Постанова 4807 № 317/2441/20

Дата документу 28.01.2021 Справа № 317/2441/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 317/2441/20 Головуючий у 1-й інстанції: Мінгазов Р.В. Провадження № 22-ц/807/397/21 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В., суддів Гончар М.С., Подліянової Г.С. розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» у особі представника Крилової Олени Леонідівни на заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 12 листопада 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: У серпні 2020 року до суду надійшов позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідно до укладеного договору № б/н від 15.02.2019 ОСОБА_1 отримала у користування кредитним картковим рахунком кредитну картку у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 13 000,00 грн. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшено до 17000,00 грн. АТ КБ «Приватбанк» зазначило, що позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, але відповідач не вносила кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов договору. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 19.05.2020 має заборгованість 23472,48 грн. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 23 472,48 грн. за кредитним договором № б/н від 15.02.2019, яка складається з наступного: 17 516,39 грн. заборгованість за тілом кредиту, у томі числі, 13 654,33 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту, 3 862,06 - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 1 013,32 заборгованість за нарахованими відсотками; 4 942,77 грн. заборгованість за простроченими відсотками, а також судові витрати у розмірі 2102,00 грн. Заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 12 листопада 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 13 654,33 грн. за кредитним договором № б/н від 15.02.2019 р. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір в розмірі 1051 грн. В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ КБ «Приватбанк» у особі представника Крилової О.Л. подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість у зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині, у якій відмовлено в задоволенні позову, та задовольнити всі позовні вимоги банку. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції, задовольняючи лише частково позовні вимоги банку, не врахував, що до позовної заяви було долучено письмові докази, а саме, Тарифи банку та Довідку щодо умов кредитування, яка особисто підписана відповідачем, тому вважав, що всі істотні умови кредитного договору були узгоджені між сторонами, і судом першої інстанції безпідставно відмовлено у стягненні частини заборгованості за тілом кредиту та повністю відмовлено у стягненні процентів за користування кредитними коштами. Відповідач ОСОБА_1 не скористалась своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу банку. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зі змісту статті 274 ч. 1 п.1 ЦПК України що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Встановлено, що 15.02.2019р. між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з яким остання отримала кредит у розмірі 13 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку. У вищевказаній анкеті-заяві зазначено, що відповідачка підтвердила свою згоду на те, що ця заява разом «Умовами та правилами надання банківських послуг», а також «Тарифами» становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, та що вона ознайомилася та погодилася з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами» банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачці кредит. Натомість, відповідачка свої зобов`язання за вказаним договором не виконує, не погашаючи наданий кредит та інші нарахування відповідно до умов договору. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 15.02.2019 становить 23 472,48 грн. і складається з наступного: 17 516,39 грн. заборгованість за тілом кредиту, у тому числі : 13 654,33 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту, 3 862,06 - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 1 013,32 заборгованість за нарахованими відсотками; 4 942,77 грн. заборгованість за простроченими відсотками. При цьому, банк вважав, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява, Пам`ятка клієнта, Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи банку складають між нею та банком договір, до якого шляхом підписання анкети-заяви приєдналась відповідач. Частково відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходів з безпідставності позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту та відсотками, нарахованими на поточне і прострочене тіло кредиту, через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті у анкеті-заяві, а витяг з Тарифів, Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті банку, не може вважатися складовою частиною спірного договору. При цьому, судом визнано обґрунтованою вимогу щодо стягнення поточного тіла кредиту, оскільки надання кредиту та отримання його відповідачем підтверджується зібраними матеріалами справи. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині мотивування безпідставності стверджень банку про договір приєднання, неузгодженості істотних умов договору щодо відсотків, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають приписам правильно застосованих судом норм матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини у цій справі. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Зважаючи на вказані норми, слід ретельно встановити, які істотні умови кредитного договору узгоджені між сторонами у підписаних ними документах, оскільки не підписані є нікчемними в силу положень ст.. 1055 ЦКУ і не створюють правових наслідків, обумовлених ними. Саме таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Та судом при розгляді цієї справи вказана правова позиція Великої Палати Верховного Суду була врахована. Суд першої інстанції правильно виходив із того, що, оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, крім заборгованості за тілом кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за нарахованими на поточне тіло відсотками, а також заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочене тіло кредиту. Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими як на поточне, так і на прострочене тіло кредиту відсотками, через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 15.02.2019. Так, матеріалами справи підтверджено, що у заяві позичальника від 15.02.2019 проценти взагалі не згадуються. Але банк посилався на те, що у анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані Тарифи з обслуговування кредитних карт "Універсальна", Умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовими частинами укладеного між сторонами договору від 15.02.2019 року. З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у сумі 1 013,32 грн. за нарахованими відсотками; у сумі 4 942,77 грн. за нарахованими на прострочене тіло кредиту відсотками, задоволенню не підлягають. Разом з тим, судом першої інстанції правомірно зроблено висновок, що кредитний договір фактично є укладеним, оскільки банком підтверджено надання кредитних коштів відповідачу та отримання їх останньою, якими вона фактично користувалась, що вбачається з Виписки про рух коштів по картрахунку відповідача. Суд погодився з доведеністю факту укладення договору, взявши до уваги цю Виписку про рух коштів, а також правильно визнав, що, оскільки істотні умови кредитного договору не визначались будь-яким підписаним документом, то у банку немає підстав для нарахування відсотків, а тому і їх стягнення з відповідача. Відтак, і для спрямування вкладених відповідачем на картку коштів на їх погашення. В апеляційній скарзі банк наголошує на тому, що суд не взяв до уваги підписану відповідачем довідку про умови кредитування, у якій сторонами були узгоджені істотні умови кредитного договору. Перевіривши ці доводи, колегія не виявила у матеріалах справи такої довідки про умови кредитування, підписаної відповідачем. Але у матеріалах справи міститься паспорт споживчого кредитування, який підписаний ОСОБА_1 . Суд дійсно не надав оцінки цьому документу, а тому апеляційний суд, перевіряючи доводи скарги банку, дослідив паспорт споживчого кредитування та дійшов таких висновків. Так, у Паспорті споживчого кредиту надається наступна інформація:

