Постанова 4857 № 803/582/16

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 803/582/16 пров. № А/857/13806/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Носа С. П., суддів - Іщук Л. П., Кухтея Р.В.; за участю секретаря судового засідання - Гром І. І.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року в справі № 803/582/16 (головуючий суддя Валюх В. М., м. Луцьк, повне судове рішення складено 05 жовтня 2020 року) за позовом державного підприємства "Цуманське лісове господарство" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: 21 квітня 2016 року Державне підприємство "Цуманське лісове господарство" звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2016 № 0000942201, № 0005201700, від 29.03.2016 № 0001062201, № 0001072201, № 0001082201, № 0001092201, № 0001032201. Позивач не погоджується із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, зокрема, з тих підстав, що є помилковими висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № 81/03-20-14-01-09/00991491 від 14.03.2016, щодо не підтвердження взаємовідносин із компанією-нерезидентом "ZORTEX BUSINESS LLP" (Великобританія), оскільки факт здійснення господарських операцій із вказаним іноземним контрагентом повністю підтверджується первинним документами бухгалтерського та податкового обліку. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23.05.2016, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 29.03.2016: №0001082201 та №0001092201 повністю, №0001072201 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на суму 880083 грн., в тому числі 586722 грн. основного платежу та 293361 грн. штрафних санкцій; від 28.03.2016 № 0000942201 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх організацій) на суму 600356 грн., в тому числі 480285 грн. основного платежу та 120071 грн. штрафних санкцій; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.01.2020 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задоволено, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.05.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 скасовано в частині, в якій задоволено позовні вимоги, а справу направлено в цій частині на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду; в іншій частині рішення судів залишено без змін. Після нового розгляду, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 28 березня 2016 року № 0000942201 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднаннями)" на 600356 гривень 00 копійок, в т. ч.: за податковими зобов`язаннями - 480285 гривень 00 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями - 120071 гривня 00 копійок; від 29 березня 2016 року № 0001082201, № 0001092201 повністю; від 29 березня 2016 року № 0001072201 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності" на 864513 гривень 00 копійок, в т. ч. за податковими зобов`язаннями - 576342 гривні 00 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями - 288171 гривня 00 копійок. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачем - Головним управлінням ДПС у Волинській області подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначено, що компанія "ZORTEX BUSINESS LLP" (Великобританія) є неправомочною та ліквідованою на момент оформлення господарських операцій, так як в ході досудового розслідування у провадженні № 32015000000000072 встановлено, що службові особи ТзОВ «Авіатехпостачання» ОСОБА_4, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою, шляхом використання реквізитів ліквідованої офшорної компанії «ZORTEX BUSINESS LLP», тобто господарські операції не можуть визнаватися реальними. 28 січня 2021 року Восьмим апеляційним адміністративним судом зареєстровано клопотання Головного управління ДПС у Волинській області про відкладення розгляду справи, оскільки у Волинському окружному адміністративному суді на 28.01.2021 р. теж призначено розгляд справи. Колегія суддів відхиляє дане клопотання, оскільки така обставина як інше судове засідання не свідчить про об`єктивну неможливість суб`єкта владних повноважень - органу державної влади, у штаті якого існує окремий юридичний відділ, забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, тому відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Судом встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області, на підставі наказу від 11.01.2016 № 6 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП "Цуманське ЛГ" (т. 1, а. с. 168), проведена позапланова виїзна перевірка ДП "Цуманське ЛГ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 01.04.2015, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 01.04.2015, про що складено акт № 81/03-20-14-01-09/00991491 від 14.03.2016 (т. 1, а. с. 35-119). Перевіркою встановлені такі порушення ДП "Цуманське ЛГ": підпунктів 14.1.13, 14.1.27, 