Постанова 4852 № 160/5030/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 14 січня 2021 року м. Дніпросправа № 160/5030/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Дурасової Ю.В., суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 9 липня 2020 року у справі № 160/5030/20 (головуючий суддя Бондар М.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Азовкабель" до відповідача Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,- ВСТАНОВИВ: Позивач, Приватне акціонерне товариство "Азовкабель", звернувся до суду з адміністративним позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 03.04.2020 № UA110230/2020/000055/2; - визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.04.2020 № UA110230/2020/00110, прийняту Дніпровською митницею Держмитслужби. (а.с. 1-9) Позов обґрунтовано тим, що 02.04.2020 позивачем подано митну декларацію №UA110230/2020/007829 до митного органу. Під час декларування товару за вказаною митною декларацією позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України. Відповідачем за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів було виявлено невідповідності та запропоновано позивачу надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Позивачем було надано документи, які спростовують виявлені розбіжності. Проте, відповідачем не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 03.04.2020 № UA110230/2020/000055/2 та відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.04.2020 № UA110230/2020/00110. Позивач вважає рішення про коригування митної вартості протиправними, оскільки ПРАТ "Азовкабель" надало усі необхідні документи, які підтверджують митну вартість товару. Обґрунтовуючи підстави застосування другорядних методів митний орган спочатку вказував, що митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно наявної у органу доходів і зборів інформації. Проте, далі за текстом він же вказував, що методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів не можуть застосовуватись у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості подібних (аналогічних) товарів. А далі взагалі вказав, що митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у органу доходів і зборів інформації з розрахунку - 1,86 дол.кг. (джерело цінової інформації - МД від 30.03.2020 № UA 110150/2020/5166). Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 9 липня 2020 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано: - рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 03.04.2020 № UA110230/2020/000055/2; - картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.04.2020 № UA110230/2020/00110. (а.с. 130-135) Рішення суду першої інстанції, обґрунтовано тим, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України. У свою чергу, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Вважає, що судом першої інстанції допущено неправильне тлумачення норм матеріального права, а саме ч. 3 ст. 53 МКУ; не застосовані норми, передбачені пунктами 5-7 частини 10 ст. 58 МКУ. Посилається на те, що у відповідача були підстави для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару. Відтак, за результатами проведеного контролю, на підставі наявних відомостей згідно із законодавством митну вартість товару було скориговано та правомірно прийнято оскаржене рішення про коригування митної вартості. Щодо оскарженої картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідач вказав, що остання є обґрунтованою та такою, що відповідає чинному законодавству. Позивачем до апеляційного суду подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, в обґрунтування якого вказує, що декларантом подано документи передбачені ч. 3 ст. 53 МКУ для підтвердження митної вартості задекларованого товару. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ПРАТ "Азовкабель" 14.09.2001 року зареєстровано як юридична особа відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 28-31). З метою митного оформлення товару поставленого за вищевказаним Договором поставки №124 від 11.10.2017 року, позивачем 02.04.2020 року подано митну декларацію №UA110230/2020/007829. (а.с. 33). 03.04.2020 року Дніпровською митницею Держмитслужби прийнято у відношенні позивача рішення про коригування митної вартості № UA110230/2020/000055/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110230/2020/00110. (а.с. 53-54) Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Митного кодексу України. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Згідно з частиною 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. На підставі частини 1 статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявления за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з частиною 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до частини1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Згідно з частиною 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатам консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Згідно з частиною 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі- продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно з частиною 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Відповідно до приписів ст. 53 Митного кодексу України митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений ч. 2 даної статті. Матеріалами справи підтверджується, що між ПРАТ «Азовкабель» (покупець) та Акціонерним товариством «Курська фабрика технічних тканин» (Росія) «Постачальник» (мовою оригіналу Акционерное общество «Курская фабрика технических тканей») 11.10.2017 року укладено Договір поставки №124, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю або вказаному ним вантажоодержувачу окремими партіями продукцію (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору (а.с. 34-35). В силу специфікації № 5 від 27.02.2020 року до Договору поставки №124 від 11.10.2017 року визначено, що ПРАТ «Азовкабель» оплачує, а АТ «Курська фабрика технічних тканин» постачає: 1) Стрічку конвеєрну 2.1-1600-5-ТК-200-2-6-2-Э-1-РБ ТУ 22.19.4 0-003 -00320934 -2017, 4 бухти, у кількості 640 кв.м., за ціною 1 850 рублів РФ за кв.м., на загальну суму 1 184 000 рублів РФ (а.с. 36). Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що при митному оформленні товар задекларований позивачем як: «Конвеєрні стрічки з гумовотканним пошаровим тяговим каркасом і зовнішніми гумовими обкладками з плоскими поверхнями. З вулканізованої гуми та армовані тільки текстильними матеріалами. 2.1-1600-5-ТК- 200-2-6-2-Э-РБ - 640 кв.м. Завширшки 1 600 мм. Призначені для транспортування сипучих, кусових і штучних вантажів. ТУ 22.19.40-003-00320934-2017. Країна виробництва Російська Федерація (RU)». Водночас, згідно з графою 43 МД №UA110230/2020/007829 від 02.04.2020 року декларантом зазначено метод визначення митної вартості за ціною договору (основний метод). Умови поставки (графа 20 МД №UA110230/2020/007829 від 02.04.2020) FCA RU м. Курськ. При поданні митної декларації від 02.04.2020 року №UA110230/2020/007829 декларантом надано Дніпровській митниці Держмитслужби: - довідку про транспортні витрати №2703/1 від 27.03.2020 року, - специфікацію №5 від 27.02.2020 року, - договір поставки №124 від 11.10.2017 року, - рахунок на оплату №11211 від 27.02.2020 року, - платіжне доручення в іноземній валюті №71 від 28.02.2020 року, - рахунок-фактуру №485 від 31.03.2020 року, - сертифікати якості (4 шт. - на кожну бухту стрічки 1 сертифікат), - акт навантаження №1, - лист виробника б/н від 01.04.2020 року, - міжнародну товарно-транспортну накладну №480321, - експортну декларацію країни походження №10129060/310320/0034699 від 31.03.2020 року (а.с. 37-49). Натомість, Дніпровською митницею Держмитслужби декларанту направлено електронне повідомлення, в якому зазначено: «Відповідно до частини 3 статті 53 МКУ за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості встановлено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості: 1) У рахунку на оплату №71 від 28.02.2020 відсутнє посилання на специфікацію №5 від 27.02.2020, в якій визначено умови оплати за товар; 2) Довідка про транспортні витрати №2703/1 видана 27.03.2020, натомість відвантаження товару здійснено 31.03.2020. Разом з тим, зазначена довідка не містить інформації щодо транспортного документу; 3) У наданому рахунку на оплату від 27.02.2020 №11211 відсутнє посилання на специфікацію №5 від 27.02.2020, в якій визначено умови оплати за товар; 4) В наданій до митного оформлення експортній декларації країни відправлення від 31.03.2020 №10129060/310320/0034699 відсутнє посилання на рахунок на оплату від 27.02.2020 №11211 та рахунок фактуру від 31.03.2020 №485. Також, у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. При цьому, у митниці наявна інформація щодо вищих рівнів митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Враховуючи зазначене, у митниці є сумніви, що заявлена митна вартість товарів ґрунтується на «дійсній вартості» та, відповідно, що надані до митного оформлення документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. В зв`язку з чим згідно вимог п.3 ст. 53 протягом 10 календарних днів, Вам необхідно надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями». Також митний орган повідомив позивача, що згідно ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Матеріалами справи підтверджується, що на запит митниці декларантом листом вих. №0204/2 від 02.04.2020 року було повідомлено таке: « 1) Згідно наданих документів до митної декларації відсутній рахунок до сплати №71 від 28.02.2020 року про який йдеться в повідомленні митниці. Це платіжне доручення №71 від 28.02.2020 року, в якому присутнє посилання на рахунок №11211 від 27.02.2020, контракт №124 від 11.10.2017 року. Звертаємо Вашу увагу, що до вимог заповнення платіжного доручення, банківська установа керується Постановою НБУ №216 від 28.07.2008 року. Для проведення платежу в банківську установу були надані всі необхідні документи. Довідка з банку додається; 2) Довідка про транспортні витрати №2703/1 від 27.03.2020 року надана на вимогу АО «Курская фабрика технических тканей» на дату 27.03.2020 року. Транспортно-експедиційній організації не принципова дата довідки і за потреби й на вимогу митниці довідка про транспортні витрати може бути складена повторно від 02.04.2020. В тому числі вказати номер транспортного документу. Суми витрат залишаються незмінними; 3) У рахунку про сплату товару №11211 від 27.02.2020 року присутнє посилання на контракт №124 від 11.10.2020 року та згідно умов контракту п. 1.2 Специфікації є невід`ємною частиною контракту; 4) В експортній декларації №10129060/310320/0034699 від 31.03.2020 року не вказано рахунок на попередню сплату №11211 від 27.02.2020 року в зв`язку з тим, що згідно з інструкцією про порядок заповнення митної декларації РФ не передбачено внесення в декларацію рахунка на попередню оплату. Щодо рахунка №485 від 31.03.2020 року надано лист виробника б/н від 01.04.2020 року про технічну помилку, який вказаний в декларації №UA110230/2020/007829 в графі

44. Експортна декларація має достатньо відомостей щодо ідентифікації кількісних та вартісних характеристики товару; 5) Звертаємо Вашу увагу на зниження собівартості сировини для виготовлення конвеєрних стрічок. А саме каучук та технічний вуглець, основна складова яких це нафта та газ, в наслідок мирового падіння цін на ці товари.» Також, додатково декларантом надано довідку з банку №31998 від 02.04.2020 року та довідку про транспортні витрати №0204/1 від 02.04.2020 року. Водночас, в цьому листі декларантом повідомлено, що ним надано всі наявні у нього документи для підтвердження митної вартості товару згідно із статтею 53 Митного кодексу України. Інших документів, передбачених статтею 53 Митного кодексу України, надати не має можливості (а.с. 50-52). 03.04.2020 року Дніпровською митницею Держмитслужби прийнято у відношенні позивача рішення про коригування митної вартості № UA110230/2020/000055/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110230/2020/00110 (а.с. 53-54). Як наслідок, оформлення товару задекларованого за МД №UA110230/2020/007829 від 02.04.2020 року здійснено позивачем з урахуванням Рішення про коригування митної вартості товарів № UA110230/2020/000055/2 від 03.04.2020 року і випущено відповідачем у вільний обіг вже за МД № UA110230/2020/007932 під гарантію відповідно до розділу X Митного кодексу України (а.с. 55). Колегія суддів апеляційної інстанції надаючи оцінку даним відносинам виходить з такого, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за основним методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, приписи митного законодавства України зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Зокрема, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Так, частина 2 статті 53 Митного Кодексу України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митниці право направляти декларанту вимогу про надання додаткових документів. Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом. Колегія суддів апеляційної інстанції, аналізуючи виявлені Дніпровською митницею Держмитслужби при перевірці правильності визначення митної вартості товару розбіжності, зазначає таке.

