Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/3819/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2021 р.Справа № 520/3819/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: П`янової Я.В. , Жигилія С.П. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Севастьяненко К.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 05.10.20 року по справі № 520/3819/20 за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області до Харківського національного університету мистецтв імені І.П. Котляревського про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду, ВСТАНОВИВ: Позивач, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення (заборони) експлуатації будівлі Харківським національним університетом мистецтв імені І.П. Котляревського, за адресою: Харківська область, місто Харків, майдан Конституції, будинок 11/13, шляхом її знеструмлення, опечатування пристроїв відключення джерел електропостачання та зобов`язання припинити використання цієї будівлі до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.20 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Позивач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. Апелянт надіслав до суду засобами електронного поштового зв`язку клопотання про відкладення розгляду справу на іншу дату через неможливість представника позивача прибути на судове засідання у зв`язку з великою кількістю судових засідань, призначених на 20.01.2021р. Колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення вищезазначеного клопотання, оскільки доказів неможливості прибути в судове засідання по цій справі через зайнятість представника в іншій справі скаржником не надано, як і не надано доказів неможливості залучення інших осіб для представництва його інтересів в суді. Позивач також надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що його представник, є єдиним юристом у штаті і він перебуває у щорічній відпустці. Колегія суддів вважає, що також відсутні підстави для задоволення вищезазначеного клопотання, оскільки доказів неможливості прибути в судове засідання іншого представника не надано. Крім того, справа має бути розглянута протягом розумного строку. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь позивача та відповідача в судовому засіданні - не визнавалась обов`язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без участі сторін за наявними матеріалами у справі. Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Шевченківським районним відділом у місті Харкові Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області у відповідності до вимог Кодексу цивільного захисту України, Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», доручення Прем`єр - міністра України від 11.12.2019 року №44205/1/1-19, наказу від 13.12.2019 року №155 «Про проведення позапланових перевірок об`єктів», посвідчення на проведення перевірки від 16.12.2019 року №501 з 17.12.2019 по 21.12.2019 проведена позапланова перевірка додержання (виконання) вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки на території та у будівлі Харківського національного університету мистецтв імені І.П. Котляревського, за адресою: Харківська область, місто Харків, майдан Конституції, будинок 11/13. За результатами перевірки складено акт № 380 від 21.12.2019, яким встановлено, що будівля Харківського національного університету мистецтв імені І.П. Котляревського за адресою: Харківська область, місто Харків, майдан Конституції, будинок 11/13 експлуатується з порушеннями вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей та видано припис № 376 від 21.12.2019. Наявність саме вказаних порушень законодавства у сферах техногенної та пожежної безпеки, зафіксованих в акті перевірки № 380 від 21.12.2019, стали підставою для звернення позивача з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, оскільки обраний позивачем захід реагування, який має бути застосований судом до відповідача, не відповідає критеріям законності і пропорційності у зв`язку із надлишковим характером способу захисту публічного інтересу та обмеженням конституційного права громадян, передбаченого статтею 53 Конституції України. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон № 877). За визначенням, наведеним у ст.1 вказаного Закону державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходами державного нагляду (контролю) - є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій. За приписами ч.1 ст.3 Закону № 877 державний нагляд (контроль) серед іншого здійснюється за принципами пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності. Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 877 виключно законами встановлюються санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа. Положеннями ч.7 ст.7 Закону № 877 визначено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Згідно з п.12 ч.1 ст.67 Кодексу цивільного захисту України ( далі КЦЗ України) до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Відповідно до ч.2 ст.68 КЦЗ України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом. Частиною 1 ст. 70 КЦЗ України встановлено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають. Згідно з ч.2 ст.70 КЦЗ України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду. За наведених вище положень КЦЗ України підставою застосування за рішенням суду заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи (експлуатації) підприємства, його окремих об`єктів, споруд, цехів, дільниць, є виявлені в установленому порядку порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, якщо такі порушення створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками проведення позапланової перевірки ГУ ДСНС у Харківській обл. складено акт від 21.12.2019 № 380, в якому виявлено порушень законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки з боку відповідача. Також матеріалами справи встановлено, що Шевченківським районним відділом у м. Харкові ГУ ДСНС України у Харківській області за заявами Університету проведено позапланові заходи державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки. За результатами позапланових заходів державного нагляду (контролю) було складено акти № 201 від 03.07.2020 та № 202 від 28.07.2020. Виходячи із результатів перевірок, які зафіксовані в актах 201 від 03.07.2020 та 202 від 28.07.2020 Шевченківського районного відділу у м. Харкові ГУ ДСНС України у Харківській області, відповідачем фактично усунуто більшість перелічених в приписі № 376 від 21.12.2019 