1. Інформація про контактні дані про кредитодавця;

2. Інформація та контактні дані кредитного посередника:

3. Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача;

4. Інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача;

5. Порядок повернення кредиту;

6. Додаткова інформація;

7. Інші важливі правові аспекти ( а.с. 17-18). Вказаний Паспорт підписано ОСОБА_1 15.02.2019р. При цьому, найменування розділу 3 "Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача" свідчать про те, що споживач бажав замовити споживчий кредит, а у Паспорті йому пропонуються певні умови на його розсуд, які влаштують його при подальшому укладенні договору. На це вказує також зазначення у розділі 7 "Інші важливі правові аспекти" про таке: споживач має право безкоштовно отримати копію проекту договору про споживчий кредит у письмовій чи електронній формі за своїм вибором; умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Зі свого боку, споживач підписав цей Паспорт споживчого кредитування, зокрема, із надрукованою вказівкою про те, що він підтверджує отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема, шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі і у разі невиконання ним зобов`язань за таким договором. З огляду на вказаний зміст Паспорту споживчого кредитування, колегія визнає, що цей документ не є кредитним договором із узгодженими умовами, а носить лише інформацій та ознайомлювальний характер, та передує укладенню договору між сторонами на прийнятних умовах. Такі дії банку цілком відповідають положенням ЗУ "Про захист прав споживачів" про ознайомлення споживача перед укладенням договору з умовами кредитування (реальна процентна ставка, подорожчання кредиту, сукупна вартість кредиту тощо), що є підготовкою до укладення договору, та не підміняє сам договір. На користь вказаному також свідчить запис у Паспорті споживчого кредитування, що викладена в ньому інформація зберігає чинність та є актуальною лише до 02.03.2019р. Таким чином, погоджуючись з судом в тій частині, що Тарифи банку та Умови і правила надання банківських послуг не є складовими кредитного договору, колегія також і наданий Паспорт споживчого кредиту не відносить до складової частини кредитного договору, а тому і на його підставі не можна визначати заборгованість відповідача перед банком. В такому разі єдиним доказом договірних відносин є заява клієнта від 15.02.2019р., у якій сторони не визначали істотних умов кредитного договору, та Паспорт споживчого кредитування в тій частині, що ним наразі і підтверджується бажання відповідача отримати у банку споживчий кредит. Отже, колегія погоджується з висновок суду, що банком підтверджено наявності кредитних відносин між сторонами, та вважає, що надання кредитних коштів відповідачу та отримання їх останнім підтверджується іншими доказами у справі. Так, банком була надана виписка про рух коштів за основним рахунком відповідача, яка є належним доказом у справі, оскільки відноситься до первинних бухгалтерських документів, з якої вбачається, що відповідачу був встановлений кредитний ліміт на картковий рахунок: 15.02.2019р. в сумі 13000 грн., з 20.02.2019р. збільшено до 16 000 грн., з 31.01.2019р. збільшено до 17000 грн. ( а.с. 71-84). Іншої суми збільшення кредитного ліміту виписка про рух коштів, яка наразі є належним доказом у цій справі, не містить. З руху по виданій відповідачу картці № НОМЕР_1 зі строком дії до 12/22 вбачається, що відповідач активно користувалась кредитними коштами. Тому суд першої інстанції, із урахуванням наведених вище обставин, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 13654,33 грн., яке банком визначено як поточне. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 не надала суду належних доказів повної чи часткової сплати цієї заборгованості, не спростувала наданий позивачем розрахунок, який базується на виписці про рух коштів по картрахунку, у якому враховані всі транзакції із користування кредитними коштами. Тому, суд вирішив необхідним стягнути з ОСОБА_1 на користь банку лише отриману нею сума кредиту, яку вона не повернула банку, у розмірі 13 654,33 грн. Між тим, колегія не в повній мірі погоджується з висновком суду що відсутності підстав для стягнення тіла кредиту, яке визначено банком як прострочене. Відмовляючи у цих позовних вимогах, суд виходив із того, що така умова не узгоджувалась письмовим договором між сторонами, а тому підлягає стягненню лише частина тіла, що є поточною. Але колегія зазначає, що, незалежно від визначення банком тіла кредиту як поточного чи простроченого, випискою про рух коштів підтверджується заборгованість за тілом кредиту у розмірі більшому, ніж стягнуто судом. Так, з виписки про рух коштів встановлено, що до 30.11.2019 року ОСОБА_1 знімала і вносила кошти на погашення кредиту, і тому заборгованість за тілом без поділу на поточну і прострочену станом на 01.05.2020 становить 16 198,96 грн. за вирахування неправомірно списаних банком відсотків, які колегією спрямовані на погашення тіла кредиту. З урахуванням цього розмір стягнутої заборгованості за тілом кредиту необхідно змінити, збільшивши його до суми 16 198,96 грн. Судом першої інстанції було стягнуто з відповідача 13 654,33 грн., тому апеляційним судом достягується 2 544,63 грн., як різниця між фактично використаними відповідачем і стягнутими судом коштами, яку банк визначив як прострочене тіло кредиту. Зважаючи на все вище наведене, колегія визнає апеляційну скаргу частково обґрунтованою, тому у відповідності до вимог пп. 3, 4 ч. 1 статті 376 ЦПК України змінює рішення суду в частині розміру стягнутих сум. Приймаючи постанову про зміну рішення суду, колегія у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України вирішує питання щодо розподілу судових витрат. Так, банком за подання позову майнового характеру з ціною на суму 23 472,48 грн. сплачено судовий збір у сумі 2102 грн., за подання апеляційної скарги 3153 грн., а всього 5255 грн. Судом першої інстанції було стягнуто з відповідача на користь позивачу судовий збір пропорційно о задоволених вимог в сумі 1051 грн. Тому банку за рахунок відповідача належить до компенсації сума судового збору, пропорційна до задоволених на стадії апеляційного провадження вимог, у розмірі: 5255 х 2544,63 : 23 472,48 = 569,69 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у особі представника Крилової Олени Леонідівни задовольнити частково. Заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 12 листопада 2020 року змінити в частині розміру стягнутої суми тіла кредиту, збільшивши його до суми 16 198 (шістнадцять тисяч сто дев`яносто вісім) гривень 96 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в розмірі 569 (п`ятсот шістдесят дев`ять) гривень 69 копійок. В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише у випадку, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково Постанова прийнята, складена та підписана 28 січня 2021 року. Головуючий: Маловічко С.В. Судді: Гончар М.С. Подліянова Г.С.