Постанова 4874 № 924/181/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 січня 2021 року Справа № 924/181/20 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючий суддя Мельник О.В. суддя Розізнана І.В. суддя Грязнов В.В. при секретарі судового засідання Романець Х.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" на рішення господарського суду Хмельницької області від 24.11.2020 р. у справі №924/181/20 (суддя Яроцький А.М., повний текст рішення складено 01.12.2020р.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Дністер" до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" про визнання припиненою поруки за договором поруки №2П/8АФ-15 від 30.03.2018р. за участю представників: позивача - Савчук Ю.М., відповідача 1 - не з`явився, відповідача 2 - Перепелиці О.С., ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Хмельницької області від 24.11.2020 р. у справі №924/181/20 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Дністер" до товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" та товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" про визнання припиненою поруки за договором поруки №2П/8АФ-15 від 30.03.2018р. задоволено. Визнано припиненою поруку товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Дністер" за договором поруки №2П/8АФ-15 від 30.03.2018р., укладеним між ТОВ "Сварог-Дністер", ТОВ "Агротек" та ТОВ "Серединецьке". Стягнуто з ТОВ "Серединецьке" та ТОВ "Агротек" на користь ТОВ "Сварог-Дністер" по 1051 грн. витрат по сплаті судового збору. Встановивши, що сторонами додаткової угоди №3 від 30.03.2018р. укладеної до договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 року збільшено: розмір платежу, як винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, ціну договору, змінено графік внесення лізингових платежів у новій редакції з 20.04.2015р. по 20.06.2019р. з коригуванням на збільшену суму винагороди (комісії) лізингодавця та продовжено строку дії договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 року до 20.06.2019 року включно, тобто збільшено обсяг відповідальності поручителя без погодження та повідомлення останнього, суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав для припинення поруки за договором поруки №2П/8АФ-15 від 30.03.2018 року в силу положень частини першої статті 559 ЦК України (у відповідній редакції). Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Агротек" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач-2 зазначив, зокрема, що за змістом договору поруки №2П/8АФ-15 від 30.03.2018 року його предметом є договір фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 року з урахуванням додаткових угод №2 та №3 до цього договору фінансового лізингу, які є його невід`ємними частинами. Також скаржник вказує, що суд першої інстанції не визнаючи п.6.3. договору поруки недійсним, констатував можливість не застосовувати його положення, що в свою чергу абсолютно не відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду викладеному в постанові від 26.05.2020 року у справі №910/13109/18. Зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, а саме ч.1 ст. 559 ЦК України, оскільки за договором поруки №2П/8АФ від 30.03.2018 року не відбулося збільшення обсягу відповідальності поручителя, п. 6.3 договору поруки не містить умов про те, що поручитель при укладені цього договору дає згоду на збільшення основного зобов`язання. Посилається на постанову Верховного Суду від 28.01.2020 року у справі №924/490/19, в якій встановлено факт, що порука ТОВ «Сварог-Дністер» не припинялася як у відповідності до ч.4 ст. 559 ЦК України так і відповідності до ч.1 ст. 559 ЦК України. Позивач, ТОВ «Сварог-Дністер», надав суду відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, зокрема, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає. У судове засідання, призначене на 25.01.2021 року, відповідач-1 ТОВ «Серединецьке» не забезпечив явку свого уповноваженого представника, про причини неявки суд не повідомив. Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи приписи ст.ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, приймаючи до уваги належне повідомлення учасників справи про розгляд справи та той факт, що їх явка в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача-1. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку. 11.03.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" (лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №8АФ-15 (далі договір лізингу), за умовами п. 1.1 якого відповідно до умов цього договору лізингодавець зобов`язується передати на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу (майно), а лізингоодержувач зобов`язаний прийняти майно та зобов`язується сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Ціна одиниці, кількість і загальна вартість майна на момент укладення цього договору наведені в додатку №1 "Специфікація". Згідно з п. 10.1 договору лізингу ціна договору становить гривневий еквівалент 314117,45 доларів США, що за міжбанківським курсом договору на дату його укладання становить 6816348,67 грн. Строк дії договору з 11.03.2015 р. по 20.12.2017 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх зобов`язань за цим договором. Зазначений строк може бути змінений відповідно до умов даного договору (п. 11.1 договору лізингу). Всі зміни і доповнення до даного договору оформляються додаткової угодою, що підписується сторонами та є невід`ємною частиною даного договору. 