Постанова 4824 № 757/57223/18-ц

справа № 757/57223/18-ц головуючий у суді І інстанції Пономаренко Н.В. провадження № 22-ц/824/1175/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 25 січня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І. суддів: Слюсар Т.А., Сержанюка А.С., за участю секретаря судового засідання: Сердюк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Банк Камбіо» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», треті особи: ОСОБА_2 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання зобов`язань та договорів припиненими, - в с т а н о в и в : У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ПАТ «Банк Камбіо», треті особи: ОСОБА_2 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, у якому, з урахуванням уточнення до позову щодо часу з якого позивач просить визнати зобов`язання припиненими (з 03 листопада 2014 року), просила: визнати зобов`язання ОСОБА_1 перед ПАТ «Банк Камбіо» за кредитним договором № 002/2-2013/980 від 01 лютого 2013 року припиненим шляхом їх повного належного виконання з 03 листопада 2014 року; визнати договір іпотеки від 01 лютого 2013 року припиненим з 03 листопада 2014 року; визнати договір застави від 01 лютого 2013 року припиненим з 03 листопада 2014 року; вирішити питання розподілу судових витрат. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01 лютого 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Камбіо» було укладено кредитний договір № 002/2-2013/980, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у сумі 350 000 грн на поточні потреби з кінцевим терміном повернення заборгованості 05 червня 2014 року та сплатою 23 % річних за користування кредитом. Позивачем зазначено, що для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між нею та ПАТ «Банк Камбіо» було укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , та належить по Ѕ частині ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . При цьому, на виконання пункту 9.1. договору іпотеки 04 лютого 2013 року ОСОБА_1 передала оригінали правовстановлюючих документів на квартиру представнику банку - начальнику управління активно-пасивних операцій у Київському регіоні ОСОБА_3 , що підтверджується відповідним актом прийому-передачі. Також в забезпечення зобов`язань по кредитному договору між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Камбіо» було укладено договір застави, відповідно до умов якого заставодавець передав у заставу заставодержателю майно, що належить заставодавцю, а саме: автомобіль БМВ 5351, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 . Разом з тим, 16 вересня 2014 року між ОСОБА_1 (позичальник) та фізичною особою ОСОБА_4 (позикодавець) був укладений безпроцентний договір позики, відповідно до умов якого позикодавець надає позику шляхом переведення грошових коштів у розмірі 51 800 грн з власного розрахункового рахунку (№ НОМЕР_3 , МФО 380399, ПАТ «Банк Камбіо») на рахунок позичальника № НОМЕР_4 , МФО 380399, ПАТ «Банк Камбіо»), а позичальник, в свою чергу, зобов`язується повернути позикодавцю позику строком до 25 вересня 2015 року готівкою із рук в руки в межах міста Києва за місцем проживання позикодавця або за іншою адресою, вказаною позикодавцем. У зв`язку з цим, 22 вересня 2014 року на виконання умов договору позики від 16 вересня 2014 року ОСОБА_4 перерахувала кошти у розмірі 51 800 грн з власного розрахункового рахунку (№ НОМЕР_3 , МФО 380399, ПАТ «Банк Камбіо») на рахунок позивача (№ НОМЕР_4 , МФО 380399, ПАТ «Банк Камбіо»), в межах одного банку, що підтверджується випискою банку. В той же самий день, 22 вересня 2014 року позивачем було погашено заборгованість за кредитним договором на суму 34 528 грн 47 коп., що підтверджується випискою банка. В свою чергу, позивач повернула позику у повному обсязі (51 800 грн ОСОБА_4 , що підтверджується відповідною розпискою від 20 листопада 2014 року. Вказані обставини та відповідні повідомлення листи-повідомлення про припинення іпотеки та застави зумовили здійснення нотаріусом Верповською О.В. зняття заборони та будь-яких обтяжень на предмет іпотеки та зняття заборони відчуження заставленого майна на користь третьої особи. Крім того, після припинення договору застави від 01 лютого 2013 року та продажу заставного майна, позивачем було погашено остаточну суму заборгованості, а саме: 03 жовтня 2014 року - 746 грн 78 коп. погашення відсотків за користування кредитом згідно кредитного договору; 03 листопада 2014 року - 120 724 грн 75 коп. погашення кредиту згідно з кредитним договором від 01 лютого 2013 року. Однак, позивач вказує, що незважаючи на повне виконання ним своїх зобов`язань за кредитним договором, про що було самостійно та добровільно підтверджено банком в повідомленні від 03 листопада 2014 року, 16 жовтня 2018 року позивач та ОСОБА_2 отримали від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» лист від 27 вересня 2015 року за № 22/1813. У вказаному листі було зазначено про затвердження Акту комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18 липня 2018 року. Відповідно до якого виявлено ознаки нікчемності, передбачені у пункті 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в таких правочинах: правочини щодо відступлення/розірвання/припинення договору іпотеки від 01 лютого 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. Предмет іпотеки - однокімнатна квартира АДРЕСА_2 загальною площею 32 кв.