LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Запорізький апеляційний суд318/1332/20

від 29.01.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Мелех Дмитра Орестовича задовольнити. Рішення Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 02 вересня 2020 року у цій справі скасувати та ухвалит…

Дата документу 29.01.2021 Справа № 318/1332/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 318/1332/20 Провадження №22-ц/807/279/21 Головуючий в 1-й інстанції Васильченко В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2021 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Мелех Дмитра Орестовича на рішення Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 02 вересня 2020 року, ухвалене у м. Кам`янка-Дніпровська у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) про стягнення регламентної виплати витрат на поховання загиблого, внаслідок дії джерела підвищеної безпеки,- В С Т А Н О В И В: У червні 2020 року, позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення регламентної виплати витрат на поховання загиблого, внаслідок дії джерела підвищеної безпеки, в якій зазначав, що 25.04.2019, приблизно о 21 год 05 хв, в темну пору доби, водій ОСОБА_2 , 1998 р.н., керуючи мотоциклом «ИЖ Планета», без реєстраційного номеру, здійснював рух по проїзній частині пров. Свободи в с. Велика-Знам`янка, Кам`янсько-Дніпровського району, Запорізької області скоїв наїзд на задню ліву частину автомобіля «ГАЗ 3312», д.н.з. НОМЕР_1 , який частково стояв на узбіччі дороги. Внаслідок даного ДТП водій мотоциклу ОСОБА_2 та його пасажир ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загинули на місці пригоди, а пасажир мотоциклу ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження та була доставлена до Кам`янсько-Дніпровської ЦРЛ. За фактом ДТП було відкрито кримінальне провадження за №12019080000000160 та розпочате досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення передбачене ч.3 ст. 286 КК України. Постановою про закриття кримінального провадження від 30.09.2019 року прокуратури Запорізької області кримінальне провадження № 12019080000000160 було закрито у зв`язку зі смертю підозрюваного ОСОБА_2 . В результаті вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків, ОСОБА_1 (Позивачу) було завдано матеріальної шкоди, внаслідок смерті ОСОБА_3 , оскільки Позивач поніс витрати на поховання загиблого у ДТП ОСОБА_3 . Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 , станом на 25.04.2019 року застрахована не була. 23.03.2020 року відповідно до вимог ст. 33, ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів представником за довіреністю ОСОБА_5 було надіслано на поштову адресу Моторно (транспортне) страхове бюро України (далі МТСБУ) повідомлення про ДТП та заяву на виплату страхового відшкодування з усіма необхідними документами. 11.05.2020 року представником Позивача за довіреністю ОСОБА_5 було отримано листа про прийняте рішення від Відповідача за вих. №3.1-02/13428 від 30.04.2020 року стосовно справи № 67021. У вищенаведеному Листі Відповідач вказує, що відмовляє у здійсненні регламентної виплати, оскільки, на думку Відповідача, товарний чек як документ не може прийматись як розрахунковий, а також документом, що підтверджує витрати на поховання, чим порушив законні права та інтереси Позивача, не виплативши відшкодування Позивачу. Рішенням Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 02 вересня 2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Моторно (транспортного) страхового бюро України про стягнення регламентної виплати на поховання загиблого внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Мелех Дмитра Орестовича подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що під час досудового врегулювання, представником позивача було надано відповідачу весь необхідний пакет документів для здійснення регламентної виплатив, тому числі і оригінал товарного чеку №1 від 26.04.2019 року, який достовірно підтверджує понесені позивачем витрати. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2021 року це 227 000 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2270,00 грн. (2270,00 грн. Х 100 = 227 000 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову зазначив, що оскільки накладна № 1 від 26 квітня 2019 року на суму 10 370,00 грн. не відповідає положенням Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Положення про форму та зміст розрахункових документів, який затверджено наказом від 21.01.2016 року № 13 Міністерства фінансів України, вона не може прийматися судом, як доказ проведення оплати, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується, виходячи з наступного. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 25.04.2019, приблизно о 21 год 05 хв, в темну пору доби, водій ОСОБА_2 , 1998 р.н., керуючи мотоциклом «ИЖ Планета», без реєстраційного номеру, здійснював рух по проїзній частині пров. Свободи в с. Велика-Знам`янка, Кам`янсько-Дніпровського району, Запорізької області скоїв наїзд на задню ліву частину автомобіля «ГАЗ 3312», д.н.