LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4812470/765/19

від 26.01.2021 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи Миколаївгаз» залишити без задоволення.

26.01.21 22-ц/812/75/21 Провадження № 22-ц/812/75/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2021 року м. Миколаїв справа № 470/765/19-ц Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Тищук Н.О., суддів: Кушнірової Т.Б., Лівінського І.В., із секретарем Біляєвою В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» на ухвалу Березнегуватського районного суду Миколаївської області, постановлену 3 листопада 2020 року суддею Лустою С.А. в приміщенні цього ж суду (дата складання повної ухвали не зазначена), у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Миколаївгаз» та товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди,- В С Т А Н О В И В: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ПАТ «Миколаївгаз» та ТОВ «Миколаївгаз Збут» про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди. Позивачка зазначала, що 9 серпня 2018 року вона відмовила представнику оператора газорозподільної мережі у демонтажі газового лічильника у зв`язку з тим, що не була завчасно повідомлена про намір вчинити такі дії. 5 квітня 2019 року представник оператора ГРМ, без завчасного повідомлення та без пред`явлення посвідчення, знову намагався демонтувати лічильник, але не зміг цього зробити, про що склав акт. 27 травня 2019 року комісією з розгляду актів про порушення вирішено провести нарахування показників спожитого газу за граничними нормами споживання (без урахування показів лічильника), та за період травня-серпня 2019 року їй нараховано до сплати 11 091, 27 грн. 9 серпня 2019 року за її ініціативою лічильник було демонтовано, а 12 серпня 2019 року проведено його перевірку, за висновком якої лічильник є придатним до використання та підлягає монтажу. 12 грудня 2019 року комісією з розгляду актів про порушення було скасовано рішення від 27 травня 2019 року про нарахування граничних об`ємів газу, проте дані про їх нарахування з особового рахунку не вилучені. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила визнати неправомірними дії відповідачів по складанню акту та визнати незаконним нарахування об`єму газу на суму 11 091, 27 грн. Також, посилаючись на спричинення їй моральних страждань незаконними діями відповідачів, ОСОБА_1 просила стягнути з ПАТ «Миколаївгаз» та ТОВ «Миколаївгаз збут» по 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. У поданому відзиві на позовну заяву ПАТ «Миколаївгаз» просило закрити провадження у справі в зв`язку з відсутністю предмету спору через скасування рішення комісії. Також просило відмовити у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з його недоведеністю. Представник ТОВ «Миколаївгаз Збут» у поданому відзиві зазначав, що не може бути відповідачем у справі оскільки визначення обсягів спожитого позивачкою газу не відноситься до його ліцензованої діяльності, а є виключною компетенцією оператора ГРМ ПАТ «Миколаївгаз». Ухвалою Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 3 листопада 2020 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій з нарахування 11 628, 30 грн. заборгованості. Рішенням цього ж суду від 3 листопада 2020 року позов задоволено частково, визнано неправомірними дії ПАТ «Миколаївгаз» щодо визначення обсягів споживання ОСОБА_1 природного газу за граничними нормами споживання (без урахування показів лічильника) за період з 1 травня 2019 року по 1 вересня 2019 року. З ПАТ «Миколаївгаз» на користь ОСОБА_1 стягнуто 500 грн. відшкодування моральної шкоди та 84, 08 грн. судових витрат. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Миколаївгаз Збут» відмовлено. В апеляційній скарзі АТ «Миколаївгаз» просило ухвалу скасувати і закрити провадження в тому числі щодо визнання дій відповідачів неправомірними щодо визначення обсягів споживання природного газу за граничними нормами. Апелянт вказував на порушення норм процесуального права постановленням ухвали про закриття провадження в частині позовних вимог, при розгляді справи по суті, а не у підготовчому судовому засіданні. Також зазначав, що судом не враховано здійснення перерахунку обсягу спожитого позивачкою газу після скасування рішення комісії від 27 травня 2019 року, та вважав, що нараховані за період з 1 травня 2019 року по 8 серпня 2019 року обсяги зміні не підлягають. Однак в подальшому було здійснено перерахунок в частині скасування нарахованого обсягу за граничними нормами споживання в розмірі 1471,26 куб. м. Тому вважає, що оскільки предмет позову відсутній, провадження необхідно закрити і в частині позовних вимог про визнання дій відповідачів неправомірними щодо визначення обсягів споживання природного газу за граничними нормами. