Постанова 4854 № 420/4298/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/4298/20 Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М.Г. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Димерлія О.О. суддів: Танасогло Т.М. , Єщенка О.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року по справі № 420/4298/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС УКРАЇНА" до Державної податкової служби України, Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС УКРАЇНА" звернулось до суду з позовом, у якому просило суд: - визнати протиправними та скасувати рішення комісії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 853909/30622532 від 25.07.2018 року, № 853678/30622532 від 25.07.2018 року, № 853679/30622532 від 25.07.2018 року, № 815134/30622532 від 25.06.2018 року. - зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні: № 504661/ від 03.04.2018 року, № 512038/ від 04.04.2018 року, № 541543/ від 10.04.2018 року, № 547863 від 11.04.2018 року складені та подані на реєстрацію позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних датами їх подачі на реєстрацію. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ТОВ "ТЕДІС УКРАЇНА" до контролюючого органу надано усі необхідні документи, які безперечно підтверджують реальність здійснення господарських операцій по податковим накладним. Також, позивач наголошував на тому, що у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних контролюючим органом не визначено чіткого переліку документів, котрі були б достатніми для проведення реєстрації податкових накладних, та не наведено обставин, які б слугували достатньою підставою для віднесення платника податків до ризикових. Відповідачі з позовними вимогами не погоджувались з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву, зазначаючи про правомірність прийняття Комісією Офісу великих платників податків ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, оскільки при відпрацюванні взаємовідносин ТОВ "ТЕДІС УКРАЇНА" з контрагентами-покупцями щодо подальшої реалізації тютюнових виробів встановлено ймовірні ризикові транзакції, за якими в подальшому простежується обрив ланцюга постачання. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі № 420/3246/20 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС УКРАЇНА" до Державної фіскальної служби України, Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії. Роз`єднано позовні вимоги у справі № 420/3246/20, виділивши з неї у самостійні провадження чотири вимоги. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 року прийнято до провадження справу №420/7278/19 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС УКРАЇНА" до Державної фіскальної служби України, Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування рішення комісії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 853909/30622532 від 25.07.2018 року, зобов`язання Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну № 504661/ від 03.04.2018 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 року по справі № 420/4298/20 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС УКРАЇНА" задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 853909/30622532 від 25.07.2018 року. Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну № 504661/ від 03.04.2018 року, складену та подану на реєстрацію Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС УКРАЇНА" в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подачі на реєстрацію. Не погодившись з вищеозначеним рішенням суду Офісом великих платників податків ДПС подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що судом першої інстанції допущено невідповідність висновків обставинам справи, у зв`язку з чим неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а тому відповідач просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги Офіс великих платників податків ДПС наводить аналогічні доводи, які викладено в письмовому відзиві на адміністративний позов, який подався до суду першої інстанції.(Том 2 а.с1-5) У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС УКРАЇНА" спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін. В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 07.12.1999 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС УКРАЇНА" було зареєстровано в якості юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Основним видом економічної діяльності, яку здійснює ТОВ "ТЕДІС УКРАЇНА" є оптова та роздрібна торгівля тютюновими виробами. 14.03.2018 року між ТОВ "ТЕДІС УКРАЇНА" (Продавець) та ТОВ "Левайс" (Покупець) укладено Договір поставки № 09-КЕ/18/КК, згідно до умов якого Продавець зобов`язується передавати тютюнові вироби або інші групи Товарів у власність Покупця відповідно до його замовлення (замовлень), а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати Товар на умовах, зазначених у цьому договорі. На виконання умов Договору поставки № 09-КЕ/18/КК, ТОВ "ТЕДІС УКРАЇНА" було поставлено Покупцю чергові партії Товару. 03.04.2018 року ТОВ "Левайс" здійснило оплату ТОВ "ТЕДІС УКРАЇНА" за тютюнові вироби у сумі 269 721,97 грн., у т.