з. НОМЕР_1 , який частково стояв на узбіччі дороги. Внаслідок даного ДТП водій мотоциклу ОСОБА_2 та його пасажир ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загинули на місці пригоди, а пасажир мотоциклу ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження та була доставлена до Кам`янсько-Дніпровської ЦРЛ. В результаті вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків, ОСОБА_1 (Позивачу) було завдано матеріальної шкоди, внаслідок смерті ОСОБА_3 , оскільки Позивач поніс витрати на поховання загиблого у ДТП ОСОБА_3 . Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 , станом на 25.04.2019 року застрахована не була. Відповідно до вимог ст. 33, ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів представником за довіреністю ОСОБА_5 було надіслано на поштову адресу Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі МТСБУ) повідомлення про ДТП та заяву на виплату страхового відшкодування з усіма необхідними документами. Відповідно до листа Відповідача за вих. №3.1-02/13428 від 30.04.2020 року стосовно справи № 67021, відмовлено у здійсненні регламентної виплати, оскільки, на думку Відповідача, товарний чек як документ не може прийматись як розрахунковий, а також документом, що підтверджує витрати на поховання. Між тим з таким рішенням відповідача погодитися не можна, виходячи з наступного. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Статтею 1201 ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Згідно із статтею 41.1 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 , станом на 25.04.2019 року застрахована не була. Згідно із статтею 27.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Так як, позивач ОСОБА_1 поніс витрати на поховання ОСОБА_3 та надав відповідачу та суду документи на підтвердження витрат у розмірі 10 370,00 грн, суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення цих витрат з МТСБУ. Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи представника МТСБУ про те, що товарний чек №1 від 26 квітня 2019 року та накладна №1 від 26 квітня 2019 року на суму 10370,00 грн. про оплату витрат на поховання не є належним доказом, оскільки суперечать вимогам Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки фізичні особи- підприємці вправі видавати платіжні чеки при продажу товарів. Відповідно до п. 15 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов`язані надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Оформлення розрахункових операцій з використанням товарних чеків фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, у випадках, передбачених Законом про РРО„ є правомірним. Водночас, якщо форму і зміст фіскального чека, розрахункової квитанції та інших розрахункових документів, надання покупцю яких є обов`язковим, визначено Положення про форму та зміст розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов`язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), то форму і зміст товарного чека на сьогодні законодавчо не визначено. Таким чином, суб`єкти господарювання можуть видавати товарні чеки довільної форми. За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку про обґрунтованість вимог позову, в зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню. Що стосується судових витрат, то слід зазначити наступне. Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До останніх, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховуються: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Представником позивача адвокатом Мелех Д.О., у позові зазначено про понесення позивачем судових витрат на правничу допомогу у розмірі 4200,00 грн. На підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 4 200,00 грн., представником позивача долучено до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги від 08.05.2019 р.; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; додаток №1 до договору від 08 травня 2019 року, яким визначена плата за послуги адвоката у розмірі 700,00 грн. за одну годину роботи; детальний розрахунок робіт від 01.06.2020 року; акт виконаних робіт від 04 червня 2020 року; квитанція про оплату послуг у розмірі 4200,00 грн. За вказаних обставин витрати на правову допомогу по зазначеній справі в розмірі 4200,00 грн., є співмірним, доведеними належними та допустимими доказами, тому обґрунтовано підлягають стягненню з відповідача. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Мелех Дмитра Орестовича задовольнити. Рішення Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 02 вересня 2020 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту. Позов ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) про стягнення регламентної виплати витрат на поховання загиблого, внаслідок дії джерела підвищеної безпеки - задовольнити. Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , понесені витрати на поховання загиблого у ДТП ОСОБА_3 у розмірі 10370,00 грн. (десять тисяч триста сімдесят грн.00 коп). Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4200,00 грн. (чотири тисячі двісті грн.. 00 коп.) Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 29 січня 2021 року. Судді: С. В. Кухар О.В. Крилова О.З. Поляков

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»