Ухвала КЦС ВС № 500/8073/13-ц

УХВАЛА 21 січня 2021 року м. Київ справа № 500/8073/13-ц провадження № 61-443ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського районного суду Одеської області від 12 березня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2011 року АТ «Комерційний банк «Надра» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором від 30 січня 2008 року № 115/ЕК/2008-980 у розмірі 38 939,66 грн, яка складається з: 13 153,68 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10 957,37 грн - заборгованість по процентам за користуванням кредитом; 8 435,65 грн - пеня за прострочення сплати кредиту, 3 000,00 грн - штраф; 3 392,96 грн - інфляційні збитки. Заочним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 лютого 2012 року позов АТ «Комерційний банк «Надра» задоволено. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 листопада 2013 року заяву ОСОБА_1 задоволено, заочне рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 лютого 2012 року скасовано. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 грудня 2013 року у справі призначено проведення економічної експертизи. Рішенням Ізмаїльського районного суду Одеської області від 12 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року, позов АТ «Комерційний банк «Надра» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Комерційний банк «Надра» в погашення заборгованості за кредитним договором від 30 січня 2008 року № 115/ЕК/2008-980 грошові кошти в сумі - 35 939,66 грн, яка складається з: 13 153,68 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10 957,37 грн - заборгованість по процентам за користуванням кредитом; 8 435,65 грн - пеня за прострочення сплати кредиту, 3 392,96 грн - інфляційні збитки. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 06 січня 2021 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ізмаїльського районного суду Одеської області від 12 березня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення. Вивчивши касаційну скаргу, подані матеріали, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню. В пункті 8 статті 129 Конституції України зазначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 270,00 грн. Ціна позову у даній справі становить 38 939,66 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2270*100= 227 000 грн). Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Разом з тим, заявник подав до Верховного Суду клопотання про надання дозволу на розгляд касаційної скарги. З цього приводу Верховний Суд зазначає, що критерій винятковості справи для скаржника носить суб`єктивне значення, а доводи скарги з цього приводу зводяться до незгоди з результатом розгляду справи, що не є безумовною підставою для касаційного перегляду судових рішень, ухваленого в малозначній справі. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Досить важливим є те, що правове регулювання та застосування норм матеріального права у відносинах, які склалися між учасниками даного спору не представляють складності, суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення відповідно до усталеної судової практики, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції (частина перша статті 400 ЦПК України). Таким чином, за встановленими фактичними обставинами справи та правовідносинами; правовим регулюванням спору, справа не представляє значної складності, а відтак не належить до виключень із категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню, випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не встановлено, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського районного суду Одеської області від 12 березня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді А. А. Калараш Є. В. Петров О. С. Ткачук