1. Відповідачем вказано, що у рахунку на оплату №71 від 28.02.2020 року відсутнє посилання на специфікацію №5 від 27.02.2020 року, в якій визначено умови оплати за товар. Разом з тим, спростовуючи дану розбіжність декларантом у листі вих. №0204/2 від 02.04.2020 було повідомлено, що згідно наданих документів до митної декларації відсутній рахунок до сплати №71 від 28.02.2020 року, про який йдеться в повідомленні митниці. Це платіжне доручення №71 від 28.02.2020 року, в якому присутнє посилання на рахунок №11211 від 27.02.2020 року, контракт №124 від 11.10.2017 року. До вимог заповнення платіжного доручення, банківська установа керується постановою Національного банку України №216 від 28.07.2008 року. До цього листа декларантом також надано відповідну довідку АТ «Альфа-Банк» від 02.04.2020 року №31998, якою повідомлено, що 02.03.2020 року проведено валютний платіж №71 на суму 1 184 000,00 російських рублів згідно контракту №124 від 11.10.2017 року. Матеріалами справи підтверджується, що для проведення платежу були надані усі необхідні документи: специфікація №5 від 27.02.2020 року на суму 1 184 000рос. руб. та рахунок №11211 від 27.02.2020 року на суму 1 184 000 рос.руб. Призначення платежу в валютному платежі №71 на суму 1 184 000 рос. руб. заповнено без порушень. З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується судом першої інстанції, що наведену розбіжність декларантом усунуто.

2. Відповідачем вказано, що довідка про транспортні витрати №2703/1 видана 27.03.2020 року, натомість відвантаження товару здійснено 31.03.2020 року. Разом з тим, зазначена довідка не містить інформації щодо транспортного документу. При цьому, за змістом даної розбіжності митним органом не зроблено жодного зауваження щодо сум оплати, а отже, суд приходить до висновку, що дана розбіжність не стосувалася митної вартості товару чи обраного методу її визначення. Разом з тим, спростовуючи дану розбіжність декларантом у листі вих. №0204/2 від 02.04.2020 року було повідомлено, що довідка про транспорті витрати №2702/1 від 27.03.2020 року надано на вимогу АО «Курская фабрика технических тканей» на дату 27.03.2020 року. Транспортно-експедиційній організації не принципова дата довідки і за потреби й на вимогу митниці довідка про транспортні витрати може бути складена повторно від 02.04.2020 року, в тому числі з зазначенням номеру транспортного документу, при цьому суми витрат залишаються незмінними. Також матеріалами справи підтверджується, що декларантом надано додаткову нову довідку про транспортні витрати від 02.04.2020 №0204/1. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що дана розбіжність не стосувалась визначення митної вартості товару та не свідчила про недоліки у числовому значенні складових такої митної вартості, натомість, декларантом цю розбіжність було усунуто шляхом надання пояснень та додаткових документів.

3. Відповідачем вказано, що у наданому рахунку на оплату від 27.02.2020 року №11211 відсутнє посилання на специфікацію №5 від 27.02.2020 року, в якій визначено умови оплати за товар. З цього приводу слід зазначити, що декларант у листі вих. №0204/2 від 02.04.2020 пояснив, що у рахунку про сплату товару №11211 від 27.02.2020 року присутнє посилання на контракт №124 від 11.10.2020 року та згідно умов контракту п.1.2 Специфікації є невід`ємною частиною контракту. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що формою окремого документа, складанням якого супроводжувалась господарська операція, не можуть спростовувати його сутність та зміст господарської операції, задокументованої ним. Так, за змістом даного документа, відображено фактичний зміст господарської операції - поставки товарів певного асортименту, певної кількості та за визначеною ціною, які відповідають змісту інших документів, що супроводжували цю поставку.

