Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/778/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2021 р.Справа № 440/778/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Жигилія С.П. , П`янової Я.В. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 року, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/778/20 за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про: - визнання протиправною бездіяльності ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ в Полтавській області щодо відмови позивачу у проведенні розслідування нещасного випадку, відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС від 27.12.2002 року №1346, у період проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ України та під час якого позивачем були отримані тілесні ушкодження; - зобов`язання ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ в Полтавській області провести розслідування нещасного випадку, що стався в період несення служби 19-20 березня 2015 року, під час проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ України, внаслідок чого отримані тілесні ушкодження та оформити його результати з урахуванням вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС від 27.12.2002 року №1346. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ в Полтавській області щодо не проведення розслідування нещасного випадку, відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС від 27.12.2002 року №1346, у період проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ України та під час якого позивачем були отримані тілесні ушкодження. Зобов`язано Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ в Полтавській області провести розслідування нещасного випадку, що стався в період несення служби 19-20 березня 2015 року, під час проходження ОСОБА_1 служби в органах внутрішніх справ України, внаслідок чого отримані тілесні ушкодження та оформити його результати з урахуванням вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС від 27.12.2002 року №1346. Не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки при вирішенні справи не взято до уваги усі обставини справи, допущено порушення норма матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у період із 06 грудня 1990 року по 12 червня 2015 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ. 30 березня 2015 року інспектором ГКЗ БПСМ ОП "Полтава" УМВС України в Полтавській області складено направлення до військово-лікарської комісії УМВС України в Полтавській області щодо здійснення медичного огляду старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 у зв`язку із погіршенням стану здоров`я . 05 травня 2015 року військово-лікарською комісією УМВС України в Полтавській області за розпорядженням ГЗК БПСМОП "Полтава" УМВС України в Полтавській області здійснено медичний огляд ОСОБА_1 . За результатами здійсненого медичного огляду ВЛК УМВС України в Полтавській області складено Свідоцтво про хворобу №144-с. Згідно пункту 12 Свідоцтва про хворобу №144-с: "Діагноз і постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання (поранення, травми, контузії, каліцтва) ЗАХВОРЮВАННЯ: ожиріння аліментарно-конституційного генезу III ст. Вторинна артеріальна гіпертенезія II, кризи II - го порядку 04 лютого 2015 року та 20 березня 2015 року, гіпертрофія лівого шлуночку із зниженою скоротливою здатністю міокарда: СН 0 ст. Жировий гепатоз. Хронічний холецисто-панкреатит, ст. ремісії. Сольовий діатез, ХНН 0 ст. Ангіопатія сітківки обох очей, ТАК, пов`язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ". За пунктом 13 Свідоцтва про хворобу №144-с: " Постанова військово-лікарської комісії про придатність до військової служби (служби в органах внутрішніх справ), служба за військовим фахом (служби на посаді) та ін. На основі статей 12-В, 39-Б, 55-В графи I Розкладу хвороб і фізичних вад (наказ МВС України від 06 лютого 2001 року №85) ОБМЕЖЕНО ПРИДАТНИЙ ДО ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ". 04 червня 2015 року ОСОБА_1 на ім`я начальника УМВС України в Полтавській області подано рапорт у якому просив звільнити зі служби в ОВС через погіршення стану здоров`я у зв`язку з перебуванням в зоні АТО та обмеженою придатністю до військової служби з 12 червня 2015 року. Наказом УМВС України в Полтавській області №304о/с від 12 червня 2015 року старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (С-432989), старшого інспектора взводу №2 роти №1 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Полтава" УМВС звільнено зі служби. Підстава: рапорт від 04 червня 2015 року, подання БПСМОП "Полтава" УМВС від 05 червня 2015 року, свідоцтва про хворобу №144-С, виданого 05 травня 2015 року військово-лікарською комісією, підпорядкованою УМВС. Згідно Довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0564594 від 05 лютого 2018 року позивачу встановлено третю групу інвалідності, загальне захворювання. 12 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ГУНП в Полтавській області із листом, у якому просив на підставі частини першої розділу 3 Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 03 квітня 2017 року №285, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2017 року за №559/30427, направити на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи з метою визначення придатності до служби за станом здоров`я на час звільнення зі служби та причинного зв`язку із захворюваннями, що виникли під час проходження служби; надати комісії у розпорядження матеріали службової перевірки щодо отримання травми під час несення служби в період 19-20 березня 2015 року. Листом від 10 квітня 2018 року №115/12/01-2018 Управління кадрового забезпечення Управління МВС України в Полтавській області повідомило позивача, що 05 травня 2015 року військово-лікарська комісія УМВС України в Полтавській області, за розпорядженням групи кадрового забезпечення БПСМОП "Полтава" УМВС, здійснивши медичний огляд винесла постанову відповідно до якої ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби (свідоцтво про хворобу від 05 травня 2015 року №144-С). Видати повторно направлення на медичний огляд для встановлення причинного зв`язку захворювань з проходженням служби в ОВС на час звільнення, правових підстав не має, оскільки відповідно до вимог частини 13 розділу VI Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС України від 03 квітня 2017 року №285, перегляд раніше прийнятої постанови ВЛК проводиться за заявою колишнього працівника. Таким чином необхідно звернутися із заявою про перегляд постанови до Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області". 