Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/4747/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2021 р.Справа № 440/4747/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. , за участю секретаря судового засідання Губарєвої В.А., представників сторін: позивача - Кішко Д.О., відповідача - Прокопчук О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2020, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, м. Полтава, повний текст складено 10.02.2020, по справі № 440/4747/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор" до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про скасування податкового повідомлення - рішення, ВСТАНОВИВ 04.12.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор" (надалі ТОВ "Кононівський елеватор", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі ГУ ДПС у Полтавській області, відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області №0005241401 від 06.05.2019. В обґрунтування позову зазначено, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки ґрунтується на хибних висновках контролюючого органу, викладених у акті перевірки № 505/16-31-14-01-10/32284263 від 11.03.2019 про порушення п.44.1 ст.44, пп.134.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, внаслідок безпідставного прирівняння договорів про надання безповоротної фінансової допомоги, які укладені між ТОВ "Кононівський елеватор" та підприємствами, які мають статус платників податку на прибуток за основною ставкою, до договорів дарування з наслідком нікчемності, як не засвідечених нотаріально на загальну суму 2827021,00 грн. Стверджує, що податковий орган не має права самостійно прирівнювати договори про надання безповоротної фінансової допомоги до договорів дарування, а також застосовувати наслідки нікчемності договорів дарування як незасвідчених нотаріально до вказаних операцій. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 по справі № 440/4747/19 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор" (пл. Павленківська 24, м. Полтава, Полтавська область, 36029, код ЄДРПОУ 32284263) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 43142831) про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 06.05.2019 №0005241401. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор" (пл. Павленківська 24, м. Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 32284263) витрати зі сплати судового збору в розмірі 9541,20 грн. Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 по справі № 440/4747/19, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Мотивуючи вимоги апеляційної скарги пояснив, що в ході перевірки ТОВ "Кононівський елеватор" контролюючим органом встановлено, що між позивачем та ПрАТ «фірма Балаклія», ТОВ «Ділмас», ТОВ «Класік», ТОВ «Експансія», ПП «Юніон Трейд Плюс», ТОВ «Гранд ДЛК», ТОВ «Альянс Маркет», ТОВ «Фудком» укладено договори про надання безповоротної фінансової допомоги, які в дійсності є договорами дарування, правову природу яких врегульовано у главі 55 ЦК України «Дарування». Посилаючись на приписи ЦК України вказує на нікчемність таких договорів, оскільки вони не посвідчені нотаріально, що у розумінні приписів ст.ст. 44, 134 Податкового кодексу України та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» вказує на відсутність ділової мети вказаних операції, що виключає зв`язок цих операцій з господарською діяльністю позивача. Вищенаведені обставини підтверджують правомірність висновків податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 508863,78 грн, що виникла у зв`язку з безпідставним включенням позивачем до складу р. 2270 «Інші витрати» Ф-2 до декларації з податку на прибуток підприємств сум зменшення фінансового результату до оподаткування в розмірі 2827021,00 грн. В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, з підстав та мотивів, викладених в скарзі, та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити. Представник позивача в наданому до суду апеляційної інстанції письмовому відзиві та у судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 по справі № 440/4747/19. Наполягав на безпідставності та необґрунтованості висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, та прийнятого на підставі таких висновків податкового повідомлення-рішення. Звернув увагу суду апеляційної інстанції на те, що позиція позивача збігається з позицією ДФС України, викладеною в численних листах податкового органу з приводу права на віднесення витрат за договорами безповоротної фінансової допомоги. Посилаючись на правові позиції Верховного Суду вказує на відсутність у податкових органів повноважень на визнання правочинів нікчемними. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суд першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Кононівський елеватор" зареєстроване 19.02.2003 № 10021070003000256 Виконавчим комітетом Полтавської міської ради та станом на 27.02.2019 перебуває на обліку у ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області. У період з 27.02.2019 по 10.04.2019 на підставі направлень від 21.02.2019 та від 11.03.2019 за № 567, 568, 569, 570, 743 (т.1 а.