ч. ПДВ 44 953,66 грн., що підтверджується копією реєстру документів щодо проведення оплат від 03.04.2018 року. За господарськими операціями з поставки тютюнових виробів Покупцю, згідно до видаткової накладної № КЕ18-000062480 від 04 квітня 2018 року на загальну суму 269 721,98 грн., позивачем було складено та направлено на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну № 504661/ - від 03.04.2018 року на суму ПДВ 169 721,98 грн. 23.04.2018 року на адресу позивача з Автоматизованої системи "Єдине вікно подання електронних документів" ДФС України, версія 2.2.16.87, надійшла Квитанція №1 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, згідно до якою податкова накладна № 504661/ від 03.04.2018 року доставлена до центрального рівня ДПС України 23.04.2018 року. Згідно із Квитанцією № 1 від 23.04.2018 року зазначена податкова накладна була прийнята, проте реєстрація їх зупинена. У квитанціях вказано: відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК від 02.04.2018 року № 495058 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 «Критерії ризиковості платника податку». Пропонується надати пояснення та/або копії документів, достатніх дня прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивач, скориставшись своїм правом на надання пояснень, направив засобами електронного зв`язку повідомлення від 16.07.2018 року № 79966 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено. На підтвердження виконання умов договору поставки № 09-КЕ/18/КК від 14.03.2018 року позивачем надано: копії видаткової накладної; довіреності; звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів; довідку про надходження коштів; інформацію про надходження коштів на рахунок ТОВ "ТЕДІС УКРАЇНА" за період з 01.03.2018 року по 31.05.2018 року; копії податкових декларацій з податку на прибуток з додатками та квитанціями про їх прийняття відповідачем; копію ліцензії та установчих документів, які підтверджують правосуб`єктність позивача та Покупця на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами. За наслідками розгляду поданих документів, комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення від 25.07.2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 504661/ від 03.04.2018 року. Підставою для прийняття таких рішень визначено відповідачем ненадання платником податків письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних, реєстрація яких зупинена. У додатковій інформації вказано: наявність в органах ДФС інформації, що свідчить про здійснення платником ризикових операцій. Не погоджуючись з відмовою у реєстрації податкових накладних, позивач звернувся до суду з даним позовом. Вирішуючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 25.07.2018 року є протиправним та підлягає скасуванню. Спеціальним законом з питань оподаткування є Податковий кодекс України, котрим встановлено порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Згідно із підпунктами а, б пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України). Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Механізм зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначено Порядком зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до п.14 якого перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Згідно до п.п.15,16 вказаного Порядку №117 від 21 лютого 2018 року письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Пунктами 18, 20, 21 Порядку № 117 від 21 лютого 2018 року передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства. Згідно із п. 27 Порядку № 117, рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку. У рішенні від 03.03.2020 року у справі № 240/3665/19 Верховний Суд зазначив, що віднесення Комісією контролюючого органу Товариства до переліку платників податків які відповідають критеріям ризиковості є передумовою зупинення податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. В подальшому відповідність критеріям ризиковості має бути спростовано платником податків шляхом подання на вимогу податкового органу переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, і лише ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування або ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку або надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства є підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. При вирішенні питання щодо правомірності та обґрунтованості рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, суд, в тому числі, повинен надати оцінку наявності чи відсутності підстав у контролюючого органу для зупинення реєстрації податкової накладної, яке є передумовою прийняття оскаржуваного рішення. Аналогічну позицію виклав Верховний Суд у рішенні від 23 жовтня 2019 року у справі №826/8693/18, де, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій,зазначив, що первинним об`єктом судового дослідження у даній справі (справа стосувалась визнання протиправним та скасування рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних) є обставини, за яких відповідач вчинив дії щодо зупинення реєстрації податкової накладної та приймав рішення про відмову у її реєстрації. Підставою для таких дій мають бути: чіткі критерії оцінки ступеня ризиків відповідних господарських операцій; конкретний перелік документів, встановлений податковим законодавством, який підлягав наданню контролюючому органу для дослідження при прийнятті ним оспорюваних рішень. З огляду на зазначене, враховуючи правові висновки Верховного Суду, в межах предмету розгляду даної адміністративної справи, суд апеляційної інстанції надає оцінку як правомірності дій Офісу великих платників податків ДФС по зупиненню реєстрації податкових накладних та наявності підстав для витребування від позивача пояснень та копій документів, так і законності та обґрунтованості прийнятих комісією рішень про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Як вже зазначалось вище, підставою для зупинення реєстрації податкових накладних відповідачем у квитанціях від 27.04.2018 року вказано те, що податкові накладні відповідають вимогам п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку. При цьому, у вказаних квитанціх відповідачем взагалі не вказано, яке саме з перерахованих положень п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку стало підставою для зупинення реєстрації податкових накладних, та якими саме Критеріями ризиковості керувався податковий орган. Суд першої інстанції вірно зазначив, що моніторингу на предмет наявності ознак ризиковості, підлягають лише ті податкові накладні, які не відповідають жодній з ознак визначених у п. 3 "Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 