державної реєстрації цього права. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1 ст. 182 ЦК України). Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334 ЦК України). Право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону (ст. 794 ЦК України). Право власності у покупця на нерухоме майно виникає з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу та одночасної державної реєстрації цього права. При нотаріальному посвідченні договору купівлі - продажу нерухомого майна, умовами якого передбачено відстрочення (розстрочення) платежу, державна реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно переходу права власності до покупця здійснюється нотаріусом під час вчинення нотаріальної дії, при посвідченні договору купівлі-продажу нерухомого майна. У разі, якщо сторони договору купівлі - продажу нерухомості з відстроченням (розстроченням) платежу домовилися про збереження права власності за продавцем (ст. 697 ЦК України, ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), момент проведення державної реєстрації права пов`язується з фактом виконання умов договору купівлі-продажу нерухомості з відстроченням (розстроченням) платежу, а саме -оплати повної ціни об`єкта нерухомості. Наслідком є те, що після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомості в кредит не відбувається державна реєстрація права власності. Вона буде здійснюватися тоді, коли відбудеться виконання умов договору купівлі-продажу нерухомості в кредит, проведення повного розрахунку за нерухоме майно. Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Виходячи з наведеного, право на захист можливе лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення. Наявність, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті. Так, в судовому засіданні встановлено, що позивач позбавлена можливості державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомості за укладеними договорами купівлі - продажу будинку та земельної ділянки через не визнання продавцем сплати в повному обсязі ціни майна, що встановлена укладеними договорами і таке право позивача, згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України, підлягає судовому захисту. Позивач звернулася до суду з позовом про встановлення факту в порядку позовного провадження, оскільки вбачається спір про право. Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у ст. 293 ЦПК і не є вичерпним. У судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення, зокрема встановлення факту батьківства, володіння будинком на праві власності тощо, тому не можна погодитись, що вимогу, викладену в позовній заяві, можна віднести до юридичного факту, але з позовних вимог вбачається порушення прав позивачки, яке безперечно підлягає захисту в суді. Ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги, що право позивачки порушено і воно підлягає захисту, але вважає, що відповідно до ч.2 ст. 5 ЦПК України, суд може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що в разі невизнання кредитором права боржника на визнання виконаним (припинення) зобов`язання, таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч.2 ст.16 ЦК України, а звернення особи до суду з позовом про визнання зобов`язання виконаним (припиненим) не є необхідним, оскільки презюмується ст.599 ЦК України. Звертаючись до суду, позивач просила встановити факту сплати ціни майна за договором купівлі-продажу будинку та договором купівлі-продажу земельної ділянки, посилаючись на те, що від встановленя факту сплати у повному обсязі ціни майна, що встановлена за договором купівлі-продажу будинку від 28.10.2013 року та за договором купівлі - продажу земельної ділянки від 28.10.2013 року, залежить виникнення у неї права власності на вказане майно. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З матеріалів справи вбачається, що за умовами договору купівлі-продажу будинку, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого 28.10.2013 року державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори, продавець, до підписання цього договору отримала 5000 гривень, а решта 75 000 грн. підлягала виплаті покупцем до 01.10.2014 року. За умовами п.6 Договору, яким обґрунтовує свої заперечення на апеляційну скаргу відповідач, зазначено: сторони свідчать, що у тексті цього договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються продажу жилого будинку. Будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладення цього Договору і не відображені у його тексті, після підписання не матимуть правового значення. В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 підтвердила факт отримання нею 12.02.2014 року від ОСОБА_1 10000 доларів США за будинок в АДРЕСА_1 , про що написала відповідну розписку (т.1 а.с. 18). За данними офіційного валютного курсу Національного банку України курс долара станом на 12.02.2014 року склав 8,5507 грн. за 1 дол. США (т.1 а.с. 19), тобто станом на 12.02.2014 року сума в розмірі 10000 доларів США була еквівалентна 85507,00 гривень. В судовому засіданні встановлено, що сума, передана 12.02.2014 року за розпискою продавцю ОСОБА_2 покупцем ОСОБА_1 включала: 75000 гривень - плата за будинок та 10507 гривень - плата за земельну ділянку. Дослідивши зазначені докази по справі, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки сума в розмірі 75000 гривень була передана ОСОБА_1 ОСОБА_2 після укладання договору купівлі-продажу будинку, в розписці зазначено, що вона передана за будинок і в судовому засіданні сторони підтвердили відсутність між ними інших цивільно- правових обов`язків, крім тих, що виникли за договорами купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, суд погоджується з доводами позивачки ОСОБА_1 щодо повного розрахунку нею, у відповідності до п. 1 Договору, з продавцем ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу будинку від 28.10.2013 року, посвідченим державним нотаріусом Другої Артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2997, в загальній сумі 80 000 гривень, з яких : 5000 гривень було сплачено до нотаріального посвідчення договору, а 75000 гривень - після, але до 01.10.2014 року. Такий розрахунок повністю відповідає умовам, встановленим сторонами в п. 1 Договору та не суперечить вимогам п. 6 Договору. На переконання колегії суддів, позивачем ОСОБА_1 надано достатньо доказів на підтвердження виконання умов договору купівлі-продажу будинку в частині оплати у повному обсязі у встановлених договором строк, тому апеляційна скарга в цій частині заслуговує на увагу. Одночасно, з вищевикладених підстав, апеляційний суд не може погодитись з доводом відзиву на апеляційну скаргу відповідачки в тій частині, що зазначений розрахунок не може бути врахований, так як суперечить п. 6 Договору, оскільки вони не знайшли свого підтвердження жодними достатніми та допустимими доказами по справі. 