13.07.2016р. сторони уклали до договору лізингу додаткову угоду №2 (далі - додаткова угода №2), в якій дійшли згоди внести зміни до договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 року, виклавши п. 10.2.1, 10.1. та графік внесення лізингових платежів (додаток №2) у новій редакції. Зокрема, п. 10.2.1 викладено в редакції: "Платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно становлять гривневий еквівалент 84412,57 доларів США, що за міжбанківським курсом договору на дату його укладання становлять 1831752,77 гривень. Платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно у гривнях підлягають перерахунку у відповідності до п. 3.5.2 договору"; п. 10.1 викладено в редакції: "Ціна договору становить гривневий еквівалент 335662,57 доларів США, що за міжбанківським курсом договору на дату його укладання становить 7283877,77 гривень (надалі - ціна договору)". Також викладено в новій редакції додаток №2 (графік внесення лізингових платежів) до договору лізингу (останній платіж - 20.12.2017 р.). Крім того, згідно з п. 2 додаткової угоди №2 сторони погодили сплату простроченої заборгованість по сплаті чергових лізингових платежів згідно графіку внесення лізингових платежів за вересень 2015-червень 2016 року в розмірі 99745,77 Доларів США. Також сторони дійшли згоди внести зміни в п. 7.2 договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 року, виклавши його у такій редакції: "7.2. У випадку, якщо лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, який встановлений в графіку, лізингоодержувач несе відповідальність перед лізингодавцем у вигляді сплати 365 (трьохсот шістдесяти п`яти) процентів річних від суми простроченого лізингового платежу (відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України)" (п. 4 додаткової угоди №2). У п. 5 додаткової угоди №2 зазначено, що враховуючи зміну строків платежу за графіком, сторони дійшли згоди подовжити строк дії договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 року до 20.12.2017 р. включно. З протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Дністер" (код 35289018), №29/03-2018/СД від 29.03.2018р. вбачається, що загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Дністер", прийнято рішення, про надання згоди на укладення ТОВ "Агротек", ТОВ "Серединецьке" та позивачем трьохсторонніх договорів поруки з метою гарантування виконання ТОВ "Серединецьке" грошових зобов`язань, в тому числі, за договорами фінансового лізингу (зі змінами та доповненнями), що укладений між ТОВ "Агротек" та ТОВ "Серединецьке" - №8АФ-15 від 11.03.2015р. 30.03.2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" (лізингодавець), товариством з обмеженою відповідальністю "Сварог-Дністер" (поручитель) та товариством з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (лізингоодержувач) укладено договір поруки №2П/8АФ-15 (далі - договір поруки), відповідно до п. 1.1 якого його предметом є зобов`язання поручителя перед лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань перед лізингодавцем, які випливають з умов договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 р., а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 р. (основний договір). У п. 1.2 договору поруки сторони встановили, що зобов`язання поручителя перед лізингодавцем є безумовним і ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та основним договором, не потребують. Поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом основного договору та обсягом зобов`язань лізингоодержувача за основним договором, повністю з ними згоден, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його положень не має. Для внесення будь-яких змін та доповнень до основного договору лізингодавцю та лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін (п. 1.3 договору поруки). Пунктами 2.1-2.3 договору поруки передбачено, що у випадках неможливості виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань за основним договором: - лізингодавець має право на свій розсуд пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя чи лізингоодержувача або обом сторонам одночасно, повідомивши поручителя про прострочення лізингоодержувачем своїх зобов`язань за основним договором протягом 2 робочих днів з моменту прострочення лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов`язання; - лізингоодержувач не пізніше ніж за 3 банківських дня до моменту настання строку виконання зобов`язань за основним договором повідомляє лізингодавця та поручителя про неможливість виконання зобов`язань за основним договором. Сторони договору встановлюють, що якщо надійде вимога про погашення суми заборгованості по основному договору і поручитель не буде в змозі виконати таку вимогу лізингодавця, то лізингодавець має право задовольнити свої вимоги за рахунок майна