с. 112, 113, 114, 115, 116) та наказу ГУ ДФС у Полтавській області № 416 від 14.02.2019 (т. 1 а.с. 109) контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Кононівський елеватор" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 17.04.2019 № 505/16-31-14-01-10/32284263 (т. 1 а.с. 21-49). Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Кононівський елеватор" пункту 44.1 статті 44; підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 із змінами та доповненнями, наказу Міністерства фінансів України від 20.10.1999 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 508863,78 грн, у тому числі по періодах: за 2 квартал 2017 року 123025,14 грн; за 3 квартал 2017 року 105699,78 грн; за 4 квартал 2017 року 64536,12 грн; за 1 квартал 2018 року 215602,74 грн ( т. 1 а.с. 48 зворотний бік). 22.04.2019 позивачем подано до ГУ ДФС у Полтавській області заперечення на акт перевірки від 17.04.2019 № 505/16-31-14-01-10/32284263 (т. 1 а.с. 64-65). ГУ ДФС у Полтавській області розглянувши заперечення на акт перевірки, рішенням від 26.04.2019 № 19575/10/16-31-14-01-18 повідомило позивача, що порушення, встановлені у ході проведення перевірки правомірні та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства (т. 1 а.с. 66-67). На підставі акту перевірки від 17.04.2019 № 505/16-31-14-01-10/32284263 Головним управлінням ДФС у Полтавській області 06.05.2019 прийнято податкове повідомлення - рішення №0005241401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 636079,75 грн, з яких: 508863,80 грн - за податковим зобов`язанням, 127215,95 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т. 1 а.с. 11). Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про його скасування. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з безпідставності висновків податкового органу про нікчемність договорів про надання безповоротної фінансової допомоги, оскільки поняття безповоротної фінансової допомоги міститься лише у Податковому кодексі України, а Цивільний кодекс України не визначає вимог щодо договору про надання безповоротної фінансової допомоги. При цьому суд вказав на відсутність компетенції у контролюючого органу визнавати правочини нікчемними. Також рішення суду першої інстанції вмотивовано відсутністю у податковому законодавстві можливості застосування ознаки розумної економічної причини (ділової мети) до операцій з надання платником податку безповоротної фінансової допомоги. Такі висновки суду першої інстанції слугували підставою для виходу за межі позовних вимог та задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Так, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 06.05.2019 № 0005241401 слугували висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 17.04.2019 № 505/16-31-14-01-10/32284263 про порушення позивачем пункту 44.1 статті 44; підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010, наказу Міністерства фінансів України від 20.10.1999 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" в частині безпідставного віднесення до р. 2270 «Інші витрати» Ф-2 та в декларацію з податку на прибуток суму наданої безповоротної фінансової допомоги у розмірі 2827021,00 грн, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 508863,78 грн, у тому числі по періодах: за 2 квартал 2017 року 123025,14 грн; за 3 квартал 2017 року 105699,78 грн; за 4 квартал 2017 року 64536,12 грн; за 1 квартал 2018 року 215602,74 грн. Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (надалі - ПК України). Судом першої інстанції з матеріалів справи встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ТОВ "Кононівський елеватор" укладено з суб`єктами господарювання: ПрАТ "Фірма Балаклія" (т. 1 а.с. 68), ТОВ "Ділмас" (т. 1 а.с. 69, 75), ТОВ "Клас і К" (т. 1 а.с. 70, 80), ТОВ "Експансія" (т. 1 а.с. 71, 76, 77), ПП "Юніон Трейд Плюс" (т. 1 а.с. 74), ТОВ "Гранд ДЛК" (т. 1 а.с. 73), ТОВ "Альянс Маркет" (т. 1 а.с. 72), ТОВ "Фудком" (т. 1 а.с. 78), однотипні договори безповоротної фінансової допомоги. За умовами вказаних договорів ТОВ "Кононівський елеватор" /сторона 1/ передає у власність іншій стороні /сторона-2/ грошові кошти у розмірі, визначеному у пункту 2.1 Договору з метою забезпечення сторони-2 обіговими коштами, необхідними для підтримки та організації її діяльності. Умовами Договору не передбачено повернення отриманих стороною - 2 грошових коштів, а також не передбачено будь - якого виду компенсації з боку сторони - 2 за отримані від сторони - 1 грошові кошти /пункт 1.2 Договору/. Допомога передається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на розрахунковий рахунок сторони /пункт 3.2 Договору/. Відповідно до пункту 3.3 Договору допомога вважається переданою строні-2 в момент списання грошових коштів з поточного рахунку строни-1. Сторона-1 не відповідає за можливу затримку із зарахуванням обслуговуючим банком строни-2 грошових коштів, переказаних стороною-1 на поточний рахунок сторони-2. Також протоколами Загальних зборів Учасників ТОВ "Кононівський елеватор" від 23.05.2017, 25.05.2017, 20.07.2017, від 25.10.2017, 21.02.2018, від 22.02.2018, від 23.02.2018 /а.