28.10.2013 між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В.А., зареєстрований в реєстрі за № 2999. За умовами п.3.1 Договору продаж вчинено за 80000 грн., з яких 5000 грн. отримані продавцем до підписання цього договору, а решта - 75000 грн. покупець повинен був виплатити до 01.10.2014 року. На підтвердження розрахунку за вказаним Договором позивачка надала суду розписки про отримання відповідачкою ОСОБА_2 від ОСОБА_1 : 12.02.2014 року - 10000 доларів США (т.1 а.с. 18), що за офіційним курсом НБУ складає 85507 грн. ( з них 10507 грн. за земельну ділянку); 29.07.2013 року - 2000 доларів США (т.1 а.с. 23), що за офіційним курсом НБУ складає 15986 грн.; 02.09.2013 року - 8000 доларів(т.1 а.с. 25), що за офіційним курсом НБУ складає 63944 грн.; 4.10.2013 року - 2000 доларів США(т.1 а.с. 27), що за офіційним курсом НБУ складає 15986 грн. Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду підтвердила отримання нею всіх вищезазначених сум за розписками та підтвердила відсутність між нею та ОСОБА_1 будь яких інших правовідносин, крім тих, що виникли за договорами купівлі - продажу будинку та земельної ділянки. Дослідивши всі надані сторонами за договором купівлі-продажу земельної ділянки докази, суд апеляційної інстанції вважає доведеною оплату позивачкою суми в загальному розмірі 80 000 гривень за договором купівлі-продажу земельної ділянки в строк до 01.10.2014 року. Пояснення відповідачки ОСОБА_2 , що ціна в договорах була зазначена заниженою, а фактично вони домовлялися за продаж будинку і землі за вищою ціною, тому вона не визнає факт повної оплати позивачкою за договорами та вважає, що відповідачка не доплатила їй 150 000 грн., жодними достатніми та допустимими доказами не підтверджені, а тому не заслуговують на увагу. На переконання колегії суддів, позивачем надано достатньо доказів на підтвердження виконання покупцем ОСОБА_1 умов договору купівлі-продажу земельної ділянки в частині оплати у повному обсязі у встановлених договором строк, тому апеляційна скарга в цій частині також заслуговує на увагу. Одночасно, з вищевикладених підстав, апеляційний суд не може погодитись з доводом відзиву на апеляційну скаргу відповідачки в тій частині, що зазначений розрахунок за земельну ділянку не може бути врахований, так як частково здійснений до укладання договору, а також не відповідає нормами ЦК України, податкового законодавства, де перелічені документи, які підтверджують факт сплати отриманого товару, оскільки умовами договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки форми оплати за договором взагалі не було визначено, а укладений між сторонами договір купівлі-продажу земельної ділянки не містить жодних умов щодо правового значення попередніх домовленостей сторін до укладення цього договору. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Встановивши, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, суд апеляційної інстанції частково задовольняє апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 та скасовує рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про встановлення факту сплати ціни майна за договором купівлі-продажу будинку та договором купівлі-продажу земельної ділянки та ухвалює в цій частині нове про визнання зобов`язання по оплаті ОСОБА_1 за договорами купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки виконаними. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача, та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3842 грн. (768,40 грн. + 768, 40грн. + 1536, 80 грн., за подання позовної заяви + 2 305, 20 грн. - за подання апеляційної скарги) покладаються на відповідача і відповідно підлягають стягненню з нього на користь Керуючись ст. 374, ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Артеміського міськрайонного суду Донецької області від 18 серпня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту сплати ціни майна за договором купівлі-продажу будинку та договором купівлі-продажу земельної ділянки скасувати та ухвалити в цій частині нове. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту сплати ціни майна за договором купівлі-продажу будинку та договором купівлі-продажу земельної ділянки задовольнити частково. Визнати зобов`язання по оплаті ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу житлового будинку від 28.10.2013 року, укладеного між ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , посвідченого державним нотаріусом Другої Артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2997, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у сумі 80 000 грн., виконаними. Визнати зобов`язання по оплаті ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 28.10.2013 року, укладеного між ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , посвідченого державним нотаріусом Другої Артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2999 земельної ділянки площею 0,2886 га (кадастровий номер: 1420985500:03:000:0352), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у сумі 80 000 грн., виконаними. Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 07 жовтня 2019 року суду в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог щодо розірвання договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3842 грн. (768,40 грн. + 768, 40грн. + 1536, 80 грн., за подання позовної заяви + 2 305, 20 грн. - за подання апеляційної скарги). Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Повне судове рішення складено 01 лютого 2021 року Суддя:

релевантний фрагмент

Посилання у тексті:

· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»

Постанова 4804 № 219/7768/19

Дізнатися більше

Дізнатися більше

Дізнатися більше