м., житлова площа 18,8 кв.м., яка належить у рівних частках по Ѕ позичальнику та майновому поручителю ОСОБА_2 , та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; правочини щодо відступлення/розірвання/припинення договору застави від 01 лютого 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. Предмет застави - автомобіль БМВ 5351, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 . А також застосовано наслідки нікчемності правочинів, в тому числі здійснено зворотні транзакції по рахунку за нікчемним правочином. При цьому, окрім вищенаведеного листа позивачем було отримано повідомлення-вимогу № 22/1812 від 27 вересня 2018 року щодо наявності в неї станом на 03 вересня 2018 року заборгованості перед ПАТ «Банк Камбіо» у загальному розмірі 83 152 грн 80 коп. В свою чергу, позивач, вказуючи на повне виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, а також посилаючись на те, що платіжні операції по перерахуванню коштів з рахунку іншої особи на його рахунок не є правочинами між банком та позивачем, звернувся до суду з цим позовом, який просив задовольнити у повному обсязі. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року задоволено позов ОСОБА_1 . Визнано зобов`язання ОСОБА_1 перед ПАТ «Банк Камбіо» за кредитним договором № 002/2-2013/980 від 01 лютого 2013 року припиненими з 03 листопада 2014 року шляхом їх повного належного виконання. Визнано договір іпотеки від 01 лютого 2013 року, укладений між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 припиненим з 03 листопада 2014 року. Визнано договір застави від 01 лютого 2013 року, укладений між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_1 припиненим з 03 листопада 2014 року. Свої висновки суд першої інстанції обґрунтував тим, що позивачем здійснено повне погашення кредиту та процентів за його використання згідно з кредитним договором, що підтверджується виписками з поточного рахунку останньої, відкритого в ПАТ «Банк Камбіо» та повідомленням банку від 03 листопада 2014 року, кредитні зобов`язання по кредитному договору № 002/2-2013/980 від 01 лютого 2013 року є припиненими з 03 листопада 2014 року шляхом їх повного належного виконання. Станом на 03 листопада 2014 року та в подальшому заборгованість по кредитному договору № 002/2-2013/980 від 01 лютого 2013 року у позивача перед банком-відповідачем відсутня та всі зобов`язання за кредитним договором, договором іпотеки та договором застави припинені, що було самостійно та добровільно підтверджено банком в повідомленні від 03 листопада 2014 року, таким чином, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ «Банк Камбіо» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, розтлумачив норми права виключно на користь іншої сторони, неправильно застосував норми матеріального права з огляду на таке. Грошові переказі є діями осіб, які спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто їх можна віднести до правочинів у розумінні ЦК України. Фонд чи його уповноважена особа можуть віднести до нікчемних як договір, та і правочини, пов`язані із залученням коштів. Приймаючи безготівкове погашення кредитних зобов`язань банк порушив заборони, встановлені постановою Правління Національного банку України від 19 серпня 2014 року № 510/БТ для ПАТ «Банк Камбіо», а тому такі операції є нікчемними, оскільки такі операції є виключно коригуванням структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань, тобто високоліквідних коштів банк не отримав. Розрахункові операції проведені між сторонами щодо виконання кредитних зобов`язань є виключно коригуванням структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань, що не може свідчити про належне виконання зобов`язань у розумінні статей 526, 599 ЦК України. Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, виконання зобов`язання проведене всупереч чинному законодавству на підставі нікчемних правочинів - не є підставою припинення зобов`язання. Представник ОСОБА_1 - адвокат Капустинська О.