Ухвала КЦС ВС № 357/8104/19

Ухвала 29 січня 2021 року м. Київ справа № 357/8104/19 провадження № 61-399ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року у справі за позовом Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Пролісок», Фермерського господарства «Дари ланів», державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування, внесення змін до договору оренди землі, ВСТАНОВИВ: Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року, у задоволенні позову Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» (далі - ПОСП «Сидори») до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Пролісок» (далі - ФГ «Пролісок»), Фермерського господарства «Дари ланів» (далі - ФГ «Дари ланів», державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. (далі - державний реєстратор Ілюшина М. О.) про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування, внесення змін до договору оренди землі відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У січні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПОСП «Сидори» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року. Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі. Касаційна скарга містить квитанцію про часткову сплату судового збору ПОСП «Сидори» у розмірі 23 052 грн. Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 921 грн. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. Згідно з підпунктом 9 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості. Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою ставка судового збору становить1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У липні 2019 року ПОСП «Сидори» звернулося до суду з позовом до відповідачів та просило суд: 1. визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером № 3220486000:04:005:0064, площею 1,4221, від 10 грудня 2018 року № 20С, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Пролісок»; 2. визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером № 3220486000:04:005:0063, площею 1,4221, від 10 грудня 2018 року № 20С, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Дари ланів»; 3. скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером № 3220486000:04:005:0064, площею 1,4221 га, від 14 грудня 2018 року за індексним номером № 44603177; 4. скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером № 3220486000:04:005:0063, площею 1,4221 га, від 14 грудня 2018 року за індексним номером № 44603343; 5. витребувати з незаконного володіння та користування ФГ «Пролісок» на свою користь земельну ділянку з кадастровим номером № 3220486000:04:005:0064, площею 1,4221 га, розташовану у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області; 6. витребувати з незаконного володіння та користування ФГ «Дари ланів» на свою користь земельну ділянку з кадастровим номером № 3220486000:04:005:0063, площею 1,4221 га, розташовану у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області; 7. внести зміни до договору оренди землі від 11 листопада 2014 року № б/н, укладеного між ОСОБА_1 та ПОСП «Сидори» шляхом його викладення у новій редакції. Отже, судові рішення, які оскаржує заявник, свідчать про існування трьох вимог немайнового характеру (щодо визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами № 3220486000:04:005:0064 та № 3220486000:04:005:0063; внесення змін до договору оренди землі від 11 листопада 2014 року № б/н) та двох вимог майнового характеру (щодо витребування від ФГ «Пролісок», ФГ «Дари ланів» на свою користь спірних земельних ділянок). При цьому позовні вимоги щодо скасування рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок з кадастровими номерами № 3220486000:04:005:0064 та № 3220486000:04:005:0063 є похідними вимогами від вимог про визнання недійсними договорів оренди вказаних земельних ділянок, а тому оплачуються судовим збором за ставками встановленими для цих вимог. При поданні позову за вимоги немайнового характеру судовий збір повинен був бути сплачений у розмірі 5 763 грн (1 921 грн * 3 = 5 763 грн). Враховуючи, що зі змісту поданої касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень неможливо встановити ціну позову станом на день звернення до суду із вимогами майнового характеру (витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння), заявник зобов`язаний самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору щодо вимог майнового характеру з наданням відповідних доказів. Оскільки заявник сплатив судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 23 052 грн, то йому необхідно самостійно визначити і доплатити судовий збір за подання касаційної скарги з урахуванням вимог майнового та немайнового характеру. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Також касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Як підставу касаційного оскарження ПОСП «Сидори» посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, проте посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник не зазначаєщодо застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження. Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, без зазначення конкретної норми права, яку неправильно застосував апеляційний суд не дає підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1 - 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Отже, ПОСП «Сидори» необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвалипротягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя Р. А. Лідовець