Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/10721/15-ц

Справа № 344/10721/15-ц Провадження № 22-ц/4808/153/21 Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М. Суддя-доповідач Максюта ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 січня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О., суддів Василишин Л.В., Девляшевського В.А., секретаря Мельник О.В., з участю представника апелянта ОСОБА_1 та представника стягувача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою представника ОСОБА_3 адвоката Мушинського Віктора Тадеушовича про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 адвоката Мушинського Віктора Тадеушовича на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, постановлену суддею Бабій О.М. 24 листопада 2020 року у м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, в с т а н о в и в : У листопаді 2020 року представник ОСОБА_3 звернувся із заявою про визнання виконавчого листа №344/10721/15-ц, виданого Івано-Франківським міським судом 09 лютого 2018 року у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування заяви зазначає, що 06 квітня 2007 року між Банком та заявницею укладено кредитний договір № IFU0GK00000340, згідно якого банк надав кредит в розмірі 37000 доларів США на купівлю квартири, а також 6660,00 доларів США на сплату страхових платежів, з кінцевим терміном погашення до 06.04.2027 року. Забезпеченням виконання кредитного договору виступає квартира АДРЕСА_1 . Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27.08.2010 року у справі № 2-469/2010 звернуто стягнення заборгованості за кредитом в сумі 294825,84 грн, що еквівалентно 38289,07 доларів США, на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 . Звернувшись 30.01.2009 року з позовом до суду про стягнення заборгованості, банк змінив строк повернення кредиту з 06.04.2027 року на 30.01.2009 року. 15.11.2019 року Державне підприємство "СЕТАМ" провело торги з продажу даного предмета іпотеки, переможцем торгів є ОСОБА_5 . На даний час зобов`язання по кредиту виконано в повному обсязі, оскільки рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27.08.2010 року у справі № 2-469/2010 виконано. У липні 2015 року ПАТ КБ "ПриватБанк" поданий позов про стягнення заборгованості з ОСОБА_6 за кредитним договором № IFU0GK00000340 від 06.04.2007р. Остаточним у справі рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27.07.2017 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь банку заборгованість станом на 10.07.2015 року в розмірі 37 388,64 долари США, що еквівалентно 894 096,42 грн - заборгованість за кредитом; 33 697,45 доларів США (805 826,83 грн) - заборгованість по процентах за користування кредитом; 5 994,00 доларів США (143 338,03 грн) - заборгованість по винагороді), всього 77 080,09 доларів США, що еквівалентно 1 843 261,28 грн, а також 787 274,14 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Постановою державного виконавця від 24.10.2018 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Івано-Франківським міським судом 09.02.2018 року. Вважаючи, що виконавчий лист не підлягає до виконання у зв`язку з тим, що зобов`язання за кредитним договором припинилося у зв`язку з його виконанням 15.11.2019 року, коли ДП "СЕТАМ" провело торги з продажу предмета іпотеки, просить залишити без виконання виконавчий лист №344/10721/2-15, виданий Івано-Франківським міським судом 09.02.2018 року (а.с.1-4, том 2). Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 листопада 2020 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_3 адвоката Мушинського В.Т. про визнання виконавчого листа №344/10721/2015, виданого Івано-Франківським міським судом 09 лютого 2018 року таким, що не підлягає виконанню відмовлено (а.с.48-51, том 2). Не погодившись з ухвалою суду представник ОСОБА_3 адвокат Мушинський В.Т. подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором ухвалено Івано-Франківським міським судом 27 серпня 2010 року (заборгованість в сумі 294 825,84 грн), тобто раніше у часі, ніж рішення про стягнення заборгованості в сумі 2 630 535,42 грн, яке ухвалено 09 лютого 2018 року. Рішення суду від 27.08.2010 року в апеляційному порядку не оскаржувалось. В даній справі позивач скористався своїм процесуальним правом обрати валюту зобов`язання та пред`явив вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором в гривневому еквіваленті в сумі 294 825,84 грн, що еквівалентно 38289,07 доларів США (за курсом НБУ станом на 27.01.2010р.). Вказує, що у зв`язку з реалізацією предмета іпотеки (квартири АДРЕСА_1 ), проданого на торгах 15.11.2019р. за 291 120,00 грн ОСОБА_5 , повністю погашено борг по кредитному договору в сумі 294 825,84 грн, що еквівалентно 38 289,07 доларів США. Вважає, що при виконанні виконавчого провадження слід врахувати зазначену суму погашення в розмірі 38289,07 доларів США. На думку апелянта, зобов`язання по кредитному договору № IFU0GK00000340 від 06.04.2007 року виконано в повному обсязі, тому виконавчий лист №344/10721/2015 виданий 09.02.2018 року (а.