порушень. Зокрема, встановлено та підтверджено матеріалами справи, що станом на 29.07.2020 не усунутими залишились наступні порушення, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, а саме: 1) не створено об`єктової системи оповіщення; 2) опорядження (облицювання) стін коридорів будівлі виконане з матеріалів з вищою пожежною небезпекою, ніж Г2, В2, Д2, Т2; 3) деякі двері виходів з коридорів до сходових кліток відчиняються не в напрямку виходу з будівель (приміщень); 4) допустили знижування класу вогнестійкості елементів заповнення прорізів у протипожежних перешкодах (вихід зі сходової клітки на горище (покрівлю) не виконано через протипожежний люк 2-го типу). Інші порушення, що містяться в акті перевірки № 202 від 28.07.2020 позивачем під час розгляду справи не підтримані. При цьому позивач вказує на неусунення відповідачем виявлених порушень законодавства, та що недодержання суб`єктом господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення. Згідно з частиною 2 статті 51 та частиною 3 статті 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної та техногенної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання. Пожежна безпека це відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю (пункт 33 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України). Відповідно до пункту 43 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України вказаної статті техногенна безпека - відсутність ризику виникнення аварій та/або катастроф на потенційно небезпечних об`єктах, а також у суб`єктів господарювання, що можуть створити реальну загрозу їх виникнення. Техногенна безпека характеризує стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Забезпечення техногенної безпеки є особливою (специфічною) функцією захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій. Згідно з пунктом 26 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України небезпечний чинник це складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини. В контексті вищенаведених норм настання реальної загрози життю та здоров`ю людей слід пов`язувати з обставинами, які можуть призвести до займання, розповсюдження вогню, виникнення аварій (катастроф) та з впливом небезпечних факторів, які породжують вказані явища. Захід реагування у вигляді повного зупинення та заборони експлуатації будівель є виключним заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Враховуючи те, що заходи реагування застосовуються судом за позовом органу державного нагляду, останній повинен обґрунтувати наявність підстав для цього, тобто вказати та довести, що виявлені порушення створюють загрозу життю та здоров`ю людей, а також необхідність застосування конкретного заходу реагування залежно від характеру порушень та ступеню їх небезпеки. З огляду на це, оцінюванню підлягає питання, чи є захід реагування співмірним до мети його застосування і що таке втручання у права відповідача буде пропорційним і, таким чином, буде досягнуто справедливий баланс між інтересами відповідача та публічними інтересами. При цьому, метою застосування цього заходу є відвернення ймовірного настання для прав та інтересів невизначеного кола осіб негативних наслідків виявлених порушень. Такі негативні наслідки полягають у завданні шкоди життю та здоров`ю людей, але їх настання є вірогідною подією. Однак позивач, звернувшись із даним позовом з урахуванням принципу співмірності не обґрунтував чи можливе застосування інших заходів реагування, окрім зупинення та заборони експлуатації будівель Харківського національного університету мистецтв імені І.П. Котляревського. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що на підтвердження усунення виявлених порушень до матеріалів справи надано копії: акту прийняття-передачі виконаних робіт та встановлення противопожежних дверей в приміщенні розташованому за адресою: м. Харків, майдан Конституції, 11, акту перевірки відповідності вогнезахисту покриття дерев`яних конструкцій. Також зазначені в акті № 202 від 28.07.2020 порушення щодо напрямку відкриття деяких дверей є неконкретизованими та незрозумілими як для суду так і для відповідача, оскільки ані в акті перевірки ані під час розгляду справи позивачем не зазначено про які саме двері йде мова. З наданих до справи фотознімків виходів з коридорів до сходових кліток вбачається, що двері на виходах взагалі відсутні. З огляду на те, що відповідачем усунуто майже всі виявлені позивачем порушення та беручи до уваги вказані вище правові норми, а також враховуючи принцип пропорційності, що передбачає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі заходи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що експлуатація будівлі Харківського національного університету мистецтв імені І.П. Котляревського не створює загрозу для життя і здоров`я осіб, які у ньому знаходяться, а відтак відсутні правові підстави для вжиття відносно відповідача заходів реагування саме у вигляді зупинення експлуатації його приміщень. Доводи апелянта про те, що відсутність доказів повного усунення порушень з боку Харківського національного університету мистецтв імені І.П. Котляревського свідчить про наявність обґрунтованих підстав для зупинення його діяльності колегія суддів визнає необґрунтованим та зазначає наступне. Захід реагування у вигляді повного зупинення будівництва (робіт) є виключним заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. При обранні такого заходу реагування, позивачем як суб`єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами. Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги обґрунтування щодо загрози порушень, виявлених на об`єкті відповідача, життю і здоров`ю людей та помилково зазначено про її відсутність, колегія суддів відхиляє та вказує, що позивачем на виконання ст. 77 КАС України не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що виявлені порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки у відповідача створюють загрозу життю та здоров`ю людей. При цьому, настання реальної загрози життю здоров`ю людей слід пов`язувати з обставинами, які можуть призвести до займання, розповсюдження вогню, виникнення аварій (катастроф) та з впливом небезпечних факторів, які породжують вказані явища. Щодо інших доводів сторін колегія суддів зазначає. Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 року по справі № 520/3819/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Я.В. П`янова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 29.01.2021 року