Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/13392/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 січня 2021 р.м. ОдесаСправа № 420/13392/20 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 16.12.2020 року; Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді - Єщенка О.В. суддів - Димерлія О.О. - Танасогло Т.М. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Велькова Олега Віталійовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Акціонерного товариства "Альфа - Банк" про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Велькова Олега Віталійовича від 26.10.2020 року про відкриття виконавчого провадження №63417148; зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Велькова Олега Віталійовича в порядку, передбаченому п. 3 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», повернути Акціонерному товариству «Альфа-банк» виконавчий напис за реєстр. №24223, виданий 31.10.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості по договору кредиту №2007/13-2.06/545 від 15.08.2007 року, що складається з 120310 доларів США простроченої заборгованості та 88664,47 доларів США простроченої заборгованості по нарахованим відсоткам за період з 10.12.2014 року по 11.07.2017 року (всього 208 974,47 доларів США), а також суму плати за вчинення виконавчого напису. В обґрунтування позову зазначено, що на момент відкриття виконавчого провадження існували обставини щодо банкрутства боржника, а відтак - свідчили про наявність підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до приписів п. 3 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Наведене свідчить, що відкриття виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій відбулось безпідставно та з порушенням чинного законодавства, а тому рішення відповідача підлягає скасуванню в судовому порядку. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем необґрунтовано обставини, що перешкоджали приватному виконавцю прийняти до провадження виконавчий документ. В свою чергу, відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса відбулось з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстави для скасування рішення відповідача із зобов`язанням приватного виконавця повернути виконавчий документ стягувачу відсутні. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, наголошуючи на порушенні судом норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулює спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково не враховано, що на момент укладення кредитного договору позивач був зареєстрованим фізичною особою-підприємцем, тобто кошти за договором позичались спеціальним суб`єктом з метою провадження господарської діяльності. Отже, визнання в установленому порядку позивача банкрутом, вжиття кредитором заходів погашення заборгованості в ліквідаційній процедурі та визнання господарським судом заборгованості такою, що є безнадійною, безумовно свідчить про неправомірність постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження та зобов`язання відповідача вчинити дії щодо повернення виконавчого документа відповідно до положень п. 3 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». У відзиві на апеляційну скаргу Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Вельков Олег Віталійович посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення. Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, однак в судове засідання не з`явились, від апелянта надійшла заява про розгляд справи без його участі, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України за наявними у справі матеріалами. Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, 23.09.2004 року проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . 15.08.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та громадянином ОСОБА_1 укладено договір кредиту №2007/13-2.06/545, відповідно до якого Банк (кредитор) надає гр. ОСОБА_1 (позичальнику) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 137 500 доларів США зі сплатою 13,5 процентів річних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості: з вересня 2007 р. по липень 2017 р. щомісячно рівними частинами по 1146 доларів США; у серпні 2017 р. - 1126 доларів США з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту 14.08.2017 р. Відповідно до п. 1.2 Договору кредит надається Позичальнику на наступні цілі: придбання нерухомого майна - земельної ділянки, загальною площею 1,40 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Біляївський район, Холоднобалківська сільська рада, ділянка НОМЕР_1 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування комплексу виробничих та складських приміщень. 29.04.2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області із заявою про визнання його банкрутом у зв`язку з неспроможністю сплатити заборгованість перед кредитором в сумі 400000 грн. та недостатністю майна та грошових коштів для повного задоволення вимог кредиторів у порядку ст.ст. 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Постановою Господарського суду Одеської області від 24 травня 2011 року по справі 7/17-1676-2011 визнано банкрутом фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 . Відкрито відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ліквідаційну процедуру. Скасовано арешт, накладений на майно боржника чи інші обмеження щодо розпорядження майном боржника. Заборонено накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Зобов`язано ліквідатора банкрута в п`ятиденний строк подати оголошення про визнання ОСОБА_1 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у офіційному друкованому органі (газети «Голос України чи «Урядовий кур`єр») з метою виявлення всіх кредиторів, докази подачі оголошення надати суду. Зобов`язано ліквідатора провести ліквідаційні заходи, передбачені ст.ст. 25-31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», та надати суду звіт. За вказаним судовим рішенням досліджувалось питання стосовно заборгованості між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 перед кредитором (ТОВ «Інтерграфік») у розмірі 400 000 грн. та встановлено обставини щодо недостатності на дату проведення інвентаризації активів ФОП ОСОБА_1 для погашення наявної заборгованості. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27 листопада 2012 року по справі №7/17-1676-2011 затверджено звіт ліквідатора. Припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Зобов`язано державного реєстратора не пізніше наступного робочого дня з дати надходження цієї ухвали заповнити реєстраційну картку про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення та передати органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення для зняття фізичної особи-підприємця з обліку. Кредиторську заборгованість банкрута списано як безнадійну. Вирішено, що вимоги, незадоволені за відсутністю майна, вважати погашеними. Скасовано арешт та інші заходи по забезпеченню заяви, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 4 травня 2011 року. Припинено повноваження ліквідатора банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Провадження у справі припинено. 31.10.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем вчинено виконавчий напис №24223 щодо стягнення на користь ПАТ «УКРСОЦБАНК» заборгованості, що виникла по Договору кредиту №2007/13-206/545 від 15 серпня 2007 року, боржником за яким є ОСОБА_1 . Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду 23.09.2020 року замінено стягувача у виконавчому написі №24223 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. від 31.10.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №2007/13-2.06/545 від 15.08.2007 року, що виникла перед Акціонерним товариством «УКРСОЦБАНК» в розмірі 208974 дол. США 47 цента, на правонаступника - Акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК». 26.10.2020 року АТ «АЛЬФА-БАНК» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Велькова Олега Віталійовича із заявою про примусове виконання виконавчого напису №24223 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. від 31.10.2017 року. 26.10.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Вельковим Олегом Віталійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису від 31.10.2017 року №24223. Зобов`язано боржника протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження подати декларацію про доходи та майно та попередити боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Стягнуто з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 20897,45 дол. США. Визначено боржнику виконати вимоги виконавчого документа перерахувавши на розрахунковий рахунок приватного виконавця кошти та з`явитися до приватного виконавця для надання документального підтвердження сплати боргу у вигляді квитанції про сплату боргу. Не погоджуючись із відкриттям виконавчого провадження, посилаючись на неправомірність та безпідставність дій приватного виконавця, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування постанови відповідача із його зобов`язанням в судовому порядку повернути виконавчий документ стягувачу. Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню. Частинами ст. 4 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII передбачені вимоги до виконавчого документа, а саме у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти. Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку. Разом з цим, за правилами п. 3 ч. 4 ст. 4 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо боржника визнано банкрутом. Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім: 1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною; 2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету; 3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону; 4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи; 5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини; 6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності; 7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб; 8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена; 9) рішень про конфіскацію майна; 10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання; 11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Разом з цим, під час вирішення спору по суті судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 №2343-XII (в редакції, яка діяла на момент процедури банкрутства) неплатоспроможність - неспроможність суб`єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов`язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов`язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності; боржник - суб`єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов`язання перед кредиторами, у тому числі зобов`язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати; банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури; суб`єкт банкрутства - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов`язання встановлена господарським судом. Суб`єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо). При цьому, судом першої інстанції вірно враховано, що стороною виконавчого документа, а саме боржником є фізична особа - ОСОБА_1 . Дані про боржника, зазначені у виконавчому написі нотаріуса, відповідають і відомостям кредитного договору. Вказані обставини спростовують доводи апелянта про те, що стороною виконавчого провадження є боржник-суб`єкт підприємницької діяльності, визнаний у встановленому порядку банкрутом. Правового регулювання спірних правовідносин не змінює і заявлення в межах ліквідаційної процедури вимог зі сторони банку на предметом договору. Апеляційний суд враховує, що вказаний виконавчий документ є чинним, не оскаржений позивачем та в установленому законом порядку не визнаний таким, що не підлягає виконанню. За відповідністю виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" у приватного виконавця не було правових підстав для відмови стягувачу у прийнятті виконавчого документа до свого провадження. З огляду на те, що сукупність обставин справи показала, що приватний виконавець діяв з дотриманням вимог чинного законодавства, виконавчий документ є чинним, не оскаржений позивачем та не визнаний в установленому порядку таким, що не підлягає виконанню, а обставини щодо визнання банкрутом боржника - сторони у виконавчому провадженні не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення. Враховуючи викладене, оскільки висновки суду відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до вимог ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 139, 272, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: О.О. Димерлій Т.М. Танасогло