4. Відповідачем вказано, що в наданій до митного оформлення експортній декларації країни відправлення від 31.03.2020 року №10129060/310320/0034699 відсутнє посилання на рахунок на оплату від 27.02.2020 року №11211 та рахунок фактуру від 31.03.2020 року №485. Однак, дана розбіжність так само не спростовує числового значення митної вартості товарів та не породжує в ній сумнівів. Позивач не може нести відповідальність за форму та зміст документу, який складався не ним, а іншим суб`єктом господарювання. При цьому, Митна декларація країни відправлення була прийнята без жодних зауважень компетентних органів цієї країни. На спростування доводів митниці декларант у листі вих. №0204/2 від 02.04.2020 року пояснив, що в експортній декларації №10129060/310320/0034699 від 31.03.2020 року не вказано рахунок на попередню сплату №11211 від 27.02.2020 року в зв`язку з тим, що згідно з інструкцією про порядок заповнення митної декларації РФ не передбачено внесення в декларацію рахунка на попередню оплату. Щодо рахунка №485 від 31.03.2020 року надано лист виробника б/н від 01.04.2020 року про технічну помилку, в якому вказано на допущену помилку в декларації №10129060/310320/0034699 (графа 5 та графа 6) та вказано на необхідність вірного врахування цих помилок як рахунок-фактура №485 від 31.03.2020 року. Отже, виявлені розбіжності є суто формальними та стосувались виключно форми документів первинного бухгалтерського обліку. Виявлені розбіжності усунуті позивачем та не впливають на числове значення митної вартості товарів. Аналіз зазначених обставин дає підстави для висновку, що під час перевірки правильності визначення митної вартості заявленої позивачем, митної орган дійшов хибних висновків про наявність в поданих документах розбіжностей, що не дають можливості впевнитися в правильності визначення декларантом митної вартості товару. Водночас, позивачем таку вимогу виконано та надано додаткові документи, якими спростовано зауваження митного органу. Митний орган не погодившись із правильністю визначення декларантом митної вартості послався на наявність у органу доходів і зборів інформації щодо митної вартості ідентичних товарів на рівні - 1,86 дол./кг (джерело цінової інформації - МД від 30.03.2020 № UA 110150/2020/5166) та визначив митну вартість за резервним методом, про що прийняв рішення. В силу статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Пунктом 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Таким чином основним критерієм оцінки визначення митної вартості товару є числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже будь-які неточності не пов`язані з визначенням числового значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, не можуть бути покладені в основу визначення митної вартості за іншим, ніж, основний метод. Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів; 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості ('обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що наведені відповідачем розбіжності, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не можуть бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору, адже митна вартість за цим методом визначається за ціною саме договору, тобто домовленості продавця та покупця про продаж товару на визначних умовах та за визначеною ними ціною. Обґрунтовуючи підстави застосування другорядного методу митний орган спочатку вказував, що митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно наявної у органу доходів і зборів інформації. Проте далі за текстом рішення вказано, що методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів не можуть застосовуватись у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості подібних (аналогічних) товарів. При цьому, надалі вказано, що митна вартість товару, який імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у органу доходів і зборів інформації з розрахунку - 1,86 дол.кг. (джерело цінової інформації - МД від 30.03.2020 № UA 110150/2020/5166). Тобто, у рішенні суб`єкта владних повноважень не було дотримано принципу правової визначеності, адже допущено правову плутанину у другорядних методах та в тому, який метод все ж таки застосований для визначення митної вартості товару, що ввозився позивачем. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем у визначеному Митним кодексом України порядку підтверджено заявлену ціну товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару. На думку колегії суддів апеляційної інстанції Дніпровська митниця Держмитслужби не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 03.04.2020 року № UA110230/2020/000055/2 Митну вартість підтверджують саме основні документи, визначені в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, які містять відомості про ціну товару, та на підставі яких позивачем визначалась митна вартість. Тому, зауваження до додаткових документів, які не стосуються відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, не можуть бути правомірною підставою коригування митної вартості. Враховуючи протиправність винесеного рішення про коригування митної вартості товарів від 03.04.2020 року № UA110230/2020/000055/2, є протиправною і картка відмови № UA110230/2020/00110 від 03.04.2020 року, оскільки вимога про визнання її протиправною та скасування є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем. На думку колегії суддів апеляційної інстанції, виходячи з обставин справи та норм законодавства України, що регулює дані правовідносини, права, свободи та інтереси позивача захищені. Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. З огляду на результати розгляду справи розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 9 липня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду відповідно до ст. 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови виготовлено 22.01.2021. Головуючий суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова