Постанова 4857 № 500/687/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/687/20 пров. № А/857/14662/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Шевчук С.М., суддів Кухтея Р.В., Шинкар Т.І., за участі секретаря судового засідання Чопко Ю.Т., представника позивача Щербатюка О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року (ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, судом під головуванням судді Мандзія О.П., дата складання повного тексту судового рішення - 16.10.2020 року) у справі № 500/687/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, суд- ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПC у Тернопільській області (далі - відповідач) в якому з урахування поданих заяв про збільшення позовних вимог просив: визнати протиправним та скасувати: рішення №0005381302 від 06.12.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску (т.1 а.с.1-6); податкові повідомлення-рішення від 06.12.2019 року №0005371302, №0005401302, №0005361302, №0005411302 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1554-53 від 10.03.2020 року (т.1 а.с.81-83); вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1554-53 від 13.04.2020 року (т.1 а.с.127-129). Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано: рішення №0005381302 від 06.12.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску; вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф- 1554-53 від 10.03.2020 року; вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф- 1554-53 від 13.04.2020 року; податкові повідомлення-рішення від 06.12.2019 року №0005361302 та № 0005371302; податкове повідомлення-рішення від 06.12.2019 року №0005411302 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 13326 (тринадцять тисяч триста двадцять шість) гривень 00 (нуль) копійок, з яких 10661 (десять тисяч шістсот шістдесят одна) гривня 00 (нуль) копійок податкових зобов`язань та 2665 (дві тисячі шістсот шістдесят п`ять) гривень 00 (нуль) копійок за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). У задоволенні інших вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 772 (сімсот сімдесят дві) гривні 56 (п`ятдесят шість) копійок, сплачений згідно платіжного доручення №2137 від 25.03.2020 року. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у їх задоволенні відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. На обґрунтування апеляційних вимог відповідач посилається на аналогічні доводи, які були надані суду першої інстанції, а зокрема, що при перевірці книги обліку доходів і витрат підприємця встановлено включення до господарських витрат не підтверджених документами про оплату за 2018 рік на 90223,69 грн. На цю ж суму занижено вартість закуплених товарно-матеріальних цінностей для подальшої реалізації відповідно до даних накладних на отримання таких, банківських виписок на оплату. Внаслідок заниження суми чистого оподатковуваного доходу за 2018 рік на суму 90223,69 грн., позивачу визначено податкові зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб з доходів від провадження господарської діяльності на суму 16240,26 грн., донараховано єдиного внеску на суму 19849,25 грн. та військового збору на суму 1353,36 грн. Також вказує, що, платником не проведено нарахування податкових зобов`язань по ПДВ та включено до податкового кредиту суми ПДВ по закуплених товарах та послугах, а саме: послугах по ремонту електронних ваг, по будівельних матеріалах, по євро буклетах та еврофлаєрах, які непов`язані з господарською діяльністю платника та які не використані у господарській діяльності платника. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваних рішеннях. У зв`язку з критичною ситуацією, що склалася із фінансовим забезпеченням діяльності судів, зокрема, відсутністю асигнувань на оплату послуг з пересилання поштової кореспонденції, повістки-повідомлення скеровано за допомогою електронних засобів зв`язку на офіційну електронну адресу учасників справи. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 127 КАС України часом вручення повістки вважається день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи. Відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ст.124 КАС України, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. В судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив. Клопотань про відкладення слухання справи не направляв. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що суб`єкт підприємницької діяльності, який перебуває на загальній системі оподаткування має право віднести до витрат звітного року, безпосередньо пов`язані з придбанням товарів (робіт, послуг) витрати, які понесені в попередньому році, але пов`язані з отриманням доходу звітного року. При цьому суд виходив з того, що залишок товару складає станом на 01.01.2017 року - 394342,00 грн, станом на 01.01.2018 року - 264440,00 грн, станом на 01.01.2019 року - 85610,00 грн та станом на 15.10.2019 року - 0,00 грн (т.1 а.с.266-269), а зібраними у справі доказами серед яких видаткові накладні, платіжні доручення за період 2017-2018 рр. та даними податкової звітності позивача підтверджуються факти реалізації вказаної продукції, а відповідно підтверджуються задекларовані позивачем витрати по реалізації придбаної продукції у 2017 році на суму - 1550452,80 грн (т.2 а.с.37-42), у 2018 році - 385862,19 грн. (т.2 а.с. 46-51). Як наслідок зазначених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску та відповідно штрафної санкції. Ухвалюючи рішення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.12.2019 року №0005411302 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 10661 грн.