Ухвала КЦС ВС № 362/4616/19

У Х В А Л А 01 лютого 2021 року м. Київ справа № 362/4616/19 провадження № 61-1184ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Олійник А. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подана через адвоката Устенка Іллю Олександровича, на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Васильківська міська рада Київської області, управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Васильківському районі, про визнання недійсною та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, В С Т А Н О В И В : У січні 2021 року Устенко І. О. , який діє в інтересах ОСОБА_1 ,направив поштовим зв`язком до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, а отже, питання про відкриття касаційного провадження не може бути вирішене, оскільки у порушення пункту 3 статті 392 ЦПК України заявником не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону за подання та розгляд касаційної скарги. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюванної суми. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на час звернення позивача до суду) за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 1 січня 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1 921,00 грн. З позовом про визнання недійсною та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку позивач звернувся у 2019 році. Позовна заява містить дві вимоги немайнового характеру. Ставка судового збору за вимогу немайнового характеру становить 768,40 грн. Тому розмір судового збору за подання та розгляд касаційної скарги становить 3 073,60 грн ((768,40 грн?2) грн?200%). Враховуючи те, що до касаційної скарги додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1 536,00 грн, заявнику необхідно доплатити 1 537,60 грн. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерський район/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд.055)»; символ звітності банку:

207. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, а отже, питання про відкриття касаційного провадження не може бути вирішене, оскільки у порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України заявником не зазначено підстав, виключних випадків неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме пункту 4 частини третьої статті 411 ЦПК України, не зазначивши, які саме докази суди попередніх інстанцій врахували під час розгляду справи та чому вони є недопустимими. Окрім цього, посилаючись у касаційній скарзі, як підставу касаційного оскарження судового рішення, на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, особа, яка подала касаційну скаргу, не вказує щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій конкретно зазначити докази, які є недопустимими у справі, на підставі яких суди ухвалили рішення, зазначити, щодо яких норм права, застосованих у оскаржуваному судовому рішенні, відсутній висновок Верховного Суду, та надіслати уточнену редакцію касаційної скарги, копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, У Х В А Л И В : Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану через адвоката Устенка Іллі Олександровича, залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 01 березня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя А. С. Олійник