поручителя, згідно норм чинного законодавства. Сторони договору встановлюють, що поручитель, після виконання взятих на себе зобов`язань по цьому договору, у відповідності до ст. 556 Цивільного кодексу України, набуває всіх прав лізингодавця як кредитора по виконаному ним зобов`язанню - основному договору. Згідно з п. 6.1 договору поруки усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача. У п. 6.2 договору сторони зазначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Порука припиняється, якщо лізингодавець протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання за основним договором не пред`явить вимоги до поручителя. Сторони договору встановлюють, що у тому разі, якщо без згоди поручителя до основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім) (п. 6.3 договору поруки). 30.03.2018 року ТОВ "Агротек" та ТОВ "Серединецьке" уклали додаткову угоду №3 (далі - додаткова угода №3) до договору лізингу, відповідно до якої станом на 30 березня 2018 року сторони зафіксували, що зобов`язання (в тому числі прострочене) лізингоодержувача перед лізингодавцем в еквіваленті до долара США становить 181331,82 доларів США (п. 1 додаткової угоди №3). Згідно з п. 2 додаткової угоди №3 сторони дійшли згоди внести зміни до договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 року. Зокрема, викладено в новій редакції п. 10.2.1 договору: "Платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно становлять гривневий еквівалент 94790,76 доларів США, що за міжбанківським курсом договору на дату його укладання становлять 2056959,49 гривень. Платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно у гривнях підлягають перерахунку у відповідності до п. 3.5.2 договору". Також п. 10.1 договору викладено в редакції: "Ціна договору становить гривневий еквівалент 346040,76 доларів США, що за міжбанківським курсом договору на дату його укладання становить 7509084,49 гривень (надалі - ціна договору)". Крім того в додатковій угоді №3, в новій редакції викладено графік внесення лізингових платежів (додаток № 2) (останній платіж - 20.06.2019 р.). У п. 3 додаткової угоди №3 сторони погодили порядок сплати простроченої заборгованості по сплаті чергових лізингових платежів згідно графіку внесення лізингових платежів за період лютий 2016 - грудень 2017 року в розмірі 194881,54 доларів США. Також, враховуючи зміну строків платежу за графіком, сторони дійшли згоди подовжити строк дії договору фінансового лізингу № 8АФ-15 від 11.03.2015 року до 20.06.2019 р. включно (п. 5 додаткової угоди №3). Позивач, вважаючи, що додатковими угодами до договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015р. без повідомлення ТОВ "Сварог-Дністер" було внесено зміни, якими збільшено відповідальність останнього, як поручителя за договором поруки №2П/8АФ-15 від 30.03.2018р., а також враховуючи не звернення відповідача-2 з вимогою до поручителя протягом відповідного строку з дня настання строку виконання забезпеченого порукою зобов`язання, звернувся до суду з позовом про визнання поруки за вказаним договором припиненою. Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги та заперечень до неї, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов. У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. В силу положень ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель зобов`язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. (ст. 554 Цивільного кодексу України). Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника. Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України). За змістом статті 559 ЦК України зміна обсягу зобов`язань боржника може бути підставою для припинення поруки. Зокрема, частиною першою цієї статті (у редакції, чинній на момент укладання договорів поруки) було передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. За загальним правилом, установленим частиною першою статті 651 ЦК України, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим за змістом частини третьої статті 651 ЦК України договором або законом може бути передбачено також право сторони договору відмовитися від договору в повному обсязі або частково, тобто розірвати або змінити договір на власний розсуд на підставі одностороннього правочину. Особливістю одностороннього правочину є те, що такий правочин як юридичний факт здійснюється за волевиявленням однієї особи, однак може спричиняти відповідні правові наслідки (породжувати обов`язки) для інших осіб, коли це випливає зі спеціальних положень законодавства. Так, за правилами, передбаченими абз. 3 ч. 3 ст. 202 ЦК України, односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов`язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацією шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб. Приписи частини першої статті 559 ЦК України передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов`язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя. Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що визначення обсягів солідарних зобов`язань поручителя виключно у залежності тільки від волевиявлення сторін в основному зобов`язанні суперечить встановленим п.6 ч.1 ст.3 ЦК України засадам справедливості, добросовісності та розумності, оскільки створює підстави для завдання шкоди майновим інтересам поручителя через неузгоджене ним збільшення розміру його фінансової відповідальності. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 17.04.2019р. у справі №761/41709/17, цивільне законодавство не містить визначення згаданих принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання. Тобто, укладаючи угоду, сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм, добросовісністю, по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, унеможливити укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб) і дотримуватись зовнішніх критеріїв, справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у співмірності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. Тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої процесуальної поведінки, яка б виключала необ`єктивні (упереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної. При цьому, колегією суддів апеляційної інстанції враховується правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, який міститься у постанові від 26.05.2020 у справі №910/13109/18, згідно якого умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абз. 3 ч. 3 ст. 202 ЦК України, та, відповідно, не звільняють від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі. Тобто, в даному випадку умови договору поруки (п.6.3. договору) про те, що у разі, якщо без згоди поручителя до основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім), не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, та, відповідно, не звільняють від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі. За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Вищевказана правова позиція неодноразово зазначалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 26.12.2018 у справі №569/8360/16-ц та у постанові від 09.10.2020 у справі №903/998/19. Як вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням загальних зборів від 29.03.2018р. учасники ТОВ "Сварог-Дністер" надали згоду на укладення виключно договору поруки №2П/8АФ-15 від 30.03.2018р. (т.1, а.с. 139), при цьому матеріали справи не містять доказів обізнаності або повідомлення позивача про укладення та умови додаткової угоди №3 від 30.08.2018р. до договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015р., якою збільшено зобов`язання за вказаним договором. Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку фактично має місце збільшення зобов`язань за договором фінансового лізингу без погодження з поручителем, що є підставою для припинення поруки в силу положень ч.1 ст.559 ЦК України (у редакції на момент укладення договору поруки). Аналогічний висновок щодо застосування положень частини першої статті 559 ЦК України (у відповідній редакції) наведений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №910/13109/18, Верховним Судом у постановах від 05.11.2020 у справі №924/174/20, від 24.12.2020 у справі №924/175/20, від 21.01.2021 у справі №924/208/20. Доводи апеляційної скарги про те, що в постанові Верховного Суду від 28.01.2020 року у справі №924/490/19 встановлено факт, що порука ТОВ «Сварог-Дністер» не припинялася як у відповідності до ч.4 ст. 559 ЦК України, так і у відповідності до ч.1 ст. 559 ЦК України, а також посилання апелянта на судову практику, зокрема, на постанови Верховного Суду у справах №924/502/19 та №924/482/19, оцінюються судом апеляційної інстанції критично, оскільки вказані постанови були ухвалені до того, як Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові від 26.05.2020 у справі №910/13109/18 вищевказаний правовий висновок щодо застосування положень ч.1 ст. 559 ЦК України. Враховуючи викладене, установивши, що сторонами додаткової угоди №3 від 30.03.2018р. укладеної до договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 року збільшено: розмір платежу, як винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, ціну договору, змінено графік внесення лізингових платежів у новій редакції з 20.04.2015р. по 20.06.2019р. з коригуванням на збільшену суму винагороди (комісії) лізингодавця та продовжено строку дії договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 року до 20.06.2019 року включно, тобто збільшено обсяг відповідальності поручителя без погодження та повідомлення останнього, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для припинення поруки за договором поруки №2П/8АФ-15 від 30.03.2018 року в силу положень частини першої статті 559 ЦК України (у відповідній редакції). Згідно з ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 ГПК України. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи. Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України. Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення господарського суду Хмельницької області від 24.11.2020 р. у справі №924/181/20 залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" - без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений "28" січня 2021 р. Головуючий суддя Мельник О.В. Суддя Розізнана І.В. Суддя Грязнов В.В.