Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 570/3390/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 570/3390/20 пров. № А/857/442/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В. суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М. з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 05 листопада 2020 року в справі №570/3390/20 (суддя Коробов С.О., м. Рівне) за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,- ВСТАНОВИВ: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 №0797160 від 23.08.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП. В поданій до суду позовній заяві позивач, посилаючись на те, що постанова інспектором поліції винесена незаконно та з порушенням процесуальних норм, а також на те, що правопорушення ним не вчинялось, просить суд скасувати постанову від 23 серпня 2020 року. Рішенням від 05 листопада 2020 року Рівненський районний суд Рівненської області адміністративний позов задовольнив повністю. Скасував постанову серії ДП18 №0797160 від 23.08.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, у виді штрафу у розмірі 255 (двісті п`ятдесят п`ять) гривень та закрив провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 122 КпАП України відносно ОСОБА_1 за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Також суд стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Одеській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840,80 (вісімсот сорок гривень 80 коп.), сплачений відповідно до квитанцій № 0.0.1821013767.1 від 01.09.2020 року та №0.0.1866350085.1 від 12.10.2020. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Управління патрульної поліції в Одеській області Департамент патрульної поліції подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується: постановою у справі про адміністративне правопорушення та поясненням інспектора, який ніс службу 23.08.2020. З вказаних доказів слідує, що позивач не виконав вимогу інформаційно-вказівного дорожнього знаку 5.16 ,,Напрямок руху по смугах, чим порушив вимоги пункту 8.4 ґ Правил дорожнього руху України. Відтак, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення в діях позивача, оскільки не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам. З огляду на викладене, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи викликалися в судове засідання, проте у зв`язку з їх неявкою фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що 23 серпня 2020 року посадовою особою відповідача - інспектором УПП в Одеській області ДПП стосовно Ільїна В.А. винесено постанову серії ДП18 №0797160 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 23 серпня 2020 року близько 10 год. 25 хв., керуючи автомобілемZafira, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в м. Одеса на Тераспільському шосе не виконав вимогу інформаційно-вказівного знаку 5.16 ,,Напрямок руху по смугах, чим порушив вимоги пункту 8.4 ґ Правил дорожнього руху України. У зв`язку з цим, позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №0797160 від 23.08.2020 (а.с.3). Не погодившись із вказаною постановою у справі про адміністративне правопорушення, позивач оскаржив її до суду. Задовольняючи повністю адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується належними доказами, натомість позивач заперечує факт вчинення ним адміністративного правопорушення. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне. Частина друга статті 19 Конституції Україні передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 5 ст.14 Закону України ,,Про дорожній рух учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Відповідно до п.8.4 ПДР дорожні знаки поділяють на групи: а) попереджувальні; б) знаки пріоритету; в) заборонні; г) наказові; ґ) інформаційно-вказівні; д) знаки сервісу; е) таблички до дорожніх знаків. Пунктом 8.4 ґ ПДР передбачено, що інформаційно-вказівні знаки запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила. Дорожній знак 5.16 ,,Напрямки руху по смугах показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них. Даний знак застосовується з метою забезпечення ефективного використання транспортними засобами, які рухаються в різних напрямках, смуг проїзної частини. Відповідно до ч. 1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Як згадувалось вище, в оскаржуваній постанові зазначено, що позивач порушив вимогу дорожнього знаку 5.16 ,,Напрямки руху по смугах, тим самим порушив п. 8.4 ґ Правил дорожнього руху, чим скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до п. 10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Крім цього, п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 ,,Про практику застосування судами законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті роз`яснено судам, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Колегія суддів зазначає, що відповідач, як на обставини вчинення правопорушення, покликається на складену постанову у справі про адміністративне правопорушення та пояснення інспектора. Разом з цим, суд не вважає постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Безпідставними вважає колегія суддів і покликання апелянта на пояснення інспектора як доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення, адже під час складення постанови у справі про адміністративне правопорушення відповідач діяв як службова особа - інспектор патрульної поліції. Свідчення зазначеної особи не можуть вважатись об`єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб`єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху. Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 15.04.2020 у справі № 489/4827/16-а. Відхиляє колегія суддів і покликання скаржника на недоведеність позивачем відсутності вчинення ним адміністративного правопорушення, адже згідно з приписами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Натомість відповідач не надав доказів існування дорожнього знаку 5.16 по Тераспільському шосе в м. Одеса, а також в оскаржуваній постанові не вказав, які конкретні дії позивача призвели до порушення п.8.4 ґ Правил дорожнього руху, та становлять склад правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП. Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відсутні належні докази вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо прийняття рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 №0797160 від 23.08.2020. Відтак, суд першої інстанції правомірно скасував постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №0797160 від 23.08.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 255 грн, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрито на підставі ст.247 КУпАП за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення. Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржене, а тому в силу приписів ч.1 ст. 308 КАС України, колегія суддів не переглядає справу в частині вирішення таких позовних вимог. Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Керуючись статтями 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 05 листопада 2020 року в справі №570/3390/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 28.01.2021.