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається і не оспорюється сторонами, що ОСОБА_1 уклала договір розподілу природного газу з ПАТ «Миколаївгаз» та договір на постачання природного газу з ТОВ «Миколаївгаз збут» та за адресою її проживання по АДРЕСА_1 , та на її ім`я відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . 9 серпня 2018 року слюсарем ОСОБА_2 складено акт № 1272 про порушення Кодексу газорозподільних систем, яке виразилось у відмові споживача від демонтажу газового лічильника (а.с. 9). 5 квітня 2019 року працівниками ПАТ «Миколаївгаз» повторно складено акт про порушення № 1386 в зв`язку з відмовою позивачки у доступі до приладів обліку за місцем її проживання. Рішенням постійно діючої комісії з розгляду актів про порушення Баштанського відділення АТ «Миколаївгаз» позивачку переведено на граничні об`єми нарахування природного газу з 1 травня 2019 року (а.с. 41 - протокол № 31 від 27 травня 2019 року). З цього часу АТ «Миколаївгаз» нарахувало ОСОБА_1 об`єми споживання природного газу у травні - 450, 9 куб.м., у червні - 450,9 куб.м., у липні - 450,9 куб.м., та у серпні - 125,02 куб. м. З урахуванням вказаних об`ємів споживання до сплати нараховано 11091,27 грн. (а.с.14-17). 12 грудня 2019 року комісією з розгляду актів про порушення АТ «Миколаївгаз» скасовано рішення комісії від 27 травня 2019 року про нарахування ОСОБА_1 граничних об`ємів споживання (а.с. 42). З витягу з особового рахунку позивачки та довідки від 14 січня 2020 року, наданих ПАТ «Миколаївгаз», вбачається, що в грудні 2019 року товариством проведено коригування заборгованості позивачки за споживання природного газу в бік зменшення на суму 11 130,00 грн., після чого станом на 1 січня 2020 року заборгованість відсутня, а за показаннями лічильника рахується аванс, в розмірі 310,33 грн. (а.с. 66-69). Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову. Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні). Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо. Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20) та від 23 грудня 2020 року у справі №522/8782/16-ц (провадження 61-21649св19). Відтак, як вбачається з матеріалів справи, предмет спору за вимогами позивача про визнання дій відповідачів неправомірними стосовно нарахування заборгованості в сумі 11628,30 грн. перестав існувати в грудні 2019 року, тобто в процесі розгляду справи, однак існував на момент звернення позивача з позовом у вересні 2019 року. А тому суд не мав підстав закривати провадження в справі в частині позовних вимог про визнання дій відповідачів неправомірними стосовно нарахування заборгованості в сумі 11628,30 грн. у зв`язку з відсутністю предмета спору. Згідно частини 4 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки апелянт в апеляційній скарзі оскаржує ухвалу лише в частині відмови суду в закритті провадження у справі стосовно визнання дій відповідачів неправомірними щодо визначення обсягів споживання природного газу за граничними нормами, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, оскільки суд правильно відмовив відповідачу в задоволенні клопотання про закриття провадження через відсутність предмету позову в цій частині заявлених позовних вимог. Однак, оскільки суд дійшов помилкового висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання дій відповідачів неправомірними стосовно нарахування заборгованості в сумі 11628,30 грн., колегія суддів вважає за можливе вийти за межі апеляційної скарги і скасувати ухвалу суду як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права. Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи Миколаївгаз» залишити без задоволення. Ухвалу Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 3 листопада 2020 року скасувати. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий Н.О.Тищук Судді: Т.Б.Кушнірова І.В.Лівінський --------------------------------- Повну постанову складено 29 січня 2021 року

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»