14.1.36, 14.1.202, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 135.1, пункту 135.2, підпункту 135.4.1 пункту 135.4, пункту 135.15 статті 135, пункту 137.4 статті 137, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.4, пункту 138.5, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік, всього в сумі 674 490,64 грн.; пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138, Закон України "Про управління об`єктами державної власності", пункту 153.3 статті 153 ПК України, в результаті чого встановлено заниження відрахування чистого прибутку за 2014 рік в сумі 525356 грн.; підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14, статті 185, пункту 187.1 статті 187, статті 188 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ за 2014 рік на загальну суму 262646 грн., з них за березень 2014 року - 14169 грн., червень 2014 року - 5792 грн., липень 2014 року - 1241 грн., серпень 2014 року - 1036 грн., вересень 2014 року - 126197 грн., жовтень 2014 року - 1333 грн., листопад 2014 року - 9991 грн., грудень 2014 року - 102887 грн.; пункту 3.1. Положення проведення касових операцій у національній валюті в Україні (всього сплачено готівкових коштів без наявних платіжних документів встановленої форми на суму 10128,85 грн.); статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", із врахуванням вимог постанови Правління Національного банку України від 12.05.2014 №270; статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", пункту 2.7 Положення про валютний контроль, в частині порушення порядку декларування ДП "Цуманське ЛГ" валютних цінностей, а саме: подання недостовірної інформації, що відображена в деклараціях про валютні цінності, доходи та майно станом на 01.10.2014, станом на 01.01.2015 та станом на 01.04.2015; підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України, зокрема підприємством протягом періоду з 01.01.2014 по 31.03.2015 не своєчасно перераховувався ПДФО (т. 1, а. с. 118). На підставі акту перевірки № 81/03-20-14-01-09/00991491 від 14.03.2016 ГУ ДФС у Волинській області прийняло податкові повідомлення-рішення: № 0000942201 від 28.03.2016, яким позивачу визначено грошове зобов`язання за платежем "частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх організацій)" на суму 656695,00 грн., в тому числі 525356,00 грн. основного платежу та 131339,00 грн. штрафних санкцій (т. 1, а. с. 27); № 0005201700 від 28.03.2016, яким визначило грошове зобов`язання з ПДФО в сумі 256605,41 грн., в тому числі 164414,58 грн. штрафних санкцій та 92190,83 грн. пені (т. 1, а. с. 32); № 0001062201 від 29.03.2016, яким збільшене грошове зобов`язання з ПДВ на загальну суму 393969,00 грн., в тому числі 262646,00 грн. основного платежу та 131323,00 грн. штрафних санкцій (т. 1, а. с. 28); № 0001072201 від 29.03.2016, яким визначене грошове зобов`язання за платежем "податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності" на загальну суму 1011709,50 грн., в тому числі 674473,00 грн. основного платежу та 337236,50 грн. штрафних санкцій (т. 1, а. с. 29); № 0001082201 від 29.03.2016, яким підприємству нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на загальну суму 1104304,00 грн. (т. 1, а. с. 30); № 0001092201 від 29.03.2016, яким підприємству нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на суму 510,00 грн. (т. 1, а. с. 31); № 0001032201 від 29.03.2016, яким до підприємства застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО в сумі 10128,85 грн. (т. 1, а. с. 33). Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.01.2020 у даній справі вказав, що судам важливо було ретельно перевірити доводи податкового органу щодо правового статусу контрагента. Підставою для висновків податкового органу про неправомірність віднесення позивачем до складу витрат сум за операціями по Контракту за № 11-09-14 від 11.09.2014 стала інформація про ліквідацію фірми "ZORTEX BUSINESS LLP" з 15.07.2014. Вказані доводи залишено поза увагою судів попередніх інстанцій. З дослідженого податковим органом та судами листа Міністерства закордонних справ України від 24.02.2015 № 630/17-200-490 встановлено, що компанію "ZORTEX BUSINESS LLP" ліквідовано 15.07.2014. З цього приводу суди зазначили, що компанія не ліквідована, а лише згідно протоколу зборів партнерів компанії "ZORTEX BUSINESS LLP" від 14.07.2014 змінено реєстраційну адресу компанії в межах однієї країни Об`єднаного королівства Великобританія: з Англії та Шотландію. В даному випадку, в листі Міністерства закордонних справ України зазначено не лише про ліквідацію контрагента з 15.07.2014, а й про внесення 30.09.2014 до реєстру нової компанії з ідентичною назвою "ZORTEX BUSINESS LLP". Тобто, період з 15.07.2014 по 30.09.2014 щодо правомочності названої компанії підлягав ретельній перевірці на