24 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до начальника ГУНП в Полтавській області із листом, у якому просив зобов`язати провести службову перевірку щодо отримання травми під час несення служби в період 19-20 березня 2015 року та направити на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи з метою визначення придатності до служби за станом здоров`я на час звільнення та причинного зв`язку із захворюваннями, що виникли під час проходження служби. Листом від 21 травня 2018 року ГУНП в Полтавській області повідомило, що Головне управління Національної поліції в Полтавській області створено, як нову юридичну особу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730. Чинним законодавством до компетенції органів Національної поліції не віднесено проведення розслідування нещасних випадків, що сталися із працівниками органів внутрішніх справ до моменту створення Національної поліції України. Рішенням Полтавської обласної МСЕК від 31.01.2019 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності, що підтверджується довідкою АВ № 0021520 . Листом від 04.09.2019 позивач повторно звернувся з листом до ГУНП в Полтавській області, у якому просив провести розслідування нещасного випадку, що стався з ним під проходження служби в ОВС. 03.10.2019 позивач отримав відповідь, якою позивача повідомлено про те, що він вже неодноразово звертався із вказаного питання та йому неодноразово надавалися відповіді. Позивач, вважаючи, що Управління МВСУ в Полтавській області допущено протиправну бездіяльність, звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та не доведеності відповідачем правомірності допущеної бездіяльності. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні врегульовані Законом України "Про охорону праці" від 14.10.1992, № 2694-ХІІ (надалі - Закон № 2694). Статтею 1 Закону № 2694-ХІІ визначено поняття охорони праці як систему правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. За статтею 14 вказаного Закону працівник зобов`язаний: дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Приписами статті 22 Закону № 2694 встановлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. Із метою врегулювання питань, пов`язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України розроблено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України 27 грудня 2002 року за № 1346. Згідно із пунктом 2.1 Порядку № 1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки). Пунктом 2.2 Порядку № 1346 встановлено, що за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків. Відповідно до пункту 2.4 Порядку № 1346 якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2). Пунктом 3.1 Порядку № 1346 передбачено, що про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосередньо керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги. Пунктом 3.4 Порядку № 1346 передбачено, що лікувально-профілактичний заклад системи МВС про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення) повинен протягом доби повідомити керівника підрозділу, де працює потерпілий, а в разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) - відповідну СЕС системи МВС, терміново надсилаючи відповідне повідомлення про кожного потерпілого за встановленою формою. Відповідно пункту 3.5 Порядку № 1346, керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС. До складу комісії не може входити керівник, що безпосередньо керував проведенням робіт, при виконанні яких стався нещасний випадок (у тому числі поранення). Відповідно до пункту 3.19 Порядку № 1346 нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акта за формою Н-1* (НТ*) вирішується комісією з розслідування, а в разі незгоди потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, з рішенням комісії - в порядку, передбаченому чинним законодавством. Отже, Порядком № 1346 чітко врегульовано випадок, за якого нещасний випадок, про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, має бути розслідуваним протягом місяця після одержання заяви потерпілого. Водночас, коли саме стався нещасний випадок, не має значення. З аналізу викладеного слідує, що нещасний випадок, який стався з позивачем 19-20 березня 2015 році має розслідуватися згідно із Порядком № 1346. Матеріалами справи підтверджено, що позивач звертався до відповідача із заявою про розслідування нещасного випадку, який стався з ним під час несення служби 19-20 березня 2015 року та отримав відмову у проведенні цього розслідування, оскільки Ліквідаційна комісія не виконує функції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, а лише наділена повноваженнями управління його справами (а.с. 24). При цьому, аналіз змісту наведених вище положень Порядку № 1346 дає підстави для висновку, що єдиною підставою організації розслідування нещасного випадку є одержання керівником повідомлення про нещасний випадок. Пунктом 3.5 Порядку № 1346 прямо передбачено, що керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією. Із наведеного випливає, що саме рішення (відмова) Ліквідаційної комісії є формою виконання повноважень, покладених на даний орган. Таким чином, при зверненні позивача із заявою про проведення розслідування нещасного випадку, який з ним стався, відповідачу необхідно було створити комісію з розслідування нещасного випадку. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.11.2019 у справі № 823/346/17, від 14.04.2020 у справі № 580/1768/19, від 14.07.2020 у справі № 823/1605/17. Зміст наведених положень Порядку № 1346 свідчить про те, що підставами для проведення розслідування нещасного випадку є: раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше; звернення до лікувально-профілактичного закладу системи МВС з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення); повідомлення про нещасний випадок. Згідно із пунктом 3.8 Порядку № 1346 комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов`язана протягом трьох діб після утворення комісії: - обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; - визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; - з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; - визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов`язків (не пов`язаний з виконанням службових обов`язків); - скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п`яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію. З аналізу наведених положень Порядку № 1346 вбачається, що підставами для проведення розслідування нещасного випадку є: - раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше; - звернення до лікувально-профілактичного закладу системи