Постанова 4874 № 924/826/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2021 року Справа № 924/826/20 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Демидюк О.О. , суддя Павлюк І.Ю. секретар судового засідання Соколовська О.В. за участю представників сторін: представники сторін - не з`явилися розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Хмельницької області від 17 листопада 2020 року у справі №924/826/20 (повний текст складено 30 листопада 2020 року, суддя Заярнюк І.В.) за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплоенерго" про стягнення 717 360,50 грн. - пені; 124 446,72 грн. - 3% річних; 265 918,19 грн. - інфляційних втрат ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Хмельницької області від 17.11.2020р. у справі №924/826/20 частково задоволено позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплоенерго" про стягнення 717 360,50 грн. - пені; 124 446,72 грн. - 3% річних; 265 918,19 грн. - інфляційних втрат. Присуджено до стягнення з Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" на користь акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 358 680,25грн. пені; 124 446,72 грн. 3% річних; 265 918,19 грн. інфляційних втрат , 16 615,88 грн. витрат по оплаті судового збору. У решті позову відмовлено. Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач своїх договірних зобов`язань щодо проведення розрахунків з позивачем за отриманий природний газ своєчасно не виконав, а тому є підстави для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. Також судом першої інстанції застосувано ч. 3 ст. 551 ЦК України і ч. 1 ст. 233 ГК України та зменшено розмір нарахованої позивачем пені на 50%. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Міське комунальне підприємство "Хмельницьктеплоенерго" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, рішення господарського суду Хмельницької області від 17.11.2020р. у справі №924/826/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у стягненні інфляційних нарахувань, 3% річних та пені за поставлений природний газ згідно договору №1012/1718-КП-34 від 30.08.2017р. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що несвоєчасне проведення розрахунків відповідачем викликано не його умисним ухиленням від виконання зобов`язання, а залежить від своєчасного та повного розрахунку госпрозрахунковими підприємствами/організаціями та підприємцям за поставлену відповідачем теплову енергію, неможливістю вільно розпоряджатися власними коштами, збитковості тарифів, необхідністю проведення термінових ремонтів для усунення аварійних ситуацій, проведення заходів по запровадженню енергозберігаючих технологій. Скаржник зазначає, що всі кошти на оплату природного газу, що закладені в тарифі та сплачені споживачами автоматично потрапляють на рахунки НАК "Нафтогаз України", інших коштів на оплату природного газу у підприємства не має. Також, враховуючи, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014р., уповноважений банк (ПАТ "Державний ощадний банк України") здійснює розподіл і перерахування коштів зі спеціальних рахунків відповідача щодня до 12 години, а тому відповідач обмежений у можливості розпоряджатися власними коштами і всі надходження на рахунки відповідача пропорційно розподіляються між НАК "Нафтогаз України", ПАТ "Хмельницькгаз", ПАТ "Укртрансгаз", а тому, 95% від коштів, що надходять від споживачів на рахунки підприємства з спеціальним режимом використання банком по затвердженим НКРЕКП нормативам автоматично відправляються на рахунки НАК "Нафтогаз України". Скаржник зазначає, що в результаті невиконання кінцевими споживачами зобов`язань з оплати отриманих послуг, МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" перебуває в тяжкому матеріальному стані. Скаржник зазначає, що у відповідача витрати, включені НКЕРКП до собівартості виробництва теплової енергії, значно нижче економічно обґрунтованих. Вказане призводить до неможливості забезпечення належного рівня оплати за спожитий природний газ і ставить під загрозу отримання номінацій на постачання природного газу та стабільного проходження опалювального сезону. Скаржник вважає, що судом першої інстанції не враховано, що дії відповідача не підпадають під жодну з кваліфікацій збитків, та позивачем не доведено, що його право було порушено. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020р. у справі №924/826/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" на рішення господарського суду Хмельницької області від 17.11.2020р. у справі №924/826/20, розгляд апеляційної скарги призначено на 26.01.2021 р. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, рішення господарського суду Хмельницької області від 17 листопада 2020 року у справі №924/826/20 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 358 680,25 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення неустойки в сумі 358 680,25 грн задоволити. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України, та процесуального права, зокрема, ст. ст. 236 та 238 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в цій частині з наступних підстав. Скаржник зазначає, що беручи до уваги ті обставини, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, суд першої інстанції не надав належної уваги ступеню виконання зобов`язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2021р. поновлено Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Хмельницької області від 17 листопада 2020 року у справі №924/826/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Хмельницької області від 17.11.2020р. у справі №924/826/20, прийнято апеляційні скарги Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" та Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Хмельницької області від 17.11.2020р. у справі №924/826/20 до спільного розгляду, розгляд апеляційних скарг призначено на 26.01.2021р., зупинено дію рішення господарського суду Хмельницької області від 17.11.2020р. у даній справі. 25.01.2021р. на адресу суду від Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому підприємство просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Позивач не скористався правом, передбачним ст. 263 ГПК України, та не подав відзив на апеляційну скаргу. Представники сторін в судове засідання 26.01.2021р. не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином у відповідності до Гаазької конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України). Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, відповідності до вимог статті 269 ГПК України. Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню. При цьому колегія суддів виходила з наступного. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №226 від 6 березня 2019р. Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" змінено тип публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Згідно п.1 Статуту акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016р. №1044 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019р. №226) Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія) утворена на виконання Указу Президента України від 25.02.1998р. №151 "Про реформування нафтогазового комплексу України". Тип Компанії - приватне акціонерне товариство. Найменування Компанії: повне українською мовою - акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". 30.08.2017р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та міським комунальним підприємством „Хмельницьктеплокомуненерго (споживач) укладено договір постачання природного газу №1012/171/-КП-34, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах договору. Згідно п. 1.2. Договору природний газ, що поставляється за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання ,які не є бюджетними установами. Пунктом 2.1. договору визначено, що постачальник передає споживачу з 01.10.2017р. по 31.03.2018р. газ обсягом до 3715 тис. куб. м., у тому числі по місяцях (тис. куб. м): жовтень 2017р. 287; листопад 2017р. 625; грудень 2017р. 710; січень 2018р. 882; лютий 2018р. 689; березень 2018

522. Відповідно до п. 3.7 Договору, приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом прийому-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу покупця. Ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладання Договору становить 7907,20грн. 00коп., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з ПДВ 9488,64 грн. (п.5.2. Договору). Пунктом 5.4 Договору, сторони встановили, що загальна вартість природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу. Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Згідно з п. 6.3 Договору Споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений Постачальником Споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на Споживача станом на 30 вересня 2015р. поширювалася дія ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" (п.1).; в будь-якому випадку, Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1 цього Договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу (п.2). У пункті 8.2 Договору передбачено, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно п.6.1 цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Згідно з п. 10.3 Договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних становить 5 (п`ять) років. Згідно з п. 12.1 Договору, Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017р. по 31.03.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Договір підписано представниками та скріплено відтисками печаток сторін. До договору вносились зміни шляхом укладення додаткових угод №1 до договору постачання природного газу від 01.04.2018 року (якою передбачено орієнтовний обсяг газу до 200 тис.куб.м. з 01.04.2018р. по 31.05.2018р.; змінено строк дії договору по 31.05.2018р.), №2 від 04.06.2018 року (якою передбачено орієнтовний обсяг газу до 220 тис.куб.