підставі належних та допустимих доказів. Крім того вказано, що протокол від 14.07.2014 не є належним доказом, оскільки в матеріалах справи міститься не засвідчена суддею копія документу, здійснена з нотаріально посвідченої копії документа, що є порушенням вимог частини четвертої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якої судом в судовому засіданні досліджуються оригінали письмових доказів, а в справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу. Також відсутні будь-які мотиви, яким чином вказаний документ спростовує інформацію Міністерства закордонних справ України про ліквідацію Товариства з 15.07.2014. За назвою - це Акт Товариства з обмеженою відповідальністю 2000 ТОВ Зортекс Бізнес. Далі зазначено, що це протокол позачергових зборів акціонерів від 14.07.2014. В абзаці 9 зазначено, що інформація котра має бути включена до статуту згідно з Законом 2000 ТОВ викладена в партнерській угоді, котрі вступають в силу…після прийняття та заповнення нового Свідоцтва про реєстрацію ЛЛІНО1, котре видає Державний реєстратор Реєстраційної Палати (Едінбург). Досліджуючи спірні правовідносини, судом враховано, що відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Згідно з підпунктом 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов`язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо). Пунктом 137.10 статті 137 ПК України передбачено, що суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом. Водночас за змістом підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі. Згідно з підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних). При цьому відповідно до підпункту 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних). Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 ПК України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Так, статтею 2 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: 1) визначення застосовуваного права; 2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; 3) підсудність судам України справ з іноземним елементом; 4) виконання судових доручень; 5) визнання та виконання в Україні рішень іноземних суді. Згідно зі частинами 1, 2 статті 25 Закону України "Про міжнародне приватне право" особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави. Відповідно до статті 26 Закону України "Про міжнародне приватне право" цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи. За змістом підпункту 14.1.122. пункту 14.1. статті 14 ПК України нерезиденти - це: а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України; б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні; в) фізичні особи, які не є резидентами України. Згідно з пунктом 103.4 статті 103 ПК України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України. Підпунктом (і) пункту 1 статті 3 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна від 10.02.1993 (набрала чинності 11.08.1993) термін "компетентний орган" означає, у відношенні Сполученого Королівства, Управління внутрішніх доходів або його повноважного представника, і, у відношенні України, Міністерство фінансів України або його повноважного представника. Відтак, "компетентним органом" який вправі видавати відповідні довідки, які впливають на об`єкт оподаткування у відношенні до Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії згідно з положеннями названої Конвенції є Управління внутрішніх доходів або його повноважного представника. Відповідно до частини 1 статті 4 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна, для цілей цієї Конвенції термін "резидент однієї Договірної Держави" означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або будь-якого аналогічного критерію; цей термін, разом з тим, не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки якщо ця особа одержує доходи або приріст вартості майна з джерел у цій Державі. Згідно з пунктом 103.5 статті 103 ПК України довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України. З огляду на приведені положення названої Конвенції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що в даних правовідносинах допустимим доказом є лише відповідна довідка, видана ""компетентним органом" який вправі видавати відповідні довідки, які впливають на об`єкт оподаткування від імені Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії по відношенню до України є Управління внутрішніх доходів або його повноважного представника. При цьому, така довідка повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України. Водночас, встановлено, що в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими визначено грошові зобов`язання позивачу по взаємовідносинах з компанією "ZORTEX BUSINESS LLP" (Англія) покладено лист Міністерства закордонних справ України від 24.02.2015 №630/17-200-490 про ліквідацію 