-основне зобов`язання та 2665 грн- штрафна санкція, суд першої інстанції виходив виду економічної діяльності позивача та вказав, що відповідач не навів жодних фактів та доводів відсутності зв`язку придбаних позивачем ТМЦ та послуг з його господарською діяльністю. ІІІ.ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Головним управлінням ДПC у Тернопільській області проведено документальну планову виїзну перевірку ОСОБА_1 щодо своєчасності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, результати якої викладені в акті від 04.11.2019 року №262/19-00-13-02/ НОМЕР_1 (т.1 а.с.8-45). За даними висновків обумовленої перевірки ревізорами відповідача при перевірці книги обліку доходів і витрат встановлено: 1) включення до складу господарських витрат суми 90223,69 грн, яка не підтверджених документами про оплату за 2018 рік товарно -матеріальних цінностей. Зокрема відповідачем було встановлено що у період 2017-2018 років позивачем отримано тютюнових виробів для подальшої реалізації: в 2017 році на загальну суму 718238,80 грн (з яких: від ПП "Стар Трейд 1" на суму 6450,35 грн та від ТОВ "Тедіс Україна" на суму 592715,79 грн, сума без ПДВ разом 599166,14 грн); в 2018 році на загальну суму 34058,23 грн (з яких: від ПП "Стар Трейд 1" на суму 8570,00 грн та від ТОВ "Тедіс Україна" на суму 19811,85 грн, сума без ПДВ разом 28381,85 грн). За даними податкових декларацій по акцизному податку платником реалізовано тютюнових виробів: у 2017 році на суму 724042,15 грн ( в тому числі ПДВ - 120673,69 грн; сума без ПДВ - 603368,46 грн); у 2018 році на суму 144976,22 грн, в тому числі ПДВ - 24162,70 грн, сума без ПДВ - 120813,52 грн. При цьому, до складу витрат на закупку тютюнових виробів в 2018 році позивачем віднесено суму 115060,50 грн (120813,52 - 120813,52*5/105 = 115060,50), при фактичних витратах на закупку тютюнових виробів, відповідно до банківських виписок у цей період, в сумі 24836,81 грн ((6029,94-1004,99)+(23774,23-3962,37) = 24836,81), з яких: по ПП "Стар Трейд 1" на суму 6029,94 грн, в тому числі ПДВ - 1004,99 грн; по ТОВ "Тедіс Україна" на суму 23774,23 грн, в тому числі ПДВ - 3962,37 грн. Як наслідок, контролюючим органом зроблено висновок про завищення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 витрат на закупку тютюнових виробів в 2018 році на суму 90223,69 грн (115060,50 - 24836,81 = 90223,69), що мало вираз у заниженні чистого доходу на зазначену суму та призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб з доходів від провадження господарської діяльності на суму 16240,26 грн, військового збору на суму 1353,36 грн. та єдиного внеску на суму 19849,25 грн. 2) при проведенні звірки бази оподаткування акцизним податком з даними Z-звітів по РРО встановлено розбіжності, а зокрема вартість реалізованих підакцизних товарів відповідно до даних Z-звітів по РРО склала: за січень 2017 року - в сумі 143530,53 грн, в тому числі акцизний податок - 6835,00 грн, в декларації з акцизного податку - 6334, 00 грн, розбіжність - 501,00 грн; за вересень 2017 року - в сумі 82050,57 грн., в тому числі акцизний податок - 3907,00 грн, в декларації з акцизного податку - 3967,00 грн, розбіжність - 60,00 грн; за листопад 2017 року - в сумі 90709,77 грн, в тому числі акцизний податок - 4320,00 грн, в декларації з акцизного податку - 4393,00 грн, розбіжність - 73,00 грн; за грудень 2017 року - в сумі 154605,15 грн, в тому числі: акцизний податок - 7362,00 грн, в декларації з акцизного податку - 7288,00 грн, розбіжність - 74,00 грн. 3) факти закупки позивачем товарно-матеріальних цінностей та послуг, по яких суми ПДВ включені платником до податкового кредиту, по операціях не пов`язаних з господарською діяльність платника, зокрема: включено ПДВ в загальній сумі 4180,00 грн. по ремонту та обслуговуванню власного легкового автомобіля згідно податкових накладних, складених ТОВ "Терко Авто інтернешнл"; включено ПДВ в загальній сумі 591,00 грн по ремонту електронних ваг згідно податкових накладних, складених ТОВ "Іріда плюс" та ПП "Евріка-сервіс"; включено ПДВ в загальній сумі 773,00 грн по будівельних матеріалах згідно податкових накладних, складених ДП "Ланквітцер-Україна"; включено ПДВ в загальній сумі 9297,00 грн по євро буклетах та єврофлаєрах згідно податкових накладних, складених ТОВ "Друкарня 50-копійок" та ТОВ "Екскіза груп". Як наслідок, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.177.2., пп.177.4.1, 177.4.5. п.177.4. ст.177, п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.3 п.164.1. ст.164, п.177.2 ст.177, пп.214.1.4 п.214.1 ст.214, п.217.1 ст.217, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189 , пп."в", "г" п.198.5. ст.198, п.200.2, пп."в" п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.1 ч.1 ст.4, п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". На підставі названих висновків, обумовленого акту перевірки Головним управлінням ДПC у Тернопільській області 06.12.2019 року винесено: вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0005391302, згідно якої станом на 04.11.2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 19849,25 грн; рішення №0005381302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 1984,93 грн (т.1 а.