Постанова Тернопільський апеляційний суд № 605/184/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 605/184/20Головуючий у 1-й інстанції Горуц Р.О. Провадження № 22-ц/817/109/21 Доповідач - Сташків Б.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 січня 2021 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Сташків Б.І. суддів - Хома М. В., Щавурська Н. Б., за участю секретаря Сович Н.А. та сторін представника АТ КБ "ПриватБанк" Панькова О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу № 605/184/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2020 року, ухваленого суддею Горуц Р.О., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИВ: У квітні 2020 року представник АК КБ ПриватБанк звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. В обґрунтуванні позовних вимог позивач вказував, що відповідач 09 серпня 2012 року звернувся до позивача із анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку при підписанні якої підтвердив свою згоду на те, що підписана сторонами заява з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Зазначав, що відповідач ОСОБА_2 своїм підписом у вищевказаній заяві підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на сайті банку - складає між ним та банком договір про надання банківських послуг . Таким чином позивач вважає, що позичальник дав свою добровільну згоду на прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту за даним договором і його зміну за рішенням та ініціативою Банку, вказавши що ОСОБА_2 зобов`язався слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту (п.1.1.51 Договору). Також із даної позовної заяви вбачається, що у зв`язку з порушенням взятих на себе зобов`язань за договором, заборгованість відповідача, станом на 17 березня 2020 року складає 24145,08 грн., а саме: - 12614,37 грн. - заборгованість за тілом кредиту; - 5040,18 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; - 4864,57 грн. - пеня; - 500 грн. - штраф (фіксована частина); - 1025,54 грн. - штраф (процентна складова). Заочним рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2020 року в задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовлено. Судові витрати покладено на позивача в межах ним понесених. Не погодившись із вказаним рішенням суду від представника АТ КБ "ПриватБанк" поступила апеляційна скарга, в якій позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом матеріального та процесуального права, неврахування усіх обставин справи. Зокрема вказує, що відповідач після отримання картки за умови укладеного з банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація ним картки та користування картковим рахунком свідчить про укладення сторонами кредитного договору. Зазначає, що вказані обставини підтверджуються, зокрема, наявними в матеріалах справи розрахунком заборгованості, випискою по рахункам відповідача, довідками банку про зміну умов кредитування та про видані картки. Вказує, що у виписці по рахунку чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, а також факти використання відповідачем грошей, отримання ним коштів через банкомати, а отже й отримання кредитної картки, оскільки проведення вказаних операцій є неможливими без наявності картки. Зазначає, що відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції не звернув уваги на те, що сума заборгованості по тілу кредиту не є фіксованою, а постійно змінюється в залежності від використання відповідачем кредитних коштів та внесення коштів на погашення заборгованості. Вважає, що встановивши те, що банк надав відповідачу кредит, а останній його не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні фактично отриманих коштів (тіла кредиту) та відсотків за кредитом. Також стверджує,що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів того, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи викладені не в тій редакції, яка діяла на час підписання ним анкети-заяви, а також що він не знав про умови кредитування. Розмір наявної заборгованості відповідачем не спростовано. У судовому засіданні представник позивача АТ КБ "ПриватБанк" Паньков О.П. апеляційну скаргу підтримав, посилаючись на доводи викладені в ній. Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, однак про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що в силу вимог ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ Приват Банк суд першої інстанції виходив з того, що згідно розрахунків заборгованості за договором, які, було долучено до позовної заяви заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором перед банком по даному кредитному договору відсутня. Зазначив, що згідно наданих позивачем розрахунків заборгованості, сплачених відповідачем сум на погашення тіла кредиту та відсотків, ОСОБА_1 не прострочив виконання грошового зобов`язання за наданим кредитом, у зв`язку із чим не вбачав у задоволенні позовних вимог, в частині стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України. Колегія суддів погоджується із висновками суду,оскільки вони відповідають вимогам закону та обставинам справи. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 09 серпня 2012 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до позивача із анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку при підписанні якої підтвердив свою згоду на те, що підписана сторонами заява з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач ОСОБА_1 своїм підписом у вищевказаній заяві підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на сайті банку - складає між ним та банком договір про надання банківських послуг (далі - договір). Таким чином, позичальник дав свою добровільну згоду на прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту за даним договором і його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Водночас ОСОБА_1 зобов`язався слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту (п.1.1.51 Договору). У зв`язку з порушенням взятих на себе зобов`язань за договором, заборгованість відповідача, станом на 17 березня 2020 року складає 24145,08 грн., а саме: - 12614,37 грн. - заборгованість за тілом кредиту; - 5040,18 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; - 4864,57 грн. - пеня; - 500 грн. - штраф (фіксована частина); - 1025,54 грн. - штраф (процентна складова). Згідно розрахунку заборгованості за період часу із 12 березня 2013 року по 31 травня 2015 року, станом на 31 травня 2015 року заборгованість відповідача перед позивачем становила - 7577,74 грн., а сплачено на користь позивача - 21509,27 грн., з них: 4837,96 грн. - сплачено відсотків; 16671,31 грн. - сума погашення за наданим кредитом (тіло кредиту). Відповідно до розрахунку заборгованості за період часу із 01 червня 2015 року по 30 вересня 2019 року, що станом на 30 вересня 2019 року відповідачем було витрачено - 11611,43 грн. запозичених коштів, а сплачено на користь позивача - 50557,74 грн., з них: 21328,05 грн. - сплачено відсотків; 29229,69 грн. - сума погашення за наданим кредитом (тіло кредиту). За вищезазначений період часу відповідачем було витрачено за період часу із 12 березня 2013 року по 17 березня 2020 року - 19189,17 грн. запозичених коштів, а сплачено з урахуванням того, що розмір та сплату відсотків сторонами погоджено не було - 72067,01 грн., з них: 45901 грн. (згідно розрахунків заборгованості сума погашення за наданим кредитом) + 26166,01 грн. (відсотки), що свідчить про те, що заборгованість у ОСОБА_1 перед банком по даному кредитному договору, відсутня, що також підтверджується змістом розрахунку заборгованості за договором, який, було долучено до даної позовної заяви на підтвердження викладених у ній обставин. Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається. У підписаній сторонами анкеті-заяві позичальника від 09 серпня 2012 року не зазначена процентна ставка, строк повернення кредиту, отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір та порядок нарахування відсотків за користування кредитом, а також відповідальність за порушення умов договору у виді сплати пені та штрафів. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи. Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на тарифи банку, однак таких до позову не додав та матеріали справи не містять. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Аналогічні висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 та правильно і всупереч твердженням апелянта, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК, судом враховано під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Умови договорів приєднання розробляються банком, а тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам банківських послуг та доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Тарифи, Умови в правила надання банківських послуг ПАТ КБ "Приватбанк". З наданих представником позивача розрахунків вбачається, що відповідачем починаючи за період часу із 12 березня 2013 року по 17 березня 2020 року сплачено - 72067,01 грн. За вищезазначений період часу відповідачем було витрачено - 19189,17 грн. запозичених коштів, а сплачено з урахуванням того, що розмір та сплату відсотків сторонами погоджено не було - 72067,01 грн., з них: 45901 грн. (згідно розрахунків заборгованості сума погашення за наданим кредитом) + 26166,01 грн. (відсотки), що свідчить про те, що заборгованість у ОСОБА_1 перед банком по даному кредитному договору, відсутня, що також підтверджується змістом вищевказаних розрахунків заборгованості за договором, які, було долучено до даної позовної заяви на підтвердження викладених у ній обставин. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування, за наведеними у скарзі доводами, апеляційний суд не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України»). При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення ЄСПЛ у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, порушень норм матеріального чи процесуального права судом не допущено, підстави для скасування рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги в апеляційного суду відсутні. Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесеними у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення. Рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2020 року- залишити без змін. Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесеними. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складання повного тексту постанови - 26 січня 2021 року. Головуючий: Сташків Б.І. Хома М.В. Судді: Щавурська Н.Б.