15.07.2014року компанії "ZORTEX BUSINESS LLP", яка була розміщена Об`єднаному Королівстві Великобританія (Англія). До листа додано текстові файли витягів викладені на іноземній мові, без відповідної легалізації та засвідченого перекладу відповідно до законодавства України. Так, у матеріалах справи міститься копія протоколу зборів партнерів Компанії "ZORTEX BUSINESS LLP" від 14.07.2014 (т. 2, а. с. 40-41) про зміну реєстраційної адреси компанії в межах однієї країни - Об`єднане Королівство Великобританія з Англії: WORLD TRADE CENTRE TOWER 42 25 OLD BROAD STREET LONDON England EC2N 1HQ United Kingdom на Шотландія: Suite 20 12 South Bridge Edinburg Scotland EH1 1DD United Kingdom. Також про наявність діючої компанії "ZORTEX BUSINESS LLP" з адресою розташування в Шотландії свідчить і інформація, викладена на офіційному сайті Великобританії - Companies House (http://wck2.companieshouse.gov.uk). Суд відхиляє доводи, викладені у запереченнях відповідача, що протокол позачергових зборів партнерів "Zortex Business LLP" від 14.07.2014 про перереєстрацію компанії з Англії до Шотландії не може бути взятий до уваги з тих підстав, що містить відтиск печатки з реєстраційним номером компанії SO305036, який був наданий перереєстрованій компанії лише у вересні 2014 року, а на момент проведення таких позачергових зборів партнерів компанії її реєстраційний номер був - ОС370510, оскільки наявність відтиску печатки із номером SO305036 вбачається лише з перекладу даного протоколу зборів, вчиненого Бюро перекладів ДП "Інтурс-сервіс" і відсутній на копії протоколу англійською мовою та його нотаріально засвідченого перекладу. Крім того, посилання відповідача на факт реєстрації компаній "Eighth Holding CO." та "Private Asset Group Limited" засновниками компанії "Zortex Business LLP" лише 30.09.2014, а відтак неможливість даних компаній брати участь в позачергових зборах партнерів 14.07.2014, судом також до уваги не приймається, оскільки протоколом позачергових зборів партнерів від 14.07.2014 лише констатовано приєднання компаній "Eighth Holding CO." та "Private Asset Group Limited" до партнерства, а 30.09.2014р - дата уповноваження даних компаній (призначення офіційно уповноваженими учасниками "Zortex Business LLP"). Колегія суддів звертає увагу на те, що під час нового судового розгляду справи виконати постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.01.2020 у даній справі в частині дослідження оригіналу протоколу зборів партнерів Компанії "ZORTEX BUSINESS LLP" від 14.07.2014 не виявилось можливим з огляду на те, що учасники справи повідомили про відсутність у них оригіналу чи іншої засвідченої копії вказаного протоколу, а листом Лугинського ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області від 30.07.2020 № 2024/209/02-20р повідомлено, що вказаний протокол до матеріалів кримінального провадження № 32015000000000072 від 08.04.2015 не долучався (т. 3, а. с. 199). В той же час, суд наголошує, що на копії протоколу зборів партнерів Компанії "ZORTEX BUSINESS LLP" від 14.07.2014 (т. 2, а. с. 40-41) наявна печатка "для довідок" Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України, та суду не надано жодного доказу, яким би було спростовано сам факт існування такого протоколу. Крім того, у порядку частини шостої статті 94 КАС України, учасники справи не ставили під сумнів відповідність вказаної копії протоколу його оригіналу. Відтак, суд приймає як належний доказ засвідчену копії протоколу зборів партнерів Компанії "ZORTEX BUSINESS LLP" від 14.07.2014 (т. 2, а. с. 40-41). Отже, висновки податкового органу про реалізацію деревини невстановленим особам спростовується вищевказаними доказами. Водночас надана суду первинна документація підтверджує факт господарських відносин позивача із фірмою "ZORTEX BUSINESS LLP". Про правомірність взаємовідносин із компанією "ZORTEX BUSINESS LLP" свідчить й те, що після 15.07.2014 дану компанію обслуговували іноземні банки, а митні органи України після виконання усіх належних митних процедур здійснювали митне оформлення вантажів та випускали їх за межі території України. Митна служба України без жодних заперечень здійснювала митне оформлення вантажів для компанії "ZORTEX BUSINESS LLP" як до, так і після 15.07.2014, що підтверджено ВМД, покликання на які є в акті перевірки № 81/03-20-14-01-09/00991491 від 14.03.2016 (т. 1, а. с. 103-104). Натомість, відповідач на пропозицію суду щодо надання належних додаткових доказів, виданих уповноваженими органами та легалізованими в установленому порядку (стосовно того, що компанія "ZORTEX BUSINESS LLP" (Шотландія) та компанія "ZORTEX BUSINESS LLP" (Англія) є різними компаніями за свої правовим статусом та способом утворенням, який виключає зміну місцезнаходження компанії з однієї країни на іншу) не