МВС з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення); - повідомлення про нещасний випадок. Пунктом 3.9 Порядку № 1346 встановлено, що комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він трапився в період проходження служби під час: припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; охорони і забезпечення громадського порядку; несення постової чи патрульної служби; виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов`язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; проведення навчання, тренувань, обов`язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; прямування працівника до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами; прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження. Згідно із пунктом 3.10 Порядку № 1346 комісія з розслідування також визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він стався в період проходження служби внаслідок: - безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов`язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо); - спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов`язаних з виконанням службових обов`язків; - травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого); - раптового погіршення стану здоров`я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах пункту 3.11 цього розділу, що визнається пов`язаним з виконанням службових обов`язків за умови, що погіршення стану здоров`я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров`я. Медичний висновок щодо зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров`я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування; - в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. За приписами пункту 3.11 Порядку № 1346 комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків", якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: - за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов`язані з виконанням службових обов`язків; - унаслідок дій, вчинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; - під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; - у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього розділу, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів досудового розслідування; - унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни. На підставі п. 3.12. Порядку № 1346 до першого примірника акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* долучаються: акт за формою Н-1* (НТ*), пояснення свідків, потерпілого, витяги з нормативних документів, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують місце події (робоче місце), стан технічних засобів (транспорту, устаткування, апаратури тощо), діагноз травми, медичний висновок щодо втрати здоров`я потерпілим у результаті нещасного випадку (у тому числі поранення), а в разі необхідності - також висновок щодо наявності в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин. Згідно з п. 3.14. Порядку № 1346 керівник підрозділу повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1* (НТ*) протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підрозділу, - протягом доби після одержання необхідних матеріалів. Пунктами 3.19, 3.20 Порядку №1346 передбачено, що нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акта за формою Н-1* (НТ*) вирішується комісією з розслідування, а в разі незгоди потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, з рішенням комісії - в порядку, передбаченому чинним законодавством. Нещасний випадок (у тому числі поранення), що стався в підрозділі з працівником іншого підрозділу під час виконання ним завдання свого керівника, розслідується підрозділом, де стався нещасний випадок, і про нього складається акт за формою Н-1* (НТ*) комісією з розслідування за участю представників підрозділу, працівником якого є потерпілий. Такий нещасний випадок береться на облік підрозділом, працівником якого є потерпілий. Підрозділ, де стався нещасний випадок (у тому числі поранення), зберігає в себе один примірник затвердженого акта за формою Н-1* (НТ*). Водночас, положеннями пункту 3.24 Порядку № 1346 врегульовано, що нещасні випадки (у тому числі поранення) з працівниками, які виконували завдання (роботи) у складі зведених загонів (груп, бригад, транспортної колони), сформованих певним підрозділом, розслідуються цим підрозділом за участю представника підрозділу, що направив працівника. Такі випадки беруться на облік підрозділами, працівниками яких є потерпілі. За встановлених обставин висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для проведення розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 19-20 березня 2015р. у період проходження служби в органах внутрішніх справ при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю, є правомірним. Стосовно тверджень відповідача про відсутність у Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області повноважень щодо розслідування нещасних випадків, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Частиною п`ятою статті 104 ЦК України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Згідно з частиною третьою статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. Відповідно до частини четвертої статті 105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 за № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2 (у тому числі УМВС України в Полтавській області). На момент розгляду цієї справи судом першої інстанції до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про перебування юридичної особи - УМВС України в Полтавській області в стані припинення. Проте, з приписів чинного законодавства не убачається застережень щодо неможливості проведення розслідування нещасного випадку головою Ліквідаційної комісії органу Міністерства внутрішніх справ України. Вказане відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 823/1605/17. Враховуючи викладене та з огляду на те, що юридична особа УМВС України в Полтавській області перебувала у стані припинення, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що розслідуванням нещасного випадку, який стався з позивачем, як колишнім працівником міліції, повинна займатися саме Ліквідаційна комісія УМВС України в Полтавській області. Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 77 КАС України. Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості власних дій, що є предметом оскарження позивачем. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 року по справі № 440/778/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді С.П. Жигилій Я.В. П`янова Повний текст постанови складено 29.01.2021 року