м. з 01.06.2018р. по 31.07.2018р., №3 від 01.08.2018 року, №4 від 03.09.2018р. Матеріали справи не містять доказів в підтвердження припинення або визнання недійсним Договору та Додаткових угод до нього. На виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу природний газ згідно Актів приймання - передачі від 31.10.2017р. на суму 2 226 623,24грн., від 30.11.2017р. на суму 4837707,19грн., від 31.12.2017р. на суму 6067083,86 грн., від 31.01.2018р. на суму 6 718 431,55грн., від 28.02.2018р. на суму 6 442 017,98грн., від 31.03.2018р. на суму 6 519 834,31грн., від 30.04.2018р. на суму 1622737,73грн., від 31.05.2018р. на суму 1223303,94 грн., від 30.06.2018р. на суму 1108282,64 грн., від 31.07.2018р. на суму 51 6058,67 грн., від 31.08.2018р. на суму 620 794,27 грн., від 30.09.2018р. на суму 553937,32 грн. Загалом позивачем поставлено відповідачу природного газу на суму 38 456 812,70 грн. Акти приймання-передачі підписані представником відповідача без поправок та зауважень, а також скріплені відтиском печатки. Відповідач своїх договірних зобов`язань щодо проведення розрахунків з позивачем за отриманий природний газ своєчасно не виконав. Також позивачем долученої до матеріалів справи виписку про рух коштів між контрагентами за період з 01.08.2017р. по 31.01.2020р. Оскільки відповідач у встановлені Договором терміни не здійснив оплату заборгованості, позивач пред`явив позов про примусове стягнення 717 360,50 грн. - пені; 124 446,72 грн. - 3% річних; 265 918,19 грн. - інфляційних втрат. Вказані нарахування позивачем проведено із врахуванням здійснених відповідачем платежів у відповідні періоди. Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб. За приписами частин 1, 2 статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. За змістом ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. З матеріалів справи вбачається, що 30.08.2017р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та міським комунальним підприємством „Хмельницьктеплокомуненерго (споживач) укладено договір постачання природного газу №1012/171/-КП-34, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах договору. Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Згідно зі ст.ст. 193, 202 ГК України, ст.ст. 525, 526, 599 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Положеннями ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За умовами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). На виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу природний газ згідно Актів приймання - передачі від 31.10.2017р. на суму 2 226 623,24грн., від 30.11.2017р. на суму 4837707,19грн., від 31.12.2017р. на суму 6067083,86 грн., від 31.01.2018р. на суму 6 718 431,55грн., від 28.02.2018р. на суму 6 442 017,98грн., від 31.03.2018р. на суму 6 519 834,31грн., від 30.04.2018р. на суму 1 622 737,73грн., від 31.05.2018р. на суму 1223303,94 грн., від 30.06.2018р. на суму 1108282,64 грн., від 31.07.2018р. на суму 516 058,67 грн., від 31.08.2018р. на суму 620 794,27 грн., від 30.09.2018р. на суму 553 937,32 грн. Загалом позивачем поставлено відповідачу природного газу на суму 38 456 812,70 грн. Як передбачено п. 6.1. договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Колегія суддів зазначає, що відповідач своїх договірних зобов`язань щодо проведення розрахунків з позивачем за отриманий природний газ своєчасно не виконав. Зважаючи на викладене, НАК Нафтогаз України також просить суд стягнути з відповідача 717 360,50 грн. - пені; 124 446,72 грн. - 3% річних; 265 918,19 грн. - інфляційних втрат згідно поданих розрахунків. Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затверджений постановою КМУ від 18 червня 2014 року №217 визначає виключно механізм розподілу коштів, які вже знаходяться на поточному рахунку з спеціальним режимом використання, і жодним чином не стосується договірних зобов`язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та ніяк не впливає на них. Відтак, положення Порядку №217 не виключають можливість теплопостачальних організацій впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, тому є можливим застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат (така правова позиція викладене у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №918/1395/18, від 21 лютого 2018 року у справі №910/16072/16, від 27.02.2020 року у справі №921/12/19, а також в ухвалі від 04.09.2020 року у справі №903/918/19). А тому, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами відповідача щодо безпідставності нарахування пені, втрат від інфляції та 3% річних у зв`язку з неможливістю останнього впливати на розрахунки по причині проведення розрахунку згідно порядку, визначеного Постановою Кабінету Міністрів України №217. Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення. Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається "послідовність, утворена за певною закономірністю". При зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн.) до уваги береться сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу, " і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, і від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося). У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду. Такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 Цивільного кодексу України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами. Отже, при зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від суми основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці). Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати касаційного господарського суду від 26 червня 2020 року у справі №905/21/19. Колегією суддів перевірено здійснений АТ НАК "Нафтогаз України" розрахунок інфляційних втрат і 3% річних та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 124 446,72 грн., інфляційних втрат у розмірі 265 918,19 грн. є підставними та обґрунтованими та підлягають задоволенню. Колегія суддів щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 717 360,50 грн. пені зазначає наступне. Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. У пункті 8.2 Договору передбачено, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно п.6.1 цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Колегією суддів перевірено здійснений АТ НАК "Нафтогаз України" розрахунок заявленої до стягнення суми 717 360,50 грн. пені, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства. Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Водночас зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Тобто, зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (така правова

позиція Верховного Суду викладена в постановах від 01.08.2019р. у справі №922/2932/18, від 08.10.2019р. у справі №922/2930/18, від 08.10.2019 р. у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 р. у справі №904/4083/18). У відзиві на позов, апеляційні скарзі, відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначав, що незважаючи на скрутне фінансове становище намагається винайти кошти на погашення заборгованості за договором, також враховуючи статус відповідача, соціальну спрямованість його діяльності щодо безперебійного забезпечення тепловою енергією населення, підприємств, установ та організацій, який не є фактичним (кінцевим) споживачем газу, взявши до уваги майновий (фінансовий) стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні та баланс їх інтересів, розмір нарахованої і пред`явленої до стягнення пені та відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем взятих на себе грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу, ступінь виконання відповідачем зобов`язань за укладеним договором, просить суд визнати зазначені обставини винятковими та відмовити Позивачу у стягненні з Відповідача фінансових та штрафних санкцій. Колегія суддів зазначає, що відповідачем на підтвердження скрутного фінансового стану до матеріали справи долучено Звіти Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплоенерго" про фінансові результати за 2017, 2018, 2019 роки, а також баланси (звіти про фінансовий стан) за 2017, 2018, 2019 роки /а.с. 67-78, т.1/. Колегія суддів враховує, що згідно п. 1.2 Договору природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання. Також суд враховує статус відповідача, соціальну спрямованість його діяльності щодо безперебійного забезпечення тепловою енергією населення, підприємств, установ та організацій, який не є фактичним (кінцевим) споживачем газу, бере до уваги майновий (фінансовий) стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні та баланс їх інтересів, розмір нарахованої і пред`явленої до стягнення пені. При цьому нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору. Позивач не подав суду будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, а також з урахуванням того, що позивачем не було надано доказів понесення ним збитків через порушення відповідачем грошових зобов`язань у спірних правовідносинах. Виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, статус відповідача, який має стратегічне значення для регіону, проплати заборгованості, беручи до уваги, що окрім пені позивач нараховує 3% річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених вчасно коштів відповідачем, а також те, що сплата пені у повному обсязі у даному випадку зачіпає майнові інтереси не лише відповідача, а й інші інтереси, зокрема можливість постачання теплової енергії населенню, місцевим господарським судом правомірно застосовано ч. 3 ст. 551 ЦК України і ч. 1 ст. 233 ГК України та зменшено розмір нарахованої позивачем пені на 50% і стягнуто з відповідача пеню в сумі 358 680,25грн. Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 358 680,25грн. - пені; 124 446,72 грн. - 3% річних; 265 918,19 грн. - інфляційних втрат. У решті суми позову належить відмовити. Таким чином, доводи апелянтів, викладені у апеляційних скаргах, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається. Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" на рішення господарського суду Хмельницької області від 17 листопада 2020 року у справі №924/826/20 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Хмельницької області від 17 листопада 2020 року у справі №924/826/20 залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду Хмельницької області від 17 листопада 2020 року у справі №924/826/20 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

5. Справу №924/826/20 повернути до господарського суду Хмельницької області. Повний текст постанови складений "28" січня 2021 р. Головуючий суддя Савченко Г.І. Суддя Демидюк О.О. Суддя Павлюк І.Ю.