надав, а відтак не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Разом з тим, податковим органом не надано доказів звернення до уповноважених органів країни реєстрації контрагента позивача фірми "ZORTEX BUSINESS LLP" про надання інформації щодо її правомочності в період з 15.07.2014 по 30.09.2014, а також щодо наявності чи відсутності правонаступництва внаслідок перереєстрації місця її знаходження з однієї країни до іншої. За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність належних та зібраних в установленому порядку доказів, які слушували б правовою підставою для збільшення позивачу об`єкта оподаткування податком на прибуток як безповоротну фінансову допомогу. Відповідно до пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року " 138, частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", а також державних підприємств "Міжнародний державний центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у розмірі: 30 відсотків - державними підприємствами, що є суб`єктами природних монополій, та державними підприємствами, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень; 15 відсотків - іншими державними унітарними підприємствами. Пунктами 2, 3 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року №138, передбачено, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств. Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства. Враховуючи те, що на визначення частини чистого прибутку мали безпосередній вплив висновки контролюючого органу щодо суми безповоротної фінансової допомоги по фірмі "ZORTEX BUSINESS LLP" за 2014 рік, які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, про що зазначено вище, не може вважатись обґрунтованим і збільшення суми грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) та застосування штрафних (фінансових) санкцій за вказаним платежем. Згідно з положенням ч.1 ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Частиною 1 статті 4 цього Закону передбачено відповідальність за порушення резидентами строків, передбачених ст.1 Закону, у формі пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Крім того, статтею 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено обов`язок резидентів задекларувати у Національному банку України валютні цінності та інше майно, яке перебуває за межами України. Водночас відповідальність за недекларування таких валютних цінностей передбачена статтею 16 цього Декрету. Враховуючи надану вище оцінку доводам апеляційної скарги контролюючого органу щодо підставності винесення податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки контролюючого органу щодо недотримання позивачем термінів розрахунків з нерезидентом та порушення порядку декларування валютних цінностей не підтверджуються належними у справі доказами зібраними в установленому порядку. Крім того, при вирішенні даного спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в інших аналогічних справах у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 25.10.2019 (справа № 806/5224/15), від 10.12.2019 (справа № 818/132/16), від 04.02.2020 (справа № 813/3763/15), від 14.02.2020 (справа № 809/4336/15), від 21.02.2020 (справа № 813/4913/15), від 06.03.2020 (справи № 803/320/16, № 813/3796/15), від 10.04.2020 (справи № 809/884/16, № 809/528/16), від 13.05.2020 (справа № 803/716/16), від 23.07.2020 (справа № 803/133/17), від 01.09.2020 (справа № 803/1154/16), які, зокрема, полягають у тому, що суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано відхилили доводи щодо відсутності реальності господарських операцій позивача з відповідним контрагентом, оскільки такі висновки контролюючого органу ґрунтувались на підставі листа Міністерства закордонних справ України від 24.02.2015 № 630/17-200-490 "Щодо перевірки компанії "ZORTEX BUSINESS LLP", згідно якого Компанія "ZORTEX BUSINESS LLP" ліквідована 15.07.2014; суди першої та апеляційної інстанції правильно зазначили, що посилання відповідача на вказаний лист Міністерства закордонних справ України, як на доведення безтоварності укладених договорів між позивачем та його контрагентом, не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій; судами першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, крім укладених договорів, підтверджується первинними документами, оформленими відповідно до вимог податкового законодавства, які містять усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій, тоді як відповідачем не було доведено та не було надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та фірмою "ZORTEX BUSINESS LLP". Згідно з ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року в справі № 803/582/19 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. П. Нос судді Л. П. Іщук Р. В. Кухтей Повне судове рішення складено 29 січня 2021 року.