Постанова Київський апеляційний суд № 761/42619/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 січня 2021 року м. Київ Справа №761/42619/19 Резолютивна частина постанови оголошена 27 січня 2021 року Повний текст постанови складено 29 січня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря: Довгополої А.В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідачі Державна організація «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» Костенко Ігор Іванович розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва, ухваленого у складі судді Фролової І.В. 24 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної організації «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» Костенка Ігоря Івановича про визнання протиправною діяльність та зобов`язання вчинити певні дії, - Справа №761/42619/19 № апеляційного провадження:22-ц/824/2295/2021 Головуючий у суді першої інстанції: Фролова І.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Шевченківського районного суду м. Києва, у якому просив: визнати протиправною бездіяльність Державної організації (установи, закладу) «Фонду гарантування вкладів фізичних осіб» та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» Костенко Ігоря Івановича при розглядів заяв ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) про виплату коштів з карткового пенсійного рахунку; зобов`язати Державну організацію (установу, заклад) «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ), залишки пенсійних коштів в розмірі 63 993,26 грн з нарахуванням відсотків. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачами, безпідставно, в порушення норм чинного законодавства не виплачені залишки коштів в розмірі 63 993,26 грн. з карткового пенсійного рахунку позивача на день введення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик». Відповідно до договору №4080 від 04.03.2003 року «Про видачу платіжної картки НСМЕП і розрахункове обслуговування фізичної особи» відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» видало позивачу як клієнту платіжну картку Національної системи масових електронних платежів з функціями електронного гаманця, чека та відкриттям рахунку № НОМЕР_3 . Останнє зарахування пенсії на цю картку відбулося 16.03.2016 року, а в подальшому- в квітні 2016 року позивач дізнався, що його картка заблокована із часу введення тимчасової адміністрації банку. Одночасно з цим, позивач зазначив, що заяви на блокування картки не подавав, умови договору та правила користування платіжною карткою НСМЕП не порушував. Надалі із засобів масової інформації позивачу стало відомо про виведення ПАТ «КБ «Хрещатик» з ринку через його неплатоспроможність. В подальшому позивач звертався з відповідними заявами до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Отримавши гарантовані відшкодування на загальну суму 200 тис грн., 09.11.2016 року позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» із письмовою заявою з проханням виплатити залишки коштів на пенсійній картці з нарахуванням відсотків. Із отриманої відповіді, позивача було повідомлено, що останнє нарахування пенсій на його пенсійний рахунок було 16.03.2016 року, а тому ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на його надходження пенсії не поширюється. У зв`язку з наведеним, позивач вважає, що відповідачі допустили протиправну бездіяльність, яка порушує його права та охоронювані законом інтереси, у зв`язку з чим і звернувся до суду. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2020 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Державної організації «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» про визнання протиправною діяльність та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права, фактичні обставини справи досліджені неповно та не об`єктивно. В удовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги. Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб адвокат Музичук Л.В. проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» Костенка І.І. в судове засідання не з`явився. Колегія суддів враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов`язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи. Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» Костенка І.І. про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і захистити свої права. За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов`язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства. Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ч.1 ст.372 ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. За таких обставин, обставин апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» Костенка І.І. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом 04 березня 2003 року позивач уклав з АТ КБ «Хрещатик» договір №4080 «Про видачу платіжної картки НСМЕП і розрахункове обслуговування фізичної особи» відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик». На підставі зазначеного, позивачу як клієнту було видано платіжну картку Національної системи масових електронних платежів з функціями електронного гаманця, чека та відкриттям рахунку № НОМЕР_3 . У пункті 4 розділу ІІІ вищевказаного договору вказано, що банк нараховує відсотки на залишок коштів на рахунку завантаження та на картковому рахунку відповідно до тарифів банку. Сума відсотків, що нараховані на обидва рахунки, зараховується на рахунок завантаження клієнта. Відповідно до пункту 4 розділу V договору №4080 від 04 березня 2003 року банк має право тимчасово блокувати картку клієнта на підставі його заяви або в разі порушення клієнтом умов договору і правил користування платіжною карткою НСМЕП та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Як підтверджується випискою банку за період з 01 листопада 2015 року по 27 квітня 2016 року, останнє зарахування пенсії на картку позивача відбулося 16 березня 2016 року. У квітні 2016 року пенсійна картка була заблоковано. Наведене узгоджується з тим, що Постановою Правління Національного банку України від 05 квітня 2016 року № 234 «Про віднесення Публічного Акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 квітня 2016 р. №463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення Публічного Акціонерного Товариства «Комерційний Банк «Хрещатик» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 05 квітня 2016 року до 04 травня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «КБ «Хрещатик», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Костенка Ігоря Івановича строком на один місяць з 05 квітня 2016 року до 04 травня 2016 року включно. Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 21 квітня 2016 року № 560 відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Хрещатик» з 05 травня 2016 року до 04 червня 2016 року включно. Відповідно до даного рішення продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Хрещатик» Костенка Ігоря Івановича з 05 травня 2016 року до 04 червня 2016 року включно. 12 травня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача з письмовою заявою з проханням пояснити на підставі якого закону останнього позбавлено права користуватися пенсійними коштами та як отримати залишки пенсійних коштів. Листом №37-036-27095/16 від 14. 06.2016 року Фонд повідомив, що відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02.06.2016 року №46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ КБ «Хрещатик» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 03 червня 2016 року №913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Хрещатик» з 06 червня 2016 року до 05 червня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Хрещатик», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52і, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, Костенку Ігорю Івановичу на два роки з 06 червня 2016 року до 05 червня 2018 року включно. В подальшому, позивач, отримавши гарантовані відшкодування на загальну суму в розмірі 200 тисяч гривень по вкладах, 09 листопада 2016 року звернувся до Уповноваженої особи з письмовою заявою з проханням виплатити залишки коштів на пенсійній картці з нарахуванням відсотків. Листами №27-9666/1 від 11.05.2017 та №27-13897/17 від 04.07.2017 позивача було повідомлено, що на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (запровадження тимчасової адміністрації) позивач мав у банку депозити та поточний банківський рахунок, на який перераховувалася пенсія, і отримав гарантовану суму відшкодування за рахунок Фонду. Листом № 27-13897/17 від 04 липня 2017 року позивача було повідомлено про те, що він отримав граничну суму відшкодування, а тому норми законодавства України не було порушено. Як зазначив позивач, саме з цього листа йому стало відомо про порушення його прав та законних інтересів. 12 грудня 2017 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відповідача-1 та Відповідача-2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвалою від 14.12.2017 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №826/16330/17. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2019 року, ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено. Постановою від 30.09.2019 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу позивача задовільнив частково, скасував рішення судів попередніх інстанцій, провадження у справі №826/16330/17 закрив та роз`яснив, що спір може бути розглянуто за правилами цивільного судочинства. Із відповіді наданій Фондом 04.07.2017 за вих. № 27-13897/17 після розгляду повторного звернення позивача від 23.05.2017, що надійшло з листом Комітету з питань фінансової політики і банківської діяльності Верховної Ради України від 26.06.2017 № 04-37/9-255, зареєстрованого у Фонді 29.06.2017 за № 24856/17 щодо виплати ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування за вкладами, розміщеними в ПАТ «КБ «Хрещатик» Фонд повідомив позивача, що: «... Процедуру виведення ПАТ «КБ «Хрещатик» з ринку було розпочато з 05.04.2016 шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Як зазначалось у листі Фонду від 11.05.2017 № 27-9666/17 на Ваше попереднє звернення, відповідно до статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ( далі - Закон) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. При цьому, відповідно до статті 2 Закону вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за № 1172/8493 банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Поточний рахунок рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України ( п.1.8). Банк для зарахування виключно заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законом соціальних виплат відкриває фізичній особі окремий поточний рахунок у порядку, визначеному цією главою, або використовує вже відкритий для цих цілей рахунок (п.6.9). Таким чином, картковий пенсійний рахунок, на який Ви посилаєтесь у своєму зверненні, це є поточний рахунок, відкритий Вам за договором банківського рахунку. Враховуючи викладене, відповідно до вимог Закону, Фонд гарантує Вам, як вкладнику ПАТ «КБ «Хрещатик» кошти, які були залучені банком як депозит та кошти, які знаходились на Ваших поточних рахунках, у тому числі на поточному рахунку, на який перераховувалась пенсія, в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку ( у даному випадку станом на 05.04.2016), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, тобто 200 тис.грн. Як вбачається з Вашого листа граничну суму відшкодування Ви отримали, тому норми законодавства України не порушені.» (копія додається). Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив, що позовна вимога в частині вимог про визнання протиправною бездіяльність Відповідачів при розгляді заяв Позивача про виплату йому коштів є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки Позивач не конкретизує, яка саме відповідь надана не повно та невичерпно, а отримання відповідей, які не містили бажаної інформації для Позивача не свідчить про протиправну бездіяльність, тому, що відповіді були надані Позивачу у строки передбачені чинним законодавством, а тому дана вимога не підлягає задоволенню. Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання виплатити йому залишки пенсійних коштів, то суд першої інстанції встановив, що станом на день ухвалення цього рішення в ПАТ КБ «Хрещатик» триває процедура ліквідації. У спорах, пов`язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, регулюються нормами ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», які є спеціальними та цей закон є приорітетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах. Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, згідно ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час введення тимчасової адміністрації не застосовується: примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку, нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не нараховується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку, зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може привести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом, нарахування відсотків за зобов`язаннями банку перед кредиторами. Частиною 6 статті 36 Закону (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) обмеження, встановлене пунктом 1 частини п`ятої цієї статті, не поширюється на зобов`язання банку щодо: 1) виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті; 1-1) сплати регулярного збору до Фонду; 2) витрат, пов`язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті; 3) виплати заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю працівників банку; 4) виплати аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров`я або смертю тощо, що надійшли до банку з дня початку здійснення процедури виведення банку з ринку; 4-1) виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по вагітності та пологах, що надійшли на спеціальний рахунок у банку, відкриття якого передбачено законодавством України для юридичної особи, починаючи з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку; 5 ) виконання операцій з виплати переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку; 6) здійснення купівлі-продажу валюти фізичними та юридичними особами для погашення ними зобов`язань за кредитними договорами, виконання вимог, встановлених законодавством, для обов`язкового продажу валюти. Зобов`язання банку, передбачені пунктами 2, 6 частини шостої цієї статті, виконуються банком у межах його фінансових можливостей у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Фонду. Кошти, які Позивач просить стягнути з Відповідачів надійшли на рахунок Банку 16.03.2016, тобто до запровадження тимчасової адміністрації в Банку. Також матеріалами справи та судовими рішеннями по справі №826/16330/17 підтверджено, що Позивач отримав гарантовану суму відшкодування у розмірі 200 000, 00 грн., а вимоги, що перевищують гарантовану суму включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів у четвергу чергу. Згідно з п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку. Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси. Якщо на момент ухвалення розгляду справи у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, ніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Зазначена правова позиціє висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року № 6-1123цс16, яка у силу ст. 360-7 ЦПК України була обов`язковою для всіх судів України. Дана позиція притримується Верховний Суд у своїх рішеннях від 08.02.2018 справа № 308/3282/15-ц, від 14.02.2018 справи № 761/20903/15-ц, № 553/2630/15-ц. Так Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що «...На момент ухвалення рішення судом першої інстанції банк вже було введено тимчасову адміністрацію та розпочато процедуру ліквідацію, що унеможливило стягнення коштів у буду-який інщий спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»....». Водночас, постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 910/23398Д6 у якій Верховний Суд зазначив, що «.. .Згідно з системним аналізом норм пункту 6 статті 2, пункту 16 статті 2, підпунктів 1, 2 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під тимчасової адміністрації та/або запровадження процедури ліквідації, вимоги вкладників та інших кредиторів банку не задовольняються. При цьому кошти за вкладами, строк дії яких закінчився, та за договорами банківського рахунку, виплачуються в межах граничної суми відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за визначеною Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» процедурою. .». ? Отже, чинним законодавством встановлений спеціальний порядок задоволення вимог кредиторів після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, а задоволення таких вимог кредиторів здійснюється за участю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб через відповідні позасудові механізми, передбачені чинним законодавством України. Таким чином Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноважена особа Фонду не порушували прав позивача, оскільки йому було виплачено гарантоване відшкодування. Статтею 28 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500 000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника). Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів закріплено ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов`язань, є кредитором банку. Отже, після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації відносно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання НБУ банківської ліцензії й переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Чинним законодавством не передбачено задоволення вимог кредиторів поза межами процедури ліквідації банку. Вказане підтверджується і правовою позицією Верховного Суду України в постанові від 20 січня 2015 року у справі № 6-2001цс15. За твердженнями позивача, він отримав від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб гарантовану Законом суму - 200 000 грн. Позивач особисто зазначає, і дане підтверджено також рішеннями адміністративного суду по справі № 826/16330/17, що гарантоване відшкодування він отримав, а вимоги, які перевищують гарантовану суму відшкодування ( понад 200 000,00 грн) включені до відповідної черги вимог кредиторів, тобто уповноважена особа та Фонд гарантування діяли в межах наданих їм спеціальним Законом повноважень. Механізм відшкодування шкоди кредиторам та повернення коштів, отриманих під час виконання уповноваженою особою Фонду заходів чітко визначеній чинним законодавством. Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Отже, зобов`язання з відшкодування шкоди є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових та майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. За своїм характером ці зобов`язання належать до роду недоговірних, тобто вони виникають поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин. Складовими для відшкодування шкоди є: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Перераховані підстави для деліктних зобов`язань є обов`язковим. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду. Відповідно до ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк відповідає за своїми зобов`язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства. Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов`язань у разі прийняття НБУ рішення про запровадження обмежень на діяльність банків, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади. Учасники банку відповідають за зобов`язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку. Пов`язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів НБУ, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність. Пов`язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов`язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов`язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду. Згідно зі ст. 1173 ЦК України, відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними повноважень, відшкодується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені. Висновки суду щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону, судом надано належну оцінку всім наданим матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги. Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст.ст.268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна