Постанова 4875 № 922/3490/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "27" січня 2021 р. Справа №922/3490/20 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Дучал Н.М., суддя Россолов В.В., при секретарі Довбиш А.Ю., за участю представників: позивача Мовчан М.В., посвідчення №269 до 31.12.2025 року, рішення №7/20 від 09.12.2020 року; відповідача не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Харківської міської ради, м.Харків, (вх.№106Х/1-40) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.12.2020 року у справі №922/3490/20, за позовом Харківської міської ради, м.Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хантер-Печеніги», м.Харків, про стягнення 444083,55 грн.,- ВСТАНОВИЛА: У жовтні 2020 року Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хантер-Печеніги» на користь Харківської міської ради безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки площею 0,2095 га по проїзду Стадіонному, 11 у м.Харкові (кадастровий номер 6310138500:07:005:0078) з 01.05.2020 року по 30.09.2020 року у сумі 444083,55 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати зі сплати судового збору в розмірі 6661,25 грн. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.12.2020 року у справі №922/3490/20 (повний текст складено та підписано 08.12.2020 року, суддя Ольшанченко В.І.) залишено позов Харківської міської ради без розгляду. Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.12.2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що ним 16.11.2020 року з метою належної реалізації своїх процесуальних обов`язків, через канцелярію суду подано заяву щодо виконання ухвали від 03.11.2020 року. Тобто, зі змісту заяви та копії доданих до неї документів, на думку апелянта, він належними та допустимими доказами підтвердив посади відповідальних осіб зазначених у розрахунку та обґрунтував неможливість виконання ухвали в частині зазначення посад осіб які його склали, посилаючись на наказ директора Департаменту територіального контролю Харківської міської ради №12 від 26.02.2018 року та додатки до нього. Скаржник вказує, що судом першої інстанції як при винесені оскаржуваної ухвали так і при винесені ухвали від 03.11.2020 року (про залишення позову без руху) факт подання заяви щодо виконання ухвали від 03.11.2020 року та викладені у ній обставини в сукупності із доданими доказами, залишені поза увагою і не надано їм оцінки. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 року відкрито апеляційне провадження за скаргою позивача на ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.12.2020 року у справі №922/3490/20; встановлено строк на протязі якого відповідач має право подати до суду відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду заяви, клопотання та документи в обґрунтування своєї позиції по справі; призначено справу до розгляду в судове засідання та роз`яснено шляхи реалізації права на участь у судовому засіданні. Вказана ухвала суду була направлена учасникам справи рекомендованими листами 12.01.2021 року за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі і які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та яка отримана позивачем 15.01.2021 року про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи. Копія ухвали суду від 11.01.2021 року, яка направлялась на адресу відповідача повернулась до суду з позначкою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до частин 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання. Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною або яка міститься у відповідному реєстрі, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, а не отримання кореспонденції зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою учасника справи щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи те, що наявних у справі документів достатньо для розгляду справи по суті, судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, а також враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком, з огляду на положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача. У судовому засіданні 27.01.2021 року представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та наполягав на її задоволенні. У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. У жовтні 2020 року Харківська міська рада (позивач) надав Господарському суду Харківської області позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хантер-Печеніги» (відповідач), в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хантер-Печеніги» на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки площею 0,2095 га по проїзду Стадіонному, 11 у м.Харкові (кадастровий номер 6310138500:07:005:0078) з 01.05.2020 року по 30.09.2020 року у сумі 444083,55 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати зі сплати судового збору в розмірі 6661,25 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач використовує земельну ділянку по проїзду Стадіонному, 11 у м.Харкові (кадастровий номер 6310138500:07:005:0078) без документів, що посвідчують право власності або право користування ними, без здійснення плати за її використання та без державної реєстрації речових прав на вказану земельну ділянку, за відсутності укладеного договору оренди він у період з 01.05.2020 року по 30.09.2020 року не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок позивача як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти, розмір безпідставно збережених коштів розрахований позивачем виходячи з розміру орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності, посилаючись при цьому на статті 1212 - 1214 Цивільного кодексу України. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено справу №922/3490/20 розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.11.2020 року. Крім того, суд першої інстанції встановив позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання Господарському суду Харківської області: обґрунтованого розрахунку суми позову, підписаного особами, що його склали (з зазначенням їх посад); витягів державного реєстратора з ЄДР на позивача та на відповідача станом на час розгляду справи. Також суд роз`яснив, що всі заяви, клопотання та докази мають бути подані за день до судового засідання до канцелярії Господарського суду Харківської області. Вказана ухвала суду отримана позивачем засобами поштового зв`язку 06.11.2020 року, що підтверджується зворотнім рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Матеріали справи свідчать, що 16.11.2020 року позивачем через канцелярію суду надано заяву щодо виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 року у справі №922/3490/20 з додатками. Натомість, 23.11.2020 року Господарським судом Харківської області, керуючись ч.11 ст.176 Господарського процесуального кодексу України прийнято ухвалу, якою залишено без руху позовну заяву Харківської міської ради та встановилено позивачу строк п`ять днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, а саме на подання до суду обґрунтованого розрахунку суми позову, підписаного особами, що його склали (з зазначенням їх посад). Вказана ухвала вручена позивачу 26.11.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Отже, як вірно вказав суд першої інстанції встановлений п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви сплив 02.12.2020 року. Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд вказав, що станом на 08.12.2020 року Харківською міською радою не виконано вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 23.11.2020 та не усунуто недоліки позовної заяви у зв`язку з чим керуючись п. 8 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишив позов без розгляду. Вимоги до форми і змісту позовної заяви встановлені ст. ст. 162-164 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 162 Господарського процесуального кодексу України до елементів позовної заяви віднесено перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви, зокрема, пунктом 3 ч. 3 вказаної статті визначено, що позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються. Нормами чинного Господарського процесуального кодексу визначено перелік питань, які підлягають з`ясуванню судом після одержання позовної заяви, зокрема, на її відповідність вимогам, встановленим статтями 162, 164, 172 цього Кодексу. Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Таким чином, наведені вище норми процесуального законодавства надають можливість місцевому господарському суду до моменту початку судового розгляду справи встановити обставини належного виконання позивачем вимог ст.ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України та застосовувати правові наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України. Як вбачається з матеріалів справи, після відкриття провадження у справі судом першої інстанції встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог ст. 162 Господарського процесуального кодексу України. Так, місцевим господарським судом першої інстанції в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 23.11.2020 року зазначено, що позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме надати обґрунтований розрахунок суми позову, підписаного особами, що його склали (з зазначенням їх посад). Судова колегія зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Так, у справі «Sunday Times v. United Kingdom» ЄСПЛ суд вказав, що прописаний у Конвенції термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права, як принцип визначеності. До правил, які визначають сталість правозастосування, відноситься і судова практика. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія. Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом» зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (справа «Steel and others v. The United Kingdom»). Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні ( Аналогічні правові висновки викладені в ухвалі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі №910/4647/18). У даному випадку очевидним та передбачуваним наслідком прийняття судом першої інстанції рішення про відкриття провадження у справі №922/3490/20 мав бути розгляд такої справи, на що мав правомірне очікування позивач. Проте, беручи до уваги те, що на момент подання позовної заяви позивачем, вказаний позов відповідав вимогам ст.ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, а вже після відкриття судом першої інстанції провадження у справі №922/3490/20 та призначення справи до розгляду, вищезгадана позовна заява перестала відповідати вимогам Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що застосування судом першої інстанції до вказаних правовідносин ч. 13 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України є необґрунтованим та безпідставним, оскільки про вищезгадані недоліки місцевий господарський суд знав, ще при відкритті провадження в даній справі. Колегія суддів звертає увагу на те, що з тексту позовної заяви вбачається, що позивачем було надано у якості додатку копію розрахунку заявленої до стягнення суми безпідставно збережених коштів, який засвідчений позивачем. Матеріали справи свідчать, що 16.11.2020 року позивачем через канцелярію суду надано заяву щодо виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 року у справі №922/3490/20 з додатками, зокрема викладено позицію щодо формування такого розрахунку та порядку його оформлення. У якості додатків надано документи у підтвердження повноважень осіб, які такий рахунок склали та підписали. З протоколу судового засідання 23.11.2020 року вбачається, що представник позивача оголосив про подання ним 16.11.2020 року заяви щодо виконання вимог ухвали від 03.11.2020 року, просив прийняти її до розгляду та розглядати справу з урахуванням зазначеної у заяві інформації та доданих до неї документів. Як вказано у протоколі, суд першої інстанції, керуючись п.10 ч.2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України постановив ухвалу про задоволення заяви позивача повністю. Проте, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутня ухвала в якій було б викладено висновок щодо задоволення вищевказаної заяви позивача, не надано оцінку відповідним доводам позивача, прийняття їх або відхилення. Колегія суддів відзначає, що перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов`язаний з`ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об`єктивно оцінити їх поважність. Приймаючи оскаржувану ухвалу суд керувався тим, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у визначений судом строк. При цьому, суд не надав оцінки і не дослідив заяву позивача від 16.11.2020 року, в якій викладено правову позицію на вимогу суду щодо надання обґрунтованого розрахунку позовних вимог. Колегія суддів вважає, що суд підійшов до вирішення питання формально, без урахування конкретних обставин справи і оцінки доводів. Залишаючи позов без розгляду місцевий господарський суд позбавив позивача права на справедливий суд, яке визначено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції») від 16.12.1992 року). Стаття 13 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно з ч. 1 ст. 86 цього ж кодексу, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала про залишення без розгляду позову на підставі ч. 13 ст. 176, ч. 4 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України винесена з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального права. Таким чином, з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 129 Конституції України, для захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін, ухвала Господарського суду Харківської області від 08.12.2020 року у справі №922/3490/20 підлягає скасуванню, а справа з урахуванням положень ч.3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України підлягає переданню на розгляд суду першої інстанції. Керуючись статтями 240, 269, 270, п.6, ч.1 ст.275, п.1 ст. 280, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Харківської міської ради задовольнити. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.12.2020 року у справі №922/3490/20 скасувати. Справу №922/3490/20 направити до місцевого господарського суду для продовження розгляду. Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 28 січня 2021 року. Головуючий суддя В.С. Хачатрян Суддя Н.М. Дучал Суддя В.В. Россолов