LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4857380/6091/20

від 28.01.2021 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року в справі № 380/6091/20 - без змін.

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/6091/20 пров. № А/857/15363/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Носа С. П., суддів - Іщук Л. П., Шевчук С. М.; за участю секретаря судового засідання - Гром І. І.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року в справі № 380/6091/20 (головуючий суддя Кухар Н. А., м. Львів, повне судове рішення складено 26 жовтня 2020 року) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ: 30 липня 2020 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0188704-5806-1320 від 08.07.2020 року. В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що позивач є власником нежитлових будівель, віднесених до переробної промисловості, користується ними для ведення господарської діяльності, а тому має право на пільгу по сплаті податку, яка передбачена п.п "є" п.п. 266.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0188704-5806-1320 від 08.07.2020 року. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем - Головним управлінням ДПС у Львівській області, подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначено, що підстави для звільнення позивача від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості відсутні. Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Інші особи, у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи за їхньої відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Судом встановлено, що за результатами аналізу податкової інформації Головним управлінням ДПС у Львівської області було прийнято податкове повідомлення-рішення від № 0188704-5806-1320 від 08.07.2020 року, яким визначено ОСОБА_1 грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 468526,13 грн. (а.с. 11) за 2017 р.. 2018 р., 2019 р., та було винесено податкове повідомлення-рішення № 0188704-5806-1320 від 08.07.2020 року. Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно пп.266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1п. 266.2 ст.266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1п.266.3 ст.266 ПК України). База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп.266.3.2 п.266.3 ст. 266 ПК України). Отже, можливість визначення бази оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості на підставі інших документів, ніж тих, що підтверджують право власності на такий об`єкт Податковим кодексом України - не передбачено. Згідно з п.п. 266.7.1 та 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України Головного управління ДПС у Львівській області у зазначеному податковому повідомленні-рішенні визначено суму податкового зобов`язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості". Відповідно до підпунктів 266.1.1, 266.2.1, 266.3.1, 266.3.2 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Підпунктом 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що об`єкти нежитлової нерухомості - це будівлі, приміщення, що не віднесені, відповідно вимог законодавства, до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари; туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; г) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі. Встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 27 січня 2000 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04 вересня 2014 року, основним видом діяльності позивача є: виробництво інших виробів із пластмас (22.29). Інформація про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця відсутня. Також встановлено, що позивачу на праві власності належить комплекс нежитлових будівель, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.05.2014 року. Відповідно до вищевказаного витягу комплекс нежитлових будівель складається з таких об`єктів: будівля виробничо-складських приміщень (поз. 1) площею 933,1 кв.м.; будівля виробничо-складських приміщень (поз. 2) площею 423,8 кв.м.; будівля виробничо- складських приміщень (поз. 3) площею 509,1 кв.м.; будівля туалету (поз. 4) площею 15,8 кв.м.; будівля паливної (поз. 5) площею 305,4 кв.м.; будівля цеху по виготовленню поліетиленової продукції (поз. 6) площею 707,9 кв.м.; будівля прохідної (поз. 7) площею 10,1 кв.м.; споруди навісів (поз. 8) площею 30,1 кв.м. (поз. 9) площею 604,4 кв.м.; будівля виробничо-складських приміщень (поз. 10) площею 876,4 кв.м. Відповідно, до свідоцтва про право власності від 08.05.2014 року № 21425782, видане Реєстраційною службою Кам`янка - Бузького районного управління юстиції Львівської області, на підставі проведеної реконструкції належних позивачу нежитлових будівель під виробничо-складські приміщення по виготовленню поліетиленової продукції, що підтверджується Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації від 04.04.2014 року № ЛВ142140099075. Відповідно до вищевказаної Декларації будівлі, що складають вказаний комплекс відносяться до будівель інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне, код 1251.9, класу "Будівлі промисловості" код 1251, згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Підпунктом "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України). Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 №530 (надалі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції. Визначення типів будівель здійснюється за допомогою Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 (далі - ДКБС). Згідно ДКБС, Будівлі нежитлові (код 12) підрозділяються на: 121 - Готелі, ресторани та подібні будівлі; 122 - Будівлі офісні; 123 - Будівлі торговельні; 124 - Будівлі транспорту та засобів зв`язку; 125 - Будівлі промислові та склади; 126 - Будівлі для публічних виступів, закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення; 127-Будівлі нежитлові інші. Зокрема, будівлі промислові та склади (125) містить клас: Будівлі промислові (1251), який включає криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо за їх функціональним призначенням. У постанові Верховного Суду від 17 лютого 2020 року судова палата в цій справі вирішила частково відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 справа № 806/2676/17, що застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, та сформувати новий правовий висновок, відповідно до якого визначити, що застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду). Встановлено, що позивач на праві приватної власності володіє комплексом нежитлових будівель, які розташовані за адресою: Львівська область, Кам`янка-Бузький район, с. Жовтанці, вул. Загаївська, 2а, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.05.2014 року. Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 на підтвердження здійснення ним підприємницької діяльності долучено податкові декларації, договори поставки поліетиленової плівки, банківські виписки, видаткові накладні, тобто документи, які в повному обсязі підтверджують ведення господарської діяльності позивачем. Промисловими вважаються підприємства, які відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 № 530, відносяться до секцій: В "Добувна промисловість та розроблення кар`єрів"; С "Переробна промисловість", зокрема виробництво харчових продуктів, напоїв, тютюнових виробів, текстильне виробництво, виробництво шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів, виробництво паперу та паперових виробів, поліграфічна діяльність, з тиражування записаної інформації тощо; І) "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря"; Е "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами"; Р "Будівництво". При цьому клас 16.10 "Лісопильне та стругальне виробництво" входить до групи 16.1 "Лісопильне та стругальне виробництво" розділу 16 "Оброблення деревини та виготовлення виробів з деревини та корка, крім меблів; виготовлення виробів із соломки та рослинних матеріалів для плетіння" секції С "Переробна промисловість" Класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД-2010). Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків. усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16.01.2020 № 466-ІХ, який набрав чинності у вказаній частині 23.05.2020 року, законодавець виклав підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України в такій редакції: "є) будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В-Р КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку". Тобто з 23.05.2020 р. законодавцем було змінено норму, яка встановлює преференцію, не змінюючи загального критерію, де вже передбачив застосування податкової пільги за умови, що будівлі промисловості не здаються їх власниками, зокрема в оренду. Звідси випливає висновок, що за попередні періоди законодавець не обмежував застосування вказаної податкової пільги навіть за умови здачі в оренду, але при дотриманні загального критерію, яким є використання за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва. Отже, враховуючи приписи підпункту "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України та наведене вище, можна зробити висновок про те, що контролюючим органом помилково віднесено нежитлові будівлі позивача до категорії об`єктів оподаткування, що не мають пільг зі сплати податку, так як не надано суду доказів щодо здачі їх в оренду, лізинг, позичку Колегія суддів також зазначає, що з 07.12.2017 прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" N 2245-VІІІ, яким п. 266.10 ст. 266 ПК України доповнено підпунктами 266.10.2 і 266.10.3 такого змісту: " 266.10.2. у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання. 266.10.3. Податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу". Таким чином, вказаним Законом N 2245-УІІІ дозволено контролюючим органам визначати грошове зобов`язання на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за звітні податкові періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 ст. 102 ПК України. Разом з тим, змін до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України щодо строків надіслання податкових повідомлень-рішень цим Законом не внесено. З огляду на викладене, випливає, що норми пп.266.10.3 п. 266.10 ст. 266 ПК України надають повноваження контролюючому органу визначати грошове зобов`язання з податку в межах 1095-денного строку, який починає відлік з того звітного періоду, в якому такі повноваження надані (з 2018 звітного року), і не спростовує обов`язку контролюючого органу винести відповідне податкове повідомлення-рішення до 01 липня року, наступного за звітним. Також, суд зазначає, що твердження податкового органу про передачу нерухомого майна до статутного капіталу ТзОВ "Поліпресмаш", то таке не знайшло свого підтвердження, оскільки відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 № 215209038 від 07.07.2020 року, то комплекс нежитлових будівель, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано на праві власності за позивачем як за фізичною особою. З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкове повідомлення-рішення № 0188704-5806-1320 від 08.07.2020 року не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України та вірно скасоване судом першої інстанції. Згідно з ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року в справі № 380/6091/20 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя С. П. Нос судді Л. П. Іщук С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 28 січня 2021 року.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»