Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/6502/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 лютого 2021 року справа №200/6502/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Геращенка І.В., Компанієць І.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року (повний текст складено в м. Слов`янськ Донецької області) у справі № 200/6502/20-а (суддя в 1 інстанції - Льговська Ю.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач) в якому просила визнати протиправними дії відповідача та зобов`язати видалити відомості про наявність недоїмки в сумі 44572,09 грн. з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з особового рахунку платника податків; припинити зобов`язання позивача зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з його незаконним нарахуванням. (арк.справи 1-5) Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Донецькій області щодо нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за періоди з лютого 2018 року по січень 2019 року та з травня 2019 року по січень 2020 року. Зобов`язано Головне управління ДПС у Донецькій області видалити відомості про наявність недоїмки з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з особового рахунку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 у сумі 41817, 91 грн за періоди з лютого 2018 року по січень 2019 року та з травня 2019 року по січень 2020 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. (арк.справи 116-118) Не погодившись з таким рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, та просили скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. (арк.справи 136-141) Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 обліковується в Головному управлінні ДПС у Донецькій області (місто Єнакієве) в якості фізичної особи-підприємця з 13 червня 2007 року та особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, з 08 квітня 2013 року. З 2013 року обліковується у зв`язку з введенням діяльності арбітражного керуючого, що підтверджується свідоцтвом про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 26 березня 2013 року № 684. 20 червня 2019 року ОСОБА_1 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця за її рішенням. 18 серпня 2020 року тимчасово зупинено право на здійснення діяльності арбітражного керуючого. За період з лютого 2018 року по січень 2020 року контролюючим органом здійснено нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску на загальну суму 44572,09 грн. Нарахування внеску до січня 2019 року (включно) здійснювалось і як фізичній особі-підприємцю, і як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність. За період з лютого по квітень 2019 року - як фізичній особі-підприємцю. Після квітня 2019 року у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності - як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність. Виходячи із суми заборгованості, яку позивач просить видалити з особового рахунку, спірним періодом є період з лютого 2018 року по січень 2020 року. За відомостями трудової книжки ОСОБА_1 з 01 жовтня 2005 року до 31 січня 2019 року знаходилась у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Лекс плюс", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Юридична фірма "Лекс плюс"; з 22 травня 2019 року по 30 січня 2020 року - з Товариством з обмеженою відповідальністю "ММК Холдінг"; з 03 березня 2020 року - з Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Фітнес Солюшен". За індивідуальними відомостями Пенсійного фонду України про застраховану особу за формою ОК-5 роботодавці сплачували суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_1 : за усі місяці 2018 року, за січень, травень - грудень 2019 року, за січень, березень 2020 року. Форма ОК-5 сформована станом на липень 2020 року. Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, колегія суддів дійшла наступного. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI). Згідно з абзацами 1, 2 пункту 1, пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Стаття 7 Закону № 2464-VI встановлює базу нарахування єдиного внеску. Так, відповідно до абзацу 1 пункту 1, пунктів 2, 3 частини першої вказаної статті єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску; для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Проте, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця або особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, Законом № 2464-VI не врегульовано. З огляду на це судом враховано правовий висновок Верховного Суду, викладеній у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 440/2149/19 (провадження № К/9901/28514/19), за яким "особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску". Колегія суддів вважає, що аналогічному правовому врегулюванню підлягають відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця, що обрала спрощену систему оподаткування, або особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. У період нарахування єдиного внеску відповідачем позивач була офіційна працевлаштована як найманий працівник в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Лекс плюс" (Приватному акціонерному товаристві "Юридична фірма "Лекс плюс") та в Товаристві з обмеженою відповідальністю "ММК Холдінг", крім періоду з лютого по квітень 2019 року. Позивачем надано індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-5, з яких вбачається, що за період з лютого 2018 року по січень 2020 року (крім періоду з лютого по квітень 2019 року) за неї нараховано єдиний внесок на заробітну плату помісячно. Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження підприємницької діяльності або незалежної професійної діяльності податковим органом до суду не надано. Отже, враховуючи, що позивачем оскаржується заборгованість за період до січня 2020 року, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за періоди з лютого 2018 року по січень 2019 року та з травня 2019 року по січень 2020 року є правомірними та підлягають задоволенню. У період з лютого по квітень 2019 року позивач не була офіційна працевлаштована як найманий працівник, докази отримання позивачем у цей період доходів від провадження підприємницької діяльності або незалежної професійної діяльності в матеріалах справи відсутні, а тому ОСОБА_1 зобов`язана сплатити мінімальний страховий внесок незалежно від фактичного отримання доходу від її діяльності. Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Тому позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з лютого по квітень 2019 року в сумі 2 754, 18 грн (918, 06 грн х 3 місяця) задоволенню не підлягають. За цих обставин колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що похідні вимоги про зобов`язання відповідача видалити відомості про наявність недоїмки з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з особового рахунку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 підлягають задоволенню в сумі 41 817, 91 грн (44 572,09 грн - 2 754, 18 грн), в іншій частині - слід відмовити. Абзацами 1 - 3 пункту 8 розділу ІV "Зняття з обліку платників єдиного внеску - юридичних осіб (відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців" Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162 (далі - Порядок № 1162), передбачено, що зняття з обліку платників єдиного внеску фізичних осіб - підприємців здійснюється з урахуванням таких особливостей: процедури зняття з обліку платника єдиного внеску у контролюючому органі розпочинаються у разі надходження від державного реєстратора відомостей про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру; платник єдиного внеску (фізична особа - підприємець) знімається з обліку після проведення передбаченої законодавством перевірки, здійснення остаточного розрахунку зі сплати єдиного внеску та закриття інтегрованих карток. Судом встановлено, що 20 червня 2019 року ОСОБА_1 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця за її рішенням, проте за період з лютого по квітень 2019 року позивач повинна сплатити заборгованість з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 2 754, 18 грн, який нарахований як фізичній особі-підприємцю, що обрала спрощену систему оподаткування, з терміном сплати 19 квітня 2019 року. Докази оплати внеску за цей період відсутні в матеріалах справи, а тому підстав для зняття позивача з обліку платників єдиного внеску фізичних осіб - підприємців станом на час розгляду справи немає. Крім того, абзацами 1, 3 пункту 1 розділу V "Зняття з обліку платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755" Порядку № 1162 встановлено, що у разі прийняття відповідними органами (особами) рішення про ліквідацію, припинення діяльності платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, платник єдиного внеску зобов`язаний у десятиденний строк з дня прийняття відповідного рішення подати до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 7-ЄСВ згідно з додатком 5 до цього Порядку та залежно від категорії страхувальника копії відповідних документів: відомостей (витягу) відповідного реєстру про припинення, або зупинення незалежної професійної діяльності, або зміну організаційної форми відповідної діяльності з незалежної (індивідуальної) на іншу. Після проведення остаточного розрахунку платником єдиного внеску контролюючий орган знімає його з обліку та вносить відповідні записи до реєстру страхувальників із зазначенням дати та підстави зняття з обліку (пункт 5 розділу V "Зняття з обліку платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755" Порядку № 1162). Колегія суддів зазначає, що 18 серпня 2020 року позивачем тимчасово зупинено право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, але докази звернення до контролюючого органу із заявою про зняття з обліку платника єдиного внеску та проведення сторонами остаточного розрахунку відсутні в матеріалах справи. За відомостями інтегрованої картки платника з єдиного внеску за позивачем числиться заборгованість у розмірі 3117,18 грн, яка нарахована як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, з терміном сплати 21 квітня та 20 липня 2020 року. Вказана сума заборгованості виходить за межі позовних вимог. За даними форми ОК-5, сформованої станом на липень 2020 року, за період з квітня по червень 2020 року єдиний внесок роботодавцем за позивача не перераховувався. За цих обставин підстав для задоволення вимог про припинення зобов`язання зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з його незаконним нарахуванням, немає. Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, підлягає частковому задоволенню. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 200/6502/20-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 200/6502/20-а - залишити без змін. Повне судове рішення складено 01 лютого 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, передбачених ч.5 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.В. Гайдар Судді І.В.Геращенко І.Д. Компанієць