с. 81-102/ підтверджено надання згоди товариством на укладення договору надання фінансової допомоги на безповоротній основі з суб`єктами господарювання: ПрАТ "Фірма Балаклія", ТОВ "Ділмас", ТОВ "Клас і К", ТОВ "Експансія", ПП "Юніон Трейд Плюс", ТОВ "Гранд ДЛК", ТОВ "Альянс Маркет", ТОВ "Фудком". Дослідивши зміст означених договорів про надання фінансової допомоги на безповоротній основі колегіює суддів встановлено, що останні мають однаковий зміст, відповідно до умов яких позивачем передаються у власність грошові кошти без вимоги їх повернення на рахунок його контрагентів - ПрАТ "Фірма Балаклія", ТОВ "Ділмас", ТОВ "Клас і К", ТОВ "Експансія", ПП "Юніон Трейд Плюс", ТОВ "Гранд ДЛК", ТОВ "Альянс Маркет", ТОВ "Фудком". Факт перерахування грошових коштів позивачем як безповоротної фінансової допомоги у звітних періодах представником відповідача не заперечувався та підтверджується платіжними дорученнями, копії яких приєднані до матеріалів справи (т. 2 а.с. 61-72). Матеріалами справи підтверджено, що суму наданої безповоротної допомоги за період з ІІ кварталу 2017 року по І квартал 2018 року у розмірі 2827021,00 грн перераховано позивачем у період з ІІ кварталу 2017 року по І квартал 2018 року та відображено у рядку 2270 Звіту про фінансові результати "Інші витрати" за відповідні періоди. В акті перевірки від 17.04.2019 № 505/16-31-14-01-10/32284263 зазначено, що вказані договори про надання безповоротної фінансової допомоги є договорами дарування, проте, оскільки не посвідчені нотаріально, як того вимагає положення Цивільного кодексу України, є нікчемними. Натомість позивач у ході судового розгляду справи стверджує про надання за умовами укладених договорів саме безповоротної фінансової допомоги на підставі договорів, зміст яких не суперечить вимогам законодавства та суті договірних зобов`язань відповідно до цих договорів. Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних). Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Визначення ж поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Відповідно до наведеного визначення, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. При цьому вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 ПК України. Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Абзацом першим пункту 44.2 статті 44 ПК України встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу. Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування можуть вважатися не підтвердженими. Колегія суддів звертає увагу на те, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. На це вказував і Верховний Суд України у постанові від 15 грудня 2015 року та в подальшому Верховний Суд у постановах від 19 травня 2020 року у справі № 826/10104/16, від 14 липня 2020 року у справі № 810/1540/14. За змістом наведених вище договорів про надання безповоротної фінансової допомоги, колегія суддів зазначає, що ці договори не є договорами позики або договорами дарування в розумінні положення Цивільного кодексу України та укладені Сторонами виходячи з принципу свободи договору, що не суперечить чинному законодавству України та моральним засадам суспільства. В контексті встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку про надання позивачем ПрАТ "Фірма Балаклія", ТОВ "Ділмас", ТОВ "Клас і К", ТОВ "Експансія", ПП "Юніон Трейд Плюс", ТОВ "Гранд ДЛК", ТОВ "Альянс Маркет", ТОВ "Фудком" безповоротної фінансової допомоги відбулося на підставі укладених між вказаними особами договорів про надання безповоротної фінансової допомоги, а не договорів дарування, що і було відображено у бухгалтерському обліку Д-т 977 К-т

311. Також колегією суддів з чинного законодавства не встановлено обов`язковості нотаріального посвідчення договорів про надання безповоротної фінансової допомоги. Вказане свідчить про безпідставність висновків податкового органу про те, що вказані договори є фактично договорами дарування та у зв`язку з відсутністю факту нотаріального посвідчення є нікчемними в силу приписів ЦК України. Вказані висновки суду апеляційної інстанції відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 по справі № 826/6689/17. Також у відповідності до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.11.2018 у справі № 820/16176/14, визнання правочинів нікчемними знаходиться за межами компетенції податкового органу. Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. за № 336/22868 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин, надалі П(С)БО 1), витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками). Отже, за умови реального здійснення платником податку господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування. Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248 (надалі - П(С)БО 16), Згідно з пунктом 7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Колегія суддів зазначає, що надання безповоротної фінансової допомоги у бухгалтерському обліку відображають за дебетом субрахунку 977 «Інші витрати діяльності». Отже, будь-яке зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів, яке призвело до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками), за правилами бухгалтерського обліку завжди буде вважатися витратами. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що з 01.01.2015 до 01.01.2017 у ПК України не було встановлено пов`язаних з безповоротною фінансовою допомогою різниць, на які коригують бухгалтерський фінансовий результат. На цей факт не раз звертала увагу ДФС України в листах від 05.01.2017 № 78/6/99-99-15-02-02-15, від 22.12.2016 № 27706/6/99-99-15-02-02-15, від 09.12.2016 № 26709/6/99-99-15-02-02-15, від 02.12.2016 № 26204/6/99-99-15-02-02-15, від 20.10.2016 № 22711/6/99-99-15-02-02-15, від 13.10.2016 № 22281/6/99-99-15-02-02-15 та ін.). Тільки з 01.01.2017 положення підпункту 140.5.10 пункту 140.5 статті 140 ПК України стали містити норму, за якою фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 ПК України. В силу приписів вищенаведеної норми права, особа, яка не є платником податку (крім фізичної особи) або платник податку, який оподатковується за ставкою 0 відсотків відповідно до п. 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, протягом визначеного строку не повертає поворотну фінансову допомогу, то така допомога вважається безповоротною і платником податку на прибуток здійснюється коригування фінансового результату до оподаткування відповідно до п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 ПК України на суму наданої ним поворотної фінансової допомоги. З аналізу вказаного вище, колегія суддів дійшла висновку, що нормами ПК України не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на суму безповоротної фінансової допомоги, наданої іншій юридичній особі платнику податку на прибуток на загальних підставах. Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку. При цьому, колегія суддів зазначає, що податковим органом не оспорюється, що позивач та ПрАТ "Фірма Балаклія", ТОВ "Ділмас", ТОВ "Клас і К", ТОВ "Експансія", ПП "Юніон Трейд Плюс", ТОВ "Гранд ДЛК", ТОВ "Альянс Маркет", ТОВ "Фудком" є платниками податку на прибуток на загальних підставах. Отже, висновки податкового органу про те, що позивачем безпідставно віднесено до р. 2270 «Інші витрати» Ф-2 та в декларацій з податку на прибуток сум наданої безповоротної фінансової допомоги у розмірі 2827021,00 грн, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 508863,78 грн, у тому числі по періодах: за 2 квартал 2017 року 123025,14 грн; за 3 квартал 2017 року 105699,78 грн; за 4 квартал 2017 року 64536,12 грн; за 1 квартал 2018 року 215602,74 грн по операціям позивача з ПрАТ "Фірма Балаклія", ТОВ "Ділмас", ТОВ "Клас і К", ТОВ "Експансія", ПП "Юніон Трейд Плюс", ТОВ "Гранд ДЛК", ТОВ "Альянс Маркет", ТОВ "Фудком" з приводу надання останнім безповоротної фінансової допомоги є необґрунтованими та такими, що спростовані в ході апеляційного перегляду справи. Щодо застосування після 01.01.2015 ознаки розумної економічної причини (ділової мети) до операцій з надання безповоротної фінансової допомоги з метою оподаткування податком на прибуток, на яку посилається відповідач в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Слід зауважити, що ПК України з метою оподаткування податком на прибуток не передбачено застосування ознаки розумної економічної причини (ділова мета) до операцій з надання платником податку на прибуток на загальних підставах безповоротної фінансової допомоги іншим платникам податку на прибуток на загальних підставах. Така позиція суду апеляційної інстанції також узгоджується з позицією ДФС України, викладеною у листах від 16.11.2015 № 24342/6/99-99-19-02-02-15, від 13.10.2016 № 22281/6/99-99-15-02-02-15, та ДПС України, викладеною у листі від 30.09.2019 № 475/6/99-00-07-02-02-15/ІПК. Підсумовуючи вищекладене та враховуючи встановлені обставини у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що податковим органом не доведено протиправності включення позивачем до складу р. 2270 «Інші витрати» Ф-2 до декларації з податку на прибуток підприємств сум зменшення фінансового результату до оподаткування в розмірі 2827021,00 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За таких обставин, факти вказані в акті перевірки № 505/16-31-14-01-10/32284263 від 11.03.2019 щодо встановлення порушень позивачем пункту 44.1 статті 44; підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 20.10.1999 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 508863,78 грн слід вважати недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0005241401 від 06.05.2019 таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідач, приймаючи його, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені ПК України, з порушенням вимог ч.2 ст.2 КАС України. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права. Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 по справі № 440/4747/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова Судді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 01.02.2021.