с.55-59, том 2). Відзив на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку. Вислухавши пояснення представника апелянта ОСОБА_1 та представника стягувача ОСОБА_2 , доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з положень ст.432 ЦПК України, ст.33 Закону України «Про іпотеку», встановивши, що квартиру, яка є предметом іпотеки, реалізовано за ціною, яка є нижчою за розмір основного зобов`язання, звернення стягнення на іпотечне майно відбулося шляхом його продажу на прилюдних торгах в рамках виконавчого провадження з виконання рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27.07.2017 року про стягнення заборгованості за кредитним договором від 06.04.2007 року, а не рішення Івано-Франківського міського суду від 27.08.2010 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, зобов`язання за кредитним договором не припинено, дійшов висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Апеляційний суд погоджується з такими висновками з огляду на таке. Судом встановлено, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 серпня 2010 року в справі № 2-469/2010р. позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. Звернуто стягнення заборгованості за кредитним договором № IFU0GK00000340 від 06 квітня 2007 року, станом на 27.08.2010 року в сумі 294825 грн 84 коп, що еквівалентно 38289,07 доларам США, на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 ЗУ "Про іпотеку" (а.с.33-34, том 1; а.с.8-9 том 2). Згідно протоколу проведення електронних торгів № 445235 від 15 листопада 2019 року, квартиру АДРЕСА_1 реалізовано на електронних торгах за ціною 291 120 грн, в рамках виконавчого провадження № 57482058 (а.с.225 том 1; а.с.27 том 2). Разом з тим, рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 листопада 2015 року в справі № 344/10721/15-ц, частково задоволено позов акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» та стягнуто із ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором № IFU0GK00000340 від 06 квітня 2007 року в розмірі 915 491,66 грн, що станом на 10.07.2015р. еквівалентно 38 289,07 доларів США, та витрати по сплаті судового збору (а.с. 51-53, том 1). Рішення переглядалося в апеляційному та касаційному порядку (а.с.87-90, 122-124, том 1). Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 01.03.2017 року рішення апеляційного суду від 20.01.2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с.122-124, том 1). Остаточним рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 липня 2017 року у справі № 344/10721/15-ц частково задоволено позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та стягнуто з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № IFU0GK00000340 від 06 квітня 2007 року станом на 10 липня 2015 року в розмірі: 37 388,64 доларів США, що еквівалентно 894 096,42 грн, - заборгованість за кредитом; 33 697,45 доларів США, що еквівалентно 805 826,83 грн, - заборгованість по процентах за користування кредитом; 5 994,00 доларів США, що еквівалентно 143 338,03 грн, - заборгованість по винагороді, всього 77 080,09 доларів США, що еквівалентно 1 843 261,28 грн, а також 787 274,14 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с.185-190, том 1). На виконання зазначеного рішення Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області видано два виконавчих листа. Виконавчий лист про стягнення заборгованості за кредитним договором знаходиться на примусовому виконанні у Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ). Виконавчому провадженню присвоєно № 57482058 (а.с.224, том 1; а.с.29 том 2). Відповідно до частин першої та другої статті 432 Цивільного процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. За змістом цієї норми підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі виявлення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року по справі № 755/15479/14-ц. Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення. Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», є закінчення виконавчого провадження у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. В силу положень частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення. В силу положень ст. 129-1 Конституції України, судове рішення у справі є обов`язковим для виконання. Держава забезпечує виконання судових рішень у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Виконання судового рішення є невід`ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб. Обґрунтовуючи заяву, представник боржника, як на підставу для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, посилався на те, що зобов`язання за кредитним договором № IFU0GK00000340 від 06 квітня 2007 року припинено його виконанням, оскільки рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 серпня 2010 року про звернення стягнення на предмет іпотеки виконано в повному обсязі. Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (ст. 33 Закону України «Про іпотеку»). За змістом статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки повинно привести сторони до задоволення вимог кредитора за основним зобов`язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов`язання як такого, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України. Забезпечувальне зобов`язання має похідний характер, а не альтернативний основному. Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне. Такої правової позиції Верховний Суд України дотримався, вирішуючи спір по справі № 6-1080цс15 у постанові від 03 лютого 2016 року та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2018 року за результатом розгляду справи № 921/107/15-г/16. Як встановлено із матеріалів справи, майно, що є предметом іпотеки, реалізовано за ціною у розмірі 291 120 грн. Отже, виконано забезпечувальне зобов`язання, тобто зобов`язання по майновій поруці в межах вартості предмета іпотеки. Виконавчий лист по справі за позовом банку до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості на виконання рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 липня 2017 року виданий 09.02.2018 року. У касаційному порядку це рішення не оскаржено. Постанова про відкриття виконавчого провадження винесена головним державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби 24.10.2018 року (а.с.294, том 1) Сума вартості предмета іпотеки зарахована при виконанні остаточного рішення суду по основному зобов`язанню (рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 липня 2017 року, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором № IFU0GK00000340 від 06 квітня 2007 року станом на 10 липня 2015 року в розмірі 77 080,09 доларів США, що еквівалентно 1 843 261,28 грн, а також 787 274,14 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором) і відповідно зменшена до 2379295,42 грн згідно постанови державного виконавця про виправлення помилки у процесуальному документі від 16.10.2020 року, у якій зазначено, що проведено часткове стягнення боргу 251240 грн. (а.с.20-25). Ця обставина підтверджується представником апелянта. З огляду на зазначене, посилання заявника на належне виконання зобов`язання за кредитним договором, заборгованість по якому стягнена рішенням суду, після продажу предмета іпотеки не є обґрунтованими, оскільки виконано у повному обсязі лише забезпечувальне зобов`язання (майнова порука). Суд правильно вважав, що відсутні підстави для визнання виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, таким, що не підлягає виконанню, оскільки рішення суду не виконано, а вартість продажу предмета іпотеки є нижчою за розмір основного зобов`язання. Крім того, судом встановлено, що звернення стягнення на іпотечне майно, шляхом його продажу на прилюдних торгах відбулось в рамках виконавчого провадження № 57482058 з виконання рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 липня 2017 року про стягнення заборгованості за кредитним договором № IFU0GK00000340 від 06 квітня 2007 року в розмірі 2 630 535 грн 42 коп., а не рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 серпня 2010 року про звернення стягнення на предмет іпотеки. Питання визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист про звернення стягнення на предмет іпотеки заявник не порушує, а звернення стягнення на предмет іпотеки не свідчить про виконання основного зобов`язання. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що заявник не подав доказів про наявність передбачених нормами процесуального права правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та судом не встановлено, що обов`язок боржника відповідно до рішення суду в даному випадку припинено, оскільки за стягувачем залишається право на виконання рішення суду про стягнення боргу у повному обсязі. З огляду на зазначене, передбачених Законом обставин для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у суду немає. Колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування ухвали суду відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, керуючись 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Мушинського Віктора Тадеушовича залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 листопада 2020 року - без зміни. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: І.О. Максюта Судді: Л.В.Василишин В.А. Девляшевський Повний текст постанови складено 29 січня 2021 року.