Постанова КЦС ВС № 757/43211/16-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2021 року м. Київ справа № 757/43211/16 провадження № 61-9864св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. 0. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 21 червня 2018 року в складі судді Мирошниченко О. В. та на постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року в складі колегії суддів Пікуль А. А., Борисової О. В., Невідомої Т. О., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним договір споживчого кредиту № 410/142/07-Ж від 30 жовтня 2007 року, укладений між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 . В обґрунтування вимог позовної заяви посилався на те, що оспорюваний кредитний договір укладено з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 21 червня 2018 року позовну заяву залишено без розгляду. Суд першої інстанції виходив із повторної неявки в судове засідання належно повідомленого про розгляд справи позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. Короткий зміст судового рішення апеляційного суду Постановою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 21 червня 2018 року - без змін. Апеляційний суд уважав, що ухвала постановлена з дотриманням норм процесуального права та погодився з висновками суду першої інстанції щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи. Аргументи учасників справи 15 травня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення, які просив скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зазначає, що суди дійшли помилкового висновку про належне повідомлення позивача судом першої інстанції про розгляд справи, оскільки поштові відправлення, адресовані ОСОБА_1 , були повернуті до суду за закінченням встановленого терміну зберігання. Судові повістки на адресу зареєстрованого місця проживання позивача судом не направлялися. Вважає помилковим висновок апеляційного суду про те, що позивач в ході розгляду справи змінив місце проживання та в порушення вимог частини першої статті 131 ЦПК України не повідомив суд про таку обставину, оскільки зазначення у позовній заяві адреси проживання ОСОБА_1 , відмінної від адреси зареєстрованого місця проживання, є опискою, допущеною його представником. Вказує також, що суди безпідставно не врахували подану заяву до суду першої інстанції про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. Відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи до Верховного Суду не надходило. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі. Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом. Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України(тут і далі в редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права За правилами пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, є саме повторна неявка належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи позивача. При цьому повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції встановив, що справа призначалася до розгляду в судовому засіданні 30 травня 2018 року та 21 червня 2018 року, на які позивач та/або його представник, будучи повідомленими належним чином про розгляд справи, не з'явилися. Аналіз матеріалів справи свідчить, що судові повістки, адресовані ОСОБА_1 та його представнику ОСОБА_2 , повернуті до суду без вручення адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 76-79). У пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц (провадження № 14-507цс18) зазначено, що приписи ЦПК України не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування сторони про час і місце розгляду справи. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, не звернув уваги на те, що позивач та його представник не були належним чином повідомленими про розгляд справи та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду. Висновок апеляційного суду про порушення позивачем приписів частини першої статті 131 ЦПК України, що є передумовою для визнання ОСОБА_1 таким, що повідомлений про розгляд справи належним чином, є необґрунтованим, оскільки аналіз матеріалів справи не дає підстав уважати, що позивач змінив місце проживання в ході розгляду справи. Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували подану заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, не заслуговують на увагу, адже аналіз матеріалів справи свідчить, що відповідна заява стосувалася окремого судового засідання, призначеного на 25 квітня 2017 року. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі. Ураховуючи викладене, наявні правові підстави для задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень й направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. З урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 21 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Із моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 21 червня 2018 року та постанова Київського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року втрачають законну силу. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді Н. О. Антоненко І. О. Дундар М. М. Русинчук М. Ю. Тітов