с.46); №0005361302, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 24360,39 грн, в тому числі: 16240,26 грн за податковими зобов`язаннями та 8120,13 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с. 86); №0005371302, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 2030,04 грн, в тому числі: 1353,36 грн за податковими зобов`язаннями та 676,88 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.85); №0005401302, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами на загальну суму 552,50 грн, в тому числі: 442,00 грн за податковими зобов`язаннями та 110,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.84); №0005411302, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ на загальну суму 20640,00 грн, в тому числі: 16512,00 грн за податковими зобов`язаннями та 4128,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.87). За результатами розгляду скарги позивача (т.1 а.с. 50-58), рішенням ДПС України від 21.02.2020 року №6682/6/99-00-08-06-01-06 вирішено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2019 року №Ф-0005391302 скасувати та вважати відкликаною з дня прийняття даного рішення, зобов`язати Головне управлінням ДПC у Тернопільській області сформувати та направити нову вимогу у відповідності до норм чинного законодавства, а рішення від 06.12.2019 року №0005381302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 1984,93 грн залишено без змін (т.1 а.с. 61-62). Рішенням ДПС України від 19.03.2020 року №10088/6/99-00-08-05-04-06 податкові повідомлення-рішення від 06.12.2019 року №0005361302, №0005371302, №0005401302, №0005411302 залишено без змін (т.1 а.с. 88-95). Головним управлінням ДПC у Тернопільській області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1554-53 від 10.03.2020 року, згідно якої станом на 29.02.2020 року заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 20795,12 грн, в тому числі: 19849,25 грн недоїмки та 945,87 грн штрафу (т.1 а.с.98), та від 13.04.2020 року, згідно якої станом на 31.03.2020 року заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 19756,06 грн (т.1 а.с.130). Не погодившись із такими рішеннями контролюючого органу, позивач у межах строків звернувся до суду із даним позовом. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Згідно з п.177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Пунктом 177.2 ст. 177 ПК України визначено, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Відповідно до п.177.3 ст. 177 ПК України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). Не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (пп.177.3.1 до п.177.3 ст.177 ПК України). Положеннями пп.177.4.1 п.177.4 ст.177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Згідно з п.177.4 ст.177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати. За приписами п.177.10 ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року №481 був затверджений Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, пунктом 6 якого встановлено, що самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку: 1) у графі 1 зазначається дата запису; 2) у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг); 3) у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати; 4) графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3); 5) у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг; 6) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня; 7) у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці; 8) у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв`язку, орендних та комунальних платежів тощо; 9) у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8). Із наведених законодавчих норм слідує, що за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування. При цьому, фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування має право віднести до витрат звітного року, безпосередньо пов`язані з придбанням товарів (робіт, послуг) витрати, які понесені в попередньому році, але пов`язані з отриманням доходу звітного року. Відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 ПК України). При цьому, у пп.164.1.3 п.164.1 ст.164 ПК України зазначено, що загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходу, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність згідно зі статтею 178 цього Кодексу. Пунктом 2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Згідно з ч.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Пункт 3 ч.11 цієї ж статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску. З матеріалів справи слідує, що вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, за даними податкової звітності позивача становить у 2017 році - 1550452,80 грн (т.2 а.с.37-42), у 2018 році - 385862,19 грн (т.2 а.с.46-51). Водночас, наявними та дослідженими у справі доказами (видатковими накладними та платіжними дорученнями на оплату) підтверджуються обставини стосовно того, що обсяг реалізованих ТМЦ у період 2018 року здійснено, як за рахунок ТМЦ які придбані у поточному році, так я за рахунок залишків ТМЦ, які були придбані позивачем у попередніх роках (а.