21.02.2018 року. В даному випадку, у відповідь на запит позивача, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби листом від 12.07.2018 року № 29482/10/28-10-49-08 повідомив позивача, що обчислений за визначеною формулою показник податкового навантаження (D), який формується як співвідношення загальної суми сплачених за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої під час ввезення товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами до загальної суми постачання товарів/послуг на митній території України, що оподатковується за ставками 0,20 і 7 відсотків, зазначеними платником податку в податкових накладних розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування складає 0,0391. Звітні зобов`язання з податку на додану вартість (показник Р) по відношенню до місячного максимуму за останні 12 місяців при врахуванні найбільшої місячної суми податку на додану вартість, зазначеної у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих платником податку в Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування складають 0,8. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки одночасне значення показників D та Р по податковим накладним, поданим позивачем на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає критеріям, визначеним п.п. 3 п. 3 "Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 21.02.2018 року, у відповідача не було підстав для здійснення моніторингу податкових накладних ТОВ «Тедіс України» на предмет їх відповідності критеріям ризиковості. В свою чергу слід зазначити, що окремими положеннями Порядку № 117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України. Отже, на час виникнення спірних правовідносин та прийняття спірного у цій справі акта індивідуальної дії, хоча й набула чинності змінена редакція пункту 201.16 статті 201 ПК України, відповідно до вимог якої прийнято Порядок № 117, проте реалізація механізму зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних поставлена у залежність від наявності критеріїв ризиковості. В свою чергу, станом на квітень 2018 року критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій нормативно-правовим актом визначені не були. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» від 13.06.2017 № 567 втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 06.04.2018 № 409 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.04.2018 за №536/31988) (дата набрання чинності - 25.05.2018). Критерії ризиковості платника податку були визначені листом Державної фіскальної служби України № 959/99-99-07-18 від 21 березня 2018 року за погодженням з Міністерством фінансів України від 22.03.2018 року. Колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частини друга цієї статті). Колегія суддів наголошує, що акти, які затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством. В свою чергу, листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. За відсутності нормативно-правового акта, яким визначалися критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій, зупинення реєстрації податкових накладних, на підставі критеріїв ризиковості, встановлених листом ДФС, порушує принцип правової визначеності та передбачуваності, а відтак, є неправомірним. Таким чином зупинення реєстрації податкової накладної, поданої позивачем, в даному випадку не мало правового підґрунтя. Правова позиція такого ж змісту щодо застосування вище наведених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 560/279/19, від 21 лютого 2020 року у справі №640/1131/19. Апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає вимогам статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості. Так, колегія суддів зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не може і не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу. Також, колегія суддів вказує, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Відсутність посилань на конкретний критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної, призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. В даному випадку у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних податковим органом не було зазначено перелік документів, необхідних для їх реєстрації. При цьому, в оскаржуваних рішеннях відповідач зазначив про неподання позивачем письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, що і стало підставою для відмови у реєстрації податкових накладних. Однак, наданими позивачем доказами спростовуються вказані твердження відповідача. Так, матеріалами справи підтверджено факт подання позивачем відповідних пояснень, разом із копіями документів, які підтверджують здійснення господарських операцій. Судом апеляційної інстанції встановлено, що у підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Левайс» на вимогу податкового органу, позивачем були надані первинні документи, зокрема, копії договорів, видаткові накладні, довіреності, платіжні документи про оплату товару. Однак, вказані документи не були взяті до уваги Комісією та відповідачем не вказувалось на те, що надані документи складені з порушенням вимог законодавства. Таким чином, враховуючи все вищевикладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення про відмову в реєстрації податкових накладних не відповідають критерію обґрунтованості, а невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Така правова позиція вже неодноразово викладалась Верховним Судом у своїх рішеннях, зокрема, у постановах від 18 вересня 2019 року у справі № 826/6528/18, від 12 листопада 2019 року у справі № 816/2183/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 560/279/19. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи відповідача, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року по справі № 420/4298/20 без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Суддя-доповідач Димерлій О.О. Судді Танасогло Т.М. Єщенко О.В.