Постанова 4824 № 372/276/15-ц

Єдиний унікальний номер справи 372/276/15-ц Провадження №22-ц/824/566/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 січня 2021 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Журби С.О., суддів Писаної Т.О., Приходька К.П., за участю секретаря Сас Ю.В. розглянувши справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 березня 2015 року у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , Старобезрадичівської сільської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про визнання недійсним розпорядження та визнання недійсними державних актів на право власності на землю, В С Т А Н О В И В: У січні 2015 року заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» звернувся до суду з позовом про визнання недійсним розпорядження районної державної адміністрації про передачу земельних ділянок у власність, визнання недійсним рішення Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, визнання недійсним державного акта, витребування земельної ділянки з незаконного володіння на користь ДП «Київське лісове господарство», визнання за ДП «Київське лісове господарство» права постійного користування земельною ділянкою. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позаплановою перевіркою встановлено порушення земельного законодавства у сфері регулювання, використання та охорони земель лісового фонду на території ДП «Київське лісове господарство». Так, розпорядженням від 29 грудня 2003 року Обухівська РДА передала у приватну власність третім особам земельні ділянки лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ДП «Київське лісове господарство», по 1,000 га землі кожній особі, в наслідок чого 30 грудня 2003 року вказані особи отримали державні акти на право власності на землю в загальному розмірі 8,0032 га. В подальшому 09 березня 2006 року вказані особи уклали договори купівлі-продажу цих земельних ділянок із ОСОБА_1 . На підставі вказаних договорів купівлі-продажу ОСОБА_1 видано державний акт про право власності на земельну ділянку площею 8,0032 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Рішенням Старобезрадичівської сільської ради від 18 серпня 2006 року цільове призначення земельної ділянки змінено на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, про що 25 жовтня 2006 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на землю. Посилаючись на те, що земельні ділянки були передані у власність громадян неправомірно, позивач просив визнати недійсним розпорядження Обухівської РДА від 29 грудня 2003 року № 746 «Про передачу земельних ділянок у власність» у частині передачі у власність земельних ділянок загальною площею 8,0032 га третім особам державний акт від 25 жовтня 2006 року серії ЯД № 658673, виданий на ім`я ОСОБА_1 , на право власності на земельну ділянку площею 8,0032 га, кадастровий номер 3223187700:12:028:0015; визнати недійсним рішення Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області від 18 серпня 2006 року № 93 «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок громадянам (згідно з додатком) на території с. Старі Безрадичі Старобезрадичівської сільської ради» (далі рішення від 18 серпня 2006 року № 93) та підпункт 4 додатка до пунктів 1-3 рішення від 18 серпня 2006 року № 93, витребувати земельну ділянку площею 8,0032 га, кадастровий номер 3223187700:12:028:0015, з незаконного володіння ОСОБА_1 та визнати за ДП «Київське лісове господарство» право постійного користування земельною ділянкою. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 березня 2015 року позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Київське лісове господарство» задоволено. Постановою Апеляційного суду Київської області від 07 лютого 2018 року частково задоволено апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк», рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 березня 2015 року в частині вирішення позовних вимог про витребування на користь ДП «Київське лісове господарство» із незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки площею 8,0032 га в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області з кадастровим номером 3223187700:12:028:0015, визнання за ДП «Київське лісове господарство» права постійного користування цією земельною ділянкою скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення залишено без змін. Постановою Верховного суду від 15 жовтня 2020 року касаційні скарги прокуратури Київської області та ПАТ «Європейський газовий банк» задоволено частково, постанову Апеляційного суду Київської області від 07 лютого 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду. В ході розгляду справи ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» було подано до суду клопотання про заміну особи, яка звернулася з апеляційною скаргою. В обґрунтування свого клопотання товариство зазначило, що в грудні 2018 року між АТ (ПАТ) «Європейський газовий банк» та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» було укладеного договір про відступлення права вимоги. Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року замінено товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» у справі в порядку процесуального правонаступництва замість публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк». За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду проходить до наступних висновків: Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для його зміни чи скасування відсутні. У відповідності до положень ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. При цьому постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи. Частиною 7 ст. 82 ЦПК України встановлено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Зважаючи на наведені норми, правова оцінка обставинам справи, надана Верховним Судом, не має преюдиційного значення при новому апеляційному розгляді справи. В той же час при скасуванні постанови Апеляційного суду Київської області від 07 лютого 2018 року та направлені справи на новий апеляційний розгляд касаційний суд наголосив на необхідності встановити та надати оцінку питанню, чи стосується оскаржуване рішення прав та інтересів апелянта, відтак наявності у нього права на апеляційне оскарження. Зважаючи на те, що на час набуття громадянами права на спірні земельні ділянки, зміни їх цільового призначення та видачі оскаржуваного державного акту, апелянт не був ні ні власником ні обтяжувачем спірної ділянки, його права при вирішенні судом вимог щодо даних питань оскаржуваним рішення не можуть вважатися порушеними. В той же час, в рамках даної справи було розглянуто та задоволено й позовні вимоги щодо витребування спірної земельної ділянки на користь ДП «Київське лісове господарство» а також вимоги щодо визнання за вказаним підприємством права постійного користування на спірну землю. При цьому як на час пред`явлення позову так і на час ухвалення оскарженого рішення, банк вже був іпотекодержателем спірної землі на підставі договору іпотеки від 29 червня 2011 року з метою забезпечення виконання умов кредитного договору №437-290611. За таких умов витребування предмету іпотеки та визнання права користування на нього в безумовному порядку стосується прав та інтересів банку, оскільки задоволення таких вимог унеможливить виконання кредитного зобов`язання за рахунок іпотечного майна. Про той факт, що дана справа стосується прав та інтересів апелянта свідчить і те, що Постановою Верховного Суду від 15 жовтня 2015 року було задоволено як скаргу прокурора, так і банку. Незважаючи на висновки суду щодо наявності права на апеляційне оскарження рішення суду, колегія суддів апеляційного суду тим не менш приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги по суті питання. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, апелянт зазначав про неповноту розгляду справи, оскільки ряд важливих з його точки зору обставин належним чином перевірено не було. Зокрема він вважав, що суд безпідставно не здійснив оцінку актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області за період з 2004 по 2012 роки. Дані доводи апелянта колегія суддів прийняти не може. Положеннями ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим. Зважаючи на наведенні норми суд не здійснює самостійне збирання доказів, та має право надавати оцінку лише тим матеріалам, які представлено до суду сторонами. Колегія суддів зважає на те, що апелянт не брав участі при розгляді справи у суді першої інстанції, однак ним не було представлено тих матеріалів, необхідністю дослідження яких апелянт обґрунтовував свою скаргу, і до суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою. Не заявлялося апелянтом і клопотання про витребування або забезпечення доказів у разі наявності складнощів в самостійному їх отриманні. За таких умов твердження апелянта залишилися недоведеними, від так не можуть бути прийняті судом. При цьому факт наявності обтяження спірної землі іпотекою сам по собі не може бути підставою для відмови в задоволенні позову. Як належним чином встановив суд першої інстанції, первісний правочин щодо набуття ОСОБА_1 права власності на спірні землі є недійсним, відтак не породжує правових наслідків. В свою чергу правочини, похідні від недійсного, не потребують окремого оскарження, а їх існування не перешкоджає витребуванню спірної ділянки. В судовому засіданні при повторному розгляді апеляційної скарги представник апелянта також зазначила про пропуск позивачем строку позовної давності. Зокрема вона посилалася на те, що в даній справі предметом розгляду є обставини, які мали місце в 2003 та 2006 роках, в той час як позов було подано в жовтні 2015 року. Такі посилання не можуть бути прийняті апеляційним судом. У відповідності до положень ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. З матеріалів справи вбачається, що інформація про віднесення переданих громадянам ділянок до складу земель лісу, відтак про протиправність їх відчуження, була направлена до органів прокуратури в 2014 році. При цьому матеріали справи не містять даних про те, що вказана інформація була відома до зазначеної дати Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство», в інтересах яких прокурор і звернувся до суду з позовом. За таких умов колегія суддів приходить до висновку про безпідставність тверджень представника апелянта про пропуск позивачем строку позовної давності. Зважаючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» залишити без задоволення. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 березня 2015 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий С.О. Журба Судді Т.О. Писана К.П. Приходько