Ухвала КАС ВС № 826/20804/14

УХВАЛА 28 січня 2021 року Київ справа №826/20804/14 адміністративне провадження №К/9901/2188/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Радишевської О.Р., суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року в справі №826/20804/14 за позовом ОСОБА_1 до Комісії з реорганізації Головного управління Міндоходів у місті Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування наказу, поновлення на посаді, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Комісії з реорганізації Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - Комісія з реорганізації ГУ Міндоходів у місті Києві), Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у місті Києві), у якому просив: - скасувати наказ голови Комісії з реорганізації ГУ Міндоходів у місті Києві № 737-о від 24 жовтня 2014 року «По особовому складу податкової міліції»; - поновити на службі в податковій міліції на посаді ГУ Міндоходів у місті Києві, рівнозначній посаді заступника начальника оперативного управління Дніпровського району ГУ Міндоходів у місті Києві. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року, позов задоволено частково: - визнано протиправним і скасовано наказ Комісії з реорганізації ГУ Міндоходів у місті Києві № 737-о від 24 жовтня 2014 року «По особовому складу податкової міліції»; - зобов`язано ГУ ДФС у місті Києві, як правонаступника ГУ Міндоходів у місті Києві, розглянути питання щодо зарахування ОСОБА_1 у своє розпорядження, та, відповідно, запропонувати посаду, рівнозначну його кваліфікації та професійної компетентності; - у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 19 січня 2021 до Верховного Суду подано касаційну скаргу ГУ ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року в справі №826/20804/14. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність залишення її без руху з таких підстав. Статтею 329 КАС України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється із дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. З оскаржуваної постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року встановлено, що її прийнято у відкритому судовому засіданні, повний текст якої складено 16 грудня 2020 року. Тобто останнім днем строку на її касаційне оскарження є 15 січня 2021 року. Касаційну скаргу подано до Суду 19 січня 2021 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження. У касаційній скарзі скаржник не порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження, причини його пропуску не зазначені. Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, указані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Предметом розгляду цієї справи є: скасування наказу про звільнення; поновлення на службі. Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що ОСОБА_1 обіймав посаду заступника начальника оперативного управління Дніпровського ГУ Міндоходів у місті Києві. Отже, ця справа є адміністративною справою щодо проходження публічної служби позивачем, посада якого входить до переліку осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі). Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Водночас скаржником у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а також не наведено які саме порушення норм матеріального чи процесуального права допущені судами. Доводи скаржника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Скаржник до касаційної скарги не додав документу про сплату судового збору, водночас заявив клопотання про відстрочення його сплати, посилаючись на: недостатність коштів; необхідність додаткового часу для його сплати. Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що, ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Отже, скаржник не є суб`єктом, на якого розповсюджується дія законодавства з питань звільнення від сплати судового збору, відстрочення, розстрочення його сплати чи зменшення його розміру. Таким чином, у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору необхідно відмовити. Відповідно до пункту 1 частини статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру складає 0,06 розміру мінімальної заробітної плати. Зі скарги та доданих до неї матеріалів убачається, що позивач у цій справі є фізичною особою і, звернувшись до суду в 2015 році, заявив одну позовну вимогу немайнового характеру. Відповідно до підпункту 7 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За змістом положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» станом на 01 січня 2015 року розмір мінімальної заробітної плати складає 1218 грн. Отже, розмір судового збору за подання цієї касаційної скарги складає 146,16 грн (200% від 73,08 грн). Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102; найменування податку, збору, платежу - судовий збір (Верховний Суд, 055); призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. За таких обставин, відповідно до норм статей 169, 332 КАС України, касаційна скарга підлягає залишенню без руху із установленням скаржнику строку для усунення її недоліку шляхом: надіслання нової редакції касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи із зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав); подання до суду касаційної інстанції заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних підстав для його поновлення і надіслання належних доказів; сплати судового збору та надіслання відповідних доказів на підтвердження його сплати. Керуючись статтями 132, 133, 248, 329, 332 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити Головному управлінню Державної фіскальної служби у місті Києві в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року в справі №826/20804/14 залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська Судді: О.В. Кашпур С.А. Уханенко