Г. подала відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, зазначає, що Шевченківським районним судом міста Києва було детально досліджено фактичні обставини справи, а тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення - залишити без змін. Колегія апеляційного суду, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Судом встановлено, що 01 лютого 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Камбіо» було укладено кредитний договір № 002/2-2013/980, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у сумі 350 000 грн на поточні потреби з кінцевим терміном повернення заборгованості 05 червня 2014 року та сплатою 23 % річних за користування кредитом. За приписом частини 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Камбіо» було укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , та належить по Ѕ ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.40-49 т. 1). При цьому, на виконання пункту 9.1. договору іпотеки 04 лютого 2013 року ОСОБА_1 передала оригінали правовстановлюючих документів на квартиру представнику банку - начальнику Управління активно-пасивних операцій у Київському регіоні ОСОБА_3 , що підтверджується відповідним актом прийому-передачі (а.с. 54,55 т. 1). Також в забезпечення зобов`язань по кредитному договору між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Камбіо» було укладено договір застави, відповідно до умов якого заставодавець передав у заставу заставодержателю майно, що належить заставодавцю, а саме: автомобіль БМВ 5351, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 (а.с. 50-53 т. 1). Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. 16 вересня 2014 року між ОСОБА_1 (позичальник) та фізичною особою ОСОБА_4 (позикодавець) був укладений безпроцентний договір позики, відповідно до умов якого позикодавець надає позику шляхом переведення грошових коштів у розмірі 51 800 грн з власного розрахункового рахунку (№ НОМЕР_3 , МФО 380399, ПАТ «Банк Камбіо») на рахунок позичальника № НОМЕР_4 , МФО 380399, ПАТ «Банк Камбіо»), а позичальник, в свою чергу, зобов`язується повернути позикодавцю позику строком до 25 вересня 2015 року готівкою із рук в руки в межах міста Києва за місцем проживання позикодавця або за іншою адресою, вказаною позикодавцем (а.с. 56-58 т. 1). У зв`язку з цим, 22 вересня 2014 року на виконання умов договору позики від 16 вересня 2014 року ОСОБА_4 перерахувала кошти у розмірі 51 800 грн з власного розрахункового рахунку (№ НОМЕР_3 , МФО 380399, ПАТ «Банк Камбіо») на рахунок позивача (№ НОМЕР_4 , МФО 380399, ПАТ «Банк Камбіо»), в межах одного банку, що підтверджується випискою банку (а.с. 31 т. 1). В той же самий день, 22 вересня 2014 року позивачем було погашено заборгованість за кредитним договором на суму 34 528 грн 47 коп., що підтверджується випискою банка (а.с. 32 т. 1). Судом апеляційної інстанції враховано, що списання грошових коштів з розрахункового рахунку ОСОБА_4 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором ПАТ «Банк Камбіо» відбулось за згодою всіх сторін (що не заперечується сторонами у справі). В свою чергу, позивач повернула позику у повному обсязі (51 800 грн) ОСОБА_4 , що підтверджується відповідною розпискою від 20 листопада 2014 року. Відповідно до повідомлення № 04/2069 від 22 вересня 2014 року на ім`я приватного нотаріуса КМНО Верповської О.В., ПАТ «Банк Камбіо» зазначило про часткове виконання зобов`язання ОСОБА_1 перед ПАТ «Банк Камбіо» за кредитним договором (а.с. 59 т. 1). Після припинення договору застави від 01 лютого 2013 року та продажу заставного майна, позивачем було погашено остаточну суму заборгованості, а саме: 03 жовтня 2014 року - 746 грн 78 коп. погашення відсотків за користування кредитом згідно кредитного договору; 03 листопада 2014 року - 120 724 грн 75 коп. погашення кредиту згідно з кредитним договором від 01 лютого 2013 року. Відповідно до частини 1 статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Колегія апеляційного суду, встановивши, що позивачем здійснено повне погашення кредиту та процентів за його використання згідно з кредитним договором, погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення кредитних зобов`язань за кредитному договору №002/2-2013/980 від 01 лютого 2013 року з 03 листопада 2014 року у зв`язку з їх повним та належним виконанням. Відповідно до повідомлення б/н від 03 листопада 2014 року на ім`я приватного нотаріуса КМНО Верповської О.В., ПАТ «Банк Камбіо» зазначило про виконання у повному обсязі зобов`язання ОСОБА_1 перед ПАТ «Банк Камбіо» та поверненню тіла кредиту та відсотків за кредитним договором № 002/2?2013/980 від 01 лютого 2013 року (а.с. 61 т. 1). Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О.В. на підставі листів-повідомлень ПАТ «Банк Камбіо» про припинення іпотеки та застави від 22 вересня 2014 року № 04/2069 та від 03 листопада 2014 року б/н вчинила дії по зняттю заборони та будь-яких обтяжень на предмет іпотеки та зняття заборони відчуження заставленого майна на користь третьої особи (а.с. 59, 61 т. 1). Як вбачається з матеріалів справи, вказані обставини сторонами не оспорюються. Зі змісту статті 593 ЦК України вбачається, що право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані. Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Колегія апеляційного суду, враховуючи, що застава (іпотека) має похідний характер від основного зобов`язання та у разі погашення основного зобов`язання - забезпечення (застава та іпотека) припиняється, погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення зобов`язання за договором іпотеки та договором застави з 03 листопада 2014 року. 25 вересня 2014 року правління НБУ прийняло постанову №503/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» до категорії проблемних», згідно з якою з метою стабілізації діяльності банку та відновлення його фінансового стану з дня прийняття цієї постанови та до закінчення 180-денного строку встановлено для банку перелік обмежень в його діяльності, у тому числі: не допускати проведення будь-яких активних операцій з інсайдерами та пов`язаними особами; погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями банку, приймати тільки в грошовій формі; не вивільняти отримане банком забезпечення за кредитними операціями до часу повного погашення позичальниками заборгованості, а в разі потреби приймати додаткове забезпечення; не надавати власникам/учасникам банку, які прямо або опосередковано володіють п`ятьма і більше відсотками статутного капіталу банку чи права голосу придбаних акцій банку (у тому числі пов`язаним особам банку), активів у будь-якій формі (майно, кошти, будь-які операції з векселями, право уступки вимоги боргу, факторинг, гарантії, поруки за кредиторів банку тощо); не приймати як забезпечення за кредитами майнові права на вклад (депозити) юридичних та фізичних осіб за договорами, укладеними до набрання чинності цією постановою, крім договорів, укладених з інсайдерами банку, після набрання чинності цією постановою, та інші. Постановою правління НБУ від 04 грудня 2014 року за № 782 банк віднесено до категорії неплатоспроможних. На виконання цієї постанови виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 04 грудня 2014 року № 140 «Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Камбіо» згідно з яким з 05 грудня 2014 року в банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію. Відповідно до постанови правління НБУ № 144 від 27 грудня 2015 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «Банк Камбіо», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 46 «Про початок ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та признання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації банку та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку. 16 жовтня 2018 року позивач та ОСОБА_2 отримали від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» лист від 27 вересня 2015 року за № 22/1813. У вказаному листі було зазначено про затвердження Акту комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18 липня 2018 року. Відповідно до якого виявлено ознаки нікчемності, передбачені у пункті 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в таких правочинах: правочини щодо відступлення/розірвання/припинення договору іпотеки від 01 лютого 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. Предмет іпотеки - однокімнатна квартира АДРЕСА_2 загальною площею 32 кв.м., житлова площа 18,8 кв.м., яка належить у рівних частках по Ѕ позичальнику та майновому поручителю ОСОБА_2 , та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; правочини щодо відступлення/розірвання/припинення договору застави від 01 лютого 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. Предмет застави - автомобіль БМВ 5351, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 . А також застосовано наслідки нікчемності правочинів, в тому числі здійснено зворотні транзакції по рахунку за нікчемним правочином. При цьому, окрім вищенаведеного листа позивачем було отримано повідомлення-вимогу № 22/1812 від 27 вересня 2018 року щодо наявності в неї станом на 03 вересня 2018 року заборгованості перед ПАТ «Банк Камбіо» у загальному розмірі 83 152 грн 80 коп. (а.с. 62 т. 1). Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно частина 3 статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»). Як передбачено частиною 5 статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. При цьому, згідно з частиною 3 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду. Разом з тим, згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину. Відповідно до частин 1, 2 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Частина 1 статті 203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. За змістом статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Водночас, відповідно до викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 910/12294/16 та від 16 травня 2018 року у справі № 910/24198/16 правового висновку, накази (рішення) уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочинів не можуть установлювати обов`язки для третіх осіб, зокрема контрагентів банку. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина 2 статті 215 ЦК України та частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») незалежно від того,чи була проведена передбачена частиною 2 статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів і виданий наказ. Колегія апеляційного суду, враховуючи наведене в законі визначення правочину, вважає, що за своєю суттю операція з переказу коштів з одного рахунку на інший не має всіх складових елементів правочину, тому не є правочином, у зв`язку з чим відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині. Відповідно до частин 1,2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд зобов`язаний забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у т.ч. договорів), вчинених (укладених банком) протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у т.ч. договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредитором переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Отже, перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок у одному банку не є правочинами в розумінні статей 202, 204, 626 ЦК України та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а є банківськими операціями, тому не можуть визнаватись нікчемними, оскільки проведені на виконання цивільно-правових договорів, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 911/3880/15, та правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 20 червня 2018 року у справі № 755/7957/16-ц. Відповідно до положень статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як вбачається з матеріалів справи, належні та допустимі докази, що підтверджують вплив вказаної вище банківської операція з переказу коштів на платоспроможність банку та неможливість у зв`язку з цим часткового чи повного виконання банком грошових зобов`язань перед іншими кредиторами, - відсутні. За вказаних обставин, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність обставин, які доводять, що транзакція з перерахування коштів в якості повернення кредиту за своєю правовою природою є правочином, який передбачає платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Також, колегія апеляційного суду враховує те, що виконання зобов`язання у повному обсязі безпосередньо позичальником ОСОБА_1 було здійснено ще до віднесення ПАТ «Банк Камбіо» до неплатоспроможних банків та введення тимчасової адміністрації. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що приймаючи безготівкове погашення кредитних зобов`язань банк порушив заборони, встановлені постановою Правління Національного банку України від 19 серпня 2014 року № 510/БТ, то колегія апеляційного суду звертає увагу на таке. 19 серпня 2014 року у зв`язку з встановленням за результатами безвиїзного банківського нагляду показників ліквідності банку правління НБУ прийняло постанову № 510/БТ «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» шляхом призначення куратора». Пунктами 3, 4 вказаної постанови банку заборонено використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки та зобов`язано банк здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ (крім операцій за розрахунками з міжнародними платіжними системами згідно з укладеними договорами та за правочинами щодо цінних паперів за кореспондентським рахунком у ПАТ «Розрахунковий центр». Колегія апеляційного суду враховує, що відомості про доведення змісту постанови правління НБУ №510/БТ від 19 серпня 2014 року до відома клієнтів та контрагентів банку у матеріалах справи відсутні. Здійснивши проведення розрахункової операції, банк своїми діями підтвердив наявність на рахунку платників необхідної суми коштів, про що також свідчить відсутність заборони на проведення розрахункових операцій у відповідний спосіб, зі сторони уповноваженої особи-куратора, на яку, в силу приписів постанови Правління НБУ від 19 серпня 2014 року № 510/БТ, покладено обов`язок щодо здійснення контролю за операціями, які проводяться банком. Невиконання вимог постанови НБУ може свідчити про незаконність дій самого банку, наслідки яких не можуть покладатись на боржника відповідальності за дії посадових осіб банку. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Банк Камбіо» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 27 січня 2021 року. Головуючий Г.І. Мостова Судді А.С.Сержанюк Т.А. Слюсар