с. 162-163, 175-181, 216-261, 264-265 т.1, 55-107 т.2). Доводами апеляційної скарги та зібраними у справі доказами не спростовано вказані висновки щодо того, що на формування витрат 2018року мали вплив залишки ТМЦ які були придбані та оплачені у попередніх роках та реалізовані у названому звітному році. З урахуванням приведених положень законодавства та фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач вправі був віднести до витрат звітного 2018 року, безпосередньо пов`язані з придбанням товарів (робіт, послуг) витрати, які понесені в попередньому році, але пов`язані з отриманням доходу у вказаному звітному році. За наведених обставин справи, позивачем правомірно задекларовано витрати на закупку тютюнових виробів у 2017 році на суму 1550452,80 грн та у 2018 році на суму 385862,19 грн, як такі що пов`язані із здійсненням господарської діяльності. Відтак, зібраними у справі доказами не підтверджується доводи апеляційної скарги щодо завищення позивачем витрат на закупку тютюнових виробів в 2018 році на суму 90223,69 грн та як наслідок заниження чистого доходу на зазначену суму та грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору і донарахування єдиного внеску та застосування штрафних санкцій. Водночас колегія суддів зазначає, що неналежне ведення платником податків книги обліку доходів і витрат або перекручування даних бухгалтерського обліку не може бути правовою підставою для висновку про заниження задекларованих показників об`єкта оподаткування, позаяк складання податкової звітності, а відповідно перевірка та підтвердження таких показників здійснюється на підставі даних, відображених у первинних документах. Враховуючи обумовлене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність винесення відповідачем вимог про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1554-53 від 10.03.2020 року, №Ф-1554-53 від 13.04.2020 року, рішення від 06.12.2019 року №0005381302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску, податкових повідомлень-рішень від 06.12.2019 року №0005361302, №0005371302. Доводами апеляційної скарги не оскаржуються висновки суду першої інстанції, які стосуються заниження грошового зобов`язання за платежем ПДВ по не проведеній реєстрації виторгу за 01.01.2017 року по Z-звіту №1988 в сумі 10526,00 грн в розмірі 1671,00 грн. та по ремонту і утриманню легкового автомобіля в розмірі 4180,00 грн. Відтак, рішення суду у вказаній частині не предметом апеляційного перегляду. Що стосується рішення суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.12.2019 року №0005411302 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 13326 (тринадцять тисяч триста двадцять шість) гривень 00 (нуль) копійок, з яких 10661 (десять тисяч шістсот шістдесят одна) гривня 00 (нуль) копійок податкових зобов`язань та 2665 (дві тисячі шістсот шістдесят п`ять) гривень 00 (нуль) копійок за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), яке визначено відповідачем за операціями, які за доводами апеляційної скарги не пов`язані з господарською діяльність платника, то колегія суддів зазначає таке. Відповідно до пп."а" п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг. Пункт 198.3 ст.198 ПК України передбачає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. При цьому, пп."г" п.198.5 ст.198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Як наслідок приведених норм податкового кодексу правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язано з рухом активів та підтверджується належним чином оформленими первинними документами. З матеріалів справи слідує, що грошове зобов`язання та штрафна санкція, визначена податковим повідомленням - рішенням №0005411302 від 06.12.2019 року у розмірі 10661 грн - основний платіж та 2665 грн- штраф донараховано внаслідок висновків акту перевірки стосовно того, що позивач безпідставно відніс до податкового кредиту суми ПДВ по операціям, які не пов`язані з господарською діяльність платника, зокрема: 4180,00 грн по ремонту та обслуговуванню власного легкового автомобіля по податкових накладних складених ТОВ "Терко Авто інтернешнл"; 591,00 грн по ремонту електронних ваг по податкових накладних складених ТОВ "Іріда плюс" та ПП "Евріка-сервіс"; 773,00 грн по будівельних матеріалах по податкових накладних складених ДП "Ланквітцер-Україна"; 9297,00 грн по євро буклетах та єврофлаєрах по податкових накладних складених ТОВ "Друкарня 50-копійок" та ТОВ "Екскіза груп". З огляду на вид економічної діяльності, який здійснює позивач - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, то контролюючим органом як в ході перевірки позивача, так і в ході розгляду справи не встановлено та не наведено будь-яких фактів та обставини, які свідчили про неможливість використання у названій господарській діяльності позивача закуплених ним послуг по ремонту електронних ваг (які є необхідні для організації торгівельної діяльності), будівельних матеріалів (підтримання місця торгівлі в належному санітарному стані), по євро буклетів та єврофлаєрів ( витрати на збут, рекламу). Зважаючи на викладені обставини справи та положення законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість висновків відповідача про відсутність зв`язку понесених позивачем витрат по закупівлі послуг по ремонту електронних ваг в розмірі 591,00 грн, по будівельних матеріалів в розмірі 773,00 грн, по євро буклетах та єврофлаєрах в розмірі 9297,00 грн з його господарською діяльністю. Як наслідок, відповідач в порушення ч.2 ст. 77 КАС України як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних рішень в повному обсязі. Водночас, колегія суддів зазначає, що скаржник в апеляційній скарзі обмежилося лише викладом обставин та норм права, проте не обґрунтував у чому саме полягає неправильне застосування (порушення) судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, що саме не було досліджено судом першої інстанції, чи в чому полягає невідповідність висновків суду обставинам справи. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Вказана справа віднесене судом до справ незначної складності. Керуючись статями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 500/687/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 28 січня 2021 року.